Справа № 346/4506/25
Провадження № 2/346/2532/25
20 листопада 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю секретаря Урбанович І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.09.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №674541991 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 25 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, із зобов'язанням клієнта повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору, шляхом перерахування коштів на його банківську картку.
28.11.2018 року між ТОВ «Мінівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, (а також 28.11.2019 року, 31.12.2020 року, 31.12.2021 року, 31.12.2022 року та 31.12.2023 року додаткові угоди до нього), відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до вказаного договору (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 35 288 грн.
05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01 ( з урахуванням додаткових угод до нього від 03.08.2021 року та 30.12.2022 року), відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №674541991 від 02.09.2020 року. 08.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №674541991 від 02.09.2020 року на загальну суму 31 288 грн. Умови кредитного договору відповідач не виконував належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої позивачем станом на момент звернення до суду визначено як 31 288 грн., яка складається із: 25 000 грн. - заборгованість за кредитом; 6 288 грн. - за несплаченими відсотками. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати, які складаються із 2 422,40 грн. сплаченого судового збору та 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив клопотання, згідно з яким просить розгляд справи проводити у відсутності представника, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с. 1-8 ).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.
Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 02.09.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 674541991, підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 якого, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 25 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; кредит надається строком на 84 дні, який обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань ( а.с. 29 зворот, - 31 )).
Положеннями пунктів 1.4-1.6, 1.7, 1.9 вказаного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 249,43% річних, що становить 0,68% на день від суми кредиту за час користування ним («Дисконтна процентна ставка»). На умовах, викладених в п.1.6 договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 249,43% річних, що становить 0,68% в день від суми кредиту за час користування ним («Базова процентна ставка»). Умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку, вказаного в графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором, умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, починаючи з наступного дня, що слідує за датою платежу. У разі, якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за договором, умови у вигляді нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості. Повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз на два тижні (кожні 14 днів), починаючи з першого дня користування кредитом. Проценти за користування кредитом, у розмірі, передбаченому договором, нараховуються на кожен день користування грошовими коштами, починаючи з першого дня користування кредитом, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться у користуванні у позичальника.
Згідно з п. 2.2.2.1 договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та нарахованих процентів один раз на два тижні, згідно графіку платежів, на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах договору.
Також, згідно з п. 2.1.1.6. договору кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 цього договору невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Аналогічна інформація щодо суми та строку кредиту міститься в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 02.09.2020 року, де серед іншого також вказані персональні дані відповідача та номер карти 4323-35ХХ-ХХХХ-2558 ( а.с. 20 ).
Згідно з графіком платежів (Додаток №1 до вказаного договору № 674541991 від 02.09.2020 року) загальна вартість кредиту складає 135,83% від суми кредиту або 33 958, 04 грн. та включає в себе проценти за користування кредитом у розмірі 8 958,04 грн. (які складають 35,83 % від суми кредиту у процентному вираженні) та суму кредиту в розмірі 25 000 грн. ( а.с. 31 зворот ).
У довідці щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (сформовано 07.09.2023 року) вказано: позичальник ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); його паспортні дані, електронна адреса та номер телефону; договір №674541991 від 02.09.2020 року; сума кредиту 25 000 грн.; строк кредитування 84 дні; базова процентна ставка 249,43 % річних; заявка на кредит подана 02.09.2020 року о 14:21, договір відправлено позичальнику 02.09.2020 року; акцент оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором: 255N2WWS, ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству 02.09.2020 року о 14:23:12; перерахування грошових коштів позичальнику - 02.09.2020 року о 14:23:19 (а.с. 13).
Відповідно до даних паспорту споживчого кредиту до договору № 674541991 від 02.09.2020 року визначено: тип кредиту кредит; сума кредиту 25 000 грн.; строк кредитування 84 дні; мета отримання кредиту - споживчі цілі; процентна ставка - 249,43%; тип процентної ставки фіксована; загальні витрати за кредитом - 8 958,04 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 33 958,04 грн.; орієнтовна реальна річна процента ставка - 249,43 %; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (а.с. 28-29).
Фактичне перерахування коштів за кредитом на платіжну картку ОСОБА_2 № НОМЕР_2 згідно з договором № 674541991 від 02.09.2020 року підтверджується відповідним платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 02.09.2020 року та довідкою № 674541991/23052025/Э від 23.05.2025 року, сформованою вказаним товариством (а.с. 10, 85).
Згідно з листом АТ «Акцент-Банк» №20.1.0.0.0/7-20251009/0188 року, даними платіжного доручення №76946652563.128 від 02.09.2020 року та виписки про рух коштів по картці за період з 02.09.2020 року по 06.09.2020 року, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку, зокрема, надійшли одним платежем грошові кошти у розмірі 25 000 грн. - 02.09.2020 року (а.с. 112-117 ).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідачем 19.10.2020 року здійснено оплату нарахованих відсотків в розмірі 3 992 грн.; станом на 01.12.2020 року розмір його заборгованості становив: 35 288 грн., з яких 25000 грн. - за тілом кредиту; 10 288 грн. - за процентами; нарахування відсотків здійснювалось до 01.12.2020 року включно, тобто в межах строку дії вказаного договору, який зазначений у п. 1.2 ( а.с. 40-41 ).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» ( фактор ) укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно з п. 2.1 якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах права вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти за плату на умовах, визначених цим договором ( а.с. 66-69 ).
Відповідно до п. 1.2. 1.3 договору “ Право вимоги » - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу яких настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в реєстрах прав вимог.
Згідно з п.4.1, 8.2 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Строк цього договору закінчується 28.11.2019 року.
В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12.2022 року, №32 від 31.12.2023 року, якими сторони вирішили, зокрема, продовжити строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року до 31.12.2020 року, 31.12.2021 року, 31.12.2022 року, 31.12.2023 року, 31.12.2024 року відповідно, інші умови залишились без змін (а.с. 71 зворот, -75, 77-78 ).
Актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2020 року сторони договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року підтвердили, що станом на 31.12.2020 року фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення права вимоги за реєстром прав вимоги №110 від 01.12.2020 року ( а.с. 63 ).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 110 від 01.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за кредитним договором №674541991 від 02.09.2020 року на загальну суму заборгованості 35 288 грн., з яких: за тілом кредиту - 25 000 грн.; за процентами - 10 288 грн. (а.с. 64-65).
Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно з реєстром прав вимоги №110 від 01.12.2020 року на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року клієнтом розглянуто та прийнято пропозицію фактора щодо фінансування під відступлення прав грошових вимог, визначених в реєстрі вимог №110 від 01.12.2020 року, до всіх визначених в цьому реєстрі боржників та у визначеному реєстром обсязі (а.с. 63 зворот).
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія» «Онлайн фінанс» ( фактор ) укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно з п. 2.1 якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах права вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти за плату на умовах, визначених цим договором ( а.с. 57-59 ).
Відповідно до п. 1.2, 1.3, договору “ Право вимоги » - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу яких настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в реєстрах прав вимог.
Згідно з п.4.1, 8.2 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному додатку. Строк цього договору закінчується 04.08.2021 року.
В подальшому, між сторонами укладено додаткові угоди, а саме №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року, якими сторони вирішили, зокрема, продовжити строк дії вказаного договору факторингу до 31.12.2022 року та 30.12.2024 року відповідно, інші умови залишились без змін ( а.с. 61 зворот, -62).
Копія платіжної інструкції свідчить, що ТОВ «Фінансова компанія» «Онлайн фінанс» оплатило ТОВ «Таліон Плюс» за відступлення прав вимоги за договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року (а.с. 54 зворот).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року ТОВ «ФК» «Онлайн фінанс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за кредитним договором №674541991 від 02.09.2020 року на загальну суму заборгованості 31 288 грн., з яких: за тілом кредиту - 25 000 грн.; за процентами - 6 288 грн. (а.с. 55-56).
Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно з реєстром прав вимоги №11 від 31.08.2023 року на виконання договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року клієнтом розглянуто та прийнято пропозицію фактора щодо фінансування під відступлення прав грошових вимог, визначених в реєстрі вимог №11 від 31.08.2023 року, до всіх визначених в цьому реєстрі божників та у визначеному реєстром обсязі (а.с. 54).
Згідно з даними розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон плюс», відповідачем 03.12.2020 року та 10.12.2020 року здійснено оплату нарахованих відсотків в розмірі по 2 000 грн.; станом на 31.08.2023 року розмір його заборгованості становив: 31 288 грн., з яких: за тілом кредиту - 25 000 грн.; за процентами - 6 288 грн. ( а.с. 39 ).
08.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія» «Онлайн фінанс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія» «Ейс» ( фактор ) укладено договір факторингу №08/07/25-Е, згідно з п. 1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ( ціна продажу ) за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту ( а.с. 49-52 ).
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
08.07.2025 року між ТОВ «ФК» «Ейс» та ТОВ «ФК» «Онлайн фінанс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 року, згідно з яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 4 817 і став кредитором по відношенню до них стосовно заборгованостей (а.с. 44).
Копії платіжних інструкцій свідчать, що ТОВ «ФК» «Ейс» сплатило ТОВ «ФК» «Онлайн фінанс» за відступлення прав вимоги за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року (а.с. 42-43).
Відповідно до реєстру боржників від 08.07.2025 року до договору факторингу № 208/07/25-Е від 08.07.2025 року позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за кредитним договором №674541991 від 02.09.2020 року на загальну суму заборгованості 31 288 грн., з яких: за тілом кредиту - 25 000 грн.; за процентами - 6 288 грн. ( а.с. 47-48 ).
Позивачем вказано, що відповідач станом на 31.07.2025 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 31 288 грн., з яких: за тілом кредиту - 25 000 грн.; за процентами - 6 288 грн. ( а.с.38 ).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості.
Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір, та, взявши на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договорами факторингу, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 31 288 грн.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., що стверджується квитанцією від 29.08.2025 року (а.с. 9). Дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025 року, Додаткову угоду №25770552625 до вказаного договору, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025 року ( а.с. 33-37 ).
Як встановлено судом, 09.07.2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери», в особі керуючого бюро адвоката Тараненка А.І., укладено договір надання правничої допомоги №09/07/25-01 , за умовами якого адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 36-37 ).
Відповідно до п.3.3 вказаного договору, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.
Згідно з Додатковою угодою №25770552625 до договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025 року, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №674541991 від 02.09.2020 року, за яким позичальником є ОСОБА_1 ( а.с. 35 ).
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг, адвокатським бюро на виконання договору про надання правничої допомоги надано послуги на загальну суму 7 000 грн., з них: 5 000 грн. - складання позовної заяви до позичальника ОСОБА_1 ( про стягнення заборгованості за кредитним договором №674541991 від 02.09.2020 року (2 години); 1 000 грн. - вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (2 години); 500 грн. - підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за вказаним кредитним договором ( 1 година ); 500 грн. - підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за вказаним кредитним договором ( 1 година ), що відповідає вартості послуг, визначених у протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025 року (в якому вказано складання позовної заяви - 2 500 грн. (1 година), підготовка адвокатського запиту - 500 грн. (1 година ( а.с. 34, 37 зворот)).
Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов'язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 2 500 грн.
На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005), заборгованість за кредитним договором № 674541991 від 02.09.2020 року в загальному розмірі 31 288 (тридцять одна тисяча двісті вісімдесят вісім ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Ейс», 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Найменування сторін:
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія» «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року.
Суддя: Яремин М. П.