19 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8035/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
позивача - Таран Ю.В.
відповідача - Соловей О.В.
третьої особи - 1 - Салівон Д.О.
третьої особи - 2 - не з'явився
третьої особи - 3 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 (у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Тищенко О.В., Скрипка І.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Черкаської селищної ради
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Міністерство оборони України
2. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
3. Державний реєстратор Перещепинської міської ради Дніпропетровської області Ільчак Ігор Юрійович
про визнання протиправним та скасування наказу
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. 27.06.2024 Черкаська селищна рада (далі - Позивач, Скаржник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі також Відповідач) про визнання протиправним та скасування його наказу від 22.03.2024 №821/5 "Про задоволення скарги" (далі - Наказ).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Наказ прийнято з порушенням вимог статті 37 Закону України № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) та "Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок), оскільки скаргу подано з порушенням строку для її подання, до того ж прав скаржника - Міністерства оборони України - рішенням Державного реєстратора Перещепинської міської ради Дніпропетровської області Ільчака Ігоря Юрійовича (далі - Державний реєстратор) порушено не було, що, за доводами Позивача, є підставою для залишення скарги без розгляду.
Підставами позовних вимог є безпідставне, за доводами Черкаської селищної ради, задоволення скарги Міністерства оборони України від 27.02.2024 №220/68/395 та анулювання законного і обґрунтованого рішення Державного реєстратора від 31.08.2022 про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Черкаською селищною радою.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025, у задоволенні позовних вимог Черкаської селищної ради відмовлено повністю.
2.2. Суди дійшли висновку, що спір у цій справі фактично існує між Позивачем та Міністерством оборони України щодо права власності на спірну земельну ділянку та визначення її статусу (державної чи комунальної), а тому позовна вимога про скасування Наказу Міністерства юстиції України не є ефективним способом захисту, оскільки не матиме жодного відновлювального впливу на права Позивача, які стосуються спірної земельної ділянки.
Водночас суди зазначили, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
2.3. Черкаська селищна рада з такими судовими рішеннями не погодилася та скористалася правом їх касаційного оскарження.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Черкаська селищна рада у своїй касаційній скарзі просить Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України.
3.2. Доводами касаційної скарги Позивач визначив неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21- 3а11, у постановах Верховного Суду від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.06.2018 у справі №826/12559/16, від 13.11.2018 у справі № 826/12122/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 15.05.2019 у справі № 815/993/18, від 03.07.2019 у справі № 201/835/16, від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18, від 21.05.2020 у справі № 906/764/20, від 16.11.2023 у справі № 910/10489/22, від 30.04.2024 у справі № 916/2579/21, від 29.06.2021 у справі № 910/8399/20, від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, а також безпідставне застосування судами висновків у справі № 925/642/19 (постанова від 02.02.2021) з огляду на неподібність правовідносин у вказаній справі та у цій справі № 910/8035/24.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України просить Суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 - без змін.
3.4. Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 - без змін.
3.5. Черкаська селищна рада у наданих Суду додаткових поясненнях просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити. При цьому Скаржник зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/2546/22 сформувала правову позицію про належність такого способу захисту, як оскарження наказу Міністерства юстиції України.
3.6. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Державний реєстратор не скористалися правом надати Суду відзив на касаційну скаргу.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Касаційне провадження у справі відкрито 01.05.2025 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та водночас зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 13.10.2025 касаційне провадження у справі № 910/8035/24 поновлено та призначено її до розгляду у судовому засіданні 19.11.2025.
5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. 31.08.2022 Державним реєстратором Ільчаком І.Ю. здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Черкаською селищною радою (рішення від №64646071).
Вказана державна реєстрація проведена на підставі Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", рішення Черкаської селищної ради від 24.02.2022 № 06/17/VIII "Про прийняття в комунальну власність земельної ділянки", листа Черкаської селищної ради від 25.08.2022 № 1157/0/2-22 "Про підтвердження прийняття рішення", листа Черкаської селищної ради від 25.08.2022 № 1158/0/2-22 "Про реєстрацію речового права", а також відомостей Державного земельного кадастру від 25.08.2022 № 57085921.
5.2. Проте, за доводами колегії Міністерства юстиції України, вказане рішення було прийнято Державним реєстратором з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 4 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, щодо внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом, а також прийнято за наявності підстав для зупинення розгляду заяв та відмови у державній реєстрації прав у зв'язку з тим, що для такої реєстрації заявником не було подано рішення органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у комунальну власність та акта приймання-передачі земельної ділянки.
5.3. Як наслідок, Наказом Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 821/5 від 22.03.2024 скаргу Міністерства оборони України від 27.02.2024 № 220/68/395 задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення від 31.08.2022 №64646071 державного реєстратора Перещепинської міської ради Дніпропетровської області Ільчака Ігоря Юрійовича. Виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
5.4. З тексту Наказу вбачається, що його прийнято відповідно до частини третьої статті 26, підпунктів а, б пункту 1 частини сьомої статті 37, пунктів 1, 4 частини першої статті 3, пункту 1 частини першої статті 23, пунктів 4, 8 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 19.03.2024 за результатами розгляду скарги Міністерства оборони України від 27.02.2024 № 220/68/395.
5.5. 22.03.2024 Наказ виконано представником Офісу протидії рейдерству та анульовано рішення № 64646071 від 31.08.2022 про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223256200:02:001:1001 за Черкаською селищною радою, про що свідчить наявна у матеріалах справи Інформаційна довідка з Реєстру речових прав від 25.04.2024.
5.6. За доводами Позивача, спірний Наказ прийнято всупереч вимогам статті 37 Закону № 1952-IV та Порядку, так як скаргу було подано з порушенням строку для її подання. Черкаська селищна рада також зазначила, що права скаржника (Міністерства оборони України) рішенням Державного реєстратора порушено не було, що має бути підставою для залишення Відповідачем скарги Міністерства без розгляду по суті. Водночас рішення Державного реєстратора прийнято згідно з чинним законодавством, у зв'язку з чим підстав для задоволення скарги та анулювання речового права Позивача на земельну ділянку у Міністерства юстиції України не було.
В такий спосіб Позивач доводить суду, що Наказом анульовано законне рішення Державного реєстратора про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку за Черкаською селищною радою, чим порушені та потребують судового захисту майнові права комунальної власності Черкаської селищної територіальної громади щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1223256200:02:001:1001
5.7. З огляду на викладене Черкаська селищна рада звернулася до суду з позовом у цій справі, визначивши Міністерство юстиції України як Відповідача, а Міністерство оборони України - як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Згідно з частиною четвертою статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.3. Оскільки постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/2546/22 ухвалено 03.09.2025 та офіційно оприлюднено 24.09.2025, тобто вже після подання Черкаською селищною радою касаційної скарг у цій справі (29.04.2025), колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини четвертої стані 300 Господарського процесуального кодексу України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування при вирішенні цього господарського спору зазначеного вище правового висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах, наслідком чого є відмова в задоволенні позову з підстав незалучення належного співвідповідача у порядку, передбаченому статтею 48 цього Кодексу.
6.4. В основу оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень у цій справі покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для скасування Наказу Міністерства юстиції України з огляду на те, що у справі фактично існує спір між Позивачем та Міністерством оборони України щодо права власності на земельну ділянку та визначення статусу цієї земельної ділянки (державної чи комунальної), а тому позовна вимога про скасування спірного Наказу Міністерства юстиції України звернута до неналежного Відповідача.
6.5. Верховний Суд, надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вважає такі висновки обґрунтованими, а судові рішення - ухваленими з дотриманням норм процесуального права, з огляду на наступне.
6.6. Частинами першою, третьою та четвертою статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
6.7. Відповідно до частин першої та другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
6.8. Згідно з пунктами 3, 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 26.07.2022, тобто на час видачі оспорюваного Наказу) Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено.
6.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, до завершення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі № 910/8035/24, сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 48 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, що виникли в зв'язку з визнанням протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права позивача на нерухоме майно:
"9.48. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом абзацу 2 частини третьої статті 26 Закону у чинній редакції в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.
Крім того, чинний абзац 3 частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін'юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадовою особою Мін'юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін'юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін'юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.
Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
9.56. У попередніх розділах цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ "Агро-Лан", яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.57. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Еконива", спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ "Агро-Лан", право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивачів немає спору про речові права.
9.58. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юсту під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу.
9.59. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16 та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
9.60. Позивачі правом залучити ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем відповідно до статті 48 Господарського процесуального кодексу України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін'юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.
9.61. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].
9.62. Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав".
6.10. При цьому Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі № 910/2546/22 не відступила від усталених висновків про необхідність відмовляти в задоволенні позову про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення Міністерства як єдиного відповідача, позаяк належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 та постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21.
6.11. Зважаючи на те, що сторони цього спору (Черкаська селищна рада та Міністерство оборони України) наразі не пов'язані зобов'язальними відносинами та, виходячи з мети позову про визнання протиправним та скасування Наказу як такого, що став наслідком скасування реєстрації за Позивачем речового права, а також наведених у позові обґрунтувань, заявлену позовну вимогу можливо інтерпретувати як спрямовану на введення Позивача у володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації відповідного речового права. Такий висновок викладено в пункті 9.47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
6.12. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, при поданні до Міністерства скарги Міністерство оборони України обґрунтовувало порушення своїх прав тим, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, перебуває у заявника скарги на праві оперативного управління, а у Дніпровського квартино-експлуатаційного управління - на праві постійного користування; відтак Позивач, як орган місцевого самоврядування, не міг в силу закону розпоряджатись нею та, зокрема, приймати рішення від 24.02.2022 № 06/17/VIII "Про прийняття в комунальну власність земельної ділянки", яке у подальшому стало підставою для прийняття оскарженого рішення Державного реєстратора.
Тобто Міністерство оборони України шляхом подання до Міністерства скарги ініціювало скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Черкаською селищною радою.
6.13. Враховуючи викладене Верховний Суд зазначає, що спір про речові права у цій справі № 910/8035/24 виник між Черкаською селищною радою (Позивачем) та Міністерством оборони України (третьою особою), а не між Черкаською селищною радою (Позивачем) та Міністерством юстиції України (єдиним Відповідачем у справі), з яким у Позивача немає спору про речові права. Подібний висновок викладено у пункті 9.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, до закінчення розгляду якої Суд зупиняв касаційне провадження у цій справі.
Водночас при зверненні з позовом Черкаська селищна рада визначила відповідачем лише Міністерство юстиції України, а Міністерство оборони України - третьою особою.
Міністерство оборони України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2025 з огляду на доводи позовної заяви та зміст і характер спору.
6.14. Беручи до уваги те, що у вказаному спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів Міністерства оборони України, а також виходячи з правової природи спірних відносин, колегія суддів вважає, що саме до Міністерства оборони України мають бути звернуті матеріально-правові вимоги Позивача, які здатні ефективно захистити порушене, на його думку, право власності на земельну ділянку. Схожий за змістом висновок викладено в пункті 9.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
6.15. У зв'язку з цим Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у Позивача відсутній спір про речові права на нерухоме майно (земельну ділянку).
6.16. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що залучення судом першої інстанції до участі в справі Міністерства оборони України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача, не вирішує питання залучення зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо). Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21), від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 04.11.25 у справі № 904/2414/23.
6.17. Таким чином, вміщений в оскаржуваних рішенні та постанові висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування Наказу, пред'явлених лише до Міністерства, відповідає викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 чіткому та однозначному висновку про те, що незалучення позивачем у порядку статті 48 Господарського процесуального кодексу України належного співвідповідача, яким є особа, яка оспорює речове право позивача, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, оскільки з останнім у Позивача немає спору про речові права.
6.18. При цьому Суд додатково зауважує, що за власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16 та № 372/51/16.
6.19. В такий спосіб, оскільки Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також за відсутності визначених процесуальним законом підстав для залучення Міністерства оборони України співвідповідачем, Суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав.
6.20. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином встановили суб'єктний склад у цій справі, зокрема належних відповідачів, та дійшли правильних висновків про безпідставність пред'явлення позовних вимог виключно до Міністерства юстиції України. Такі висновки відповідають правовій позиції щодо застосування положень статті 48 Господарського процесуального кодексу України (в контексті визначення належного суб'єктного складу відповідачів за позовом власника нерухомого майна про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речового права позивача на нерухоме майно), викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 та у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21, від 04.11.25 у справі № 904/2414/23, від 04.11.2025 у справі № 910/16665/21.
6.21. Оскільки пред'явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів, ураховуючи на підставі частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, вважає, що касаційна скарга Черкаської селищної ради задоволенню не підлягає.
6.22. З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги, оскільки вони не спростовують зазначеного, та не оцінює оскаржувані судові рішення на предмет обґрунтованості та повноти дослідження всіх позовних вимог Черкаської селищної ради.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
7.4. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законе рішення з одних лише формальних міркувань.
7.5. Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодекс України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
7.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі є законними, підлягають залишенню в силі з урахуванням мотивів цієї постанови, а касаційна скарга Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області - підлягає залишенню без задоволення.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/8035/24 залишити без змін з урахуванням мотивів цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко