19 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/19553/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Ковальчук Р.М.
відповідача - Соловей О.В.
третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Вінюков В.М.
третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Єременко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставратор-1946"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 (у складі колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А.Г., Коротун О.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставратор-1946"
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Одеська міська рада,
2. Державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Іван Миколайович
про визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Реставратор-1946" (надалі - ТОВ "Реставратор-1946", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - Міністерство, Відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Відповідача за № 2336/7 від 04.10.2023;
- зобов'язати Відповідача повторно розглянути скаргу позивача за вих. № 47/07-3 від 14.07.2023.
1.2. Позовні вимоги, з посиланням на статті 7, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", мотивовані тим, що вказаний наказ прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню протиправним та скасуванню і Міністерство слід зобов'язати повторно розглянути його скаргу.
За позицією Позивача, дії державного реєстратора щодо поновлення реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Одеси на громадську будівлю пам'ятки архітектури та містобудування ( будинок Руссова ) загальною площею 5 022,0 кв. м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 є обмеженням, що призводить до незаконного позбавлення позивача правомочностей права власності на нерухоме майно, а в свою чергу наказом Відповідача від 04.10.2023 за №2336/7 підтверджено, що рішення державного реєстратора відповідає законодавству в сфері державної реєстрації, що призводить до порушення права власності на володіння та розпорядження майна дійсних власників будинку Руссова за адресою: м. Одеса, вул. Садова 21 , зокрема, ТОВ "Реставратор-1946".
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі № 910/19553/23, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Відповідні рішення мотивовані тим, що рішення судів у справі № 916/3698/20, на підставі яких було внесено відомості щодо припинення права власності територіальної громади в особі Одеської міської ради на громадську будівлю пам'ятки архітектури та містобудування ( будинок Руссова ) скасовані Верховним Судом, після чого запис про право власності територіальної громади в особі Одеської міської ради (надалі - Рада) правомірно поновлено державним реєстратором. Суди виходили з того, що на момент розгляду спору справа №916/3698/20 не була розглянута, а рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №237 від 03.07.2020 було чинним. Одночасно суди встановили, що позивачем не надано доказів, порушення державним реєстратором Єременко І.M. при прийнятті від 12.06.2023 за №67983590 вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. ТОВ "Реставратор-1946" з відповідними рішеннями суду не погодилось та звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі № 910/19553/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
3.2. В обґрунтуванні касаційної скарги ТОВ "Реставратор-1946" вказує на неправильне застосування статей 6, 7, 18, 19, 24, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 без урахування висновку щодо застосування даних норм, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 № 910/10987/18.
Одночасно Скаржник вказує на відсутність висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах при прийнятті рішення державного реєстратора у випадку відновлення права власності в його архівній складовій без дотримання загального порядку державної реєстрації заяви в базі даних заяв при якій вимагається перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав у випадку наявності суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами.
3.3. 02.05.2025 Міністерство направило відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін.
3.4. 13.05.2025 Рада направила відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін.
3.5. 13.05.2025 Державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Іван Миколайович направив відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін.
3.6. 23.10.2025 Рада надала письмові пояснення з урахуванням правової позиції сформованої у постанові Великою Палатою Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2025 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Реставратор-1946" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі № 910/19553/23 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Також вказаною ухвалою було зупинено касаційне провадження у справі № 910/19553/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22.
4.2. 03.09.2025 Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову у справі № 910/2546/22, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.09.2025.
У зв'язку з чим ухвалою Суду від 13.10.2025 поновлено касаційне провадження у справі № 910/19553/23 та призначено справу до розгляду.
5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Звертаючись з позовною заявою Позивач вказує на те, що він є власником житлових та нежитлових приміщень за адресою: місто Одеса, вулиця Садова 21 , а саме квартир № № 1 , 3 , 4 , 5 , 6 , 7 , 8 , 10 , нежитлового підвального приміщення - магазину і офісного приміщення.
5.2. Разом з тим, 03.07.2020 Виконавчий комітет Ради прийняв рішення № 237 "Про реєстрації права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на громадську будівлю пам'ятки архітектури та містобування ( будинок Руссова ), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 " та 03.07.2020 державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Єременком І.М. внесено запис про реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою міста Одеси в собі Ради.
5.3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2022 у справі №916/3698/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРЕКС ПЛЮС" до Ради та Виконавчого комітету Ради, третя особа державний реєстратор Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Іван Миколайович задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення виконавчого комітету Ради №237 від 03.07.2020 та припинено право власності територіальної громади міста Одеси в особі Ради на громадську будівлю пам'ятки архітектури та містобудування ( будинок Руссова ), загальною площею 5 022,00 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Садова 21 .
5.4. 10.03.2023 державним реєстратором Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Євгеном Борисовичем внесено відомості до реєстру щодо припинення права власності територіальної громади в особі Одеської міської ради на громадську будівлю пам'ятки архітектури та містобудування ( будинок Руссова ).
5.5. Постановою від 24.05.2023 Верховний Суд скасував рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 у справі № 916/3698/20, а справу № 916/3698/20 передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
5.6. 12.06.2023 державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Іваном Миколайовичем прийняв рішення за № 67983590, яким поновив запис про право власності на нежитлове приміщення загальною площею 5022,00 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 за територіальною громадою міста Одеси в особі Ради.
5.7. 14.07.2023 Позивачем на адресу Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації направлено скаргу за вих.№ 47/07-3 на вказане рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67983590 від 12.06.2023.
5.8. За результатами розгляду скарги позивача, центральною Колегією Міністерства з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства складено висновок від 07.09.2023, яким рекомендовано відмовити в задоволенні скарги позивача від 14.07.2023.
5.9. На підставі зазначеного висновку Відповідачем прийнято рішення, оформлене наказом від 04.10.2023 за № 2336/7, яким відповідно до частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмовлено в задоволенні скарги ТОВ "Реставратор-1946" від 14.07.2023.
5.10. Зазначені підстави слугували підставами для звернення ТОВ "Реставратор-1946" з відповідним позовом.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Реставратор-1946" не підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
У зв'язку з чим, оскільки постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 ухвалено та офіційно оприлюднено вже після подання Позивачем касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування викладених у ній висновків при вирішенні цього господарського спору.
6.3. Предметом позову у відповідній справі є вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Відповідача № 2336/7 від 04.10.2023, а також про зобов'язання Відповідача повторно розглянути скаргу Позивача вих. № 47/07-3 від 14.07.2023 з огляду на допущене, на переконання Позивача, порушення вимог статей 7, 37 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
6.4. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи позовні вимоги в межах предмета та підстав позову, надали оцінку спірним правовідносинам у контексті застосування, зокрема, положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015. Також судами попередніх інстанцій було встановлено належність суб'єктного складу сторін для розгляду відповідної категорії спору.
6.5. При зверненні з касаційною скаргою таке застосування зазначених норм оскаржується ТОВ "Реставратор-1946" з посиланням на неврахування судами висновків Верховного Суду, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та необхідність формування відповідного правового висновку.
6.6. Суд зазначає, що надання оцінки правильності застосування судами норм матеріального права передбачає, передусім, перевірку належності визначення суб'єктного складу сторін у спорі. Так, саме встановлення кола осіб, між якими виник спір про право, є передумовою подальшої правової кваліфікації спірних правовідносин і вибору норм матеріального права, що підлягають застосуванню.
6.7. З огляду на наведене Суд вважає за необхідне зазначити таке.
6.8. Як зазначено у частині першій статті 15, частині першій статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
6.9. Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
6.10. У частині першій статті 41, частинах тертій, четвертій статті 45 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
6.11. Згідно зі статтею 47 Господарського процесуального кодексу України,позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
6.12. За змістом статті 48 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
6.13. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
6.14. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.
6.15. Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.
6.16. Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
6.17. У постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
6.18. У цьому контексті Верховний Суд звертається до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 48 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, що виникли в зв'язку з визнанням протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права позивача на нерухоме майно:
"9.48. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом абзацу 2 частини третьої статті 26 Закону у чинній редакції в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.
Крім того, чинний абзац 3 частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін'юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадовою особою Мін'юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін'юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін'юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.
Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
9.56. У попередніх розділах цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ "Агро-Лан", яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.57. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Еконива", спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ "Агро-Лан", право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивачів немає спору про речові права.
9.58. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юсту під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу.
9.59. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16 та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
9.60. Позивачі правом залучити ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем відповідно до статті 48 Господарського процесуального кодексу України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін'юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.
9.61. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].
9.62. Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав".
6.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/2546/22 не відступила від усталеного висновку про необхідність відмовляти в задоволенні позову про скасування наказу Міністерства, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення Міністерства як єдиного відповідача, позаяк належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 та постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц.
6.20. Отже, у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновки про те, що суб'єктний склад сторін у спорах про скасування наказів Міністерства залежить від правової природи правовідносин. Тобто, у спорах відповідної категорії обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства не може розглядатися ізольовано від матеріального спору про речове право. Відтак належним відповідачем у такому спорі не може бути лише Міністерство, з яким у позивача фактично відсутній спір про належність речового права. Належним відповідачем є, зокрема, особа, в інтересах якої було вчинено оспорювану реєстраційну дію та чиє речове право фактично оспорює позивач.
При цьому саме позивач, який оскаржує наказ Міністерства зобов'язаний забезпечити належний суб'єктний склад сторін, зокрема шляхом реалізації права на залучення відповідної особи як співвідповідача у порядку статті 48 Господарського процесуального кодексу України, а невиконання ним цього процесуального механізму унеможливлює повне та ефективне вирішення спору про право.
6.21. Згідно з частиною четвертою статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.22. Висновок про те, що Міністерство не може бути єдиним відповідачем у випадку, коли спірні правовідносини у справі виникли з приводу речового права, Верховний Суд наводив і у інших свої постановах (зокрема, від 15.10.2025 у справі № 757/1142/24-ц, від 22.10.2025 у справі № 344/2900/21, від 04.11.2025 у справі № 904/2414/23, від 04.11.2025 у справі № 910/7445/23, від 04.11.2025 у справі № 910/10444/22, від 04.11.2025 у справі № 910/2417/24, від 04.11.2025 у справі № 910/9829/24, від 04.11.2025 у справі № 910/16665/21, від 04.11.2025 у справі № 910/1758/24, від 04.11.2025 у справі № 910/15082/24), що вказує на універсальність такої правової позиції.
6.23. З огляду на викладене, Суд бере до уваги, що за обставинами спору у справі № 910/19553/23 зміст і характер правовідносин між учасниками справи та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні дані свідчать про наявність матеріального спору саме між Позивачем та Радою, оскільки ТОВ "Реставратор-1946" безпосередньо не визнає та оспорює право Ради на нерухоме майно, щодо якого були вчинені спірні реєстраційні дії.
6.24. У такий спосіб, відповідачем за вимогами ТОВ "Реставратор-1946", спрямованими на захист його речових прав, має бути особа, права якої не визнаються та оспорюються позивачем, тобто Рада, а не саме лише Міністерство, з яким у Позивача відсутній спір саме про речові права.
6.25. При цьому колегія суддів зауважує, що за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
6.26. Оскільки Міністерство не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а визначених процесуальним законом підстав для залучення співвідповідача немає, Верховний Суд дійшов висновку, що у заявлених у цій справі позовах слід відмовити саме з цих підстав.
6.27. З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позовів Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги ТОВ "Реставратор-1946" (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
6.28. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "Реставратор-1946", виходили з інших мотивів, однак такі мотиви не вплинули на законність ухвалених судових рішень та не зумовлюють необхідності їх скасування.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
7.2. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
7.3. Відповідно до частини четвертої статті 311 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
7.4. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Реставратор-1946", дійшов висновку про залишення її без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
8. Розподіл судових витрат
8.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставратор-1946" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі № 910/19553/23 залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко