12 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 5/58 (907/527/24)
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,
за участю представників сторін:
ТОВ "Карпат-Вин Еталон", Берегівської районної військової (державної) адміністрації Закарпатської області - Данилова С.А.,
ЗАТ "Котнар" - Лозовського В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат - Вин Еталон"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025
та рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2025
у справі № 5/58 (907/527/24)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Котнар"
до: 1) Берегівської районної військової (державної) адміністрації Закарпатської області,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат-Вин Еталон"
про визнання права оренди земельних ділянок, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди та зобов'язання вчинити дії
у межах справи № 5/58
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд",
до Закритого акціонерного товариства "Котнар",
про банкрутств.
У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №5/58 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" до Закритого акціонерного товариства «Котнар» (далі - ЗАТ "Котнар", боржник) про банкрутство.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2011 у справі №5/58 ЗАТ "Котнар" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
До Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява ЗАТ "Котнар" (позивач) до Берегівської районної військової (державної) адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат-Вин Еталон" (далі - ТОВ "Карпат-Вин Еталон", відповідач 2) про визнання права оренди земельних ділянок, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано невизнанням відповідачами права ЗАТ "Котнар" на користування земельними ділянками, які на підставі Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, зареєстрованого в Берегівському реєстраційному відділі ДП "Центр ДЗК" 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001, передавалися Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області в оренду ТОВ "Квадро" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (закладки молодих виноградників).
Пояснює, що такі виноградники були придбані ЗАТ "Котнар" у ТОВ "Квадро" на підставі Договору купівлі-продажу № 22/12/08 від 22.12.2008 та, відповідно, до ЗАТ "Котнар" перейшло право користування земельними ділянками, на розташовані виноградники, та які надавалися з відповідною метою ТОВ "Квадро" за Договором оренди від 24.07.2006.
Позивач доводить, що на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі №907/454/16 відповідач 2 - ТОВ "Карпат-Вин Еталон" є орендарем спірних земельних ділянок у зв'язку з подальшим придбанням у ЗАТ "Котнар" розташованих на таких земельних ділянках виноградників відповідно до договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009.
Водночас, за позицією позивача, у зв'язку з визнанням недійсним відповідно до постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №5/58 (907/314/21) договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 та повернення виноградників у власність позивача, у ЗАТ "Котнар" наявне право користування земельними ділянками кадастровий номер 2120486400:01:001:0001, площею 2,3193 га, кадастровий номер 2120486400:01:001:0003, площею 12,8349 га та кадастрові номери 2120486400:01:000:0046, 2120486400:01:000:0047, 2120486400:10:001:0137, 2120486400:01:000:0045 (які створені внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002), що не визнається відповідачами у справі.
Доводить, що саме на підставі визнаного судом недійсним договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 за відповідачем 2 на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі №907/454/16 зареєстроване право оренди спірних земельних ділянок, а відповідач 1 ухиляється від укладення додаткової угоди до Договору оренди від 24.07.2006, вимоги про визнання укладеною якої також становлять предмет судового розгляду в цій справі.
В обґрунтування позову посилається на положення статті 19 Конституції України, статті 1, 13, 21 Закону України "Про оренду землі", статті 2, 11, 169, 172, 177 181, 373-374, 526, 626, 629, 651, 762, 792 Цивільного кодексу України, статті 93, 124 Земельного кодексу України.
Відповідач 1 у відзиві на позов зазначив, що такий позов є безпідставним, поданий з порушенням строку позовної давності та за відсутності порушеного права позивача. Стверджує, що позов не має матеріальних вимог, а саму земельну ділянку ЗАТ "Котнар" зобов'язане було повернути титульному власнику землі згідно з Кодексом України з процедур банкрутства. Щодо строку позовної давності, то вказує, що такий розпочався з дати набрання законної сили Кодексом України з процедур банкрутства - 21.04.2019.
Відповідач 2 також заперечив позовні вимоги вказавши на їх необґрунтованість, з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 5/58(907/314/21) стверджував, що він є добросовісним користувачем земельної ділянки, його правовий статус закріплений договором оренди та витягом з Єдиного державного ре5єстру речових прав про реєстрацію іншого речового права. Щодо строків позовної давності, то вказує, що позовна заява не містить інформації про те, з якого моменту права ЗАТ "Котнар" порушено ним, тоді як останнє могло порушити права ЗАТ "Котнар" з врахуванням предмету позову з моменту як товариство було замінено судом у справі №907/454/16 стороною в договорі оренди, а відповідач 1 міг порушити права позивача з моменту укладення договору оренди з ТОВ "Квадро" у 2006 році, відтак вважає, що строк позовної давності минув.
Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025, позов задоволено частково.
Визнано за ЗАТ "Котнар" право оренди за Договором оренди земельної ділянки від 24.07.2006, зареєстрованого у Берегівському реєстраційному відділі ДП "Центр ДЗК" 24.07.2006 (номер запису у книзі державної реєстрації договорів оренди 2120486400-04060701100001) на земельні ділянки:
- кадастровий номер 2120486400:01:001:0001, площею 2,3193 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1501368721204);
- кадастровий номер 2120486400:01:001:0003, площею 12,8349 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1501426321204);
- кадастровий номер 2120486400:01:000:0046, площею 3,4829 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2744085821204);
- кадастровий номер 2120486400:10:001:0137, площею 4,8435 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2744101121204);
- кадастровий номер 2120486400:01:000:0045, площею 1,5538 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2744104621204).
Визнано укладеною Додаткову угоду №3 до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, який зареєстрований в Берегівському реєстраційному відділі, запис вчинено 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001, в редакції викладеній в резолютивній частині рішення.
В решті позову відмовлено.
Судові рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовані підставністю заявлених до відповідачів вимог про визнання за позивачем права на їх оренду та з огляду на чинність договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, наявністю у позивача права власності на виноградники, що засаджені на орендованих за цим договором земельних ділянках та відсутністю встановлених підстав для продовження реєстраційного посвідчення права оренди спірними земельними ділянками за ТОВ "Карпат-Вин Еталон" за встановлених у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 5/58 (907/314/21) обставин фактичного не набуття прав на виноградники у ТОВ "Карпат-Вин Еталон" - передбачають необхідність реєстрації за позивачем права оренди земельними ділянками кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0003, 2120486400:01:000:0046, 2120486400:10:001:0137, 2120486400:01:000:0045. Відтак з посиланням на статтю 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позовні вимоги в даній частині, які заявлені до відповідача 1 визнано обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Крім цього зазначено, що за позицією суду, з метою забезпечення принципу юридичної визначеності у спірних правовідносинах задоволено і позовну вимогу в частині визнання укладеною додаткової угоди № 3 до договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006.
При цьому, вказано, що згідно реєстраційних довідок вищевказані земельні ділянки перебувають в держаній власності із зазначенням повноважної особи власника - Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області і доказів реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки за Берегівською міською радою не надано.
З посиланням на практику Верховного Суду встановлено, що зміна власника спірної земельної ділянки, що в спірних правовідносинах полягає у необхідності державної реєстрації права комунальної власності, не впливає на чинність договірних відносин за договором оренди від 24.07.2006, а встановлені для органів державної влади обмеження у розпорядженні земельними ділянками, які підлягають передачі в комунальну власність - не поширюються на внесення змін до договору оренди від 24.07.2006 в частині зазначення особи орендаря за таким договором, позаяк в цьому разі відсутня реалізація компетенції з розпорядження земельними ділянками, а внесення змін до договору обумовлене необхідністю досягнення юридичної визначеності щодо сторін у спірному правовідношенні.
Створена в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002 новоутворена земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:000:004, площею 3,3636 га перебуває в державній власності із зазначенням повноважної особи власника - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (підстава - рішення державного реєстратора Оноківської сільської ради Ужгородського району Муругової А.С. про державну реєстрацію від 08.07.2022, індексний номер 64121634). Отже встановлено, що позов в частині визнання права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:000:0047, площею 3,3636 га пред'явлено до неналежного відповідача, таким має бути Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, а відтак Берегівська районна державна адміністрація не може відповідати за позовними вимогами в цій частині, в зв'язку з чим зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Судами визнано передчасною вимогу про зобов'язання відповідача 1 зареєструвати за ЗАТ "Котнар" право оренди земельних ділянок за договором оренди земельної ділянки від 24.07.2006, позаяк встановленими обставинами реєстрація права оренди спірних земельних ділянок за позивачем пов'язується із задоволенням позовних вимог в частині визнання права оренди, а відтак, зроблено висновок, що в даній частині позовних вимог відсутнє порушене право позивача, яке б підлягало захисту обраним ним способом, шляхом зобов'язання відповідача 1 вчинити певні дії, що відповідно визнано підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Щодо строку позовної давності в даній справі, то суди вказали, що в спірних правовідносинах початок перебігу для позивача строку позовної давності за вимогами про визнання права оренди пов'язується з датою ухвалення Верховним Судом постанови у справі №5/58 (907/314/21) - 18.05.2023, внаслідок чого ЗАТ "Котнар" набуло право на позов щодо визнання власного права оренди спірних земельних ділянок та внесення змін до договору оренди від 24.07.2006 в частині визначення себе як орендарем земельних ділянок за фактом повернення від ТОВ "Карпат-Вин Еталон" отриманих за недійсним договором №8/12/09 від 08.12.2009 виноградників (акт від 20.09.2023). Також зазначив, що з 12.03.2020 встановлені в статті 257 ЦК України строки позовної давності на підставі пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) тобто до 30.06.2023, а з 17.03.2022 такі строки продовжені на підставі пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану") до 30.01.2024, а в подальшому, тобто з 30.01.2024, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" перебіг позовної давності зупиняється на підставі нової редакції п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Позивач звернувся з даним позовом до суду 05.06.2024, тобто в межах встановлених законом строків позовної давності, у зв'язку з чим суди відмовили в задоволенні заяв відповідачів про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Відповідач 2 - ТОВ "Карпат-Вин Еталон" не погодившись з вказаними судовими рішенням подав до Верховного Суду касаційну скаргу, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2025, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав зазначає обставини, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували норму права без врахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме у постанові від 18.05.2023 у справі № 5/58(907/314/23), відповідно до змісту якого багаторічні насадження слідують за земельними ділянками; рішення судів будуються на принципу, що саме власник виноградників має право на визнання за собою права оренди земельних ділянок, що, на його думку, суперечить висновкам Верховного Суду у справі № 5/58(907/314/23).
Скаржник зазначає, що він є добросовісним користувачем земельної ділянки, його правовий статус закріплений договором оренди та витягом з Єдиного державного реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права, визнання права користування земельною ділянкою за позивачем має ознаки непропорційного втручання в право мирного володіння майном, закріплене у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є недопустимим.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України в контексті того, хто є належним відповідачем у контексті поданого позову.
Крім того, в касаційній скарзі ТОВ "Карпат-Вин Еталон" викладені наступні обґрунтування:
- позивач ніколи не був стороною договору оренди землі від 24.07.2006, тому в такому випадку вимога визнати за позивачем право користування земельними ділянками і укладеною додаткову угоду про зміну орендаря необґрунтоване та суперечить вимогам статті 7 КУзПБ, оскільки судом вирішуються спори стороною яких є боржник. То, суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували вказані норми права та постановив незаконні рішення;
- ЗАТ "Котнар" не обґрунтовано чим саме відповідачі порушують його права та інтереси;
- судами не враховані заперечення ТОВ "Карпат-Вин Еталон", а саме, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю належного позивача та належного відповідача, оскільки Берегівська районна державна адміністрація є неналежним відповідачем. Тож, суд першої інстанції примушує РДА підписати додаткову угоду про зміну сторони оренди та порушити норми Земельного кодексу України;
- на спірні земельні ділянки накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 01.08.2023 у справі №308/12918/23;
- позивачем не надано жодного первинного документу бухгалтерського обліку, які б засвідчували той факт, що саме виноградники, належні позивачу, росли на земельних ділянках, які є предметом спору. Позивачем також не надано доказів того, що виноградники на даний час перебувають у користуванні позивача і були йому передані;
- позивач безпідставно ототожнює виноградники на площі 30 га і договір оренди від 24.07.2006 на земельні ділянки загальною площею 29,3681 га, що не є тотожними.
ТОВ "Карпат-Вин Еталон" подало заяву про передачу справи №5/58 (907/527/24) на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України, зазначаючи, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
ЗАТ "Котнар" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів та вимог, вважає, що касаційна скарга є невмотивованою, відповідні обґрунтування бездоказовими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2025 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 є законним та обґрунтованим, оскільки судами в повній мірі досліджено всі подані сторонами докази та встановлено всі обставини справи.
Відповідач 1 та відповідач 2 надали суду письмове пояснення, в якому зазначають підстави для скасування рішень першої та апеляційної інстанції, а саме, позов подано до не належного відповідача, а належним відповідачем є Берегівська міська територіальна громада в особі Берегівської міської ради; порушення судами передніх інстанцій частини другої статті 651 ЦК України, відповідно до якої суд наділений дискримінаційною функцією змінити договір, але за умови що за захистом своїх прав та інтересу звертається сторона договору, якою не є ЗАТ "Котнар".
Позиція Верховного Суду
Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
Розгляд клопотань
Скаржник заявляє клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, подане на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути, з урахуванням: правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявних обставин, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; того, як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів зазначає, що у поданому скаржником клопотанні не наведено обставин, які свідчать про існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах. Позиція скаржника не містить викладення правової проблеми, яка має місце саме у правозастосуванні, зокрема, обґрунтування, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про зупинення Верховний Судом касаційного провадження з розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2025 у справі № 5/58 (907/357/25) за позовом Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області до ЗАТ "Котнар" про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Колегія відмовляє у задоволення вказаного клопотання з огляду на закріплені в статті 300 ГПК України межі повноважень касаційного суду, який переглядає у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Згідно вимог статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до вимог частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.
Зокрема, районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (частина третя статті 122 Земельного кодексу України в редакції на час укладення договору).
Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" закріплено повноваження державних адміністрацій щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Суди встановили, що 24.07.2006 між Берегівською районною державною адміністрацією, як Орендодавцем та ТОВ "Квадро", як Орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у Берегівському реєстраційному відділі ДП «Центр ДЗК» 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001.
На підставі розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №325 від 24.06.2003 передано в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (закладки молодих виноградників), які знаходяться на території Мужіївської сільської ради Берегівського району. В оренду передані земельні ділянки загальною площею 29,3681 га, у тому числі 2,3193 га, 14,2139 га та 12,8349 га, за кадастровими номерами земельних ділянок 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0002 та 2120486400:01:001:0003.
Таким чином, на підставі умов Договору Орендар - ТОВ "Квадро" фактично приступив до використання землі, як титульний орендар, відповідно до Робочого проекту створення виноградників в с. Мужієво, Берегівського району, складеного Ужгородським відділом комплексного проектування Українського державного інституту проектування садів та виноградників "Укрдіпросад".
Наявність наведених вище виноградників підтверджено Актом інвентаризації виноградників, закладених з 2000 року по 2013 рік, затвердженого Управлінням агропромислового розвитку Берегівської райдержадміністрації 13.06.2013.
Означені обставини встановлені Господарським судом Закарпатської області у рішенні від 19.09.2016 в межах розгляду справи № 907/454/16 за позовом ТОВ "Карпат-Вин Еталон" до відповідача - Берегівської районної державної адміністрації, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Квадро", про внесення змін до Договору оренди землі від 24.07.2006.
В рішенні Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі №907/454/16 встановлено, що в подальшому виноградники на підставі договору купівлі-продажу № 22/12/08 від 22.12.2008 від ТОВ "Квадро" на підставі Акту приймання-передачі від 29.12.2008 перейшли у власність ЗАТ "Котнар", а надалі на підставі договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 та відповідно до Акту приймання-передачі (додаток №3) від 08.12.2009 та Актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) від 01.12.2011 року, - у власність ТОВ "Карпат-Вин Еталон".
29.01.2018 між Берегівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Карпат-Вин Еталон" укладено додаткову угоду №2901/18 до Договору оренди від 24.07.2006, якою відповідно до змісту рішення Господарського суду Закарпатської області рішення від 19.09.2016 у справі №907/454/16 змінено сторону Орендаря земельної ділянки, зазначивши таким ТОВ "Карпат-Вин Еталон".
Таким чином, за сукупністю обставин та доказів, встановлених під час розгляду справ №907/454/16 та № 5/58 (907/314/21), суди встановили, що ТОВ "Карпат-Вин Еталон" з 08.12.2009 стало власником виноградників, які були створені (закладені) ТОВ "Квадро" на підставі робочого проекту створення винограднику, виготовленого Ужгородським відділом комплексного проектування Українського державного інституту проектування садів та виноградників "Укрдіпросад" у 2005 році, розташовані на земельних ділянках (кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0002 та 2120486400:01:001:0003) загальною площею 29,3681 га та перебували в оренді ТОВ "Квадро" на підставі укладеного з Берегівською районною державною адміністрацією Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, зареєстрованого у Берегівському реєстраційному відділі ДП «Центр ДЗК» 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001.
08.07.2020 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок відбувся поділ земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002, площею 14,2139 га, внаслідок чого у Державному земельному кадастрі зареєстровані земельні ділянки з новоутвореними кадастровими номерами, а саме:2120486400:01:000:0046, площею 3,4829 га; 2120486400:01:000:0047, площею 3,3636 га; 2120486400:10:001:0137, площею 4,8435 га; 2120486400:01:000:0045, площею 1,5538 га; 2120486400:01:000:0044, площею 0,9699 га.
У 2022 році земельна ділянка за кадастровим номером 2120486400:01:000:0044 була додатково розділена на три земельні ділянки вже з іншим цільовим призначенням та формою власності: 2120486400:01:000:0048 площею 0,5223 га, форма власності приватна; 2120486400:01:000:0049 площею 0,1970 га, форма власності приватна; 2120486400:10:001:0170 площею 0,2506 га, форма власності приватна.
За ТОВ «Карпат-Вин Еталон» на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі №907/454/16 у зв'язку з придбанням за Договором купівлі-продажу № 8/12/09 від 08.12.2009 в ЗАТ "Котнар" виноградників - зареєстровано право оренди на земельні ділянки кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0003, які були предметом оренди за Договором оренди від 24.07.2006 та на земельні ділянки кадастрові номери 2120486400:01:000:0045,2120486400:01:000:0046, 2120486400:01:000:0047 та 2120486400:10:001:0137, які створені внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002.
18.05.2023 постановою Верховного Суду у справі № 5/58 (907/314/21) визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09, що був укладений між ЗАТ "Котнар" та ТОВ "Карпат-Вин-Еталон"; зобов'язано ТОВ "Карпат-Вин-Еталон" повернути ЗАТ "Котнар" отримані у власність за договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району.
У вказаній постанові Верховний Суд прийшов до наступних висновків:
«Земельна ділянка, так само, як і багаторічні насадження, як об'єкт цивільного обігу об'єктивно не існує, і з'являється лише як результат діяльності людей, зокрема унаслідок встановлення меж земельної ділянки та висадження на ній багаторічних насаджень. До цієї діяльності майбутня земельна ділянка існує тільки як частина земної поверхні, а багаторічні насадження - як саджанці, які не можуть виступати об'єктом цивільного обігу як нерухомість. Права на багаторічні насадження є похідними від прав на земельну ділянку і слідують за нею. У такому випадку доля багаторічних насаджень вирішується як складова частина земельної ділянки. Тобто діє принцип єдності земельної ділянки і багаторічних насаджень, які на ній знаходяться.
Верховний Суд України у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-14цс15 дійшов висновку, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною земельної ділянки. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.09.2018 у справі № 152/907/13-ц, від 06.09.2022 у справі № 912/1885/21, від 22.03.20223 у справі № 446/189/21.
Таким чином, багаторічні насадження (виноградники) не можуть розглядатися як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, а отже, і не могли бути предметом спірного договору купівлі-продажу як окремо визначене майно без визначення юридичної долі земельної ділянки (на відміну від виноградного куща, який може бути окремим об'єктом продажу).
Враховуючи викладене та положення статті 216 ЦК України, зважаючи на підтвердження представником ТОВ "Карпат-Вин Еталон" у судовому засіданні в суді касаційної інстанції факту користування цим товариством спірними виноградниками, судова колегія вважає, що за конкретних обставин цієї справи підлягає задоволенню вимога ЗАТ "Котнар" про зобов'язання ТОВ "Карпат-Вин Еталон" повернути ЗАТ "Котнар" отримані у власність за договором купівлі-продажу від 08.12.2009 року № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району».
У відповідності до вимог частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю, одним із яких є реституція.
Після ухвалення Верховним Судом постанови від 18.05.2023 у справі №5/58(907/314/21) та повернення виноградників відповідачем 2 позивачу за актом від 20.09.2023 ліквідатор ЗАТ "Котнар" арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. 28.05.2024 звернувся до Берегівської районної державної адміністрації з листом від 27.05.2024 за №02-01/62-198, яким просив внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006 в частині заміни Орендаря земельної ділянки з ТОВ "Карпат-Вин Еталон" на ЗАТ "Котнар", долучивши до такого листа підписані Орендарем два примірники додаткової угоди №3 до договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006.
Однак, відповідачем 1 не надано суду доказів наявності будь-яких заперечень щодо пропонованого ліквідатором позивача проекту Додаткової угоди № 3 до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, як і не подано суду доказів відповіді райдержадміністрації на означений лист-пропозицію ЗАТ "Котнар".
У відповідності до положень до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Виходячи зі змісту статті 93 Земельного кодексу України, статей 762, 792 ЦК України, статей 13 та 21 Закону України "Про оренду землі", правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства; в силу статей 177, 181, 373, 374 ЦК України земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що територіальні громади є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (статті 169 та 172 ЦК України).
Цивільні права та обов'язки виникають (змінюються та припиняються) із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, із договорів та інших правочинів, що являють собою дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків; цивільні права та обов'язки можуть виникати (змінюватися, припинятися) безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтями 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, що кореспондується положенням статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Положеннями частини третьої статті 653 і статті 654 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. При цьому зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Якщо ж договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Колегія суддів звертає увагу, що пунктами 12.6., 12.7. договору оренди земельної ділянки від 24.07.2016 визначено, що при переході права володіння і користування майном, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, дійсний договір підлягає розірванню або укладенню договору суборенди. При переході права володіння, користування і розпорядження майном, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, дійсний договір підлягає розірванню.
Водночас, з урахуванням положень п. 12.4. договору оренди земельної ділянки від 24.07.2016, за яким розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, за відсутності взаємної згоди сторін питання щодо зміни умов договору оренди чи його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони слід вирішувати в судовому порядку.
Матеріали справи не містять доказів звернення орендодавця та/або орендаря за договором оренди від 24.07.2016 до суду та/або досягнення між сторонами договору письмової згоди щодо його розірвання у зв'язку з відчуженням ТОВ "Квадро" виноградників на користь ЗАТ "Котнар" (договір купівлі-продажу №22/12/08 від 22.12.2008) чи у зв'язку з подальшим укладенням між ЗАТ "Котнар" та ТОВ "Карпат-Вин Еталон" договору купівлі-продажу від 08.12.2009 №8/12/09, а з додаткової угоди від 29.01.2018 за №2901/18 до договору оренди від 24.07.2006, навпаки вбачається внесення змін до договору, незважаючи на перехід права власності на майно (виноградники), що розташоване на спірних земельних ділянках.
Таким чином, положення пунктів 12.6., 12.7. договору оренди земельної ділянки від 24.07.2016 в частині можливості розірвання такого договору у зв'язку з переходом права власності на розташоване на земельних ділянках майно залишилися нереалізованими сторонами договору оренди.
У зв'язку з наведеним, з огляду на підтвердження ТОВ "Карпат-Вин Еталон" факту користування цим товариством спірними виноградниками при розгляді у Верховному Суді справи № 5/58(907/314/21), судова колегія погоджується з попередніми судами, що за конкретних обставин цієї справи виконання вказаного рішення Верховного Суду є неможливим без вирішення юридичної долі земельної ділянки, яка з урахуванням правової позиції Верховного Суду у справі №5/58(907/314/21) за всіма обставинами не може продовжувати перебувати в оренді ТОВ "Карпат-Вин Еталон" за Договором оренди від 24.07.2016 за встановлених Верховним Судом обставин відсутності набуття у ТОВ "Карпат-Вин Еталон" права на виноградники за Договором купівлі-продажу від 08.12.2009.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у постанові від 18.05.2023 в справі № 5/58 (907/314/21), відповідно до яких фактично набуття прав на спірні виноградники у ТОВ "Карпат-Вин Еталон" не відбулося у зв'язку з порушенням особливого порядку обороту/набуття права власності (користування) на багаторічні насадження (виноградники), які не можуть розглядатися як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані та через ігнорування врегулювання правової долі земельної ділянки, яке є першочерговим у таких правовідносинах і веде за собою також і набуття відповідного права на багаторічні насадження.
У вказаній постанові Верховний Суд виснував, що права на багаторічні насадження є похідними від прав на земельну ділянку і слідують за нею. У такому випадку доля багаторічних насаджень вирішується як складова частина земельної ділянки. Тобто діє принцип єдності земельної ділянки і багаторічних насаджень, які на ній знаходяться. Верховний Суд України у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-14цс15 дійшов висновку, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною земельної ділянки. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.09.2018 у справі № 152/907/13-ц, від 06.09.2022 у справі № 912/1885/21, від 22.03.2023 у справі № 446/189/21.
Вказаним спростовуються доводи відповідачів про те, що ТОВ "Карпат-Вин Еталон" є добросовісним користувачем спірних земельних ділянок, адже як вірно зазначили суди, за обставинами цієї справи у відповідача 2 - ТОВ "Карпат-Вин Еталон" без укладення 08.12.2009 з позивачем договору купівлі-продажу виноградників (визнаний недійсним в судовому порядку), за яким ТОВ "Карпат-Вин Еталон" і зареєструвало за собою право оренди спірних земельних ділянок, були відсутні інші правові підстави для оренди спірних земельних ділянок, що вбачається зі змісту рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі №907/454.
Суди встановили, що договір купівлі-продажу №22/12/08 від 22.12.2008 виноградників, укладений між первісним орендарем за договором оренди від 24.07.2006 - ТОВ "Квадро" та ЗАТ "Котнар", є дійсним та таким, що за встановлених під час розгляду справ №907/454/16 та № 5/58(907/314/21) обставин підтверджує факт переходу до позивача у цій справі (ЗАТ "Котнар") права власності на виноградники, які були створені (закладені) ТОВ "Квадро" на підставі робочого проекту створення винограднику, виготовленого Ужгородським відділом комплексного проектування Українського державного інституту проектування садів та виноградників "Укрдіпросад" у 2005 році, розташовані на земельних ділянках загальною площею 29,3681 га (кадастрові номери земельних ділянок 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0002 та 2120486400:01:001:0003) та перебували в оренді ТОВ "Квадро" на підставі укладеного з Берегівською районною державною адміністрацією договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, зареєстрованого у Берегівському реєстраційному відділі ДП "Центр ДЗК" 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001.
Відтак, встановивши, що підстави набуття за ТОВ "Карпат-Вин Еталон" права оренди за спірними в цій справі земельними ділянками, окрім як придбання у ЗАТ "Котнар" виноградників за Договором від 08.12.2009 № 8/12/09, відсутні, взявши до уваги судові рішення у справі № 5/58(907/314/21) про визнання недійсність цього договору та повернення виноградників Покупцем (ТОВ "Карпат-Вин Еталон") Продавцю (ЗАТ "Котнар") за актом від 20.09.2023, колегія суддів погоджується з попередніми судами про невідповідність доводів відповідачів про відсутність у позивача будь-яких прав на спірні земельні ділянки, на яких знаходяться виноградники, придбані за договором від 24.07.2006, які (доводи) зводяться до намагання здійснити переоцінку обставин, встановлених в остаточному судовому рішенні у справі № 907/454/16, оскільки фактично ставиться під сумнів остаточність та підставність судового рішення, на підставі якого він і зареєстрував своє право оренди на спірні земельні ділянки.
Надавши оцінку належності обраного позивачем способу захисту з урахуванням встановлених судом обставин щодо неодноразового поділу однієї з земельних ділянок, яка виступала об'єктом оренди за договором від 24.07.2006, суди врахували позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.04.2023 у справі №357/8277/19, за якою поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. При цьому, передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки.
Отже, судове рішення про визнання за позивачем права оренди спірних земельних ділянок за встановлених судом обставин чинності такого права для позивача, як власника виноградників, що на них засаджені, неприпинення договору оренди від 24.07.2006 та відсутність встановлених підстав для продовження реєстраційного посвідчення права оренди спірними земельними ділянками за ТОВ "Карпат-Вин Еталон" за встановлених у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №5/58 (907/314/21) обставин фактичного не набуття прав на виноградники у ТОВ "Карпат-Вин Еталон", направлене на захист права ЗАТ "Котнар" на внесення змін до договору оренди шляхом заміни сторони орендаря земельних ділянок, на яких засаджені виноградники, що перебувають у власності позивача, а відтак є належним та ефективним способом судового захисту у спірних правовідносинах.
За таких обставин та доказів, не знайти свого підтвердження доводи скаржника про те, що визнання права користування спірною земельною ділянкою за позивачем має ознаки непропорційного втручання в право мирного володіння майном, закріпленого у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже позивач звернувся з позовними вимога не щодо відчуження земельних ділянок, а лише про визнання за ним існуючого права оренди на вказані вище земельні ділянки за Договором оренди земельних ділянок, який уже укладено понад 15 років.
Щодо оскарження судових рішень у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України в контексті того, хто є належним відповідачем у контексті поданого позову колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів встановила, що при їх ухваленні суди першої та апеляційної інстанції врахували правову позицію щодо застосування означеної норми пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції Закону України №1423-ІХ зазначену, викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №911/1954/22, яку суди визнали релевантною до застосування у спірних правовідносинах.
Водночас у наведеному випадку скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування вказаної норми з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі дослідження всіх доказів у справі в їх сукупності, не здійснив оцінки на релевантність врахованого судами правового висновку у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №911/1954/22, до справи, що розглядається, натомість аргументи заявника касаційної скарги фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків судів, покладених в основу судових рішень, та стосуються виключно незгоди з встановленими судами обставинами справи.
Проте з огляду на визначені у статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на встановлені судами обставини, що спірні земельні ділянки розташовані на території Мужіївської сільської ради, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 за № 712-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області" входить до складу Берегівської міської територіальної громади, від імені якої повноваження власника здійснює Берегівська міська рада.
Проте, станом на поточну дату дані земельні ділянки перебувають в державній власності із зазначенням повноважної особи власника - Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, доказів реєстрації права комунальної власності на вказані земельні ділянки за Берегівською міською радою не було надано до суду першої та апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Крім цього, Верховний Суду ухвалою від 16.09.2025 зупинив виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі № 5/58 (907/527/24) до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини 3 статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
З огляду на результат касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень виконання постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат - Вин Еталон" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2025 у справі №5/58(907/527/24) залишити без змін.
3. Поновити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі № 5/58 (907/527/24).
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Погребняк В.Я.