21 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6072/24
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Васьковський О. В. - головуючий, Бенедисюк І. М., Вронська Г. О., Дроботова Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкова Т. М., Пєсков В. Г., Рогач Л. І., Чумак Ю. Я.,
розглянувши касаційну скаргу Державної казначейської служби України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025
(колегія суддів: Мальченко А. О. - головуюча, судді: Скрипка І. М., Козир Т. П.)
у справі № 910/6072/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Окко-Бізнес Партнер"
до Державної казначейської служби України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство "Колос-2"
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Волев-Інвест"
3) Приватне підприємство "Енерго Ліс"
4) Державна податкова служба України
про стягнення 5 364 250 грн
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Окко-Бізнес Партнер" (далі - ТОВ "Окко-Бізнес Партнер", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, відповідач) про стягнення з Державного бюджету України 5364250 грн безпідставно набутих коштів у вигляді податків і зборів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені податки й збори були перераховані до державного бюджету третіми особами за рахунок коштів позивача, отриманих внаслідок шахрайських дій. З огляду на викладене, позивач просив стягнути на його користь 5364250 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/6072/24 у задоволенні позову відмовлено з наступних підстав:
- позивачем не доведено факт перерахування до Державного бюджету України усієї спірної суми коштів, а також обставин набуття державою такого майна без достатньої правової підстави та того, що відповідна правова підстава на час розгляду даного спору судом відпала;
- неможливо врахувати матеріали досудового розслідування під час розгляду даного спору з огляду на відсутність письмового дозволу слідчого або прокурора на розкриття відомостей досудового розслідування, в межах якого встановлювалися факти та обставини щодо перерахування спірних коштів на рахунок відповідача від імені третіх осіб з неналежних їм рахунків, а також відсутність вироку по кримінальній справі;
- питання дотримання порядку справляння обов'язкових платежів, податків та зборів третіми особами у цій справі належить до виключної компетенції податкових органів, тому дослідження правомірності дій цих органів виходить за межі предмету господарського спору у цій справі і підлягає розгляду виключно в порядку адміністративного судочинства;
- відповідно до статей 5, 64 Бюджетного кодексу України та Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 54, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) у розмірі 2849000 грн та податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) в розмірі 1392600 грн були зараховані не до Державного бюджету України, з якого позивач просить повернути спірні кошти, а до відповідних позабюджетних фондів та місцевих бюджетів, тому вказані суми не можуть бути стягнуті з відповідача;
- спірні правовідносини регулюються затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Водночас не звернення третіх осіб у справі до уповноваженого органу з вимогою про повернення коштів відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ставить під сумнів доводи позивача про неправомірність утримання його коштів саме відповідачем, а не вищезгаданими третіми особами.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі №910/6072/24 та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 5364250 грн безпідставно набутих коштів та розподілено судові витрати.
5. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з встановлених Господарським судом Тернопільської області обставин у справі № 921/607/21, згідно з якими належні позивачеві кошти, перераховані від імені третіх осіб на рахунок Банку Казначейства України, з подальшим їх отриманням невідомими особами на підставі підроблених документів готівкою, як заробітної плати працівників третіх осіб та сплатою задля отримання готівки суми податків та інших платежів, були безпідставно сплачені за рахунок коштів позивача, оскільки у третіх осіб не виникли зобов'язання по сплаті з цих коштів сум ПДФО, військового збору та ЄСВ, адже вони (треті особи) не здійснювали господарську діяльність і відповідно не нараховували та не виплачували працівникам заробітну плату, а також не включали вказані кошти до фонду оплати праці.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги.
6. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 в частині задоволення позову щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача коштів (ЄСВ) у загальному розмірі 2 849 000 грн та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
7. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України та вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин частини другу, третю статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з якими кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України та бюджетів інших рівнів.
8. Скаржник вважає, що держава не є особою, яка згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України набула 2 849 000 грн ЄСВ за рахунок позивача без достатньої правової підстави. Питання щодо стягнення цих коштів має вирішуватися у порядку, визначеному нормами КПК України.
9. Крім того, у касаційній скарзі відповідач просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №910/17361/21.
10. Скаржник зазначає про те, що постанова Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 910/17361/21 є неефективною внаслідок помилковості викладених у ній висновків Суду, які не можуть бути виконані в силу приписів статті 95 Конституції України та підпункту 8 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України.
11. У зв'язку з наведеним, скаржник ставить питання щодо можливості застосування частини першої статті 1212 ЦК України в частині покладення на державу обов'язку зі сплати коштів за рахунок Державного бюджету України, якщо такі кошти не надходили та в силу приписів законодавства не мали надходити на рахунки Державного бюджету України (зважаючи, що спірна сума коштів у розумінні Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) фактично є майновою шкодою, заподіяною протиправними діями фізичних осіб, щодо яких триває кримінальне провадження).
Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2025 справу № 910/6072/24 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об'єднана палата), оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові від 11.05.2023 у справі № 910/17361/21, прийнятої колегією суддів з іншої палати, щодо питання застосування до спірних правовідносин Порядку повернення коштів, помилково або надміру врахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
13. Колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.09.2025 навела доводи скаржника щодо помилковості вказаного висновку Верховного Суду у справі № 910/17361/21 з огляду на неможливість його виконання і наявність суттєвих вад (істотних недоліків правозастосування), які мають наслідком неефективність такого рішення, його незбалансованість і помилковість.
14. Як у справі № 910/6072/24, так і у справі № 910/17361/21 заявлено позов про стягнення безпідставно зарахованих до Державного бюджету України сум податків і зборів, в тому числі ЄСВ. В подальшому ухваленими у вищезгаданих справах судовими рішеннями стягнуто заявлену у позові суму з Державного бюджету України на користь позивача.
15. Поряд з цим, рахунки для зарахування ЄСВ належать до небюджетних рахунків, які є рахунками із спеціальним режимом використання. Внаслідок цього у органів Казначейства відсутні правові підстави та законні можливості для здійснення безспірного списання ЄСВ з Державного бюджету України за рішенням суду.
16. З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, ані рішення у справі №910/6072/24, що розглядається, ані постанова Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 910/17361/21, не можуть бути виконані в частині стягнення на користь позивача сум ЄСВ в силу приписів статті 95 Конституції України та підпункту 8 пункту 9 розділу VI БК України, адже Казначейство не матиме можливості виконати такі судові рішення в силу прямої заборони, встановленої Бюджетним кодексом України, оскільки це суперечить принципу цільового використання бюджетних коштів, тобто являтиме собою бюджетне та кримінальне правопорушення.
17. Колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати вказує, що Порядком повернення коштів, помилково або надміру врахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787), передбачена можливість та регламентований алгоритм дій у випадку, коли до бюджету кошти були перераховані в результаті помилки або в надмірному розмірі.
18. З огляду на встановлені у справі № 910/6072/24 обставини, відсутні підстави вважати, що сплата від імені третіх осіб податків за відсутності фактичних підстав для цього не підпадають під дію вказаного Порядку № 787.
19. Згідно з положеннями Порядку № 787 для повернення заявленої суми коштів має звернутися платник податків, зборів та інших доходів, від імені якого суми податків були сплачені безпідставно. Якщо в свою чергу кошти, за рахунок яких були перераховані податки та збори до бюджету, не належали третім особам, а належали позивачеві, вони належать поверненню третіми особами позивачу після повернення їм коштів з бюджету.
20. Таким чином, права позивача можуть бути захищені шляхом застосування правової процедури, передбаченої Порядком № 787, за участю третіх осіб.
21. Водночас, незастосування до спірних правовідносин вищезгаданого Порядку № 787 з одночасним твердженням про безпідставність отримання державою спірної суми платежів за рахунок коштів позивача, призведе до відсутності можливості у Казначейства здійснити відповідне повернення саме позивачу, і як наслідок, поновлення порушених прав позивача.
22. Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що застосування судами попередніх інстанцій у справі №910/6072/24 правових висновків, сформульованих у постанові Верховного Суду у справі № 910/17361/21 від 11.05.2023, не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звертається до суду.
23. У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення положень чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №910/17361/21, яка ухвалена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, щодо питання застосування до спірних правовідносин Порядку №787.
24. Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
25. Враховуючи наведене обґрунтування підстав для відступу від правового висновку, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 910/17361/21 від 11.05.2023, подібність правовідносин у названій справі і справі № 910/6072/24, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що касаційна скарга ДКС України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 910/6072/24 підлягає прийняттю до розгляду об'єднаною палатою.
26. Відповідно до частини 3 статті 301 ГПК України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Прийняти до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/6072/24 за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025.
2. Призначити до розгляду справу № 910/6072/24 за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 на 06 лютого 2026 року о 10:00 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №203.
3. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
4. Роз'яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до частини четвертої статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
5. Участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов'язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Васьковський
Судді І. Бенедисюк (з окремою думкою)
Г. Вронська
Т. Дроботова
О. Кібенко
Т. Малашенкова (з окремою думкою)
В. Пєсков
Л. Рогач
Ю. Чумак