11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13381/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСХАУС"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ"
до Київської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСХАУС",
2) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
про скасування рішення Київської міської ради від 19.09.2024 № 113/9921.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Ковальчук Ю. М., відповідача - Перепелицін К. М. та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСХАУС" - Логінов К. Е.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" (далі - позивач та/або ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ") із врахуванням заяви про зміну предмета позову від 15.10.2024 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами, зокрема, про скасування рішення Київської міської ради від 19.09.2024 № 113/9921 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:049:0023) для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на вул. Полярній, 10 в Оболонському районі міста Києва" (далі - спірне рішення від 19.09.2024 № 113/992).
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/10889/24 заяву ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" про зміну предмета позову від 15.10.2024 б/н прийнято до розгляду; залучено до участі у справі № 910/10889/24 співвідповідачем - Київську міську раду (далі - Міськрада та/або відповідач).
Також вказаною ухвалою місцевий господарський суд роз'єднав позовні вимоги ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІКА-2017" (далі - ТОВ "ЕПІКА-2017"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСХАУС", (далі - ТОВ "ТРАНСХАУС" та/або третя особа-1), Приватного підприємства "Ф.Ф.-СЕРВИС" (далі - ПП "Ф.Ф.-СЕРВИС"), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича (далі - Приватний нотаріус) та Міськради про визнання недійсними договорів, скасування рішень державного реєстратора та відкритих розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування рішень, виділивши їх у самостійні провадження.
Зокрема, виділено у самостійне провадження позовні вимоги ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" до Міськради про скасування рішення від 19.09.2024 № 113/9921 з наступним присвоєнням окремого номеру справи № 910/13381/24 цим вимогам.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 прийнято справу № 910/13381/24 за позовом ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" до Міськради про скасування рішення від 19.09.2024 № 113/9921 до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
1.3. На обґрунтування позовних вимог про скасування рішення від 19.09.2024 № 113/9921 ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" посилалося на порушення своїх прав як власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:78:049:0023), про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу якої прийняте спірне рішення від 19.09.2024 № 113/992.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про скасування вищезазначеного рішення від 19.09.2024 № 113/992, позивач стверджував про незаконність поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:049:0023), оскільки Міськрада жодних рішень щодо передачі земельних ділянок під будівництво об'єктів нерухомого майна за адресою: вул. Полярна, 10 у м. Києві ані ТОВ "ТРАНСХАУС", ані будь-яким іншим юридичним або фізичним особам у власність чи користування не приймала. Крім того, позивач посилався на незаконне заволодіння ТОВ "ТРАНСХАУС" нерухомим майном на вказаній земельній ділянці, яке спрямоване виключно на незаконне заволодіння сформованими шляхом поділу земельними ділянками. У зв'язку з наведеними обставинами позивач позбавлений можливості користуватися земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:78:049:0023 та обслуговувати належне йому на праві власності майно на цій земельній ділянці.
1.4. Відповідач при розгляді справи посилався на відповідність прийнятого ним рішення від 19.09.2024 № 113/9921 нормам законодавства та відсутність будь-якого порушення прав та інтересів позивача вказаним рішенням.
1.5. ТОВ "ТРАНСХАУС" заперечувало щодо задоволення позовних вимог, вказуючи про їх безпідставність, оскільки єдиним наслідком прийняття оскаржуваного рішення є поділ однієї земельної ділянки комунальної власності на три ділянки, що так само продовжують перебувати у комунальній власності. Водночас, як стверджує сам позивач, виключно Міськрада може розпоряджатись землями комунальної власності, що і знайшло своє відображення в рішенні від 19.09.2024 № 113/9921, тоді як позивач не має жодного відношення до відповідної земельної ділянки, про поділ якої прийнято рішення. Відтак, за доводами третьої особи-1, позивач не довів факту порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням.
1.6. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент та/або третя особа-2) також заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи про дотримання ним норм діючого законодавства при підготовці проєкту оскаржуваного рішення та передачі його на розгляд Міськраді.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 31.01.2022 на виконання вимог протоколу проведення електронних торгів між ПАТ "АБ "УКРГАЗБАНК" (продавець) та ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - виробничого комплексу, загальною площею 4 409,80 кв. м, який складається з: адміністративно-побутового корпусу УМБ (під літ. «А»), ремонтних майстерень (під літ. «Б»), майстерень та гаражів (під літ. «В», «Г»), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, реєстраційний номер нерухомого майна - 706970780000. Майно розташоване на земельній ділянці, площею 2,4140 га, кадастровий номер 8000000000:78:049:0023. Майно продається з усіма його приналежностями, у тому числі інженерними мережами та комунікаціями.
За актом приймання-передачі нерухомого майна від 31.01.2022 продавець передав, а покупець прийняв нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна - 706970780000).
31.01.2022 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2022 № 455 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" на виробничий комплекс, загальною площею 4 409,80 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 706970780000) по вул. Полярній, 10 у м. Києві, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:049:0023.
Водночас судами попередніх інстанцій установлено та вбачається з матеріалів справи, що за ТОВ "ТРАНСХАУС" зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: вул. Полярна, 10, м. Київ та складається з: майстерні (під літ. "Є"), гаража (під літ. "Ж"), гаража (під літ. "З"), гаража (під літ. "И"), технічної майстерні (під літ. "І"), приміщення охорони (під літ. "К"), вагової (під літ. "Л"), складу (під літ. "М"), комори (під літ. "Н"), приміщення охорони (під літ. "О"), прохідної (під літ. "П"), авторемонтної майстерні (під літ. "Д"), електротехнічної майстерні (під літ. "Е"), складу (під літ. "С"), навісу (під літ. "З"), навісу (4), виробничого цеху (під літ. "Р"), операторської (під літ. "Т"), операторської (під літ. "У"), воріт (1), огорожі (2) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1231512980000). Підставами для реєстрації права власності вказано договір купівлі-продажу, серія та номер: 586, виданий 21.04.2017, акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 21.04.2017, складений між ТОВ "ТРАНСХАУС" та ПП "Ф.Ф.-СЕРВИС".
Отже судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкти нерухомого майна, належні позивачу та ТОВ "ТРАНСХАУС", хоч і знаходяться за однією адресою, втім є окремими об'єктами нерухомості, з різними реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна.
Судами попередніх інстанцій також установлено та підтверджується матеріалами справи, що до Міськради у січні 2022 року звернулося ТОВ "ТРАНСХАУС" із заявою на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а саме: поділу земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:78:049:0023, яка знаходиться за адресою: вул. Полярна, 10 в Оболонському районі міста Києва, з метою подальшого одержання земельної ділянки в оренду.
Листом Департаменту від 16.08.2022 № 0570202/2-10092 надано згоду на поділ зазначеної вище земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва.
На замовлення ТОВ "ТРАНСХАУС" та на підставі згоди Департаменту від 16.08.2022 № 0570202/2-10092 землевпорядною організацією розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:78:049:0023 комунальної власності територіальної громади міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на вул. Полярній, 10 в Оболонському районі міста Києва, яка передбачає формування трьох окремих земельних ділянок.
Відповідно до відомостей із Державного земельного кадастру, земельна ділянка комунальної власності із кадастровим номером 8000000000:78:049:0023 площею 2,414 га на вул. Полярній, 10 у м. Києві, належить до категорій земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання: для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази.
Як вбачається із пояснювальної записки до технічної документації, необхідність поділу земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:78:049:0023 виникла у зв'язку з тим, що на вказаній земельній ділянці знаходиться майно різних юридичних осіб.
За результатами розгляду заяви ТОВ "ТРАНСХАУС" від 22.05.2024 № 64025-008619558-031-03, технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, Міськрада прийняла рішення від 19.09.2024 № 113/9921 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:049:0023) для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на вул. Полярній, 10 в Оболонському районі міста Києва", яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:049:0023) комунальної власності територіальної громади міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на вул. Полярній, 10 в Оболонському районі міста Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; код виду цільового призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), якою передбачено формування трьох земельних ділянок, а саме:
площею 1,7397 га (кадастровий номер 8000000000:78:049:0040);
площею 0,2726 га (кадастровий номер 8000000000:78:049:0041);
площею 0,4017 га (кадастровий номер 8000000000:78:049:0039).
Крім цього судами попередніх інстанцій установлено, що зі змісту листа Департаменту від 03.09.2024 № 057-11907 убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:049:0023 (цільове призначення - для обслуговування, експлуатації та обслуговування виробничої бази) перебувала в оренді до 2020 року у ВАТ трест "Київміськбуд-1 ім. В.П. Загороднього" за договором оренди земельної ділянки від 30.03.2005, термін дії договору оренди закінчився 31.03.2020 та клопотань про поновлення договору оренди не надходило. При цьому, за поданням Департаменту Міськрада рішень про передачу земельної ділянки на вул. Полярній, 10 з кадастровим номером 8000000000:78:049:0023 будь-якій юридичній чи фізичній особі не приймала.
Отже, внаслідок поділу спірної земельної ділянки було утворено три нові земельні ділянки, які так само продовжують перебувати у комунальній власності територіальної громади міста Києва, правом розпорядження якими відповідно до законодавства наділена виключно Міськрада.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/13381/24 (суддя Трофименко Т. Ю.) у позові відмовлено повністю.
3.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив із відсутності порушених прав та законних інтересів позивача.
Крім того, суд вказав, що обраний позивачем спосіб захисту є не ефективним та не призведе до відновлення його права як власника нерухомого майна, яке він вважає порушеним.
3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 (Хрипун О. О. - головуючий, судді: Михальська Ю. Б., Іоннікова І. А.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/13381/24 скасоване, позов задоволено повністю та скасовано рішення Міськради від 19.09.2024 № 113/9921.
3.4. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції із посиланнями на положення абзацу 2 частини шостої статті 79-1, частин восьмої, одинадцятої статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виходив з того, що право ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" на отримання в користування земельної ділянки, площею 2,4140 га, кадастровий номер 8000000000:78:049:0023, на якій розташоване набуте позивачем нерухоме майно, кореспондується з обов'язком органу місцевого самоврядування передати зазначену земельну ділянку в користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом, незалежно від строку звернення.
При цьому, на переконання суду, в силу приписів абзацу 2 частини шостої статті 79-1 ЗК України, поділ земельної ділянки можливий лише після одержання згоди власника нерухомого майна, яке на законних підставах розташоване на такій земельній ділянці. Позивач, як фактичний користувач земельної ділянки (в силу приписів статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України), згоди на поділ не надавав, а тому позовні вимоги про скасування рішення від 19.09.2024 № 113/9921 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, апеляційний господарськи суд виснував, що технічна документація із землеустрою не містить достатнього переліку відомостей, наявність яких передбачена вимогами земельного законодавства та інших нормативних актів з питань землеустрою та землекористування, необхідних для її затвердження, а також безпосереднього розподілу земельної ділянки.
4. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на них
4.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі № 910/13381/24, Міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постановити рішення про скасування постанови, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/13381/24 - залишити без змін.
4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. Так, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 2 частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у подібних правовідносинах, згідно з яким фактичний землекористувач, який не набув у встановленому законом порядку право користування земельною ділянкою комунальної власності, не є землекористувачем в розумінні Податкового кодексу України (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14), ЗК України (статті 116, 125), з огляду на що не підпадає під правове регулювання абзацу 2 частини шостої статті 79-1 ЗК України.
4.4. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі № 910/13381/24, ТОВ "ТРАНСХАУС" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.
4.5. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження ТОВ "ТРАНСХАУС" вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме положення абзацу 2 частини шостої статті 79-1, частини одинадцятої статті 120, статті 125 ЗК України в їх логічно-системному зв'язку з одночасним застосуванням до спірних правовідносин приписів підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яким установлено та надано визначення землекористувача, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
4.6. ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" надало на адресу суду додаткові пояснення в яких просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, постанову - залишити без змін.
5. Розгляд касаційних скарг і позиція Верховного Суду
5.1 Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.
5.3. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже з огляду на положення статті 4 ГПК України, і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Колегія суддів виходить з того, що вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності визначених, конкретних порушених прав чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19 тощо).
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Так, у справі, що розглядається, позивач звернувся із позовом про скасування рішення Міськради від 19.09.2024 № 113/9921 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:049:0023) для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на вул. Полярній, 10 в Оболонському районі міста Києва".
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб
Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного (господарського) судочинства, якщо на підставі такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право чи інтерес, і спірні правовідносини, яких стосується позов, мають приватноправовий характер (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 809/739/17, від 20.09.2018 у справі № 126/1373/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 25- 28), від 20.03.2019 у справі № 756/5081/14-ц (пункт 32), від 03.07.2019 у справі № 756/5080/14-ц (пункт 37), від 16.06.2020 у справі № 554/9719/18).
У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини того, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, або кого вона представляє, а метою захисту є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права чи охоронюваного інтересу (постанови Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18). Тобто підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 ЗК України, згідно із частиною другою якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже із викладеного вище слідує, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.
Водночас варто звернути увагу на те, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.
Як зазначалося вище у заявленому позові позивач вказує, що спірне рішення від 19.09.2024 № 113/9921 є протиправним, оскільки внаслідок його прийняття ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" позбавлене можливості розпоряджатися належним йому на праві власності об'єктом нерухомого майна та земельною ділянкою під ним.
У той же час, як вірно зазначено місцевим господарським судом позивач не висловлює заперечень щодо визначеної за наслідками поділу площі трьох земельних ділянок, а також не вказує яким чином оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові).
Так, місцевим господарським судом встановлено та убачається з матеріалів справи, що об'єкти нерухомого майна, належні позивачу та ТОВ "ТРАНСХАУС", хоч і знаходяться на одній земельній ділянці, втім є окремими об'єктами нерухомості, з різними реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна. При цьому, із технічної документації вбачається, що належне третій особі-1 майно розміщується лише на земельній ділянці площею 1,7397 га, яку відповідно, третя особа-1 має намір отримати в оренду. На інших утворених шляхом поділу двох земельних ділянках знаходиться майно інших юридичних осіб.
Зі змісту листа Департаменту від 03.09.2024 № 057-11907 та договору оренди земельної ділянки від 30.03.2005, земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:78:049:0023 перебувала в оренді до 2020 року, термін дії договору оренди закінчився 31.03.2020 та клопотань про поновлення договору оренди не надходило. При цьому, Міськрада рішення про передачу земельної ділянки на вул. Полярній, 10 з кадастровим номером 8000000000:78:049:0023 будь-якій юридичній чи фізичній особі не приймала.
Тобто, із наведеного вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди землі з ВАТ трест "Київміськбуд-1 ім. В.П. Загороднього", Міськрада не приймала рішень щодо передачі спірної земельної ділянки комунальної власності ані ТОВ "ТРАНСХАУС" ані позивачу. За результатами поділу спірної земельної ділянки було утворено три нові земельні ділянки, які так само продовжують перебувати у комунальній власності територіальної громади міста Києва, правом розпорядження якими відповідно до законодавства наділена виключно Міськрада.
Таким чином, як правильно виснував місцевий господарський суд, позивачем не доведено обставин неправомірності прийнятого відповідачем рішення від 19.09.2024 № 113/9921, як і порушень цим рішенням прав позивача щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном. В свою чергу, позивач не був позбавлений можливості у встановленому законом порядку звернутися до Міськради із відповідним клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розташований належний йому на праві власності об'єкт нерухомого майна.
Також, матеріали справи не містять інформації, що в результаті утворення спірних земельних ділянок належний на праві власності позивачу об'єкт нерухомого майна опинився розташованим на цих земельних ділянках одночасно.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18.
Таким чином, як правильно зазначено місцевим господарським судом відсутність порушення прав та законних інтересів ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" є підставою для відмови у позові.
Щодо мотивів суду апеляційної інстанції із посиланнями на приписи положень, зокрема, частини шостої статті 79-1 ЗК України стосовно того, що поділ спірної земельної ділянки можливий лише після одержання згоди власника нерухомого майна (ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ"), яке на законних підставах розташоване на такій земельній ділянці, та наявності у зв'язку з цим за висновками суду апеляційної інстанції правових підстав для задоволення позову слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 209 ГПК України суд першої інстанції, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються (частина 1).
Отже, суд першої інстанції, розглядаючи спір, з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує докази, якими вони обґрунтовуються.
Відповідно до статті 269 цього Кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 5).
Згідно з підпунктом "б" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції має містити доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.
Із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що в ній відсутні будь-які доводу чому апеляційний господарський суд не погодився з відповідними висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав та законних інтересів позивача.
Із судових рішень обох інстанцій не вбачається, що підстави на які посилається апеляційний господарський суд, як то відсутність згоди землекористувача на поділ спірної земельної ділянки, перебування спірної земельної ділянки у власності або користуванні позивача, невідповідність технічної документації та те, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові) були підставою позову та відповідно були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Звідси висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову є необґрунтованими.
Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що за приписами частини шостої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально (абзац 2 частини шостої статті 79-1 ЗК України).
Вимоги до змісту Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок встановлені статтею 56 Закону України "Про землеустрій". Положення цієї статті включають нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні).
Отже систематичний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, здійснюється за згодую землекористувача за умови перебування такої землі у власності або користуванні.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/22.
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ", як власник такого майна стало фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку).
Разом з цим, набуття права на землю громадянами та юридичними особами врегульовано главою 19 розділу ІV ЗК України.
Проте, як убачається з матеріалів справи Міськрада не приймала рішень щодо передачі спірної земельної ділянки комунальної власності ані ТОВ "ТРАНСХАУС" ані позивачу. За результатами поділу спірної земельної ділянки було утворено три нові земельні ділянки, які так само продовжують перебувати у комунальній власності територіальної громади міста Києва, правом розпорядження якими відповідно до законодавства наділена виключно Міськрада.
При цьому, землекористувачем у розумінні вимог чинного законодавства є фізична особа або юридична особа, яка має право користуватися земельною ділянкою на законних підставах.
Згідно частин першої та другої статті 116, частини одинадцятої статті 120 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
Докази набуття позивачем спірної земельної ділянки у передбаченому законом порядку в матеріали справи відсутні.
Відтак спірна земельна ділянка на момент її поділу у користуванні не перебувала, що виключає застосування до спірних правовідносин абзацу 2 частини шостої статті 79-1 ЗК України.
Зважаючи на це, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційних скарг, шляхом скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
6.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).
6.3. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційних скаргах доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення місцевого господарського суду з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
7. Розподіл судових витрат
7.1. У зв'язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції та залишенням у силі рішення місцевого господарського суду відповідно до приписів статті 129 ГПК України Верховний Суду вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, а саме покласти витрати зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційних скарг на ТОВ "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ".
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСХАУС" задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі № 910/13381/24 скасувати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/13381/24 залишити в силі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" (04209, місто Київ, вулиця Лебединська, будинок 6, ідентифікаційний код 44394140) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) 6056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕБЕДИНСЬКЕ КОНСАЛТ" (04209, місто Київ, вулиця Лебединська, будинок 6, ідентифікаційний код 44394140) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСХАУС" (04086, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 41; ідентифікаційний код 41209637) 6056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ