21 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 927/994/23
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючий, Бенедисюк I.М., Васьковський О.В., Дроботова Т.Б., Малашенкова Т.М., Пєсков В.Г., Рогач Л.І., Чумак Ю.Я.
розглянувши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
про стягнення 31 219 436, 87 грн,
1. У липні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Украгро НПК" (далі - ПрАТ "Украгро НПК", позивач) звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі - СТОВ "Батьківщина", відповідач), про стягнення 31 219 436,87 грн, з яких 28 685 872,82 грн заборгованості за поставлений товар, 2 268 035,12 грн пені та 265 528,93 грн інфляційних втрат.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки від 28.03.2023 №Р137 (далі - Договір) в частині оплати вартості поставленого товару.
3. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 05.09.2023 позовні вимоги ПрАТ "Украгро НПК" задовольнив частково; стягнув з СТОВ "Батьківщина" на користь ПрАТ "Украгро НПК" 28 685 872,82 грн заборгованості за поставлений товар, 2 227 650,12 грн пені та 229 486,98 грн інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовив.
4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 30.05.2024 скасував рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023; ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Украгро НПК" відмовив.
5. Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу приписів Указу Президента України від 24.06.2021 №266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", п.30 ч.1 ст.1 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", ст.1 Закону "Про правовий режим воєнного стану", пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації" (далі - Постанова №187), враховуючи встановлений мораторій, наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання коштів від відповідача, зокрема за спірним Договором в заявленому до стягнення розмірі 28 685 872,82 грн заборгованості, 2 268 035,12 грн пені, яка частково задоволена судом у розмірі 2 227 650,12 грн, та 265 528,93 грн інфляційних втрат, які частково задоволені судом у розмірі 229 486,98 грн, у зв'язку з чим у позові необхідно відмовити за наведених підстав.
6. Верховний Суд постановою від 20.11.2024 скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
7. У своїй постанові Верховний Суд зазначив, що постанова апеляційного суду містить посилання на висновок Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі №910/9234/23 (пункт 5.15) та відповідно до якого: "враховуючи встановлені судами обох інстанцій фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відмови у задоволенні позову, оскільки умовами укладеного між сторонами договору визначено виникнення у виконавця права на односторонню відмову від правочину, зокрема, через сам факт застосування до особи, пов'язаної відносинами контролю, санкцій." Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що справа, яка розглядається, не є подібною до справи № 910/9234/23, оскільки предметом спору в останній було питання щодо правомірності односторонньої відмови від договору у зв'язку із запровадженням до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Дизельний завод" персональних спеціальних економічних санкцій, введених в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023. При цьому у справі №910/9234/23 судами було встановлено, що сторони у договорі чітко погодили можливість припинення дії договору в односторонньому порядку у разі застосування санкцій, зокрема до фізичної особи, пов'язаної із замовником відносинами контролю (пункти 46, 47 постанови).
8. Верховний Суд дійшов висновку, що у контексті питання щодо поширення дії санкцій, застосованих по відношенню до бенефіціарного власника юридичної особи, на саму юридичну особу, підлягає врахуванню висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 19.03.2020 у справі №824/146/19, на яку посилається скаржник, відповідно до якого "… ні рішенням Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачена можливість застосування відповідних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних та/або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов'язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санаційних списків, затверджених рішенням РНБО. Таким чином, персональні економічні санкції, які були застосовані до бенефіціарних власників, не застосовуються та не мають застосовуватися до стягувача" (п.48 постанови).
9. Колегія суддів звернула увагу на те, що встановлені апеляційним судом обставини щодо застосування санкцій, зокрема до фізичної особи, пов'язаної із позивачем відносинами контролю, не є достатньою підставою для застосування наслідків таких санкцій до самого позивача, що свідчить про неправильне застосування відповідних норм матеріального права та є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду (п.53 постанови).
10. У разі встановлення факту застосування санкцій по відношенню до позивача, а не до осіб, які пов'язані з ним відносинами контролю, апеляційному суду необхідно врахувати таке. Відповідно до чинного законодавства спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв'язку з цим застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов'язань, а є за своєю правовою природою відстроченням виконання певних зобов'язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акта (рішення РНБО). Тобто Закон "Про санкції" та рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними ними угодами. Як наслідок, навіть за умови застосування санкцій за рішенням РНБО щодо позивача, відповідний факт не має бути підставою для припинення зобов'язання та відмови у захисті порушеного права (пункти 55, 56 постанови).
11. За результатами нового розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 апеляційну скаргу СТОВ "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 залишено без задоволення; рішення суду першої інстанції у цій справі залишено без змін.
12. СТОВ "Батьківщина" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
13. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив таке:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми матеріального та процесуального права і застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п.1 Постанови №187 у подібних правовідносинах (п.3 ч.2 ст.287 ГПК);
- під час прийняття оскаржуваної постанови суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, тоді як СТОВ "Батьківщина" наполягало на залученні вказаних осіб (п.4 ч.2 ст.287, п.8 ч.1 ст.310 ГПК);
- під час прийняття оскаржуваної постанови суд не дослідив зібрані у справі докази (п.4 ч.2 ст.287, п.1 ч.3 ст.310 ГПК);
- під час ухвалення оскаржуваної постанови в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено обґрунтований відвід, проте вказаний відвід був залишений без задоволення (п.4 ч.2 ст.287, п.2 ч.1 ст.310 ГПК).
14. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови у цій справі не врахував практику Верховного Суду щодо недійсності Договору, а саме:
- висновки, наведені в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі №6-551цс16, постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №910/5906/18, від 12.11.2019 у справі №918/598/18 в контексті недійсності Договору як такого, що укладений під впливом тяжкої обставини (ч.3 ст.203 та ч.1 ст.233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);
- висновки, наведені в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15 в контексті недійсності Договору як такого, що порушує публічний порядок і законодавство про захист економічної конкуренції (ч.3 ст.203 та ч.1 ст.228 ЦК);
- висновки Верховного Суду у справах №824/241/2018 та №824/183/19, згідно з якими договір, укладений з компанією групи Остхем, яка має грошові зобов'язання перед державою-агресором, суперечить публічному порядку України в силу ст.228 ЦК.
15. Відповідач наголошує, що в судах розглядаються справи №927/997/23 та №927/730/25 предметом яких є недійсність Договору із зазначених вище підстав. Крім того, у межах справи №927/730/25 судом вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони сторонам виконувати Договір. Однак суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 18, 144, 227 ГПК не зважив на доводи відповідача та не зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №927/997/23 та №927/730/25.
16. В обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження за п.4 ч.2 ст.287 ГПК та п.8 ч.1 ст.310 ГПК СТОВ "Батьківщина" зазначає, що суд апеляційної інстанцій в порушення ст.50 ГПК відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача і внаслідок цього вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_1 (кінцевого бенефіціарного власника позивача) і групи компаній Остхем (до складу якої входить ПрАТ "Украгро НПК") без їх залучення до участі в цій справі.
17. Також апеляційний господарський суд всупереч вимогам ст.50 ГПК проігнорував необхідність залучення до участі в справі Антимонопольного комітету України (далі - АМК) як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, тоді як рішення у цій справі може вплинути на його права та законні інтереси, крім того, його участь у цій справі сприятиме забезпеченню всебічного, об'єктивного та справедливого розгляду спору, оскільки АМК проводить дослідження ринкового становища групи компаній Ostchem Holding, у тому числі ПрАТ "Украгро НПК" на ринку азотовмісних мінеральних добрив в Україні, перевіряючи заяву СТОВ "Батьківщина" щодо явного завищення позивачем цін на аміак рідкий технічний внаслідок зловживання своїм монопольним становищем.
18. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.4 ч.2 ст.287, п.1 ч.3 ст.310 ГПК, відповідач вказав, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, які подавалися СТОВ "Батьківщина" та свідчили про відсутність підстав для задоволення позову, недійсність Договору, порушення Договором публічного порядку та законодавства про захист економічної конкуренції, явне зловживання відповідачем монопольним становищем.
19. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 у поєднанні з п.2 ч.1 ст.310 ГПК відповідач зазначив про те, що апеляційний розгляд цієї справи у складі колегії здійснювала головуюча суддя Руденко М.А., яка у багатьох випадках ухвалювала рішення на користь суб'єктів господарювання, які входять до групи компаній Ostchem Holding (у тому числі ті, які в подальшому скасовувалися Верховним Судом). Зазначене викликало у заявника підставні сумніви щодо об'єктивності та безсторонності судді під час розгляду цієї справи. СТОВ "Батьківщина" заявило судді Руденко М.А. обґрунтований відвід, проте він був залишений без задоволення.
20. Крім того, в заяві про усунення недоліків касаційної скарги СТОВ "Батьківщина" доповнило підстави касаційного оскарження за п.1 ч.2 ст.287 ГПК, зазначивши, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, наведені у постановах:
- від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, від 29.08.2023 у справі №910/5958/20 та від 22.03.2023 у справі №509/5080/18 в контексті того, що позов про стягнення заборгованості може бути задоволений у випадку порушеного права кредитора і невиконаного зобов'язання боржника, чого у цій справі не було внаслідок того, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 у справі №927/730/25 вжито заходи забезпечення позову, якими, зокрема, заборонено позивачу та відповідачу виконувати умови Договору;
- від 27.05.2025 у справі №910/17647/18 та від 15.04.2025 у справі №910/1418/23 щодо неможливості стягнення коштів на користь юридичної особи України кінцевим бенефіціарним власником якої є визначена в п.1 Постанови №187 категорія "пов'язаної особи з державою-агресором" (у цьому випадку ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_2 - громадянка рф);
- від 20.03.2018 у справі №910/8794/16 та від 07.12.2022 у справі №904/6735/20 (624/215/21), які вказують на те, що Договір є недійсними в силу положень ст.241 ЦК, оскільки був вчинений директором СТОВ "Батьківщина" з перевищенням його повноважень.
21. Натомість суд апеляційної інстанції неправомірно послався на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 13.11.2024 у справі №922/1589/22 стосовно застосування Постанови №187. Крім того, апеляційний суд не врахував, що на момент ухвалення ним постанови, яка оскаржується у цій справі, уже діяли нові (розширені) санкції проти ОСОБА_1 , введені в дію Указом Президента України від 24.06.2024 №376/2024.
22. Також у заяві про усунення недоліків касаційної скарги СТОВ "Батьківщина" зазначило підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, а саме - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п.1 Постанови №187 у подібних правовідносинах.
23. Верховний Суд ухвалою від 10.09.2025 відкрив касаційне провадження у справі. Розгляд касаційної скарги призначено у судовому засіданні на 02.10.2025. У судовому засіданні 02.10.2025 колегія суддів Верховного Суду задовольнила клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи. Судове засідання з розгляду касаційної скарги СТОВ "Батьківщина" призначила на 23.10.2025.
Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об'єднана палата)
24. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 23.10.2025 передав справу №927/994/23 на розгляд Об'єднаної палати для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №910/17647/18 та від 15.04.2025 у справі №910/1418/23 (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності).
25. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у зазначених постановах, застосування мораторію відповідно до Постанови №187 не залежить від стадії судового процесу, оскільки з моменту запровадження зазначеного мораторію суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) обмежується у реалізації ними права вимоги до зобов'язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання.
26. Отже, якщо застосовувати вказану правову позицію у цій справі, то виходить що у разі з'ясування, що позивач підпадає під визначення осіб, зазначених у п.1 Постанови №187 як такі, що "пов'язані з державою-агресором", це є підставою для відмови в позові.
27. Натомість відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у цій справі (№927/994/23), спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв'язку з цим застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов'язань, а є за своєю правовою природою відстроченням виконання певних зобов'язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акта (рішення РНБО). Закон "Про санкції" та рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними ними угодами. Як наслідок, навіть за умови застосування санкцій за рішенням РНБО щодо позивача, відповідний факт не має бути підставою для припинення зобов'язання та відмови у захисті порушеного права (п.56 постанови).
28. Тобто, за змістом правової позиції Верховного Суду, сформованої у справі №927/994/23, у разі з'ясування, що позивач підпадає під визначення осіб, зазначених у п.1 Постанови №187 як таких, що "пов'язані з державою-агресором", це не впливає на можливість задоволення позову, однак є підставою для зупинення виконання майбутнього судового рішення під час виконавчого провадження.
29. Таким чином існує неоднакове правозастосування Верховним Судом п.1 Постанови №187 в аспекті того, чи підлягає застосуванню зазначений у цьому пункті мораторій щодо виконання грошових зобов'язань на користь осіб, пов'язаних з державою-агресором, на будь-якій стадії судового процесу, обмежуючи суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) у реалізації ними права вимоги до зобов'язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання, чи вказаний мораторій, як такий, що означає відстрочення виконання певних зобов'язань, а не звільнення юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними ними угодами, не має бути підставою для припинення зобов'язання та відмови у захисті порушеного права.
30. Колегія суддів вважає, що законодавець передбачив певні особливості, пов'язані із примусовим виконанням рішень, якщо стягувачами у виконавчому провадженні є особи, пов'язані з державою-агресором, з метою акумулювання майна для майбутнього звернення стягнення. Водночас законодавством не передбачено такої підстави для відмови в позові про стягнення заборгованості як пов'язаність особи з державою-агресором або введення мораторію на виконання грошового зобов'язання.
Мотиви, з яких виходить Об'єднана палата
31. Відповідно до ч.2 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
32. Подібність правовідносин необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20).
33. Правовідносини у справах №910/17647/18 та №910/1418/23, як і у справі №927/994/23, що переглядається, є подібними з огляду на предмет спору та правове регулюванням спірних правовідносин.
34. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування висновків, викладених Верховним Судом у справах №910/17647/18 та №910/1418/23, щодо неможливості стягнення коштів на користь юридичної особи України, кінцевим бенефіціарним власником якої є визначена в п.1 Постанови №187 "пов'язана особа з державою-агресором" (у цьому випадку ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_2 - громадянка рф).
35. Керуючись висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 27.05.2025 у справі №910/17647/18 та від 15.04.2025 у справі №910/1418/23, відповідач наполягає на тому, що вказаний мораторій означає неможливість стягнення коштів на користь позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
36. Враховуючи наведене вище та те, що доводи, викладені в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2025 у справі №927/994/23 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд Об'єднаної палати, не є вочевидь неприйнятними, справа №927/994/23 підлягає прийняттю до розгляду Об'єднаною палатою відповідно до ч.2 ст.302 ГПК.
37. Відповідно до ч.3 ст.301 ГПК розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Керуючись статтями 120, 121, 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Прийняти до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №927/994/23 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025.
2. Призначити до розгляду справу №927/994/23 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 на 19 грудня 2025 року о 10:30 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №203.
3. Явка представників учасників справи не є обов'язковою.
4. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до ч.3 ст.196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
5. Роз'яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до ст.197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
6. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді І. Бенедисюк
О. Васьковський
Т. Дроботова
Т. Малашенкова
В. Пєсков
Л. Рогач
Ю. Чумак