Справа № 344/15792/24
Провадження № 1-кп/344/559/25
24 листопада 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
В провадженні Івано-Франківського міського суду перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 грудня 2025 року включно із визначеним розміром застави в межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840,00 грн.
На даний час суму застави у встановленому законом порядку внесено не було, а тому запобіжний захід залишається раніше обраним - тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, просив змінити на домашній арешт з врахуванням його стану здоров'я.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому слід продовжити виходячи з наступного.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
П.5 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В ухвалах Івано-Франківського міського суду про обрання та продовження запобіжного заходу, зазначено обставини, які послужили підставою для обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, із врахуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК України. При цьому судом враховано тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані, що характеризують особу ОСОБА_4 , його вік, стан здоров'я, майновий стан, відсутність міцних соціальних зв'язків, роботи та джерела доходів.
Станом на даний час триває судовий розгляд даного кримінального провадження, вказані обставини не змінилися, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема: щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, так як він офіційно не працює, постійного джерела доходу немає, а тому для подальшого отримання доходів може вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити те у якому обвинувачується.
Також, на переконання суду, застосування більш м'якого запобіжного заходу, є недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Крім того, при обранні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу - тримання під вартою, судом було визначено розмір застави згідно ч.3 ст.183 КПК України, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, яку може бути внесено як обвинуваченим, так і іншою особою в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження, а отже визначено альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Таким чином, суд, оцінюючи в сукупності всі наведені вище обставини, враховуючи характеризуючі особу обвинуваченого дані, приходить до переконання, що при зміні запобіжного заходу ОСОБА_4 може переховуватися від суду або вчинити нові злочини, а це може значно ускладнити розгляд справи по суті. Окрім того, суд вважає, що застосування іншого запобіжного заходу, не зможе на даному етапі судового розгляду в повній мірі нівелювати наявні ризики, а відтак не буде здатним і забезпечити дієвість даного кримінального провадження в суді.
Наведені вище дані у своїй сукупності підтверджують наявність ризиків і є достатніми підставами вважати про можливість обвинуваченого ухилятись від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи в сукупності всі наявні обставини даної справи і зважаючи не лише на суворість можливого покарання, яке є релевантною обставиною в оцінці ризику, суд опирається також і на необхідність захисту суспільних інтересів, які незважаючи на презумцію невинуватості, мають превалююче та переважне значення.
Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені судом ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд констатує, що інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому, або які більше не виправдовують таке тримання обвинуваченого під вартою не наведено і судом, в процесі судового розгляду, не встановлено.
У зв'язку із наведеним, є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави слід продовжити, оскільки він є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд,-
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - тримання під вартою з визначеним розміром застави продовжити до 23 січня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 24 листопада 2025 року.
Суддя ОСОБА_5