Ухвала від 20.11.2025 по справі 908/6167/15

УХВАЛА

20 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 908/6167/15 (908/276/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючий, Жукова С. В., Картере В. І.

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх. № 6755/2025)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б. - головуючого, Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.

у справі № 908/276/24

за позовом ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва

третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_1

про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" передати майнові права ОСОБА_3 на об'єкт незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя,

в межах справи № 908/6167/15

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа", -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2024 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №908/6167/15 (908/276/24) позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

26.06.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 11.07.2025) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.12.2024 у справі № 908/6167/15 (908/276/24) задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.12.2024 у справі № 908/6167/15 (908/276/24) - скасовано. Справу № 908/6167/15 (908/276/24) передано до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

04.08.2025 (через підсистему "Електронний Суд") ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 908/6167/15 (908/276/24).

21.08.2025 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 908/6167/15 (908/276/24) повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України.

01.09.2025 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржники просять скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.12.2024 у справі № 908/6167/15 (908/276/24).

Також скаржниками заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

05.09.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С. В., Картере В. І.

09.09.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_4 надійшло клопотання щодо зобов'язання скаржників сплатити судовий збір за подання касаційної скарги з посиланням на відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

24.09.2025 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 908/6167/15 (908/276/24) залишено без руху та надано скаржникам строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме. 1) навести підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 908/6167/15 (908/276/24), та належно їх обґрунтувати з наданням відповідних доказів; 2) окремо кожному скаржнику - надати документ про сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн. Також зазначено про необхідність на виконання приписів статті 291 ГПК України надати Суду докази надіслання учасникам справи № 908/6167/15 (908/276/24) копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

13.10.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 908/6167/15 (908/276/24) надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій викладено підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та до якої додано докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам справи

Проте ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 908/6167/15 (908/276/24) щодо надання документу про сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн, натомість, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.10.2020 у справі №755/3509/18, зазначив, що він як споживач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Вказані доводи ОСОБА_1 щодо звільнення від сплати судового збору відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів (див. висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені в постанові від 14.02.2024 у справі №727/11573/22 (провадження № 61-14802 св 23) з посиланням на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18)).

ОСОБА_1 є третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору. Згідно з частиною третьою статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Як було зазначено вище, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 року (справа №761/24881/16-ц) визначила єдиний підхід щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", сформулювавши, що виключно позивачі - споживачі у таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №160/15864/20 зазначено, що стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів" підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Ураховуючи наведене, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів.

Системний аналіз положень Закону України "Про захист прав споживачів" доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів".

Предметом позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 у справі № 908/6167/15 (908/276/24) є зобов'язання ТОВ "Константа" передати майнові права ОСОБА_3 на об'єкт незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя.

У заяві про усунення недоліків касаційної скарги, як і в касаційній скарзі, ОСОБА_1 не довів, що його позовні вимоги пов'язані із порушенням норм Закону України "Про захист прав споживачів" і позов подано саме для захисту його прав та інтересів як споживача, а не інших осіб, та не зазначив, яке саме право споживача порушено відповідно до статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів". З огляду на викладене, на ОСОБА_1 не поширюється дія частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, а тому посилання скаржника на норми цього Закону як на підставу для звільнення його від сплати судового збору відхиляються Верховним Судом.

За змістом частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України, якщо заявник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, оскільки у строки, визначені частиною другою статті 174 ГПК України та ухвалою Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 908/6167/15 (908/276/24), ОСОБА_1 не усунув недоліки касаційної скарги щодо сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про повернення скаржнику касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 908/6167/15 (908/276/24).

При цьому Верховний Суд зазначає, що повернення касаційної скарги у цьому випадку не є перешкодою у доступі до правосуддя або порушення права на захист, оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту, форми та порядок подання покладається саме на заявника касаційної скарги.

10.11.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій викладені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, додані докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам справи та заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що нею подано 20 касаційних скарг, що розглядаються в межах провадження у справі №908/6167/15 про банкрутство ТОВ "Константа", загальний розмір судового збору за подання 20 касаційних скарг складає 60 560,00 грн., що перевищує 5% річного доходу скаржника за 2024 рік (180 000,00 грн). Скаржниця зазначає, що розрахований відсоток належного до сплати судового збору від її доходу становить 33,64% (60 560 : 180 000 х 100), а відтак, зазначені обставини свідчать про наявність умов для звільнення від сплати судового збору, визначених пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Розглянувши клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява №40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява №68490/01).

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до пункту першого частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу;

Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (частина третя статті 8 Закону України "Про судовий збір").

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Колегія суддів зазначає, що оскільки кожна позовна заява у справі є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви.

Таким чином, у випадку, коли розмір судового збору за подання касаційної скарги в окремій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника - фізичної особи за попередній календарний рік, він може клопотати про звільнення його від сплати судового збору.

Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Зважаючи на викладене, оцінивши доводи та докази заявленого клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник - фізична особа ОСОБА_2 не підтвердила, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 908/6167/15 (908/276/24) перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік.

Отже, за наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

При цьому Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22 дійшла висновку, що у випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику. Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення касаційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутися до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.

Враховуючи наведені обставини та висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22, Суд надає ОСОБА_2 строк для ознайомлення зі змістом цієї ухвали та виконання вимог ухвали Верховного Суду щодо сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 908/6167/15 (908/276/24) - повернути скаржнику.

2. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання нею касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/276/24).

3. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 908/6167/15 (908/276/24) - залишити без руху.

4. Надати ОСОБА_2 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

5. Роз'яснити ОСОБА_2 , що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере