Іменем України
19 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/982/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранс-2011»,
вул. Соборності, буд. 1, м. Полтава, 36000, код 37958974
до: Товариства з обмеженою відповідальністю “БТН Трейд»
проспект Перемоги, буд. 95, офіс 113, м. Чернігів, 14000, код 41495253
про стягнення 201047,02 грн.
без виклику сторін
Встановив:
01.10.2025 до Господарського суду Чернігівської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранс-2011» до Товариства з обмеженою відповідальністю “БТН Трейд» про стягнення 201047,02 грн з яких: 196830,00 грн основного боргу, 3844,93 грн пені та 372,09 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Господарського договору поставки №26/08-НП від 26.08.2025 в частині оплати поставленого товару (нафтопродуктів).
Також позивач просить стягнути з відповідача 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/982/25 без повідомлення сторін у справі; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 07.10.2025, 17:04, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 23.10.2025 включно.
Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених позовних вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
03.11.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про прискорення розгляду справи, у якому позивач просить суд розглянути справу за наявними у справі доказами, позов задовольнити у повному обсязі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
26.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтотрансгаз-2011» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БТН ТРЕЙД» (покупець) було укладено Господарський договір поставки № 26/08-НП (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у зумовлений термін покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику (нафтопродукти): дизельне паливо, бензин, газовий конденсат, конденсат газовий стабільний, абсорбент газоконденсатний (п. 1.1., 1.3. Договору).
Згідно з п. 2.1., 2.2., 2.6.-2.8. Договору товар поставляється покупцю партіями у кількості і за ціною, обумовленими сторонами та зазначеними у рахунках-фактурах (або видаткових накладних), на умовах EXW (нафтобаза продавця, надалі - пункт поставки), СРТ (пункт призначення покупця ), FCA або ін.
Порядок та умови поставки, а також строки та адреси поставки товару продавцем покупцю узгоджуються сторонами на умовах усної домовленості (телефоном) з подальшим відображенням у рахунках-фактурах на попередню оплату.
Днем виконання продавцем обов'язку з поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.
Прийом-передача товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами в порядку, передбаченому Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємстві України», затвердженої спільним наказом Міністерства палива тa енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв?язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція), відповідно до вимог чинного законодавства України, умов Договору і додатків до нього.
Товар вважається поставленим продавцем за кількістю і якістю в момент підписання документа, зазначеного в п.2.6. Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються за згодою сторін в рахунках та товарних накладних або додаткових угодах до договору.
Згідно з п. 4.1. Договір поставки вступає в дію з дати його укладення і діє протягом 1 року.
Поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару перевізнику (першому перевізнику в разі змішаного перевезення (п. 4.5. Договору).
За пунктами 8.1., 8.2. Договору покупець повинен сплатити за поставлений товар 100 % передплати або за фактом поставки товару постачальником та не пізніше 5 робочих днів з дня здійснення факту поставки товару. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в договорі. Готівковий розрахунок забороняється (в т.ч. доплата).
У разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.
За порушення грошових зобов'язань за договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання (п. 9.2. Договору).
Згідно з п. 11.1. Договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє протягом одного року, у фінансовій частині - до повного завершення розрахунків. Довгострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.
26.08.2025 продавцем (позивачем) виписано покупцю (відповідачу) рахунок на оплату №39 на суму 1396830,00 грн за поставку товару за Господарським договором поставки №26/08-НП від 26.08.2025 - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 у кількості 23120л та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 у кількості 6500л (а.с.13).
27.08.2025 сторонами скріплено печатками видаткову накладну №29 на суму 1396830,00 грн на поставку товару за Господарським договором поставки №26/08-НП від 26.08.2025 - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 у кількості 23120л та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 у кількості 6500л (а.с.14).
За товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р29 від 27.08.2025, підписаною сторонами, продавець в пункті навантаження м. Кагарлик, вул. Народна, 22 завантажив паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 в кількості 23120л та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 в кількості 6500л та здійснив доставку товару покупцю автомобільним транспортом (а.с.15).
Факт здійсненої господарської операції на суму 1396830,00 грн підтверджується податковою накладною від 27.08.2025 №6, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з квитанцією від 02.09.2025 (а.с.16-19).
Позивачем додано до матеріалів справи акцизні накладні форми «П» №6 від 27.08.2025 та №7 від 27.08.2025, а також паспорти сертифікатів на бензин А-95-Євро5-Е0 та дизель ДП-Л-Євро5-В0 (а.с.20-29).
Відповідачем (покупцем) здійснено часткову оплату на суму 1200000,00 грн, призначення платежу: оплата за паливо згідно з рахунком №39 від 26.08.2025, що підтверджується банківською випискою за рахунком позивача за 27.08.2025, копія якої додана до матеріалів справи (а.с.30).
Матеріали справи містять претензію №23/09/2025/1 від 23.09.2025, адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю “БТН Трейд», з вимогою негайної сплати заборгованості у розмірі 196830,00 грн (а.с.31).
Товариство з обмеженою відповідальністю “БТН Трейд» порушив зобов?язання за Договором, залишок заборгованості за поставку товару у розмірі 196830,00 грн позивачу не сплатив.
За прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивачем також нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3844,93 грн пені та 372,09 грн 3% річних.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Щодо стягнення заборгованості суд зазначає таке.
Суд установив, що між позивачем та відповідачем укладений Договір, на виконання якого позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1396830,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №29 від 27.08.2025 на суму 1396830,00 грн, товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р29 від 27.08.2025, податковою накладною від 27.08.2025 №6, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з квитанцією від 02.09.2025, копії яких додано до матеріалів справи.
Виставлений позивачем рахунок на оплату №39 від 26.08.2025 на суму 1396830,00 грн відповідачем сплачений частково у розмірі 1200000,00 грн, що підтверджується банківською випискою за 27.08.2025, копія якої додана до матеріалів справи.
Направлена позивачем відповідачу претензія №23/09/2025/1 від 23.09.2025 з вимогою негайної сплати заборгованості у розмірі 196830,00 грн залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Заперечень та спростувань суми заборгованості за Договором від відповідача не надходило.
У порушення приписів п.8.1. Договору відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором становить 196830,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Щодо заявленої до стягнення пені суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони в п.9.2. Договору погодили, що за порушення грошових зобов'язань за договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3844,93 грн пені за період прострочення з 03.09.2025 по 25.09.2025.
Судом здійснена перевірка розрахунку пені позивача та встановлено, що ним правильно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметичний розрахунок здійснений правильно, відтак за підтвердження порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимога позивача про стягнення пені в сумі 3844,93 грн є правомірною та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає таке.
Позивачем пред'явлено до стягнення 372,09 грн 3% річних за період прострочення з 03.09.2025 по 25.09.2025.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за заявлений період прострочення, суд установив, що він є арифметично правильним, відтак за підтвердження порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позов у частині стягнення 3% річних в розмірі 372,09 грн за період прострочення з 03.09.2025 по 25.09.2025 є правомірним та підлягає задоволенню в повному обсязі.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Матеріалами справи підтверджено правомірність вимог позивача, відтак, позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача у справі підлягають стягненню 196830,00 грн боргу, 3844,93 грн пені та 372,09 грн 3% річних.
Щодо судових витрат.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача позивачу відшкодовуються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Оскільки у прохальній частині позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та зазначено про те, що докази їх понесення будуть надані протягом розгляду справи або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, на момент ухвалення судового рішення у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 13, 74, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БТН Трейд» (проспект Перемоги, буд. 95, офіс 113, м. Чернігів, 14000, код 41495253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранс-2011» (вул. Соборності, буд. 1, м. Полтава, 36000, код 37958974) 196830,00 грн боргу, 3844,93 грн пені, 372,09 грн 3% річних та 2422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя М.О.Демидова