Справа № 342/1193/24
Провадження № 2/342/84/2025
24 листопада 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Андріюк І.Г.,
секретаря судового засідання Малик Г.В.,
з участю прокурора Сорочихіна О.В.
провівши відкрите підготовче засідання у залі суду міста Городенка у цивільній справі за позовом керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Городенківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,
Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Городенківської міської ради, ОСОБА_1 та просить: визнати незаконним та скасувати рішення шостої сесії 5-го скликання Луківської сільської ради Городенківського району від 29 грудня 2007 року «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 »; усунути перешкоди у здійсненні Городенківською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,3213 га, розташованої на території Городенківської міської ради Коломийського району, шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі від 02.07.2017 земельної ділянки площею 0,3818 га з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, зокрема для ведення особистого селянського господарства, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру; усунути перешкоди у здійсненні Городенківською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,3213 га, розташованої на території Городенківської міської ради Коломийського району, шляхом визнання недійним держаного акту на право власності на землю серії ЯЕ №848177, який видано ОСОБА_1 , який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01073020010; стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою від 24.09.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
15.01.2025 від ОСОБА_1 надійшли пояснення у справі.
22.01.2025 від представника Коломийської окружної прокуратури - Семенюка Р.В. надійшла заява.
Ухвалою від 26.02.2025 залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2
24.09.2025 від прокурора Городенківського відділу Коломийської окружної прокуратури надійшли пояснення.
15.10.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності та пояснення.
23.10.2025 від представника Коломийської окружної прокуратури Семенюка Р.В. надійшло клопотання у порядку ст.49 ЦПК України, згідно якого просив поновити строки позовної давності; витребувати у ОСОБА_1 у власність Городенківської міської ради частину земельної ділянки (кадастровий номер 2621682003:02:001:0002) площею 0,3213 га, яка накладається на територію охоронної зони р.Дністер.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що на час подання позову 20.09.2024 прокуратура керувалася чинними на той час положеннями ЦПК, а у квітні 2025 року до ст.391 ЦК України внесено зміни та ст.391 доповнено ч.2, відповідно до якої якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу. Стаття 388 ЦК України передбачає набуття права власності на майно добросовісним набувачем. Зазначено, що у матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про добросовісне набуття відповідачем земельної ділянки. У матеріалах справи є документи, які вказують, що земельна ділянка, яку придбав ОСОБА_1 , частково розміщена на території земель водного фонду, які не можуть перебувати у приватній власності. Однак, відповідач не проявив розумну обачність і уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки, яку продавець не мав права відчужувати. Таким чином, ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем і у позовній заяві, з врахуванням змін до ЦК України, належить використовувати положення ст.387 ЦК України, відповідно до яких власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.
15.11.2025 від представника Коломийської окружної прокуратури Семенюка Р.В. надійшли заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності та спростування пояснення.
Неодноразово підготовчі засідання у справі було відкладено у зв'язку із неявкою сторін та за клопотанням сторін.
У підготовчому засіданні прокурор підтримав попередньо подане клопотання про поновлення строку на подання заяви про зміну предмету спору та просив прийняти заяву про зміну предмету спору до розгляду, що зумовлене набранням чинності 09.04.2025 Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», у зв'язку із чим внесено зміни до Цивільного кодексу України.
Відповідач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку. Причин неявки не повідомив.
Співвідповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку. Причин неявки не повідомив.
Представник Городенківської міської ради у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, вислухавши прокурора, дослідивши клопотання про зміну предмету позову та інші матеріали справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадку. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Позивач має право змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви, відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання.
Звертаючись із заявою про зміну предмету позову, представник Коломийської окружної прокуратури Семенюк Р.В. у порядку ст.49 ЦПК України просив поновити строки подання заяви; витребувати у ОСОБА_1 у власність Городенківської міської ради частину земельної ділянки (кадастровий номер 2621682003:02:001:0002) площею 0,3213 га, яка накладається на територію охоронної зони р.Дністер.
Верховний Суд у постанові від 09.07.2020 (справа № 922/404/19) зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими; доповнення позовних вимог новими; вилучення деяких із позовних вимог; пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
У статті 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, однак виключно в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд враховує, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025, згідно з яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду.
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Згідно зі ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Враховуючи обставини даної справи та те, що Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025 набрав чинності 09.04.2025, справа перебуває на стадії підготовчого провадження, суд доходить висновку про наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку для подання заяви про зміну предмету позову, у зв'язку із чим такий строк слід поновити.
Оскільки суд дійшов висновку про можливість поновлення строку для подання заяви про зміну предмету позову, тому заяву про зміну предмета позову слід прийняти до розгляду.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025 частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування
або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви», а статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4292-ІХ від 12.03.2025 поширюється не тільки на конкретно визначенні статті, а загалом на положення цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Тобто норми Закону №4292-ІХ від 12.03.2025 мають зворотну дію в часі і застосовуються до правовідносин, які виникли раніше, і мають застосовуватися і до тих справ, по яких позовні вимоги подано раніше, але рішення ще не ухвалене.
Крім того, тлумачення статті 390 ЦК України свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов'язок органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою для подальшого розгляду справи з метою забезпечення можливості дотримання і виконання вимог закону на момент ухвалення рішення у справі, незалежно від результату розгляду справи.
Вимога про необхідність додавання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, є однією з процесуальних вимог до позовної заяви органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову.
Обов'язковість врахування положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX» від 12.03.2025 також відображена у постановах Верховного Суду від 30.04.2025 (справа №686/14711/21), 07.05.2025 (справа №128/680/21), від 21.05.2025 (справа №678/1280/21).
Щодо відсутності, на думку органу прокуратури, відомостей у матеріалах справи, що свідчили б про добросовісне набуття відповідачем земельної ділянки, суд зауважує таке.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 (справа № 908/976/19) вказала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.
Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 (справа № 910/20528/21).
Згідно ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача та є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
Враховуючи викладене, обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті.
Оскільки, відповідно до вказаної вище презумпції, добросовісність/недобросовісність відповідача ОСОБА_1 буде досліджуватися та встановлюватися лише під час розгляду даної справи по суті, тому суд доходить висновку про поширення вимог Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» на даний спір.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у ст.175 ЦПК України.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити серед іншого зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Пунктом 2 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Згідно частини 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п.1,2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на внесені зміни Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025, який набрав чинності 09.04.2025, суд вважає, що наявні підстави для залишення позовної заяви у даній справі без руху та позивачу необхідно, з урахуванням експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному законом, надати документ, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 44, 49, 127, 129, 177, 187, 222, 260, 265 ЦПК України, суд,
Клопотання про поновлення строку на подання заяви про зміну предмету позову задовольнити.
Поновити представнику Коломийської окружної прокуратури строк на подання заяви про зміну предмету позову керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Городенківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
Заяву про зміну предмету позову керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Городенківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки прийняти до розгляду.
Запропонувати відповідачам протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовні вимоги зі зміненим предметом позову. Зобов'язати відповідачів одночасно із надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Заяву керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до Городенківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ним даної ухвали.
Повідомити позивача, про необхідність усунення недоліків шляхом направлення йому копії даної ухвали та роз'яснити, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну заява вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: Андріюк І. Г.