24 листопада 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2853-б/24 (926/2941/25)
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Ковальова Максима Анатолійовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Роско Груп», м.Чернівці
до фізичної особи-підприємця Ковальова Максима Анатолійовича, м.Одеса
про стягнення заборгованості в сумі 930 800,00 грн
в межах справи
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Роско Груп», м. Чернівці
про банкрутство
без виклику представників сторін
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2025 у справі № 926/2853-б/24 (926/2941/25) відмовлено у задоволенні позову ТОВ “Роско Груп» в особі ліквідатора Кочин Н.В. про стягнення з фізичної особи-підприємця Ковальова Максима Анатолійовича заборгованості в сумі 930 800,00 грн.
11.11.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 12.11.2025 заяву фізичної особи-підприємця Ковальова Максима Анатолійовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду, вирішено розглядати вказану заяву без повідомлення учасників справи, запропоновано відповідачу надати до суду заперечення щодо поданої заяви протягом 10 днів.
Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.11.2025 доставлено позивачу до його електронного кабінету 12.11.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.
Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, господарський суд констатує, що позивач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом. За таких обставин судом забезпечено позивачу можливість вчинення дій, подання заперечень по суті справи. Проте, відповідач такою можливістю не скористався.
Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, господарський суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 ч.1, ч.ч. 2, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У попередньому розрахунку судових витрат у справі, поданому у відзиві на позов, відповідач повідомив суд про понесені витрати в сумі 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
У підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу надані суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 23.09.2025 №01-23-09-25, додаткова угода №1 до Договору, акт наданих послуг від 10.11.2025, платіжна інструкція №430 від 22.10.2025.
Договір про надання правової допомоги від 23.09.2025 №01-23-09-25 укладений між фізичною особою-підприємцем Ковальовим Максимом Анатолійовичем (Клієнт) та адвокатським об'єднанням «Де-юре» (Об'єднання).
Згідно п. 1.1 договору Об'єднання зобов'язується надавати правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти надану правничу (правову) допомогу.
Відповідно до п.2.1. Об'єднання реалізує свої права та обов'язки щодо надання правничої (правової) допомоги через партнерів Об'єднання - адвокатів, які входять до складу Об'єднання та адвокатів, як залучаються на умовах трудових та/або цивільно-правових договорів та дані про яких наявні в ЄРАУ.
Згідно п.5.1. Договору необхідність сплати та розмір гонорару визначається Сторонами в додатковій угоді до договору.
У додатковій угоді №1 до Договору Сторони погодили, що Клієнт доручає Об'єднанню, а Об'єднання зобов'язується надати Клієнту правничу допомогу у зв'язку з розглядом у Господарському суді Чернівецької області позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Роско Груп» до Ковальова Максима Анатолійовича про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 930 800 грн в межах справи про банкрутство №926/2853-б/24.
На виконання пункту 5.1. Договору, Сторони погодили, що розмір гонорару за надання правничої допомоги, передбаченої пунктом 1 даної додаткової угоди складає 30 000 грн (п.2. Додаткової Угоди №1 до Договору).
Згідно ордеру №1582065 від 24.09.2025 адвокат Мартинчук Владислав Валерійович надавав правничу допомогу відповідачу в цій справі.
Відповідно до акту наданих послуг від 10.11.2025 до Договору про надання правової допомоги №01-23-09-25, у період 23 вересня 2025 по 10 листопада 2025 року включно, Об'єднання надало, а Клієнт отримав наступні послуги (правову допомогу):
1.Подання відзиву на позовну заяву, що включає в себе ознайомлення зі змістом позовної заяви та доданими до неї доказами; аналіз матеріальних та правових підстав позову, аналіз релевантних положень законодавства та судової практики з їх застосування; узгодження з клієнтом правової позиції у справі; збір доказів; підготовка відзиву та копій доказів, надсилання відзиву та доданих до нього документів позивачу та до суду 22500,00 грн.
2.Подання заперечень на відповідь ТОВ «Роско Груп» на відзив, що включає в себе ознайомлення зі змістом відповіді на відзив; підготовку заперечень на відповідь на відзив, надсилання заперечень на відповідь на відзив та доданих до них документів позивачу та до суду - 7500,00 грн.
Всього надано послуг правової допомоги на суму 30 000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №430 від 22.10.2025 відповідач сплатив Об'єднанню 30 000,00 грн. з призначенням платежу оплата за правничу допомогу згідно договору від 01-23-09-25 від 23.09.2025 без ПДВ.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність).
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України).
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. До відповідного правового висновку і дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Предметом договору про надання правничої допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв'язку з вирішенням спору в суді.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.
Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також господарський суд приймає до уваги, що у відзиві на позов відповідач зазначив, що поніс судові витрати за надання правничої допомоги у сумі 30 000,00 грн., пунктом 2 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги передбачено, що Сторони погодили, що розмір гонорару за надання правничої допомоги складає 30 000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує, що відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив та інші процесуальні документи адвокатом позивача складено якісно. З огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів відповідача в суді, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 30 000,00 грн. є такою, що підтверджена поданими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг.
Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати на професійну правову допомогу покладаються на позивача.
Окрім того, суд зазначає, що клопотань від позивача в порядку ч.5 ст. 126 ГПК України про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Заяву фізичної особи-підприємця Ковальова Максима Анатолійовича від 11.11.2025 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ГРУП» (58000, місто Чернівці, вулиця Головна, будинок 122А; ідентифікаційний код 36063919) на користь фізичної особи-підприємця Ковальова Максима Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено і підписано 24.11.2025.
Суддя В.В.Дутка