Справа №338/410/25
14 листопада 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,
з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вони із відповідачкою проживали у фактичних шлюбних відносинах і ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 . Мати своїх обов'язків по відношенню до малолітнього сина не виконувала, внаслідок чого орган опіки та піклування Богородчанської селищної ради влаштував сина до Івано-Франківського центру соціально-психологічної реабілітації. У 2023 році служба у справах дітей Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області повернула йому сина для виховання та утримаання, і з того часу вони проживають разом в житловому будинку на АДРЕСА_1 . Він виховує дитину самостійно, мати із ними не проживає. Протягом тривалого часу відповідачка з дитиною не спілкується, не піклується про нього, матеріально не підтримує. Зважаючи на те, що відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не займається підготовкою до самостійного життя, не цікавиться його станом здоров'я, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, то вважає, що є всі законні підстави для позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 .
У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали, просили позбавити відповідачку батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 .
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області підтримала висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідачки. Зазначила, що такий висновок органом опіки і піклування складено із урахуванням стану здоров'я відповідачки, яка має легку розумову відсталість. Додатково наголосила, що у відповідачки є ще двоє неповнолітніх дітей, які фактично виховуються бабусею (матір'ю відповідачки). Зазначила, що відповідачка веде незадовільний спосіб життя, своїми дітьми не цікавиться, в серпні 2025 року уклала новий шлюб з ОСОБА_4 , отримавши нове прізвище ОСОБА_5 . З приводу вирішення спору поклалася на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що у сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.11.2023 року.
Відповідно до витягу з реєстру Єзупільської територіальної громади від 20.02.2025 року ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 23 вересня 2019 року.
Відповідно до актів обстеження умов проживання №12 від 21.02.2024 року, № 15 від 28.04.2025 року, № 19 від 10.06.2025 року, № 9 від 19.09.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом із сином ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 , умови проживання задовільні, є облаштоване місце для сну та відпочинку для дитини, батько самостійно займається вихованням дитини, мати із сім'єю не проживає, її місцезнаходження невідоме.
Відповідно до довідки №36 від 20.02.2025 року ОСОБА_2 ,зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 26 травня 2008 року.
Актом оцінки потреб сім'ї та висновком до нього від 10.06.2025 року встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_3 , не займається його вихованням, всім необхідним дитину забезпечує батько ОСОБА_1 .
Згідно із педагогічною характеристикою дитини дошкільного віку ОСОБА_3 , 2019 року народження, відвідує Богородчанський ЗДО № 3 «Любисток», логопедичну групу «Ромашка» з 08.01.2025 року. Хлопчика в садок інколи приводила мати- ОСОБА_2 , але останній період цим займається батько - позивач ОСОБА_1 .
Висновоком лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділу КНП «Лисецької лікарні» №636 від 09.04.2024 року встановлено, що у ОСОБА_2 виявлено легку розумову відсталість з емоційно - вольовою нестійкістю, поведінковими розладами, соціальною дезадаптованістю. На підтвердження того, що ОСОБА_2 не може здійснювати належний догляд за дитиною також є відповідь Єзупільської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 44 від 18.06.2025 року
Також судом встановлено, що відповідачка є матір'ю - одиночкою, яка народила трьох дітей, двоє з яких знаходяться під опікою її матері ОСОБА_6 , так як вона позбавлена батьківських прав. Незадовільно виконує обов'язки матері, зловживає спиртними напоями, що підтверджується характеристикою №1-28 від 06.06.2025 року.
Відповідно до інформацій Відділення поліції №2 (С-ще ОСОБА_7 ) ОСОБА_2 неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності
За час перебування дитини - ОСОБА_3 в Івано-Франківському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей з 14.04.2025 року по 24.04.2025 року відповідачка дитину жодного разу не відвідувала, що підтверджується листом № 321 від 10.06.2025 року.
Відповідно до висновку комісії з питань захисту дитини виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради від 12.08.2025 року встановлено, що комісія з питань захисту прав дитини Старобогородчанської сільської ради, враховуючи стан здоров'я відповідачки, вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що позивача ОСОБА_1 знає давно, він разом із відповідачкою не мали де жити і тому вона надала їм у безоплатне користування свій будинок. Позивач там проживає вже близько двох років. Відповідачка постійно влаштовувала скандали, вела аморальний спосіб життя і дитиною не цікавилась, зловживала спиртними напоями. Вже більше року, як відповідачка пропала та не появляється там. Дитиною на даний час повністю займається батько - ОСОБА_1 . Наголосила, що за відсутності відповідачки атмосфера у сім'ї значно покращилася, дитина не бажає спідлкуватися з матір'ю.
Свідок ОСОБА_9 , мати позивача, в судовому засіданні пояснила, що відповідачка вела аморальний спосіб життя, зловживала алкоголем, постійно тікала з дому. Після народження сина, невістка його не доглядала, вона з цього приводу неодноразово робила їй зауваження. Зазначила, що вже більше одного року відповідачка дитиною не цікавиться, матеріально не підтримує, повністю утриманням та вихованням дитини займається її син, якому вона допомагає.
В судовому засіданні також встановлено, що відповідачка 05 серпня 2025 року уклала шлюб із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати і батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов'язків, дитиною не цікавиться, матеріально не допомагає, то наявні підстави для позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України оцінюється у взаємному зв'язку з іншими доказами у справі. Відповідно до ч. 6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.
Висновок органу опіки та піклування, його зміст про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідачки, суд вважає недостатньо обґрунтованим та поверхневим, у ньому не наведено підстав, які б вказували на наявності реального бажання відповідачки виправити ситуацію, та які б свідчили про реальний намір відповідачки реалізовувати свої права та виконувати обов'язки перед дитиною.
Наведений органом опіки та піклування у висновку аргумент про стан здоров'я відповідачки, яка страждає на легку розумову відсталість, на переконання суду, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав. Більше того, позивачка в установленому порядку не визнавалася недієздатною, у повній мірі реалізовує свою дієздатність, зокрема у серпні 2025 року зареєтрувала новий шлюб.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (постанови від 18.04.2025 у справі № 644/7516/23, від 18.01.2021 у справі № 685/511/19).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України). Згідно зі ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частина друга ст. 182 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Визначаючи розмір аліментів, які слід стягувати з відповідачки на утримання неповнолітнього сина, суд, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, враховує, що відповідачка є особою працездатного віку і може надавати матеріальну допомогу дитині.
З урахуванням викладеного, враховуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що на користь позивача з відповідачки слід стягувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 2000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати подання позову.
Беручи до уваги сукупність досліджених та перевірених у справі доказів, суд вважає позов обґрунтованим, а тому його слід задовольнити повністю.
На підставі наведеного, ст.150, 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 263-265, ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2000 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно.
Стягнення аліментів розпочати з 27 березня 2025 року і проводити до досягнення дитиною повноліття.
Копію рішення направити органу опіки та піклування Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року.
Головуючий О. А. Шишко