11 листопада 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2401/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Косован А.А., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Нова ера - енергетична група», м. Київ
до Відділу освіти Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, Чернівецька обл.
про стягнення заборгованості в сумі 259692,12 грн
представники сторін:
від позивача - Колєсніков О.А., ордер серія ВІ №1316826 від 09.07.2025
від відповідача - Руснак А.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нова ера - енергетична група» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Відділу освіти Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії №21 від 03.02.2025 в сумі 259692,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач у березні 2025 надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 770817,60 грн.
Оплату за теплову енергію відповідач здійснив частково в розмірі 511125,48 грн., у зв'язку із чим у нього існує заборгованість в розмірі 259692,12 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 справу №926/2401/25 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 25.07.2025 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Нова ера - енергетична група» залишено без руху, встановлено позивачу строк 10 днів з дня отримання цієї ухвали для усунення названих в ній недоліків шляхом надання до Господарського суду Чернівецької області доказів реєстрації позивачем електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
28.07.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 31.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2025.
07.08.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач зазначає, що сторони виконали свої зобов'язання за договором в повному обсязі, оскільки були в повній мірі надані послуги, за які замовник здійснив оплату в повному обсязі.
Окрім того, стверджує, що підписувати акт №40 від 24.03.2025 на суму 259692,12 грн та здійснити оплату неможливо, оскільки сума, зазначена в цьому акті, перевищує ціну договору, яка становить 1818762,48 грн.
Як наслідок, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 30.09.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 14.10.2025.
13.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 14.10.2025 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 12.10.2025.
14.10.2025 до суду від позивача на виконання ухвали від 30.09.2025 надійшли докази надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у березні 2025 на суму 259692,12 грн.
Ухвалою від 14.10.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 11.11.2025.
В судовому засіданні 11.11.2025 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти обґрунтованості позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представників сторін щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
03.02.2025 між Відділом освіти Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Нова ера - енергетична група» (постачальник, позивач) укладено договір про постачання теплової енергії №21.
Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язується у період з 01 січня 2025 року до 31 березня 2025 року (включно) надати Замовнику теплову енергію, а Замовник зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором та у відповідності до «Правил користування тепловою енергією» (ПКТЕ) та «Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України» (ПТЕСТКЕУ).
Найменування послуги: послуги з централізованого постачання теплової енергії, код 09320000-8: Пара, гаряча вода та пов'язана продукція за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник». Обсяг надання послуг: 495,5 Гкал. (п. 1.2., 1.3. договору).
Тариф на теплову енергію встановлюється (щорічно, щоквартально, щомісячно) у відповідності до діючої методики розрахунку та закріплюється сторонами у протоколі погодження тарифу (Додаток №1) (п. 2.3. договору).
Вартість теплової енергії, що постачається Замовнику, відповідно до рішення Виконавчого комітету Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 3 від 10 січня 2024 року «Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання» становить 3670,56 грн. за 1 Гкал. у тому числі ПДВ 20% (п. 2 Протоколу погодження вартості теплової енергії).
Ціна Договору становить 1818762,48 грн. (один мільйон вісімсот вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят дві гривні сорок вісім копійок) у тому числі ПДВ 20% - 303127,08 грн. (п. 3.1. договору).
Споживач здійснює оплату за спожиту теплову енергію на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг протягом 7 банківських днів з дня його підписання у розмірі 100% вартості спожитої теплової енергії або шляхом поетапної оплати. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за теплову енергію протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів та показників приладів обліку теплової енергії, або, у разі їх відсутності, на підставі розрахункових даних (п. 4.1., 4.2. договору).
Термін надання послуг: 01 січня 2025 року до 31 березня 2025 року (включно). Місце поставки теплової енергії: до межі розподілу теплових мереж балансової належності за адресою: 60300, Чернівецька область, Чернівецький район, м. Новоселиця, вул. Центральна, 47 (п. 5.1., 5.2. договору).
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги постачання теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором (п. 6.2.1., 6.2.4. договору).
Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги; постачальник зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором, забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (п. 7.1.1., 7.2.1., 7.2.2. договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє в частині надання послуг з постачання теплової енергії до « 31» березня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до його укладання, а саме з 01 січня 2025 року (п. 11.1. договору).
06.01.2025 позивач звернувся з листом до Відділу освіти Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, в якому, зокрема, просив надати до 15 січня 2025 року свідоцтво про останню повірку лічильників тепла, що встановлені у приміщеннях замовника.
Також, відповідача було повідомлено, що у разі ненадання вищевказаних документів або використання неповірених лічильників, ТОВ "Нова ера - енергетична група", буде змушене здійснити перерахунок за спожиту теплову енергію на основі нормативів споживання.
Листом від 21 січня 2025 року за №01-11/31 відповідач повідомив позивача про те, що теплові лічильники (Ергомера-125.АА) було встановлено в Новоселицькому ліцеї №1 28.07.2016 та з 2016 року планові повірки не проводились.
11.02.2025 комісією складено акт про зняття теплових лічильників на повірку в Новоселицькому ліцеї №1 з показниками станом на 11.02.2025. На заміну знятих лічильників, жодних інших вимірювальних приладів не встановлювалося.
Відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», у разі відсутності або виходу з ладу комерційного вузла обліку, або у разі закінчення строку міжповірочного інтервалу, розрахунок за послуги з постачання теплової енергії здійснюється за встановленою нормою споживання або відповідно до опалювальної площі об'єкта.
У зв'язку з цим, а також виявленим фактом невчасної повірки лічильників, позивачем було здійснено перерахунок обсягів спожитої теплової енергії для закладів освіти відповідача, виходячи з опалювальної площі, відповідно до положень вищезазначених нормативно-правових актів.
Як зазначає позивач, ним здійснено перерахунок вартості теплової енергії за період з 11.02.2025 (дата зняття теплових лічильників на повірку) по 22.03.2025 (дата закінчення опалювального сезону).
З матеріалів справи вбачається, що в березні 2025 року позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у кількості 210 Гкал., які були розділені на 2 акти: акт №33 від 24.03.2025 на 139,25 Гкал на загальну суму 511125,48 грн та акт №40 від 24.03.2025 на 70,75 Гкал на суму 259692,12 грн.
Проте, позивачем підписано та оплачено лише акт № 33 від 24.03.2025 на суму 511 125,48 грн.
Листом №3005/01 від 30 травня 2025 року позивач просив відповідача протягом 7 банківських днів підписати акт №40 та здійснити оплату за надані послуги.
Проте, Відділ освіти Новоселицької міської ради не підписав акт №40 та в повному обсязі не здійснив оплату за поставлену в березні 2025 теплову енергію, розраховану відповідно до опалювальної площі в сумі 259692,12 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно абз. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ст. 13 Закону “Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем.
Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону “Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України “Про теплопостачання» відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія- товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 затверджені Правила користування тепловою енергією (надалі - Правила), пунктом 2 яких встановлено, що правила є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Зокрема, в Законі України “Про теплопостачання» та в вказаних Правилах надано визначення поняттю Споживач, а саме споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Тепло транспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання»).
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4 Правил). Теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше (п. 29 Правил).
Споживач теплової енергії зобов'язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40 Правил).
Теплова енергія постачається безперервно (п. 29 Правил). Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених ст.16 цього Закону (ч. 4 ст. 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги"). Аналогічні положення містяться у п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила № 630).
Згідно з п. 36 Правил теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі № 904/6293/17.
При цьому, судом враховано правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, згідно якого, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.
Статтею 14 Закону України “Про теплопостачання» визначено, що прилад обліку теплової енергії - засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на0 підставі договору.
Згідно частини 3 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII, у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду.
Відповідно до частини 1-3 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Не підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що застосовуються:
органами з оцінки відповідності (у тому числі випробувальними та калібрувальними лабораторіями), акредитованими національним органом України з акредитації чи національними органами з акредитації інших держав, для провадження діяльності, стосовно якої їх було акредитовано;
науковими метрологічними центрами, метрологічними центрами та калібрувальними лабораторіями, які проводять калібрування засобів вимірювальної техніки відповідно до частини другої статті 27 цього Закону, стосовно засобів вимірювальної техніки, що використовуються ними при калібруванні.
Стосовно законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, може також проводитися позачергова, експертна та інспекційна повірка.
Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Згідно Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2016 року за № 1417/29547, міжповірочний інтервал теплолічильників та теплообчислювачів стпановить 4 роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії. Пунктом 21 цих Правил, передбачено, що Споживач повідомляє виконавцеві про недоліки в роботі вузла комерційного обліку протягом п'яти робочих днів з дня їх виявлення у спосіб, передбачений договором.
Згідно Закону України “Про теплопостачання» та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, підприємство обліковує постачання теплової енергії засобами комерційного обліку, або розрахунковим способом (пропорційно).
Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до “Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» № 315 від 22.11.2018.
У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку до відновлення його роботи або заміни, а також на час відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з проведенням повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною такого вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється розрахунково відповідно до Методики розподілу.
Відповідно до пункту 13.4 Договору №21 від 03.02.2025 при відсутності приладів обліку, або виходу їх з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена Замовнику, визначається Постачальником, як виняток, розрахунковим способом відповідно до «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204.244-94 України.
Згідно п. 6.2.19 договору замовник зобов'язаний забезпечити збереження власних приладів обліку теплової енергії, ремонтувати, налагоджувати їх та отримувати акт про готовність своїх приладів обліку до опалювального сезону від постачальника.
06.01.2025 позивач звернувся з листом до Відділу освіти Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, в якому, зокрема, просив надати до 15 січня 2025 року свідоцтво про останню повірку лічильників тепла, що встановлені у приміщеннях замовника.
Листом від 21 січня 2025 року за №01-11/31 відповідач повідомив позивача про те, що теплові лічильники (Ергомера-125.АА) було встановлено в Новоселицькому ліцеї №1 28.07.2016 та з 2016 року планові повірки не проводились.
11.02.2025 комісією складено акт про зняття теплових лічильників на повірку в Новоселицькому ліцеї №1 з показниками станом на 11.02.2025. На заміну знятих лічильників, жодних інших вимірювальних приладів не встановлювалося.
Відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», у разі відсутності або виходу з ладу комерційного вузла обліку, або у разі закінчення строку міжповірочного інтервалу, розрахунок за послуги з постачання теплової енергії здійснюється за встановленою нормою споживання або відповідно до опалювальної площі об'єкта.
У зв'язку з цим, а також виявленим фактом невчасної повірки лічильників, позивачем було здійснено перерахунок обсягів спожитої теплової енергії для закладів освіти відповідача, виходячи з опалювальної площі, відповідно до положень вищезазначених нормативно-правових актів.
Як зазначає позивач, ним здійснено перерахунок вартості теплової енергії за період з 11.02.2025 (дата зняття теплових лічильників на повірку) по 22.03.2025 (дата закінчення опалювального сезону).
З матеріалів справи вбачається, що в березні 2025 року позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у кількості 210 Гкал., які були розділені на 2 акти: акт №33 від 24.03.2025 на 139,25 Гкал на загальну суму 511125,48 грн та акт №40 від 24.03.2025 на 70,75 Гкал на суму 259692,12 грн.
Проте, позивачем підписано та оплачено лише акт № 33 від 24.03.2025 на суму 511 125,48 грн.
Листом №3005/01 від 30 травня 2025 року позивач просив відповідача протягом 7 банківських днів підписати акт №40 та здійснити оплату за надані послуги.
Проте, Відділ освіти Новоселицької міської ради не підписав акт №40 та в повному обсязі не здійснив оплату за поставлену в березні 2025 теплову енергію, розраховану відповідно до опалювальної площі в сумі 259692,12 грн.
Таким чином, враховуючи виникнення у відповідача зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії у зв'язку з фактом надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, оскільки відповідач не звільняється від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в сумі 259692,12 грн обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Руїз Торіха проти Іспанії» вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування “вірогідності доказів», який на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову, стягнення з відповідача заборгованості в сумі 259692,12 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 складає 3028,00 грн.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач заявляє одну вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості в сумі 259692,12 грн.
З урахуванням викладеного, оскільки у поданій через систему “Електронний суд" позовній заяві міститься одна вимога майнового характеру, ціна позову складає 259692,12 грн, позивач зобов'язаний був сплатити судовий збір у розмірі 3116,30 грн.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3895,38 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом позов задоволено та визнано обгрунтованими позовні вимоги на загальну суму 259692,12 грн.
Відповідно, судовий збір, що припадає на обгрунтовані позовні вимоги, складає 3116,30 грн і покладається на відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Відтак, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернення до суду з клопотанням про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом в сумі 779,08 грн.
Керуючись ст. 2, 3, 4, 20, 46, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути Відділу освіти Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (60300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., м. Новоселиця, вул. Центральна, 47, код ЄДРПОУ 44047954) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Нова ера - енергетична група» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 6-Б, кв. 19, код ЄДРПОУ 39278701) заборгованість в розмірі 259692,12 грн та судовий збір в сумі 3116,30 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О., яка тривала з 13.11.2025 по 22.11.2025, повний текст рішення складено та підписано 24.11.2025, що є першим робочим днем після закінчення тимчасової непрацездатності судді, що розглядає справу.
Суддя С.О.Миронюк