Справа № 192/711/25
Провадження № 1-кп/192/154/25
Іменем України
"24" листопада 2025 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Солоне, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області кримінальне провадження №12025042160000151, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2025 року відносно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ровеньки, Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , пенсіонер, має середню освіту, одружений, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей немає, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, 2 категорії, не військовозобов'язаний, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
Стороною обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 10 березня 2025 року приблизно о 15 год. 30 хв. рухаючись на належному йому транспортному засобі, а саме: легковому автомобілі «KIA MAGENTIS» номерний знак НОМЕР_1 за адресою: с. Дніпровське, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області, вул. Нагорна, буд. 10 був зупинений працівниками поліції сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області у складі інспектора капітана поліції ОСОБА_6 та поліцейського старшого сержанта поліції ОСОБА_7 , які є службовими особами за ознакою представник влади та здійснювали патрулювання закріпленої території - Солонянської об'єднаної територіальної громади, в тому числі с. Дніпровське.
Підставою для зупинки ОСОБА_3 стало те, що перед поворотом (під час руху) він не подав світловий покажчик повороту відповідно до напрямку, чим порушив вимоги п. 9.2 б Правил дорожнього руху та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 в Правил дорожнього руху і відповідно вчинив адміністративні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Під час перевірки документів у поліцейського СРПП ОСОБА_7 виникли сумніви щодо можливого перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим він запропонував останньому добровільно пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_3 відмовився.
При цьому перебуваючи за адресою: с. Дніпровське, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області, вул. Нагорна, буд. 10, цього ж дня о 15 год. 39 хв. ОСОБА_3 усвідомлюючи настання можливих негативних правових наслідків у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на пропозицію неправомірної вигоди службовій особі, керуючись особистою зацікавленістю запропонував інспектору СРПП ОСОБА_6 та поліцейському СРПП ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 17000 грн. 00 коп. за не притягнення його до адміністративної відповідальності. На зазначену пропозицію працівники поліції відмовились.
Стороною обвинувачення дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України, а саме пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища.
Обвинувачений в судовому засіданні вину у пред'явленому обвинувачені не визнав, надав суду показання, що 10 березня 2025 року його зупинили працівники поліції поруч з його будинком за адресою: с. Дніпровське, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області, вул. Нагорна, буд. 10. На пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння на місці, він вважаючи себе винуватим запропонував сплатити штраф в розмірі 17000 грн. 00 коп. на місці зупинки, будь-якого наміру пропонувати працівникам поліції неправомірну вигоду він немав.
Під час судового розгляду судом досліджено такі письмові докази надані стороною обвинувачення на підтвердження пред'явленого обвинувачення.
Протокол огляду місця події від 10 березня 2025 року, згідно якого об'єктом огляду була відкрита ділянка місцевості за адресою: с. Дніпровське, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області, вул. Нагорна, буд. 10, на якій розташований автомобіль «KIA MAGENTIS» номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 40-43).
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №611169 від 10 березня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 10 березня 2025 року о 15 год. 30 хв. адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. (а. с. 71).
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №267835 від 10 березня 2025 року, складений за фактом того, що ОСОБА_3 10 березня 2025 року приблизно о 15 год. 30 хв. в с. Дніпровське, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області, вул. Нагорна, буд. 10, керував автомобілем «KIA MAGENTIS» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 797545 (а. с. 72).
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №267848 від 10 березня 2025 року, складений за фактом того, що ОСОБА_3 10 березня 2025 року приблизно о 15 год. 30 хв. в с. Дніпровське, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області, вул. Нагорна, буд. 10, керуючи автомобілем «KIA MAGENTIS» номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка (а. с. 73-75).
Посадову інструкцію поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області затвердженої 16 січня 2025 року Т.в.о. начальника відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до якої викладені посадові обов'язки поліцейського старшого сержанта поліції ОСОБА_7 (а. с. 76-80).
Посадову інструкцію інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області затвердженої 16 січня 2025 року Т.в.о. начальника відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до якої викладені посадові обов'язки інспектора капітана поліції ОСОБА_6 (а. с. 81-85).
Графік чергування СРПП відділення поліції №1 під час несення служби в період з 10 березня 2025 року по 16 березня 2025 року, згідно якого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснювали чергування з 08 год. 00 хв. 10 березня 2025 року по 08 год. 00 хв. 11 березня 2025 року у складі ГРПП Круп'є 162 (а. с. 86).
Наказ начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 31 січня 2025 року №264 про закріплення зон оперативного реагування груп патрульної поліції, відповідно до якого с. Дніпровське закріплено в зоні оперативного реагування №6 групи реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області з позивним «КРУПЬЄ-162» по обслуговуванню Солонянської об'єднаної територіальної громади (а. с. 87-107).
Також судом було допитано свідків сторони обвинувачення: ОСОБА_6 , який під час допиту в судовому засіданні показав, що 10 березня 2025 року, він в складі екіпажу з іншим поліцейським ОСОБА_7 здійснював патрулювання території. У другій половині дня в с. Дніпровське, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області він виявив автомобіль «KIA MAGENTIS», водій якого рухався з не пристебнутим паском безпеки, він подав сигнал про зупинку водію вказаного транспортного засобу, але оскільки автомобіль не зупинився вони здійснювали переслідування вказаного автомобіля і коли той заїхав у двір домоволодіння заблокували його. В подальшому під час спілкування з водієм у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння і водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, на що водій запропонував їм неправомірну вигоду в розмірі 17000 грн. 00 коп. з метою уникнення адміністративної відповідальності.
ОСОБА_7 , який під час допиту в судовому засіданні показав, що 10 березня 2025 року, він в складі екіпажу з іншим поліцейським ОСОБА_6 здійснював патрулювання території. У другій половині дня в с. Дніпровське, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області його напарник виявив автомобіль «KIA MAGENTIS», водій якого рухався з не пристебнутим паском безпеки, той подав сигнал про зупинку водію вказаного транспортного засобу, але оскільки автомобіль не зупинився вони здійснювали переслідування вказаного автомобіля і коли той заїхав у двір домоволодіння заблокували його. В подальшому під час спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння і водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, на що водій запропонував їм неправомірну вигоду в розмірі 17000 грн. 00 коп. з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Також під час судового розгляду було досліджено відеозапис здійснений на бодікамеру 797627, відповідно до якого зафіксовано, як працівник поліції ОСОБА_7 пропонує обвинуваченому пройти медичний огляд, на що обвинувачений просить його простити, а в подальшому пропонує сплатити штраф за порушення на місці в розмірі 17000 грн. 00 коп. (а. с. 44).
Суд з'ясувавши фактичні обставини пред'явленого обвинувачення, дослідивши докази надані стороною обвинувачення на підтвердження вказаних обставин, приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України - у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у законі України про кримінальну відповідальність ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається кримінальним правопорушенням.
Так, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 3682 КК зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Зі змісту ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Як вбачається з пред'явленого стороною обвинувачення за ч. 1 ст. 369 КК України, сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_3 , здійснив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища.
Стороною обвинувачення доведено суду і не оспорюється стороною захисту, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 10 березня 2025 року під час спілкування з обвинуваченим в с. Дніпровське, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області, вул. Нагорна, буд. 10 виконували свої посадові обов'язки, як інспектор поліції та поліцейський, відповідно, тобто були службовими особами в розумінні положень ч. 1 ст. 369 КК України.
Проте під час допиту обвинувачений повідомив суду, що він немав наміру робити пропозицію вказаним особам щодо неправомірної вигоди, оскільки бажав сплатити штраф за вчинене правопорушення на місці його зупинки, вважаючи, що таким чином адміністративні матеріали не будуть направлятись до суду.
З дослідженого судом відеозапису, який зафіксований на бодікамеру 797627 поліцейського ОСОБА_7 , також вбачається, що обвинувачений пропонує працівникам поліції сплатити штраф на місці.
Як показав суду свідок ОСОБА_7 , він вважав, що обвинувачений пропонує їм неправомірну вигоду, оскільки відповідно до КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачена сплата штрафу на місці зупинки, також їх екіпаж немав відповідного обладнання для приймання сплачених штрафів від осіб, крім того, оскільки обвинувачений зазначив фразу «вирішити все на місці».
Відповідно санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, за адміністративне правопорушення щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння передбачено стягнення у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 221 КУпАП передбачено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ст. 130 КУпАП.
Таким чином, справа про адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке зі слів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інкримінувалось обвинуваченому підлягало розгляду суддею районного суду.
Проте як встановлено під час судового розгляду, відносно обвинуваченого вказаними свідками, як працівниками поліції було складено не тільки протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а й постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №611169 від 10 березня 2025 року, за вчинення ним адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Тобто на думку суду, обвинувачений мав об'єктивні обставини, щоб помилятись щодо можливості розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці вчинення.
Суд зауважує, що відповідно до положень ст. 258, ч.ч. 3, 4 ст. 307 КУпАП, особа має право сплатити штраф за адміністративне правопорушення на місці вчинення.
Тобто діюче законодавство передбачає таку можливість в певних випадках, і тому суд погоджується зі стороною захисту, що обвинувачений пропонував сплатити адміністративне стягнення працівникам поліції на місці вчинення, а не пропонував неправомірну вигоду працівникам поліції.
Та обставина, що працівники поліції - свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мали необхідного обладнання на приймання сплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення, не свідчить безумовно про те, що якщо особа висловлює працівникам поліції своє бажання сплатити штраф вона таким чином пропонує працівникам поліції неправомірну вигоду.
Що стосується тверджень сторони обвинувачення, що обвинувачений зазначив фразу «давайте вирішимо все на місці» то суд зауважує таке.
Як зазначив Верховний Суд в своїй постанові №683/2142/21 від 19 березня 2024 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що досліджуючи питання, чи не було злочин вчинено внаслідок провокації (пастки) з боку органу розслідування, суди мають дослідити, зокрема, підстави, чому операція була розпочата, у тому числі, чи були об'єктивні підозри щодо причетності обвинуваченого до кримінальної діяльності або його схильності вчинити злочин, ступінь залученості поліції до злочину та характер будь-якого підбурювання або тиску, якому був підданий обвинувачений та інші обставини. Обвинувачений має отримати можливість доводити свою позиції відносно кожного з пунктів, важливих в цьому аспекті.
Вказане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року, «Раманаускас проти Литви» від 20 лютого 2018 року. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з'ясувати чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.
Згідно дослідженого в судовому засіданні відеозапису з бодікамери 797627 свідка ОСОБА_7 , після слів обвинуваченого: «Давайте вирішимо без проблем» час на запису 15:39:01, свідок ОСОБА_7 неодноразово запитує обвинуваченого: «Як рішим?» «Ну як?» «Яким образом?» час на запису 15:39:03-15:39:09.
Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 не зміг пояснити суду з якою метою він з'ясовував у обвинуваченого вказані питання.
Також в подальшому на дослідженому записі обвинувачений зазначає: Запитує «Скільки? Ми дамо 17000 штрафу» час на запису 15:40:10-15:40:15, на що свідок ОСОБА_7 зазначив: «Це відповідальність» час на запису 15:40:18-15:40:20, а свідок ОСОБА_8 запитує обвинуваченого: «Ви даєте 17000 грн., щоб ми не складали адміністративні матеріали» час на запису 15:40:21-15:40:28.
В судовому засіданні під час допиту свідок ОСОБА_8 показав суду, що він таким чином з'ясовував у обвинуваченого, що він пропонує їм.
Оцінюючи зазначені докази, суд вважає, що поведінка свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в даному випадку є представникам влади, не була «по суті пасивною», враховуючи неодноразові натяки: «Як вирішити? Яким чином? Тобто Ви нам пропонуєте 17000 грн. 00 коп. за не складання адміністративних матеріалів вірно?». При цьому вказані свідки вважаючи, що обвинувачений має намір зробити пропозицію неправомірної вигоди, не попереджають його про кримінальну відповідальність за вказані дії, обмежившись лише фразою «Це відповідальність».
Таким чином, суд вважає, що всі вказані обставини свідчать про те, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, враховуючи, що працівники поліції помилково сприйняли пропозицію обвинуваченого здійснити сплату штрафу за вчинене правопорушення на місці вчинення, як пропозицію неправомірної вигоди, і тому стороною обвинувачення не доведено суду наявність в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, що в свою чергу є підставою, у відповідність до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, для ухвалення виправдувального вироку.
Оскільки судом по кримінальному провадженню не ухвалюється обвинувальний вирок і з огляду на положення ст. 124 КПК України, суд не стягує з обвинуваченого процесуальні витрати.
При вирішенні долі речових доказів, суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Постановою слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області від 17 березня 2025 року інформаційний носій - DVD диск, визнано речовим доказом по кримінальному провадженню №12025042160000151, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2025 року і постановлено зберігати при матеріалах кримінального провадження, у зв'язку з чим суд вважає, що вказаний речовий доказ слід зберігати при матеріалах кримінального провадження №12025042160000151.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся, запобіжний захід не застосовувався.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК Україниу зв'язку з недоведеністю наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Речовий доказ інформаційний носій - DVD диск зберігати при матеріалах кримінального провадження №12025042160000151.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору.
Головуючий: суддя ОСОБА_1