Рішення від 24.11.2025 по справі 924/860/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2025 р. Справа № 924/860/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «ТЕПЛОВИК» Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів, Хмельницька область

до Фізичної особи-підприємця Губенко Андрія Віталійовича, м. Старокостянтинів, Хмельницька область

про стягнення 115907,97 грн. заборгованості за теплову енергію.

Представники сторін:

Позивача: не з'явився

Відповідача: не з'явився

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.09.2025 відкрито провадження у справі №924/860/25 за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

19.09.2025 за результатами розгляду клопотання ФОП Губенко Андрія Віталійовича від 16.09.2025, судом витребувано в Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "ТЕПЛОВИК" Старокостянтинівської міської ради покази лічильника теплової енергії за кожен місяць розрахункового періоду з 01.01.2022 по 16.09.2025. Також продовжено Фізичній особі-підприємцю Губенко Андрію Віталійовичу строк для подання відзиву (додаткових підстав для відзиву) після надання витребуваних доказів позивачем.

Ухвалою суду від 22.10.2025 розгляд справи №924/860/25 постановлено здійснювати з викликом (повідомленням) сторін, судове засідання призначено на 11:00 год. 28.10.2025. Також витребувано у позивача обґрунтований розрахунок сум за теплову енергію, нарахованих за період з січня 2022 по квітень 2025 із зазначенням алгоритму нарахування щомісячної суми за відповідний період.

В судовому засіданні 28.10.2025 постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи на 14:30 год. 03.11.2025.

29.10.2025 до суду надійшло клопотання позивача, в якому відображено алгоритм нарахування місячної суми за теплову енергію за окремі періоди та надано рахунки на оплату, відомість про кількість Гкал, розподілнних Губенко А.В., які долучені до матеріалів справи.

03.11.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про оголошення перерви на 12:00 год. 06.11.2025.

Ухвалою суду від 06.11.2025 залишено без розгляду клопотання КП по експлуатації теплового господарства «ТЕПЛОВИК» Старокостянтинівської міської ради від 04.11.2025 про зменшення позовних вимог у зв'язку із закінченням процесуального строку для його подання. Даною ухвалою закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 3130,36 грн. заборгованості за теплову енергію на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, предметом спору є стягнення 115907,97 грн. заборгованості за теплову енергію.

За результатами судового засідання 06.11.2025 постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про оголошення перерви на 12:30 год. 12.11.2025.

12.11.2025 судом за клопотанням представника відповідача постановлено ухвалу про оголошення перерви на 15:00 год. 24.11.2025.

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, розміщеним на офіційному сайті КП «Тепловик» 06.10.2021. Вказує, що позивач постачає теплову енергію в будинок по вул. Острозького, 68, бокс 2 у м. Старокостянтинів, де знаходиться приміщення відповідача, який ухиляється від сплати за надані послуги і лише частково проводить оплату.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.09.2025 заперечує проти позову. Вважає хибним посилання позивача на укладення між сторонами Типового договору, текст якого розміщено на сайті позивача, оскільки між сторонами ще раніше був укладений договір №27-2009 від 10.10.2009, п. 2.3. якого встановлено, що вартість опалення в місяць визначається за показанням теплолічильника, встановленого за адресою м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 68, бокс 2. Вказує, що покази цього лічильника за оспорюваний період позивачем не надано та не зазначено в наданому до суду акті звірки.

Зазначає, що за оспорюваний період позивачем лише один раз було складено та вручено відповідачу Акт приймання-передачі теплоенергії від 29.01.2024, в якому вказані покази лічильника. Звертає увагу, що в якості послуг до рахунку внесено платіж «коригування за грудень 2023 року», що згідно пояснень представника позивача складає плату за підігрів місць загального користування. Однак, в укладеному між сторонами договорі така послуга не передбачена.

У відзиві від 29.09.2025 відповідач звертає увагу, що позивачем надано копії Актів в яких, зокрема, зазначено, що комісією виявлено несправність лічильника Х-12 зав. №15239, встановленого за адресою по вул. Острозького, 68, про прийняття вузла комерційного обліку, про демонтаж. Однак, приміщення, яке належить відповідачу і на яке подається теплоенергія, знаходиться за іншою, окремою адресою: вул. Острозького, 68, бокс 2, про що зазначено у договорі №27-2009 від 10.10.2009.

Також вказує, що в наданих позивачем актах прийому-передачі теплоенергії, споживачем зазначено не визначену особу: Острозького, 68, а самі акти з боку споживача взагалі не містять жодного підпису, в тому числі і відповідача у даній справі.

Зазначає, що подані позивачем Акти передачі-приймання теплоенергії із доказами лічильника, які знаходяться у додатку до заяви позивача від 23.09.2025 - «Скан лічильник Губенко», а також дані про сплату за теплоенергію в розмірі 38989,93 грн. визнаються відповідачем.

Стверджує, що в колонці "Дебет" (поданого Акту звірки за період з 01.01.2022 по 26.06.2025) вказані суми (крім 573,24 від 26.10.2023 та 1413,46 від 31.10.24), які є необґрунтованими. Зокрема, суми, нараховані від 31.01.22, 28.02.22, 18.03.22, 28.04.22, 29.11.22 нічим не обґрунтовані та відсутній розрахунок цих сум. Суми, нараховані від 28.12.22, 24.01.23, 21.02.23, 24.03.23 та 28.04.23 вважає також безпідставними, що підтверджується наданими позивачем актами приймання - передачі теплоенергії (аркуші 9 - 11 додатку "Скан лічильник Губенко" до заяви), в яких зазначено, що останній та попередній показник лічильника - однакові, а кількість спожитої теплоенергії дорівнює нулю.

Також вказує, що суми, зазначені в рядках Акту звірки: від 29.11.23, 26.12.23, 29.01.24, 28.02.24, 29.03.24 та 29.04.24 є обґрунтованими належними доказами лише частково, зокрема, актами приймання - передачі теплоенергії за відповідні періоди (арк. 6 - 8 Додатку "Скан лічильник Губенко) та рядком 1 у відповідних Рахунках (арк. 12-14, 16-18, 25) та рядком 2 в Рахунку від 29.04.2024 (арк. 27). Суми, зазначені в рядках Акту звірки: від 29.11.24, 30.12.24, 30.01.25, 26.02.25, 31.03.25 та 29.04.25 є також обґрунтованими належними доказами лише частково, зокрема, актами приймання - передачі теплоенергії за відповідні періоди (арк. 2 - 5 Додатку "Скан лічильник Губенко).

Повідомляє, що в процесі звірки показів лічильника та сплати за використану теплоенергію, дійсно було виявлено несплату відповідно до актів від 29.10.2024 та від 22.04.2025, а також недоплату в 30 грн. (помилку в цифрі замість 4 було зазначено 1) при сплаті акту від 28.03.2025. Всього на загальну суму 3130,36 грн., яка була сплачена 25.09.2025.

Таким чином, відповідач стверджує, що станом на даний час у нього відсутня підтверджена заборгованість, тому просить в позові відмовити.

Відповідь позивача на відзив відповідача.

Позивач у відповіді на відзив (від 02.10.2025) вважає аргументи відповідача безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що нарахування проводиться у відповідності до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Просить звернути увагу на розділ 6 де вказано, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 градуси цельсію від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Зазначає, що КП «Тепловик» проводяться донарахування, які вказані у рахунках як корегування, в свою чергу відповідач проводить оплату лише за спожиту теплову енергію у відповідності до лічильника.

Заперечення відповідача.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив (від 06.10.2025) зазначає, що позивач не надає розрахунок донарахування спожитої теплової енергії, не вказує яке споживання теплової енергії було всіма споживачами в певні періоди, яке їхнє питоме споживання, а також не вказує норми теплового режиму, зокрема для нежитлових приміщень, до яких належить приміщення відповідача.

Звертає увагу, що Розділом VІІ Методики визначено вимоги щодо забезпечення нормативної температури повітря у приміщеннях житлових будинків. Нормативної температури для нежитлових приміщень Методикою не встановлено.

Вказує, що приміщення відповідача відноситься до приміщень з комбінованою системою опалення, оскільки обладнане сучасним кондиціонером, який працює в реверсному режимі 0 підігріву приміщення. Доказом значного споживання електричної енергії, яка використовувалась саме на опалення приміщення, є розрахунок спожитої електроенергії, зазначений в Кабінеті споживача.

Відповідач вважає безпідставним донарахування позивачем спожитої послуги поза показами лічильника. Звертає увагу, що відповідно до п. 8 розділу 1 Методики, у разі якщо окреме приміщення

будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, та оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до цієї Методики. За рішенням співвласників будівлі/будинку визначення обсягу спожитої послуги у такому приміщенні може здійснюватися лише на підставі показань вузла обліку відповідної комунальної послуги, яким воно оснащене, та не враховуватись при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку і не приймати участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку.

Зазначає, що між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії, яким не передбачено донарахування споживання поза лічильником.

Також вказує, що Акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач, як на розрахунок заборгованості, не є розрахунком, оскільки не зазначено жодної формули та показника лічильників, площ приміщень, їхньої питомої ваги тощо, а також це акт не підписано обома сторонами. При цьому, відповідач надає Акт звірки, підписаний обома сторонами.

Крім того, відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Пояснення (клопотання) позивача.

Позивачем у клопотанні (поясненні) від 29.10.2025 відображено алгоритм нарахування місячної суми за теплову енергію за окремі періоди. Звертає увагу, що обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається та розподіляється відповідно до розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, в якому наведені формули, які підприємство використовує при розрахунку обсягу теплової енергії.

Щодо запису в рахунках на оплату слова «коригування», позивач пояснює, що це обсяг теплової енергії (МЗК та дорахунок до мінімальної середньої питомої) за попередній місяць, так як для обрахування максимальної частки питомого споживання теплової енергії (п. 4 р. VI метод та формула 36) необхідно знати середню температуру зовнішнього повітря в розрахунковому місяці. Дана температура надається Хмельницьким гідрометеоцентром на початку місяця за минулий місяць.

Для прикладу наводить рахунок №2094 від 29.11.2023, показник лічильника Губенка 0,8503 плюс рахунок №2347 від 26.12.2023 (корегування за листопад) 0,36172 дорівнює 1,21202 Гкал, які вказані в документі кількість Гкал Губенка.

У клопотанні від 04.11.2025 позивач спростовує твердження відповідача про те, що договір від 10.10.2009 діє на сьогодні. Зокрема, зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (пункт 13 Правил).

Згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.

Вказує, що форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №№1022, 1023.

Звертає увагу, що пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Зазначає, що відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Повідомляє, що КП «Тепловик» 06.10.2021 в мережі Інтернет був розміщений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписання заяви-приєднання до договору не є наслідком відсутності підстав для укладання договору, оскільки у даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.

Зазначає, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з позивачем як виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Крім цього, звертає увагу, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку не оспорюється. Більше того відповідачем частково проводиться оплата.

Зважаючи на наведене, позивач зазначає, що Індивідуальний договір є укладеними між позивачем (як теплопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону та набрав чинності з листопада 2021р, у зв'язку з чим, такий договір є обов'язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг, а отже договір від 2009р. є автоматично скасованим в зв'язку з укладенням нового договору.

Додаткові пояснення відповідача.

Відповідач у додаткових поясненнях (від 12.11.2025) посилаючись на постанову Верховного Суду від 24.05.2024 у справі №904/346/23 зазначає, що за змістом положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" автоматичне виникнення договірних відносин споживача з теплопостачальною організацією на підставі Типового договору передбачено для споживачів, які самостійно не визначилися з моделлю організації договірних відносин і у яких були відсутні попередні договірні відносини з теплопостачальною організацією. Обставини затвердження Кабінетом Міністрів України Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії постановою від 21.08.2019 №830 не є підставою для втрати чинності попередніми договорами, за якими здійснювалося постачання теплової енергії споживачам у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 11500 грн. При цьому, посилається на правову позицію Конституційного Суду у рішенні від 16.11.2000 року № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Додаткові пояснення позивача.

Позивач у додаткових поясненнях (від 12.11.2025) зазначає, що на споживачів законом покладено обов'язок укласти договір та вносити плату за постачання теплової енергії; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору на постачання теплової енергії або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

Вказує, що твердження відповідача про те, що Типовий договір від 06.10.2021 відповідачем не укладався а виставлені позивачем рахунки на оплату стосуються попереднього договору від 10.10.2009, про що зазначено в самих рахунках та актах здачі-приймання робіт, спростовується тим, що відповідно до п.9.1 договору від 10.10.2009 цей договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. В матеріалах справи, відсутні письмові повідомлення про розірвання договору, як від КП "Тепловик", так і від ФОП Губенка А.В.

Стверджує, що між сторонами було заключено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 06.10.2021, згідно умов якого договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.п. 51-52 договору).

Звертає увагу, що відповідач не надав доказів того, що протягом 30 днів з дня опублікування позивачем Типового індивідуального договору відповідач про свою відмову укласти договір на постачання теплової енергії чи про свою незгоду з умовами цього договору позивача не повідомив. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважається таким, що прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору на постачання теплової енергії, положення якого відповідають Типовому договору, і такий вважається укладений між сторонами 06.10.2021.

Також вказує, що п. 9.2. договору передбачено, що договір може бути розірвано достроково в разі невиконання умов сторонами. Також при опублікуванні типового договору КП "Тепловик" у своїй публікації передбачив той факт, що усі попередні договори вважаються такими що втратили чинність.

Звертає увагу, що аналогічні відносини були розглянуті в справі №924/1192/23.

Фактичні обставини справи.

28.01.1997 проведено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Губенка Андрія Віталійовича, про що видано свідоцтво серія В00 №268897.

На підставі договору від 08.10.2004 Губенко Віталій Іванович подарував, а Губенко Андрій Віталійович прийняв у дар приміщення магазину фотоательє, яке знаходиться в будинку № 68 бокс 2 по вул. К.Острозького в м. Старокостянтинів Хмельницької області.

15.10.2004 за Губенко А.В. зареєстровано право власності на нежиле приміщення в м. Староконстянтинів, по вул. Острозького К. (вул. Леніна), 8 бокс 2, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5074526 від 15.10.21024.

У повідомленні від 26.10.20209 №764 про зміну тарифів та пропозиції про зміну договору позивачем повідомлено відповідача, що рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №436 від 08.10.2009 встановлено нові тарифи на послуги з централізованого опалення та підігріву води; постановою КМУ від 03.09.2009 №9-33 змінено умови типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. У зв'язку з вказаними обставинами КП «Тепловик» внесено пропозицію змінити договір від 01.01.2008 №28-2008 та надано проект договору від 10.10.2009 №27-2009.

В укладеному між сторонами договорі про надання послуг з централізованого опалення №27-2009 від 10.10.2009 позивач (виконавець) зобов'язався своєчасно надавати відповідачу (споживач) послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору розрахунки за опалення здійснюються згідно тарифів затверджених виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради, які можуть змінюватися. При зміні тарифів виконавець повідомляє споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством. Розрахунки проводяться за новими тарифами з дня введення їх в дію, згідно поданих виконавцем рахунків.

Відповідно до п. 2.2. договору на час укладення договору вартість послуг становить: тариф теплопостачання за 1 Гкал. - 642,40 грн.; тариф на опалення 1 кв.м. - 22,41 грн.

У п. 2.3. договору визначено, що виконавцем проводиться опалення приміщення фотоательє по вул. Острозького, 68 бокс 2. Опалювальна площа приміщення фотоательє становить 124,03 м.кв. Вартість опалення в місяць визначається по показанням тепло лічильника, встановлено за адресою К. Острозького, 68 бокс 2 відповідно до п. 2.2. договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 3.1. договору).

Згідно з 6.1. договору точкою розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві є місце підключення мереж будівлі споживача до мереж виконавця.

Пунктом 9.1. передбачено, що договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови від 08.09.2021 №1022) затверджено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

06.10.2021 на веб сайті Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради https://www.teplovik.org опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 06.10.2021.

Даний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. (п. 1 Договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та веб сайті комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, а саме ://www.teplovik.org/?p=2224 (п. 2 договору).

Відповідно до п. 3 договору виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни Виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та веб-сайті Виконавця. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється Виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 5 червня 2018 р. № 130.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання Виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 договору).

Відповідно до п. 5 договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з п. 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі - Методика розподілу).

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п. 17 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.

Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець (п. 22 договору).

У п. 30 договору передбачено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).

Згідно з п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

У разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу - у такому порядку: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування. (п. 37 договору).

Відповідно до пп. 3 п. 41 договору, споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

За пп. 5, 6 п. 42 договору, виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору; на відшкодування збитків у разі наявності порушень у роботі теплового обладнання споживача, що призвели до перебоїв у технологічному процесі постачання теплової енергії.

Сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону (п. 44 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 Договору).

Відповідно до п. 54 договору у разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії.

Позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату теплової енергії (з урахуванням коригування за попередні періоди): №110 від 31.01.2022 на 7146,39 грн., №249 від 28.02.2022 на 7982,36 грн., №415 від 18.03.2022 на 7241,10 грн., №686 від 28.04.2022 на 8081,17 грн. №1558 від 29.11.2022 на 1096,52 грн., №1862 від 28.12.2022 на 9603,13 грн., №128 від 24.01.2023 на 13559,11 грн., № 393 від 21.02.2023 на 12811,94 грн., №655 від 24.03.2023 на 12316,16 грн., №943 від 28.04.2023 на 13183,57 грн., №1816 від 26.10.2023 на 573,24 грн., №2094 від 29.11.2023 на 5048,93 грн., №2374 від 26.12.2023 на 5805,44 грн., №210 від 29.01.2024 на 7412,72 грн., №447 від 28.02.2024 на 6221,86 грн., №511 від 14.03.2024 на 2349,25 грн., №551 від 15.03.2024 на 33,74 грн. (абонентська плата), №605 від 18.03.2024 на 33,74 грн. (абонентська плата), №708 від 29.03.2024 на 4816,76 грн., №804 від 17.04.2024 на 927,15 грн. (абонентська плата заборгованість), №941 від 29.04.2024 на 2191,53 грн., №1809 від 31.10.2024 на 1413,46 грн., №2069 від 29.11.2024 на 4181,212 грн., №2312 від 30.12.2024 на 5538,80 грн., №204 від 30.01.2025 на 6580,82 грн., №444 від 26.02.2025 на 6002,16 грн., №723 від 31.03.2025 на 5126,79 грн., №970 від 29.04.2025 на 4013,34 грн.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі теплоенергії в будинку по вул. Острозького 68 із показниками загальнобудинкового лічильника: від 29.11.2022 на 46,2834 Гкал, від 30.12.2022 на 64,6139 Гкал, від 30.01.2023 на 61,2305 Гкал, від 28.02.2023 на 59,3593 Гкал, від 31.03.2023 на 46,4954 Гкал, від 24.04.2023 на 17,0088 Гкал, від 31.10.2023 на 13,2394 Гкал, від 30.11.2023 на 34,1621 Гкал, від 29.12.2023 на 43,6324 Гкал, від 31.01.2024 на 54,8891 Гкал, від 29.02.2024 на 35,01 Гкал, від 29.03.2024 на 33,5124 Гкал, від 22.04.2024 на 3,5301 Гкал, від 31.10.2024 на 14,6102 Гкал, від 29.11.2024 на 35,4495 Гкал, від 30.12.2024 на 44,2467 Гкал, від 31.01.2025 на 43,1069 Гкал, від 28.02.2025 на 44,3728 Гкал, від 31.03.2025 на 30,276 Гкал, від 23.04.2025 на 15,3792 Гкал.

Також позивачем складалися акти приймання-передачі теплоенергії із показами лічильника відповідача: від 27.12.2022 - 293,18 ГДж, від 30.01.2023 - 293,18 ГДж, від 27.02.2023 - 293,18 ГДж, від 31.03.2023 - 293,18 ГДж, від 24.04.2023 - 293,18 ГДж, від 26.10.2023 - 293,69 ГДж, від 30.11.2023 - 297,25 ГДж, від 29.12.2023 - 300,90 ГДж, від 29.01.2024 - 305,55 ГДж, від 29.02.2024 - 308,64 ГДж, від 25.03.2024 - 311,37 ГДж, від 22.04.2024 - 311,68 ГДж, від 25.10.2024 - 312,92 ГДж, від 29.11.2024 - 315,94 ГДж, від 31.12.2024 - 319,21 ГДж, ві 30.01.2025 - 323,00 ГДж, від 28.02.2025 - 236,33 ГДж, від 28.03.2025 - 328,91 ГДж, від 22.04.2025 - 330,39 ГДж.

У справі наявні технічний паспорт на нежитлове приміщення вул. Острозького,№68, приміщення 2, місто Староконстянтинів, фото лічильника з показами 330,39 ГДж, Акт від 04.05.2023 про демонтаж засобу вимірювальної техніки Х-12 зав. №15239 за адресою по вул. Острозького, 68 (місце роз пломбування засобу вимірювальної техніки в підвальному приміщення); Акт від 09.10.2023 про прийняття вузла комерційного обліку (лічильник Х-12 зав. №15239) на абонентський облік, Акт від 20.10.2023 про несправність теплового лічильника Х-12 зав. №15239; Акт від 24.10.2023 про прийняття вузла комерційного обліку (лічильник Ultraheat UH-50, №71 840 535) на абонентський облік.

Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №357 від 25.09.2024 встановлено позивачу тарифи з 01.10.2024 до 30.09.2025, зокрема, для потреб інших споживачів (крім населення) на теплову енергію - 4771,99 грн/Гкал з ПДВ за такими складовими: на виробництво теплової енергії - 4129,33 грн/Гкал, на транспортування теплової енергії - 543,55 грн/Гкал, на постачання теплової енергії - 99,11 грн/Гкал.

За даними позивача, згідно розрахунку заборгованості за період 01.01.2022 - 26.06.2025 між КП по експлуатації теплового господарства «ТЕПЛОВИК» Старокостянтинівської міської ради та ФОП Губенко А.В. заборгованість відповідача станом на 26.06.2025 становить 119038,33 грн.

Згідно платіжної інструкції №546 від 25.09.2025 відповіда сплатив позивачу 3130,36 грн. У призначенні платежу зазначено: «за теплову енергію лічильника (жовтень 2024 - 1413,46 грн.; квітень 2025 - 1686,90 грн.; доплата за березень 2025 - 30 грн.).

Відповідачем надано таблицю даних показів лічильника, спожитої тепло енергії, тарифів та сплати станом на 29.09.2025. Згідно даних відповідача у ФОП Губенко А.В. відсутня заборгованість за теплову енергію.

В матеріалах справи наявні дані за підписом начальника абонентського відділу Зайчук Н.В. щодо кількості Гкал, розподілених на ФОП Губенко А.В.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, розміщеним на офіційному сайті КП «Тепловик» 06.10.2021. Зазнає, що нарахування проводилися відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України 22.22.2018 №315 та включають вартість теплової енергії згідно лічильника відповідача, а також вартість теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, яка розподіляється між усіма співвласниками приміщень будинку.

У свою чергу відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення №27-2009 від 10.10.2009, п. 2.3. якого передбачено, що вартість опалення в місяць визначається по показниках тепло лічильника, встановленого за адресою К. Острозького, 68, бокс 2. Даним договором не передбачено донарахування споживання поза лічильником.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Судом враховується, що до 01.05.2019 підприємства теплопостачання надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№1875-IV від 24.06.2004) (далі - Закон №1875-IV) та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі Правила №630).

Закон №1875-IV втратив чинність 01.05.2019 на підставі нового Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017) (далі - Закон (№2189-VIII), який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

За ст. 5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно абз. 1, 2 ч. 5 ст. 13 Закону №2189-VIII, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Абзацом третім пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії" (далі - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).

08.09.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1022 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, якою викладено в новій редакції Правила надання послуги з постачання теплової енергії. Дана постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 01.10.2021.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону №2189-VІІІ (у редакції змін внесених Законом №1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у даній справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22, від 09.04.2024 у справі №908/710/23).

Як було встановлено судом, 06.10.2021 на веб сайті Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради https://www.teplovik.org опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 06.10.2021 (далі - договір).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно положень ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

За умовами пункту 4 договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання Виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

З матеріалів справи слідує, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з позивачем як виконавцем комунальної послуги. При цьому, відповідач не повідомив позивача про свою відмову укласти договір на постачання теплової енергії чи про свою незгоду з умовами Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії.

Суд зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому не підписання заяви-приєднання до договору не є наслідком відсутності підстав для укладання договору, оскільки у даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що з урахуванням положень ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, не ставить в залежність його укладення від обов'язковості підписання заяви-приєднання.

Таким чином, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії шляхом мовчазної згоди в порядку частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Крім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку не оспорюється та відповідачем частково проводиться оплата (згідно показників його лічильника).

Відтак, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги та часткова оплата рахунків.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач 06.10.2021 опублікував на офіційному сайті виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та веб сайті Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради (які знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет) Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 06.10.2021, за відсутності рішення відповідача про вибір моделі договірних відносин протягом 30-деного строку з моменту опублікування КП "Тепловик" відповідно до вимог Закону №2189-VІІІ Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, суд доходить висновку про те, що договір про надання послуг з централізованого опалення №27-2009 від 10.10.2009 припинив свою дію з 05.11.2021 у зв'язку з приєднанням позивача (споживача у розумінні Закону та Правил) до умов Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, який є укладений в силу закону. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22, від 09.04.2024 у справі №908/710/23.

З приводу посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24.05.2024 у справі №904/346/23, судом враховується, що у даному випадку у спірних правовідносинах між КП "Тепловик" та ФОП Губенко А.В. не відбулося автоматичного виникнення договірних відносин. Укладення Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії між сторонами відбулося в силу Закону №2189-VІІІ та за фактом отримання послуги і часткової оплати рахунків.

Положеннями ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

15.10.2004 за Губенко А.В. зареєстровано право власності на нежиле приміщення в м. Староконстянтинів, по вул. Острозького К. (вул. Леніна), 8 бокс 2, на підставі договору дарування від 08.10.2004, р.№3133, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5074526 від 15.10.21024.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Як слідує з матеріалів справи, у не житловому приміщенні ФОП Губенко А.В., яке знаходиться в будинку № 68 бокс 2 по вул. К.Острозького в м. Старокостянтинів Хмельницької області, встановлений індивідуальний лічильник на теплову енергію, за показами якого відповідач здійснював оплату за послуги теплопостачання.

Проте, за приписами п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315.

Також, відповідно до п.п. 36, 37, 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії та забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Таким чином, як нормами чинного законодавства, так і положеннями Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії передбачено обов'язок споживача (співвласника нежитлового приміщення у будинку) оплачувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку.

Порядок визначення та розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень встановлено Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (далі - Методика)

Відповідно до п. 1 Методики загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення (ВФС) - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання, у тому числі в індивідуальному тепловому пункті.

Пунктом 3 Методики визначено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Пунктом 1 розділу VІ Методики передбачено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 oC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Розділом IV Методики визначено порядок розподілу обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення. У даному розділі наведені формули, які позивачем використано для розрахунку обсягу теплової енергії, вартість якої підлягає оплаті відповідачем.

Згідно з п. 12. розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

У клопотанні (поясненні) від 29.10.2025 позивачем наведено алгоритм розподілу та розрахунку обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення.

Також судом враховуються пояснення позивача з приводу запису в рахунках на оплату слова «коригування», який являє собою обсяг теплової енергії обсяг теплової енергії (МЗК та дорахунок до мінімальної середньої питомої) за попередній місяць, так як для обрахування максимальної частки питомого споживання теплової енергії (п. 4 р. VI метод та формула 36) необхідно знати середню температуру зовнішнього повітря в розрахунковому місяці. Дана температура надається Хмельницьким гідрометеоцентром на початку місяця за минулий місяць.

З огляду на вище викладене, позивачем правомірно здійснювалося нарахування відповідачу плати за теплову енергію (з урахуванням коригування), відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, про що у період з січня 2022 року по квітень 2025 року виставлялися рахунки на оплату, які відповідачем сплачувалися лише частково.

Станом на момент розгляду спору заборгованість відповідача за теплову енергію за вище вказаний період становить 115907,97 грн.

Щодо позовної давності.

Відповідач у запереченнях від 06.10.2025 просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Згідно із ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №372/1036/15-ц викладено висновок про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон), відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Закон набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В подальшому, дію воєнного стану було неодноразово продовжено, який триває і на даний час.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії».

Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-IX, п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, що діє з 30.01.2024 передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04.09.2025.

Враховуючи наведене, оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діяв на усій території України і станом на 21.08.2025 (дата подання позовної заяви), позивач звернувся з даним позовом до суду в межах позовної давності.

Тому заява відповідача про застосування строку позовної давності залишається без задоволення.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в межах задоволених позовних вимог.

У зв'язку із закриттям провадження в частині позовних вимог про стягнення 3130,36 грн. заборгованості за теплову енергію на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, судовий збір в розмірі 79,63 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1, 2 статті 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Зазначений висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 19.08.2020р. у справі №910/7520/19.

Статтею 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

КП «Тепловик» у позові зазначало, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу становить 7000 грн.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2025 між Адвокатом Григорук Сергієм Васильовичем (далі - Адвокат) та Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради (далі - Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання Адвокатом усіма законним методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів у справах за позовом КП «Тепловик» до абонентів щодо стягнення заборгованості (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Гонорар адвоката вказується в акті виконаних робіт в залежності від наданих послуг та сплачується після вступу рішення суду в законну силу (п. п. 4.2., 4.3. договір).

17.10.2025 між Адвокатом Григорук Сергієм Васильовичем (далі - виконавець) та Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради (далі - замовник) підписано Акт приймання-передачі юридичних послуг про те, що виконавець надав, а замовник прийняв адвокатські послуги у справі №924/860/25 за позовом КП «Тепловик» до ФОП Губенка А.В. Замовник оплачує виконавцю 7000 грн. згідно договору. В акті зазначено про надання адвокатом наступних послуг:

- ознайомлення з матеріалами та формування позиції 2 год. - 2000 грн.;

- написання та подання позовної заяви 2 год. - 2000 грн.;

- робота над усуненням недоліків та надання додаткових доказів 2 год. - 1000 грн.;

- написання відповіді на відзив та їх обґрунтування 1 год. - 2000 грн.

В Акті вказано, що зауважень та претензій щодо надання юридичних послуг у сторін немає.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Таким чином, у разі відсутності клопотання про зменшення витрат, поданого відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд не позбавлений можливості у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України відмовити у розподілі певних витрат, вказавши які саме витрати не підлягають відшкодуванню повністю або частково із наведенням мотивації такого рішення та правових підстав (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2022 у справі № 925/1316/18).

У постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 Верховного Суду викладено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №910/6310/21).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Окрім того, метою стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Судом враховується, що визначені Актом послуги: "ознайомлення з матеріалами та формування позиції" і "написання та подання позовної заяви" є фактично виокремленими послугами, які нерозривно пов'язані та охоплюються послугою з підготовки та подання позовної заяви. Подібного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 30.09.2025 у справі №910/8275/24.

Крім того, послуга з усунення недоліків та надання додаткових доказів пов'язана з недопрацюванням позовної заяви та поданих доказів на підтвердження позовних вимог.

Також в Акті визначена різна вартість послуг за 1 год. затраченого часу Адвоката.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №903/753/22.

З огляду на вищевикладене, надавши оцінку доказам щодо витрат КП «Тепловик» на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих послуг, з урахуванням характеру спірних правовідносин, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, реальність адвокатських витрат та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справ, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи.

Клопотання відповідача про стягнення витрат на правову допомогу залишається без задоволення у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 126, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Губенко Андрія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради (31101, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, 2, блок 4, код 14151464) 115907,97 грн. (сто п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сім гривень 97 коп.) заборгованості за теплову енергію та 2948,37 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім гривень 37 коп.) витрат зі сплати судового збору, 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24.11.2025р.

Суддя О.Є. Танасюк

Попередній документ

132008886

Наступний документ

132008888

Інформація про рішення:

№ рішення:	132008887
№ справи:	924/860/25
Дата рішення:	24.11.2025
Дата публікації:	25.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Хмельницької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (24.11.2025)
Дата надходження:	22.08.2025
Предмет позову:	про стягнення заборгованості в сумі 119 038,33 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

28.10.2025 11:00	Господарський суд Хмельницької області
03.11.2025 14:30	Господарський суд Хмельницької області
06.11.2025 12:00	Господарський суд Хмельницької області
12.11.2025 12:30	Господарський суд Хмельницької області
24.11.2025 15:00	Господарський суд Хмельницької області