29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"13" листопада 2025 р. Справа № 924/909/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Хмельницької обласної військової адміністрації, м. Хмельницький
до Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів, Хмельницька область
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Лісокомунального сільськогосподарського підприємства "Красилівліс", с.Заслучне, Хмельницький район, Хмельницька область
про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення
Представники сторін:
прокурор Ткачук Н.С. згідно посвідчення № 082139 від 22.08.2025
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.
До Господарського суду Хмельницької області 02.09.2025 надійшла позовна заява заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Хмельницької обласної військової адміністрації до Старокостянтинівської міської ради про витребування на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,1 га.
Ухвалою суду від 04.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Лісокомунальне сільськогосподарське підприємство "Красилівліс", призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки подання заяв по суті.
22.10.2025 ухвалою суду від закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті спору на 29.10.2025.
Ухвалою суду від 19.10.2025 судове засідання відкладено на 13.11.2025.
У судовому засіданні 13.11.2025 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, залишено без розгляду клопотання відповідача, викладене у прохальній частині відзиву Старокостянтинівської міської ради, що надійшов до суду 13.11.2025, про прийняття відзиву до розгляду.
Прокурор - заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури (далі - прокурор), звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Хмельницької обласної військової адміністрації, наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких зазначає, що Лісокомунальному сільськогосподарському підприємству "Красилівліс" надано у постійне користування земельні ділянки державного лісового фонду для ведення лісового господарства загальною площею 3232 га, в тому числі земельну ділянку площею 26,1 га з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001, що знаходиться на території Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області. Право постійного користування Лісокомунального сільськогосподарського підприємства "Красилівліс" землею загальною площею 3232 га для ведення лісового господарства підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ХМ №001404 від 11.03.2001, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1.
Під час опрацювання прокурором відомостей Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 26.07.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району на земельну ділянку площею 26,1 га з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001. Як підставу державної реєстрації права власності вказано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ від 06.09.2012.
Разом з тим, 27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, згідно якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення.
Враховуючи, що земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га розташована за межами населених пунктів Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району, а на момент реєстрації права власності Старокостянтинівської міської ради на неї діяла i діє на даний час норма, відповідно до якої землі лісогосподарського призначення були і залишаються у державній власності, тому власником спірної земельної ділянки є держава в особі Хмельницької обласної військової адміністрації. Позаяк реєстрація права комунальної власності на зазначену земельну ділянку Старокостянтинівською міською радою здійснена із порушенням ст.ст.1, 5, 7, 8, 17 Лісового кодексу України, ст.ст.3, 12, 19, 20, 55, 84, 122 Земельного кодексу України, земельна ділянка підлягає витребуванню на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.
Прокурор стверджує про обізнаність Старокостянтинівської міської ради щодо незаконності набуття у комунальну власність спірної земельної ділянки, тому належним та ефективним способом захисту порушеного права вважає витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння на підставі ст.387 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач є недобросовісним набувачем.
У зв'язку з тим, що орган, уповноважений представляти інтереси держави у спірних правовідносинах не вжив заходів до захисту інтересів держави, тому позов заявлено прокурором в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
У додаткових письмових поясненнях від 24.10.2025 прокурор зазначає, що питання приналежності до державної власності земельних ділянок лісогосподарського призначення за межами населених пунктів врегульоване ст.8 Лісового кодексу України, який є спеціальним нормативно-правовим актом та підлягає першочерговому застосуванню.
Також звертає увагу на послідовну позицію законодавця щодо належності земельних ділянок лісогосподарського призначення за межами населених пунктів до державної форми власності. Так, статтею 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 №1457-IV визначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватись до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, що набрав чинності 01.01.2013, ч.2 ст.83 Земельного кодексу України викладено в новій редакції та визначено, що у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; після частини другої доповнено новою частиною такого змісту: "Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність". Відтак, наведена норма не передбачала автоматичного набуття права комунальної власності на земельну ділянку у зв'язку з її перебуванням у постійному користуванні комунального підприємства, а частина третя цієї статті визначила необхідність прийняття рішення органом виконавчої влади для передачі у комунальну власність.
Також у п.3, 4 розділу ІІ цього Закону визначено критерії розмежування земель державної та комунальної власності, зокрема землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які залишаються у державній власності, а саме: розташованих в межах населених пунктів, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; які використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Прокурор звертає увагу, що засновником Лісокомунального сільськогосподарського підприємства "Красилівліс", у постійному користуванні якого перебуває спірна земельна ділянка, є Красилівська районна рада згідно рішення від 30.10.2000 №2, а з 22.10.2020 - Заслучненська сільська рада Хмельницького району. Ця земельна ділянка не перебувала та не перебуває на даний час у постійному користуванні лісокомунального підприємства Старокостянтинівської міської ради.
Також наголошує, що за інформацією Хмельницької обласної військової адміністрації від 29.08.2025 рішення про вилучення із державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 та про її передачу в комунальну власність в порядку ст.117 Земельного кодексу України не приймались.
З набранням чинності 27.05.2021 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким розділ Х Земельного кодексу України доповнено п.24, визначено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення. При цьому, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 є чинним.
Представник прокуратури під час судового розгляду спору підтримала позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами. Відзив Старокостянтинівської міської ради на позов просила залишити без розгляду, як такий що поданий поза межами встановленого судом строку.
Позивач - Хмельницька обласна військова адміністрація (далі - позивач) не скористався правом участі в судових засіданнях, письмової позиції щодо предмету спору не надав. Повідомлений про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання йому ухвал суду до зареєстрованого електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС). Ухвали суду від 04.09.2025, 05.09.2025, 25.09.2025, 16.10.2025, 22.10.2025, 29.10.2025 доставлені до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.
Відповідач - Старокостянтинівська міська рада Хмельницького району Хмельницької області (далі - міська рада, відповідач) не скористався правом участі в судових засіданнях. Повідомлений про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання йому ухвал суду до зареєстрованого електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС. Ухвали суду від 04.09.2025, 05.09.2025, 25.09.2025, 16.10.2025, 22.10.2025, 29.10.2025 доставлені до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.
13.11.2025 через електронний кабінет підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС скерував до суду відзив на позов, у прохальній частині якого просив прийняти його до розгляду та відмовити в задоволенні позову. У судовому засіданні 13.11.2025 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, на підставі ст.207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залишено без розгляду клопотання відповідача, викладене у прохальній частині відзиву, про прийняття відзиву до розгляду.
У письмовій заяві від 13.11.2025 відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просив проводити судове засідання без його участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Лісокомунальне сільськогосподарське підприємство "Красилівліс" (далі - ЛСП "Красилівліс", третя особа) не скористалась правом участі в судових засіданнях, а у письмовій заяві від 13.10.2025 підтримала позовні вимоги прокурора та просила проводити розгляд справи без участі представника. Повідомлена про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання їй ухвал суду до зареєстрованого електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС. Ухвали суду від 04.09.2025, 05.09.2025, 25.09.2025, 16.10.2025, 22.10.2025, 29.10.2025 доставлені до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС третьої особи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.
Суд враховує положення пункту 2 ч.6 ст.242 ГПК України, відповідно до якого днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, відтак Хмельницька обласна військова адміністрація, Старокостянтинівська міська рада та Лісокомунальне сільськогосподарське підприємство "Красилівліс" належним чином повідомлені про здійснення Господарським судом Хмельницької області судового провадження у справі №924/909/25.
Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенціїї про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005). Разом з тим, гарантованому праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07.07.1989 у справі "Uniуn Alimentaria Sanders SA v. Spain").
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України"). Така позиція кореспондує висновку у рішенні від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", де, серед іншого, зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення усіх учасників справи про дати, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, а неявка позивача, відповідача та третьої особи не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
Лісокомунальне сільськогосподарське підприємство "Красилівліс" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, ідентифікаційний код 31120296, дата державної реєстрації 01.11.2000. Засновником підприємства є Заслучненська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області.
Лісокомунальне сільськогосподарське підприємство "Красилівліс" створене за рішенням Красилівської районної ради Хмельницької області від 30.10.2000 №2 "Про земельні ділянки лісового фонду, що були у користуванні сільськогосподарських підприємств та створення лісокомунального сільськогосподарського підприємства "Красилівліс".
Цим же рішенням затверджено статут ЛСП "Красилівліс", запропоновано селищній, сільським радам надати районній раді відповідно до законів та інших нормативно правових актів України проекти надання земельних ділянок лісового фонду, що були в користуванні сільськогосподарських підприємств з наступною передачею новоствореному ЛСП "Красилівліс", уповноважено управління сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації здійснювати управління підприємством "Красилівліс" в межах повноважень, визначених в додатку №2 рішення третьої сесії районної ради від 27.10.1998 №1, а також вирішено клопотати перед Хмельницькою обласною радою про надання дозволу новоствореному ЛСП "Красилівліс" на постійне користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі полезахисними лісовими смугами, загальною площею 3232 га.
Рішенням Красилівської районної ради Хмельницької області №5 від 25.12.2000 "Про надання згоди на передачу земель державного лісового фонду Красилівському лісокомунальному сільськогосподарському підприємству "Красилівліс" з метою створення умов для раціонального використання та охорони лісового господарства на території Красилівського району надано згоду на передачу земель державного лісового фонду у постійне користування для ведення лісового господарства Красилівському лісокомунальному сільськогосподарському підприємству "Красилівліс" згідно з додатком.
У пункті 27 Додатку до рішення районної ради від 25.12.2000 №5 "Площа земель державного лісового фонду, які передаються у постійне користування для ведення лісового господарства Красилівському лісокомунальному сільськогосподарському підприємству "Красилівліс" визначено, що на території Рословецької сільської ради підлягають передачі землі площею 39 га.
11.03.2001 Красилівською районною радою народних депутатів Лісокомунальному сільськогосподарському підприємству "Красилівліс" видано Державний акт серії І-ХМ №001404 на право постійного користування землею загальною площею 3232 га для ведення лісового господарства відповідно до рішення XIV сесії Хмельницької обласної ради народних депутатів від 28.12.2000. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1.
Земельна ділянка з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га розташована за межами населених пунктів Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради, нормативна грошова оцінка її не проводилась та технічна документація із нормативної грошової оцінки на зберігання до Державного фонду документації та оцінки земель не передавалась, що стверджується повідомленням Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 14.08.2025 за №10-22-0.502-3317/2-25.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3200690752023 від 07.06.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га розташована у Хмельницькому районі Хмельницької області за межами Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради, зареєстрована 07.06.2023, належить до категорії земель: землі лісогосподарського призначення, вид цільового призначення: 09.01 Для ведення лісового господарства пов'язаних з ним послуг. Також наявні відомості про зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою ЛСП "Красилівліс" на підставі рішення органу виконавчої влади Хмельницької обласної ради народних депутатів від 28.12.2000 (державний акт від 11.03.2001 І-ХМ 001404). Додатком до витягу оформлено кадастровий план земельної ділянки, експлікація земельних угідь (земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю площею 26,1 га).
Земельна ділянка з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га зареєстрована 26.07.2023 на праві власності за територіальною громадою в особі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2774032968227) на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ від 06.09.2012.
Право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га зареєстровано 26.07.2023 (номер запису про право - 51203070) за Лісокомунальним сільськогосподарським підприємством "Красилівліс" (код ЄДРПОУ 31120296) на підставі державного акта на право постійного користування землею І-ХМ 001404 від 11.03.2001.
Вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру-заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №439080277 від 12.08.2025.
Згідно інформації Хмельницької обласної державної адміністрації, викладеної у листі №68/24-12-7658/2025 від 29.08.2025, обласна військова адміністрація не делегувала органам державної влади та місцевого самоврядування власні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду.
Прокурором до матеріалів справи надано листування між ЛСП "Красилівліс" та Заслучненською сільською радою упродовж вересня 2023 року щодо припинення права постійного користування земельними ділянками, що перебувають у постійному користуванні підприємства і знаходяться на території Красилівської міської, Антонівської селищної та Щиборівської сільської рад, а також лист начальника відділення поліції №4 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області від 17.10.2023, яким проінформовано голову Заслучненської сільської ради про відсутність ознак кримінального та адміністративного правопорушення за результатами розгляду звернення по факту вчинення протиправних дій колишнім директором ЛСП "Красилівліс".
Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.
Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації в спірних правовідносинах, суд враховує таке.
У справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної військової адміністрації до Старокостянтинівської міської ради про витребування на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,1 га.
Прокурор стверджує, що земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,1 га розташована за межами населених пунктів Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району вибула із державної власності незаконно, позаяк на момент реєстрації права власності Старокостянтинівської міської ради на неї діяли i діють на даний час норми, відповідно до яких землі лісогосподарського призначення розташовані за межами населених пунктів були і залишаються у державній власності.
Положення статей 13, 14 Конституції України, ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Ліси України є національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ст.1 Лісового кодексу України).
Правовідносини, пов'язані з наданням у власність, користування земель із державної чи комунальної власності становлять "суспільний", "публічний" інтерес.
У даному випадку інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів власника землі лісогосподарського призначення, забезпечення раціонального використання та охорони земель. Належне (законне) розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.
Відтак, у спірних правовідносинах порушення інтересів держави, як власника земельної ділянки, щодо реалізації передбаченого ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади, полягає у незаконному вибутті з державної власності у комунальну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів.
Статтею 7 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст.8 ЛК України).
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").
Суд враховує, що Указом Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 "Про утворення військових адміністрацій" на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити Хмельницьку обласну військову адміністрацію. У зв'язку з утворенням військових адміністрацій, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (п.2 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").
Відповідно до п.3 ч.1 ст.16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.
Відповідно до пункту "а" ч.1 ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5 ст.122 ЗК України (в редакції від 22.06.2023, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Частиною 5 ст.122 ЗК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом) унормовано, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Статтею 31 ЛК України визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, зокрема, передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Підпунктом "г" п.4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", що набрав чинності 01.01.2013, у державній власності залишаються усі землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу (земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, та земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.
27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-IX, яким розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, у підпункті "в" якого визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
Таким чином, розпорядником земель лісогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів, є обласні державні адміністрації.
Оскільки прокурор стверджує, що земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га розташована за межами населених пунктів Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району вибула із державної власності незаконно, а розпорядником вказаної земельної ділянки як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, є Хмельницька обласна військова адміністрація, то при зверненні до суду в інтересах держави він правомірно зазначив вказану місцеву адміністрацію органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Матеріалами справи стверджується факт звернення Хмельницької окружної прокуратури до Хмельницької обласної військової адміністрації з повідомленням про виявлені порушення законодавства України під час набуття Старокостянтинівською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га розташовану за межами населених пунктів Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району, проханням надати інформацію про вжиті заходи з метою усунення викладених у листі порушень, а також чи будуть вживатись заходи представницького характеру, спрямовані на повернення вказаної земельної ділянки до земель державної власності (лист №50-235-25 від 13.08.2025).
Хмельницька обласна військова адміністрація листом від 29.08.2025 №68/24-12-7658/2025 повідомила окружну прокуратуру про невжиття заходів щодо повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га у зв'язку з обмеженим фінансуванням.
Наведене свідчить про вияв пасивної поведінки уповноваженого суб'єкта після отримання повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та необхідності захисту цих інтересів. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №905/1529/20, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18.
25.08.2025 та 30.08.2025 Хмельницькою окружною прокуратурою скеровано повідомлення Хмельницькій обласній військовій адміністрації про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред'явлення позову до Старокостянтинівської міської ради про витребування на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,1 га.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
За наведених обставин, оскільки прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, враховуючи, що останній самостійно не звернувся до суду, про що повідомив прокуратуру, суд дійшов висновку про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах: Хмельницької обласної військової адміністрації.
У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли з підстав незаконного, за твердженням прокурора, вибуття земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га розташованої у Хмельницькому районі Хмельницької області за межами Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради, що перебуває у постійному користуванні ЛСП "Красилівліс", з державної власності у комунальну власність, позаяк на момент реєстрації права власності Старокостянтинівської міської ради на неї діяли i діють на даний час норми, відповідно до яких землі лісогосподарського призначення розташовані за межами населених пунктів були і залишаються у державній власності.
Відтак, суду у даній справі належить надати правову кваліфікацію відносинам сторін, встановити обставини та дослідити їх в контексті наявності/відсутності підстав для набуття відповідачем права комунальної власності на вказану земельну ділянку при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а відтак наявності/відсутності підстав для її витребування у відповідача на користь держави в особі позивача.
У цій справі спір стосується земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га, що розташована у Хмельницькому районі Хмельницької області за межами Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради, право комунальної власності на яку 26.07.2023 зареєстроване за Старокостянтинівською міською радою, а право постійного користування якою належить ЛСП "Красилівліс" на підставі державного акта на право постійного користування землею І-ХМ 001404 від 11.03.2001.
Указом Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" визначено заходи щодо реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно.
За змістом наказу Міністерства аграрної політики України та Державного комітету лісового господарства України від 26.06.2000 №106/60 "Про ліси сільськогосподарських підприємств" при здійсненні реформування колективних сільськогосподарських підприємств відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99 на засадах приватної власності на землю і майно та при створенні різних типів господарських структур згідно з чинним законодавством лісові землі паюванню не підлягають, оскільки вони є власністю держави.
Згідно п.1.2 цього наказу вирішено внести пропозиції обласним радам і обласним державним адміністраціям про передачу у встановленому порядку земель лісового фонду, що були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, державним лісогосподарським підприємствам Держкомлісгоспу України або діючим чи новоствореним спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, підпорядкованим Мінагрополітики, а також агроформуванням, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Красилівської районної ради Хмельницької області від 30.10.2000 №2 "Про земельні ділянки лісового фонду, що були у користуванні сільськогосподарських підприємств та створення лісокомунального сільськогосподарського підприємства "Красилівліс" створено ЛСП "Красилівліс" та затверджено його статут, запропоновано селищній, сільським радам надати районній раді відповідно до законів та інших нормативно правових актів України проекти надання земельних ділянок лісового фонду, що були в користуванні сільськогосподарських підприємств з наступною передачею новоствореному ЛСП "Красилівліс", уповноважено управління сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації здійснювати управління підприємством "Красилівліс" в межах повноважень, визначених в додатку №2 рішення третьої сесії районної ради від 27.10.1998 №1, а також вирішено клопотати перед Хмельницькою обласною радою про надання дозволу новоствореному ЛСП "Красилівліс" на постійне користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі полезахисними лісовими смугами, загальною площею 3232 га.
Рішенням Красилівської районної ради Хмельницької області №5 від 25.12.2000 "Про надання згоди на передачу земель державного лісового фонду Красилівському лісокомунальному сільськогосподарському підприємству "Красилівліс" з метою створення умов для раціонального використання та охорони лісового господарства на території Красилівського району надано згоду на передачу земель державного лісового фонду у постійне користування для ведення лісового господарства Красилівському лісокомунальному сільськогосподарському підприємству "Красилівліс" згідно з додатком.
У пункті 27 Додатку до рішення районної ради від 25.12.2000 №5 "Площа земель державного лісового фонду, які передаються у постійне користування для ведення лісового господарства Красилівському лісокомунальному сільськогосподарському підприємству "Красилівліс" визначено, що на території Рословецької сільської ради підлягають передачі землі площею 39 га.
11.03.2001 Красилівською районною радою народних депутатів Лісокомунальному сільськогосподарському підприємству "Красилівліс" видано Державний акт серії І-ХМ №001404 на право постійного користування землею загальною площею 3232 га для ведення лісового господарства відповідно до рішення XIV сесії Хмельницької обласної ради народних депутатів від 28.12.2000. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1.
Суд враховує, що на час ухвалення XIV сесією Хмельницької обласної ради народних депутатів рішення від 28.12.2000 правовідносини щодо набуття у постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення були врегульовані нормами Лісового кодексу України у редакції від 07.12.2000 та Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII у редакції від 12.07.2000.
Згідно ст.6 Лісового кодексу України (в редакції від 07.12.2000) усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.
Частинами 1, 2 та 4 ст.9 ЛК України (у редакції від 07.12.2000) унормовано, що користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.13 ЛК України (у редакції від 07.12.2000) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
За нормами ч.1 та 2 ст.3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (у редакції від 12.07.2000) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Стаття 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (у редакції від 12.07.2000) проголошувала, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.
З викладеного слідує, що на момент прийняття рішення про надання ЛСП "Красилівліс" у постійне користування 3232 га землі для ведення лісового господарства, у т.ч. 39 га на території Рословецької сільської ради, такі землі перебували у власності держави.
Законом України "Про внесення змін до Лісового кодексу України" від 08.02.2006 №3404-ІV, який набрав чинності 29.03.2006, Лісовий кодекс України викладено у новій редакції.
Статтею 7 ЛК України унормовано, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст.8 ЛК України).
Відповідно до ст.9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом (ст.11 ЛК України).
За положеннями ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги (ст.5 ЛК України).
Відповідно до ч.1 ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
За змістом ч.ч.9, 10 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3200690752023 від 07.06.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га розташована у Хмельницькому районі Хмельницької області за межами Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради, зареєстрована 07.06.2023, належить до категорії земель: землі лісогосподарського призначення, вид цільового призначення: 09.01 Для ведення лісового господарства пов'язаних з ним послуг.
26.07.2023 зареєстровано право власності територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2774032968227) на земельну ділянку з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ від 06.09.2012, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру-заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №439080277 від 12.08.2025.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ від 06.09.2012 (далі - Закон України №5245-VІ від 06.09.2012) набрав чинності 01.01.2013.
З прийняттям цього Закону втратив чинність Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 №1457-IV, статтею 6 якого при розмежуванні земель державної та комунальної власності виключалась передача земель лісового фонду за межами населених пунктів до земель комунальної власності.
Крім того, Законом України №5245-VІ від 06.09.2012 внесено зміни до ЗК України, зокрема частину 2 ст.83 ЗК України викладено в новій редакції: "У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування" та після частини другої доповнено новою частиною такого змісту: "Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність", а також статтю 117 ЗК України викладено в новій редакції.
Згідно ч.1 ст.117 ЗК України (в редакції Закону України №5245-VІ від 06.09.2012) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Пунктом 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №5245-VІ від 06.09.2012 визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Відповідно до п.3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №5245-VІ від 06.09.2012 з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Згідно п.4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №5245-VІ від 06.09.2012 у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
В подальшому, Законом України №1423-IX від 28.04.2021 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" підпункт "г" пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №5245-VІ від 06.09.2012 доповнено словами "а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності".
Пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №5245-VІ від 06.09.2012 визначено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-IX від 28.04.2021, яким частину другу ст.83 ЗК України доповнено пунктом "в" такого змісту: "в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону", а також розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24.
Відповідно до ч.2 ст.83 ЗК України (в редакції Закону України №1423-IX від 28.04.2021) у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність (ч.3 ст.83 ЗК України).
Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом (ч.5 ст.83 ЗК України).
Згідно п.24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності; д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Судом встановлено, що земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га розташована за межами Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради та перебуває у постійному користуванні ЛСП "Красилівліс".
ЛСП "Красилівліс" створене за рішенням Красилівської районної ради Хмельницької області від 30.10.2000 №2 "Про земельні ділянки лісового фонду, що були у користуванні сільськогосподарських підприємств та створення лісокомунальне підприємство "Красилівліс" та згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа 01.11.2000, а засновником підприємства є Заслучненська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області.
Рішенням сесії Заслучненської сільської ради Красилівського району Хмельницької області від 22.10.2020 №319 "Про прийняття лісокомунального сільськогосподарського підприємства "Красилівліс" відповідно до рішення п'ятдесятої сесії Красилівської районної ради від 16.10.2020 №13 "Про передачу лісокомунального підприємства "Красилівліс" прийнято зі спільної власності територіальних громад району у комунальну власність Заслучненської об'єднаної територіальної громади в особі Заслучненської сільської ради Красилівського району Хмельницької області лісокомунальне сільськогосподарське підприємство "Красилівліс" (код ЄДРПОУ - 31120296) разом з нерухомим та рухомим майном, що перебуває на балансі цього підприємства.
Згідно п.1.1 Статуту лісокомунального сільськогосподарського підприємства "Красилівліс" у новій редакції, затвердженій рішенням Заслучненської сільської ради від 25.11.2021 №457/09-2021, підприємство знаходиться у комунальній власності Заслучненської сільської територіальної громади і належить до сфери управління Заслучненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Відтак, спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ЛСП "Красилівліс", яке належить до сфери управління Заслучненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Суд враховує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №727-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Хмельницької області згідно з додатком. Так, Росолівецька територіальна громада Красилівського району та Старокостянтинівська, Баглаївська, Березненська, Великомацевицька, Великочернятинська, Вербородинська, Веснянська, Волице-Керекешинська, Григорівська Губчанська, Іршиківська, Капустинська, Огіївська, Пашковецька, Пеньківська, Радковецька, Решнівецька, Самчиківська, Сахновецька, Стецьківська територіальні громади Старокостянтинівського району увійшли до складу Старокостянтинівської міської територіальної громади з адміністративним центром у м. Старокостянтинові Хмельницької області .
Матеріали справи не містять відомостей про розташування на спірній земельній ділянці будівель, споруд, інших об'єктів нерухомого майна комунальної власності відповідача, а також прийняття рішень органами виконавчої влади в порядку, визначеному ч.3 та 5 ст.83 та ч.1 ст.117 ЗК України.
Згідно інформації Хмельницької обласної державної адміністрації, викладеної у листі №68/24-12-7658/2025 від 29.08.2025 обласна військова адміністрація не делегувала органам державної влади та місцевого самоврядування власні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду.
Суд звертає увагу, що спірна земельна ділянка хоч і розташована в межах Старокостянтинівської міської територіальної громади, однак не перебувала у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, правонаступником яких є Старокостянтинівська міська рада, та відповідних комунальних підприємств, установ, організацій таких органів місцевого самоврядування, а також не перебуває у користуванні відповідача та комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Також, на час реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку (26.07.2023) в силу положень підпункту "в" пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, що набрав чинності 27.05.2021, земельні ділянки лісогосподарського призначення державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, не вважаються землями комунальної власності таких територіальних громад.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Старокостянтинівською міською радою за відсутності правових підстав та повноважень зареєстровано право власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га розташовану за межами населених пунктів Росолівецького старостинського округу Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району. Спірна земельна ділянка є землею державної форми власності лісогосподарського призначення, відноситься до лісового фонду та вибула з власності держави за відсутності відповідних правових підстав.
Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктом права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності; право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу положень ч.5 ст.122 ЗК України (як в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, так і в редакції, чинній на час розгляду справи судом), статей 8, 31 ЛК України органами, уповноваженими на відповідній території розпоряджатись земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення за межами населених пунктів є обласні державні адміністрації.
Зважаючи на наведені обставини, прокурор в особі позивача звернувся за захистом порушеного права держави, як власника спірної ділянки, до суду з позовом про її витребування у відповідача на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.
Прокурор стверджує про обізнаність Старокостянтинівської міської ради щодо незаконності набуття у комунальну власність спірної земельної ділянки, тому належним та ефективним способом захисту порушеного права вважає витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння на підставі ст.387 ЦК України.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Тобто, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц вказала, що захист прав власника на землі лісогосподарського призначення має здійснюватися у спосіб подання віндикаційного позову в порядку, передбаченому статтею 387 ЦК України, за умови, що за відповідачем зареєстроване право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав, що є підтвердженням здійснення відповідачем володіння такою земельною ділянкою.
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Як уже встановлено судом, право власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,10 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на майно за Старокостянтинівською міською радою, що з огляду на викладене вище дає підстави для висновку, що на момент подачі позову прокурором до господарського суду відповідач є володільцем спірної земельної ділянки.
Суд враховує, що метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України таку вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно.
Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 ч.2 ст.16 ЦК України). Подібні висновки містить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16).
Отже, заявлена прокурором вимога про витребування у Старокостянтинівської міської ради на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001 площею 26,1 га, як спосіб захисту порушеного права, кореспондує змісту права, за захистом якого звернувся прокурор, та характеру його порушення відповідачем.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом кожному учаснику справи була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цього учасника в суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
За змістом частин 1-3 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, порушення прав та інтересів держави відповідачем, а відтак - наявність підстав для судового захисту таких прав шляхом витребування в Старокостянтинівської міської ради на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 26,1 га з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно ст.ст.123, 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Витребувати в Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області (31100, Хмельницький район, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41, ЄДРПОУ 36027760) на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (29005, м.Хмельницький, майдан Незалежності, буд. 2, ЄДРПОУ 22985083) земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 26,1 га з кадастровим номером 6822788200:04:009:0001.
Стягнути з Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області (31100, Хмельницький район, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41, ЄДРПОУ 36027760) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м.Хмельницький, провулок Військоматський, буд. 3, ЄДРПОУ 02911102) 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім) гривень витрат по оплаті судового збору, зарахувавши його на р/р UA188201720343120002000002814, МФО 820172, Держказначейська служба України, м.Київ.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (лише вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24.11.2025.
Суддя О.І. Шевчук