"13" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2588/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Косаренко С.В.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про розірвання договору та стягнення 145970,23 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (надалі - ТОВ "УНІТ", Позивач) використовуючи систему "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" (надалі - ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ", Відповідач), в якій просить:
розірвати Договір купівлі-продажу товару від 07.04.2025 № КУ0204/2025, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ";
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" грошові кошти в сумі 145970,23 грн, з яких 138000,24 грн основного боргу та 7969,99 грн неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Фактичними підставами заявленого позову визначено те, що внаслідок укладеного 07.04.2025 договору купівлі-продажу товару № КУ0204/2025 Відповідач взяв на себе зобов'язання передати товар (20 футовий контейнер-платформу) упродовж 14 днів з дня здійснення попередньої оплати, втім після здійснення 10.04.2025 попередньої оплати розміром 138000,24 грн обумовленого договором товару Позивачем не отримано.
Відтак, ТОВ "УНІТ" просить розірвати укладений договір у зв'язку із істотним порушенням його умов та стягнути суму у розмірі попередньої оплати вартості непоставленого товару та нарахованої на підставі умов укладеного договору пені за несвоєчасну поставку товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 02.07.2025 позовній заяві ТОВ "УНІТ" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2588/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 позовну заяву ТОВ "УНІТ" у справі № 916/2588/25 залишено без руху та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.
14 липня 2025 року ТОВ "УНІТ" представлено відповідні докази на виконання приписів ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "УНІТ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2588/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 серпня 2025 року.
В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований як у ТОВ "УНІТ", так і у ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" (Код ЄДРПОУ 42163494) електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 18.07.2025 до електронних кабінетів ТОВ "УНІТ" та ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 відкладено підготовче засідання на 09 вересня 2025 року.
Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 14.08.2025 до електронних кабінетів ТОВ "УНІТ" та ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09 вересня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25 вересня 2025 року.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 09.09.2025 до електронного кабінету ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25 вересня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16 жовтня 2025 року.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 25.09.2025 до електронного кабінету ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 16 жовтня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2025 відкладено розгляд справи по суті на 13 листопада 2025 року.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 16.10.2025 до електронного кабінету ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 13 листопада 2025 року.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника ТОВ "УНІТ" у призначених судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У призначене на 13.11.2025 судове засідання, як і в жодне інше, представник ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" не з'явився. Підстав неявки представника Відповідачем не повідомлено.
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронного кабінету ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останнє належним чином повідомлено про судове провадження та призначенні засідання, відтак неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи.
В процесі розгляду справи представник ТОВ "УНІТ" підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Письмового відзиву від ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв'язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
13 листопада 2025 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
07 квітня 2025 року між ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" (Продавець) та ТОВ "УНІТ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № КУ0204/2025 (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті та за цінами відповідно до п. 2 цього договору, а Покупець - прийняти і оплатити його згідно умов даного договору.
Право власності на Товар виникає у Покупця з моменту повної його оплати. При цьому Покупець несе відповідальність за Товар з моменту його отримання (пункт 1.2).
Продавець передає Товар у власність Покупцеві згідно виставленого Продавцем рахунку-фактури в асортименті і за відповідними цінами, зазначеними у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 2.1).
Покупець здійснює оплату Товару на поточний рахунок Продавця у національній валюті гривні на підставі рахунку-фактури в порядку та в розмірах зазначених у Специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 3.1).
Порядок і строки доставки Товару зазначаються у Специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною його частиною (пункт 4.1).
Мінімальна партія Товару становить кількість Товару у розмірі 1 штуки (пункт 4.2).
Приймання-передача Товару здійснюється за видатковими накладними, що повинні бути підписані Покупцем в момент отримання Товару (пункт 4.3).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором (пункт 7.1).
У разі прострочення поставки Товару Продавець сплачує Покупцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної передоплати за кожен день прострочення поставки (пункт 7.3).
Всі розбіжності, що виникають внаслідок або у зв'язку з цим Договором, повинні вирішуватися шляхом переговорів між Сторонами (пункт 8.1).
Якщо Сторони не можуть дійти згоди, всі спори передаються на розгляд у господарський суд у встановленому законом порядку (пункт 8.2).
Сторони гарантують виконання вимог чинного податкового законодавства при здійсненні господарських операцій в рамках цього Договору (пункт 10.1).
Сторони погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього Договору, в тому числі при складанні первинних документів. Використання електронного документообігу та засобів телекомунікаційного зв'язку здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис». Умови цього пункту договору не виключають можливість використання документів в паперовому вигляді (пункт 10.2).
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами договору своїх зобов'язань (пункт 10.3).
Невід'ємною частиною цього Договору є Специфікація (пункт 10.5).
Розділ 11 Договору містить реквізити Продавця та Покупця, в тому числі розрахункові рахунки, відкриті у банківських установах.
Також 07 квітня 2025 року між ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" як Продавцем та ТОВ "УНІТ" як Покупцем укладено Специфікацію № 1 до Договору, котрою узгоджено і затверджено наступне:
Базис постачання: DAP м. Київ, вул. Лисогірська 14 (ІНКОТЕРМС 2020) (пункт 1.1);
Термін поставки: до 14 днів з моменту передплати авансу 50% (п'ятдесят відсотків) (пункт 1.2);
Назва Товару: 20 футовий контейнер-платформа (пункт 1.3);
Характеристики Товару: Тип контейнера, ISO, номер та дата випуску контейнера: 22G1 (20 футовий контейнер-платформа), новий. 2022-2024 рік випуску, номер контейнера буде відомий за фактом відвантаження, стан буде погоджений с Покупцем шляхом обміном фотографіями (пункт 1.4);
Кількість, шт: 1 (пункт 1.5);
Вартість Товару з урахуванням його доставки складає: еквівалент 6700,00 доларів США за курсом НБУ на дату договору 41,1941 грн за 1 дол. США, що становить 230000,39 грн (двісті тридцять тисяч гривень 39 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 46000,08 грн (Сорок шість тисяч 08 копійок), всього разом з ПДВ 276000,47 грн станом на 07.04.2025 р. (пункт 1.6);
Покупець здійснює попередню оплату Товару на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури в обсязі 50% (п'ятдесяти відсотків) від загальної суми специфікації у строк до 15.04.2025 р. включно. Другу частину в обсязі 50% (п'ятдесяти відсотків) від загальної суми специфікації Покупець сплачує в строк 5 календарних днів після дати поставки Товару (пункт 1.7).
Представлена копія Договору разом із Специфікацією містить залишені представниками підписи та скріплені печатками контрагентів.
10 квітня 2025 року ТОВ "УНІТ" перераховано ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" 138000,24 грн із призначенням платежу «передплата за товар згідно Договору № КУ0204/2025 від 07.04.2025 р., в т.ч. ПДВ 20% 23000.04 грн», відповідно до платіжної інструкції АТ "СЕНС БАНК" від 10.04.2025 № 7576.
06 травня 2025 року ТОВ "УНІТ" складено до ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" претензію № 02/060525, в якій посилаючись на укладений Договір, погоджені у Специфікації умови поставки товару (Контейнеру), здійснену 10.04.2025 попередню оплату 50% вартості товару, повідомляє про порушення ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" взятих на себе зобов'язань із поставки оплаченого товару, у зв'язку із чим вимагає здійснити поставку оплаченого товару.
Відповідно до представленого ТОВ "УНІТ" розрахунку заборгованості за ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" обліковується 145970,23 грн заборгованості, з яких 138000,24 грн основного боргу та 7969,99 грн неустойки (пені), нарахованих на 138000,24 грн упродовж 25 квітня - 01 липня 2025 року.
Предметом позову у справі є матеріально-правова вимога ТОВ "УНІТ" до ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про стягнення, як стверджує перший, 145970,23 грн заборгованості, з яких 138000,24 грн вартості попередньо оплаченого товару та 7969,99 грн неустойки (пені), нарахованої у зв'язку із відсутністю своєчасної поставки Товару в межах виконання господарських взаємовідносин на підставі укладеного Договору.
Разом із вимогою про розірвання Договору у зв'язку із істотним порушенням взятих на себе контрагентом зобов'язань.
Відтак суду необхідно встановити наявність договірних взаємовідносин між сторонами у справі, перелік прав та обов'язків кожної із них, а також встановити чи було порушення права однієї із сторін договору внаслідок дій (бездіяльності) іншої особи, для встановлення наявності/відсутності правових підстав для стягнення заявленої суми та розірвання Договору.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В свою чергу, вимоги встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу, частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 693 ЦК України).
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між ТОВ "УНІТ" як Покупцем до ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" як Продавцем виникли господарські зобов'язання, підставою яких є Договір купівлі-продажу товару № КУ0204/2025, укладений 07 квітня 2025 року.
Як встановлено судом досліджений Договір разом із Специфікацією містить залишені представниками підписи, судом не встановлено підстав нікчемності укладеного правочину, так само жодною із сторін не заявлено вимогу про визнання Договору недійсним, відтак в силу приписів статті 204 ЦК України укладений між ТОВ "УНІТ" та ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" Договір є правомірними.
Як зазначалось, за умовами пункту 1.1 дослідженого Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті та за цінами відповідно до п. 2 цього договору, а Покупець - прийняти і оплатити його згідно умов даного договору.
Продавець передає Товар у власність Покупцеві згідно виставленого Продавцем рахунку-фактури в асортименті і за відповідними цінами, зазначеними у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 2.1).
Порядок і строки доставки Товару зазначаються у Специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною його частиною (пункт 4.1).
Поряд із наведеним, у погодженій 07.04.2025 Специфікації визначено відповідні умови передачі Товару - 20 футового контейнеру-платформи; термін поставки - до 14 днів з моменту передплати авансу 50% (п'ятдесят відсотків); вартість товару - 6700,00 доларів США, що еквівалентно 276000,47 грн з ПДВ, станом на 07.04.2025; порядок оплати - 50% попередньої оплати до 15.04.2025 включено, 50% упродовж 5 календарних днів після дати поставки.
Попередня оплата товару здійснюється на виконання умов договору до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина, однак, у разі нездійснення поставки, правова природа сплаченої суми не змінюється і покупець має право на її повернення.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
При цьому із представленої платіжної інструкції АТ "СЕНС БАНК" від 10.04.2025 № 7576 вбачається факт перерахування ТОВ "УНІТ" 138000,24 грн на розрахунковий рахунок ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ", вказаний у Договорі.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662 ЦК України).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку, що ТОВ "УНІТ" як Продавцем виконано взяті на себе за умовами Договору зобов'язання та здійснено перерахування 50% вартості товару (попередньої оплати) 10 квітня 2025 року, внаслідок чого в нього виникло правомірне очікування на своєчасне отримання Товару від Продавця.
З урахуванням здійсненої 10.04.2025 попередньої оплати у розмірі 138000,24 грн (50% вартості Товару) та визначених умов пункту 1.2 Специфікації до Договору, ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" мало поставити (передати) відповідний Товар в строк до 24 квітня 2025 року.
В свою чергу, ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" як Продавцем в порушення приписів статей 525,526,610,629,655,662,663,664,692,693,712 ЦК України своєчасно та остаточно не поставлено (передано) Товар ТОВ "УНІТ", не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, статті 663, частини 1 статті 664, частини 1 статті 712 ЦК України, пунктів 1.2, 2.1, 4.1 Договору та пункту 1.2 Специфікації строк виконання зобов'язання настав, іншого Відповідачем суду не доведено як і не представлено доказів своєчасної та остаточної поставки (передачі) відповідного Товару.
Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З огляду на викладе, господарський суд до висновку, що ТОВ "УНІТ" як Покупцем реалізовано право, передбачене статтею 693 ЦК України, вимагати повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів передачі відповідного товару як в строк до 24.04.2025, так і станом на дату ухвалення рішення, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" на користь ТОВ "УНІТ" 138000,24 грн попередньої оплати.
Окрім, заявлених до стягнення 138000,24 грн попередньої оплати, ТОВ "УНІТ" просить стягнути з ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" 7969,99 грн неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Умовами пункту 7.3 погодженого між ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" та ТОВ "УНІТ" Договору передбачено, що у разі прострочення поставки Товару Продавець сплачує Покупцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної передоплати за кожен день прострочення поставки.
Здійснивши перерахування за допомогою Інформаційно-правової системи "Прецедент" представленого ТОВ "УНІТ" розрахунку пені (7969,99 грн неустойки (пені), нарахованих на 138000,24 грн упродовж 25 квітня - 01 липня 2025 року), судом встановлено його відповідність методології нарахування та приписам законодавства України.
Відтак, стягненню з ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ", окрім 138000,24 грн попередньої оплати, підлягає також 7969,99 грн пені.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини 2 статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Враховуючи наведене, те, що укладаючи Договір ТОВ "УНІТ" мало правомірні очікування на виконання контрагентом взятих на себе зобов'язань та отримання відповідного Товару, втім ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" проігноровано взяті на себе зобов'язання, тобто допущено істотне порушення Договору, котре не дозволяє потерпілій стороні (ТОВ "УНІТ") отримати те, на що вона очікувала, господарський суд вважає наявними правові підстави для розірвання Договору купівлі-продажу товару від 07.04.2025 № КУ0204/2025, укладеного між ТОВ "УНІТ" та ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2025 рік" …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн…
Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір" визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Звертаючись із позовом ТОВ "УНІТ" у відповідності до підпунктів 1 та 2 пункт 2 частини 2 та частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" сплатило до Державного бюджету України 4844,80 грн ((не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вимогу майнового характеру - про стягнення коштів + 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вимогу немайнового характеру - про розірвання договору) * 0,8 - подачу позовної заяви в електронній формі).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, стягненню з ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" на користь ТОВ "УНІТ" підлягає 4844,80 грн (або відповідне пропорційне співвідношення у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України).
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про розірвання договору та стягнення 145970,23 грн заборгованості задовольнити.
Розірвати Договір купівлі-продажу товару від 07.04.2025 № КУ0204/2025, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 55, Код ЄДРПОУ 34891802) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" (65104, м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 29, оф. 228, Код ЄДРПОУ 42163494).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" (65104, м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 29, оф. 228, Код ЄДРПОУ 42163494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 55, Код ЄДРПОУ 34891802) 138000/сто тридцять вісім тисяч/грн 24коп. основного боргу, 7969/сім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять/грн 99коп. пені та 4844/чотири тисячі вісімсот сорок чотири/грн 80коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 24 листопада 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут