Справа № 185/6504/25
Провадження № 2/185/5500/25
іменем України
24 листопада 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.
з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження в місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності,
09 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності.
23 червня 2025 року позовні вимоги були уточнені.
Позивач просить:
- визнати недійсним розпорядження органу приватизації - відділу по обліку та розподілу житлової площі виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 28032 від 17 березня 2009 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 в частині включення до нього ОСОБА_5 ,
-визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 17 березня 2009 року на квартиру АДРЕСА_1 та виключити з нього ОСОБА_5 ,
-скасувати державну реєстрацію частки права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 ,
-виключити ОСОБА_5 з числа власників зазначеної квартири.
За змістом поданого відзиву Виконавчий комітет Павлоградської міської ради позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх необґрунтованість. Відповідач зазначає, що приватизація квартири здійснювалася з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, була дотримана визначена законом процедура. Позивач на момент здійснення приватизації був неповнолітнім, батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали згоду на приватизацію квартири в його інтересах як законні представники. Рішення органу приватизації виконавчого комітету Павлоградської міської ради було прийняте стосовно всіх зареєстрованих осіб, які проживали у квартирі на момент приватизації, отже рішення органу приватизації було законним.
Від учасників справи надійшли заяви про розгляд справи у їхню відсутність.
З доданих до відзиву матеріалів видно, що 17 березня 2009 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 . (а.с.54)
До заяви додавалася довідка від 02 лютого 2009 року про склад сім'ї наймача ОСОБА_2 : дружина ОСОБА_3 , дочка дружини ОСОБА_6 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.56)
Розпорядженням органу приватизації квартира АДРЕСА_1 передана у спільну часткову власність. (а.с.58)
17 березня 2009 року Відділом по обліку та розподілу житлової площі видано свідоцтво про право власності на житло згідно з розпорядженням (наказом) від 17 березня 2009 року № 28032, яке посвідчує, що АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . Частка кожного співвласника становить 1/4. (а.с.10)
Позивач просить визнати недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтво про право власності на житло в частині, що стосується нього, посилаючись на те, що на момент приватизації він був неповнолітнім, тому рішення щодо приватизації ним квартири було прийнято без його згоди. Приватизацію було здійснено всупереч його інтересам, а саме він був позбавлений можливості у майбутньому скористатися безоплатною приватизацією житла на власний розсуд.
Як визначено статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Станом на дату прийняття виконкомом спірного рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_1 був чинним Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно зі статтею 8 цього Закону (в редакції, що діяла станом на 19 березня 2009 року) приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).
Отже згода на приватизацію неповнолітніх членів сім'ї законом не вимагалася.
Згідно з пунктом 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15 вересня 1992 року (діючого станом на дату приватизації) передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.
Довідкою про склад сім'ї наймача, яка додавалася до заяви про приватизацію квартири, підтверджувалося, що разом з наймачем ОСОБА_2 постійно мешкав його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент приватизації (17 березня 2009 року) не досяг віку 14 років.
За змістом частини 3 статті 29 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 17 березня 2009 року), місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до
чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не
встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент приватизації постійно проживав разом з батьком ОСОБА_2 і був членом його сім'ї, за ним зберігалося право на проживання у квартирі. Отже неповнолітній позивач на момент приватизації квартири мав право на участь у приватизації як член сім'ї наймача. Тому орган приватизації прийняв правомірне рішення про передачу квартири у спільну часткову власність наймачу ОСОБА_2 та членам його сім'ї, в тому числі позивачу. Таке рішення, на момент його прийняття, відповідало вимогам закону та інтересам неповнолітнього сина наймача. Приймаючи це рішення, орган приватизації не міг передбачити, що участь неповнолітньої особи в приватизації квартири може призвести у майбутньому до порушення його прав. Рішення органу приватизації приймалося стосовно всіх зареєстрованих у квартирі осіб, які мали право користування квартирою як члени сім'ї наймача. Тому підстави для визнання цього рішення недійсним відсутні і позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Як визначено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, тому судові витрати на сплату судового збору слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності.
Судові витрати на сплату судового збору компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
- ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
-Виконавчий комітет Павлоградської міської ради, 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 95, ЄДРПОУ 04052229,
- ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
- ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ,
- ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя У.М. Болдирєва