Справа № 203/6988/25
1-кс/0203/4313/2025
19 листопада 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю скаржника - ОСОБА_3
представника скаржника - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження,-
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшла вищезазначена скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 , подана в порядку ст.303 КПК України, в якій скаржник просив скасувати постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, від 03.05.2023 року про закриття кримінального провадження №42017040000000962. В обгрунтування скарги посилався на неповноту досудового розслідування та передчасність прийнятого рішення.
В судовому засіданні скаржник та його представник підтримали подану скаргу та посилаючись на викладені в ній підстави, просили задовольнити останню.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги.
Слідчий в призначене судове засідання не з'явився.
Заслухавши скаржника та його представника, думку прокурора, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Пунктом 3 ч.1 ст.303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст.9 КПК України встановлено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Частиною 1 ст.94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.223 КПК України, слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Самостійність слідчого в його процесуальній діяльності згідно ч.5 ст.40 КПК України на засадах змагальності сторін у кримінальному провадженні відповідно до ст.22 цього Кодексу, пов'язана з відстоювання стороною обвинувачення її правової позиції самостійно, чим визначаються дискреційні повноваження слідчого за ст.ст.93,94,223 КПК України у збиранні доказів за допомогою визначених на власний розсуд слідчих дій.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось про підозру.
Відповідно до ст.ст.283,284 КПК України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.
Згідно ч.ч.1,3,5 ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Під час розгляду скарги встановлено, що 31.07.2017 року прокуратурою Дніпропетровської області до ЄРДР за №42017040000000962 було внесено відомості за заявою ОСОБА_3 про вчинення відносно нього працівниками поліції кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
Постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, від 03.05.2023 року вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
Перевіряючи доводи скарги, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні первісно проводилось слідчими прокуратури Дніпропетровської області.
Постановою прокурора від 15.11.2019 року підслідність у кримінальному провадженні була визначена за ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві.
Постановою начальника СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, від 04.12.2019 року було визначено склад слідчої групи у кримінальному провадженні, до якої включено слідчих Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві.
Постановою слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві від 22.12.2020 року досудове розслідування у кримінальному провадженні було закрито.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15.07.2022 року (справа №203/1776/22, провадження №1-кс/0203/1299/2022) постанова від 22.12.2020 року була скасована.
З досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що після скасування постанови про закриття кримінального провадження від 22.12.2020 року, оскаржувана постанова від 02.05.2023 року була винесена слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві.
Поряд з цим, в матеріалах відсутні будь-які процесуальні документи щодо зміни підслідності у кримінальному провадженні та її визначення за Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, замість першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, за яким було визначено підслідність постановою прокурора від 15.11.2019 року.
Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, слідчий посилався на те, що в ході досудового розслідування зібраними доказами не знайшов підтвердження факт вчинення працівниками поліції дій, що явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень.
Слідчий суддя враховує, в своїй заяві та підчас допиту в якості потерпілого ОСОБА_3 посилався на те, що 12.08.2016 року був протиправно, примусово затриманий трьома працівниками поліції, із застосування фізичного насильства, у т.ч. з боку ОСОБА_6 , кайданок, посаджений в автомобіль та доставлений до Чечелівського ВП ДВП, де в одному із службових кабінетів до нього також застосовувались погрози з боку інших працівників поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а останній також наніс йому близько 5-7 ударів кулаком.
Матеріалами досудового розслідування підтверджено, що 12.08.2016 року ОСОБА_3 доставлявся працівниками поліції ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до Чечелівського ВП ДВП, як особа, що може бути причетна до вчиненого кримінального правопорушення, що було предметом розслідування у кримінальному провадженні №12016040680002194.
Останні, будучі допитаними в якості свідків заперечували факт застосування до ОСОБА_3 фізичного насильства та його добровільну згоду проїхати з ними до відділення поліції.
Проте, допитані в якості свідків працівники лікарні ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , зазначили, що троє осіб, під'їхавши на автомобілі на територію лікарні, з криками поліція, з застосуванням фізичного насильства, примусово посадили ОСОБА_3 до автомобіля та відвезли у невідомому напрямку.
Допитані в якості свідків працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час допиту заперечували факт спілкування з ОСОБА_3 12.08.2017 року.
Проте, допитаний в якості свідка заступник начальника кримінальної поліції Чечелівського ВП ДВП ОСОБА_16 , в своїх показах вказував на те, що останні в цей день були присутні в приміщенні відділу поліції та спілкувались з ОСОБА_3 .
Допитані в якості свідків слідчі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 зазначили, що в рамках кримінального провадження №12016040680002194 не давали доручень на доставку ОСОБА_3 .
Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 виявлено легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, які могли бути заподіяні у т.ч. кайданками та іншими предметами з відповідними травмуючими властивостями, у терміни, на які вказував ОСОБА_3 .
В ході досудового розслідування протиріччя у показаннях допитаних свідків ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , потерпілого ОСОБА_3 з однієї сторони та працівників поліції з іншої сторони усунуто не було.
Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, слідчий не надав належну оцінку всім зібраним доказом в сукупності, оцінку законності затримання ОСОБА_3 та застосування до нього фізичного насильства та погроз.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова про закриття кримінального провадження винесена передчасно, без повного та всебічного дослідження обставин, без проведення всіх необхідних слідчих та вчинення процесуальних дій, а тому підлягає скасуванню, а скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст.2,9,91,94,223,303-307,369-372 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_19 , від 03 травня 2023 року про закриття кримінального провадження №42017040000000962.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1