справа № 208/2971/25
провадження № 2/208/2523/25
03 листопада 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді - Гречаної В.Г.,
За участі секретаря судового засідання - Агеєвої В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/2971/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
До провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпрлопетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 03.02.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ 35310044) було укладено Кредитний договір №20220049153 по продукту «Кошти в кредит» згідно з умовами якого сума кредиту за даним Договором складає 17 250 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривні 00 копійок.
Згідно п.2.9 Основного договору Сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються Позичальникові на умовах строковості , а саме терміном на 36 календарних місяців та платності- 5,5% в місяць, комісія за надання кредиту управління (обслуговування) кредиту ставка встановлюється на рівні 178,90%.- 2 250, 00 гривень, комісія за- 690, 00 гривень. Реальна річна процентна Відповідно до п.3. Кредитного договору надання кредиту здійснюється відповідно до його цільового призначення (п.2.5) шляхом перерахування/утримання кредитних коштів: у розмірі 15 000 грн. на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 ; у розмірі 2 250 грн. на свою користь в оплату зобов'язань Позичальника зі сплати комісії за надання кредиту, передбаченої Договором.
Позивач намагався в досудовому порядку домовитись з Відповідачем про погашення боргу, телефонував до Відповідача за телефонами, наданими останнім особисто та надсилав листи щодо добровільної сплати боргу, для оперативного врегулювання договірних відносин.
Однак Вимоги були проігноровані. Враховуючи систематичне ухилення Відповідача від виконання договірних зобов'язань, відсутності бажання останнього добровільно виконати взяті на себе зобов'язання, Позивач змушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою діяльністю «Сучасний Факторинг» за Кредитним договором №20220049153 від 03.02.2022 р. станом на 26.02.2025 р. включно 50 308 (п'ятдесят тисяч триста вісім) гривні 01 копійок, а саме:
- Загальна заборгованість за тілом кредиту становить: 17 250,00 (грн. коп.).
- Загальна заборгованість за сумою комісії становить: 33 058,01 (грн. коп.).
Отримано оплат в сумі: 0,00 (грн. коп.).
Станом на дату 26.02.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» повідомляє, що заборгованість за Кредитним договором №20220049153 від 03.02.2022 р. не погашена.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 року, цивільну справу № 208/2971/25 передано до провадження судді Гречаній В.Г.
Згідно до відповіді №1178036 від 06.03.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 07.03.2025 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
04.04.2025 року адвокат Якобчук О.М., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що відповідач вважає, що Довідка, іменована позивачем як «виписка по особовому рахунку…», не є за своєю суттю випискою по рахунку особи, тобто первинним документом, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Інформація, викладена у цій довідці, лише констатує суму заборгованості. Така інформація викладена зацікавленою особою і не є об'єктивною.
Позивач стверджує, що загальна заборгованість за тілом кредиту становить: 17 250,00 (грн. коп.). В той же час, умовами договору та позовною заявою вбачається, що Відповідач отримав кошти в розмірі 15 000 гривень.
Відповідач не погоджується з умова договору і вважає їх такими що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Крім того, Відповідач є військовослужбовцем і має статус учасника бойових дій (УБД) і захищає суверенність нашої держави. Незважаючи на такі обставини, позивач намагається в супереч законодавству стягнути з відповідача кошти які є значно більшими ніж запропонував отримати в якості кредиту.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
30.05.2025 року адвокат Якобчук О.М. подав до суду додаткові пояснення у справі. До позову не надані документи які беззаперечно можуть підтверджувати отримання коштів за кредитним договором. Наданий документ іменований позивачем як «виписка по особовому рахунку…», не є первинним документом, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» який підтверджує перерахування коштів Відповідачу.
Інформація, викладена у виписки лише зазначає суму заборгованості і не підтверджує розрахунку заборгованості. Така інформація не є об'єктивною. Позивач стверджує, що загальна заборгованість за тілом кредиту становить 17 250,00 гривень. З цієї суми комісія за надання кредиту - 2 250, 00 гривень. Тобто чиста сума кредитних коштів які мала бути в користуванні Відповідача складає 15 000 гривень.
Відповідно кошти в розмірі 2 250 гривень не були перераховані на картку відповідача, а відразу з свого рахунку на свій рахунок. Жодним документом не було підтверджена така операція. Відповідач вважає, що комісії за надання кредиту - 2 250, 00 гривень та комісія за управління (обслуговування) кредиту - 690, 00 гривень є нікчемними і суперечать Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідач з 1996 року є військовослужбовцем, з 2022 року захищає суверенітет і територіальну цілісності України, має статус учасника бойових дій (УБД) і продовжує захищати суверенність нашої держави.
В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Незважаючи на такі обставини, позивач намагається в супереч законодавству стягнути з відповідача кошти які є значно більшими ніж були використані Відповідачем. Підсумовуючи слід звернути увагу, що відповідач є військовослужбовцем і не має сплачувати процентів за користування кредитом, позивач не підтвердив первинними бухгалтерськими документами надання коштів відповідачу, будь які комісії передбаченні спірним кредитним договором обмежують вправах саме споживача і є нікчемними. Судові витрати у вигляді судового збору не можуть бути стягнути з відповідача, оскільки він має статус УБД і звільнений від сплати судового збору. Щодо витрат на правничу допомогу, позиція суму завищена і у разі задоволення вимог має бути знижена.
Представник позивача у позовних вимогах просить судове засідання проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
03.02.2022 року між ТОВ Сучасний факторинг» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20220049153 по продукту «Кошти в кредит». Відповідно до даного договору узгоджено наступні істотні умови: сума кредиту - 17250 грн., строк - 36 місяців, процентна ставка - 5,5% в місяць, штраф за кожен пропуск періодичного платежу - 690 грн., комісія за надання кредиту - 2250 грн.
Даний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-G-1299.
У паспорті споживчого кредиту зазначені ті ж самі істотні умови, що й у договорі.
Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором G-1299 підписала угоду 03.02.2022 року о 18:54 год.
Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором №20220049153 від 03.02.2022 року, заборгованість складає 50308,01 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 17250,00 грн., заборгованість за сумою комісії - 33058,01 грн.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст. 628 ч. 2 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник,який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов'язань, зокрема, кредиту, встановив, що права позивача відповідачем порушені, оскільки відповідач не виконував належним чином умови договору про надання кредиту, тому права позивача підлягають захисту.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, простроченої на день подання цієї заяви у розмірі 17250,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 33058,01 грн. комісії за обслуговування кредиту, простроченої на день подання позовної заяви.
Однак, згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України«Про захистправ споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Пунктом 2.9 Договору встановлено комісію за управління кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Іншого з кредитного договору не випливає, перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту кредитний договір не містить.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи вище зазначене, вимога позивача про стягнення 33058,01 грн. комісії є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.
Щодо твердження відповідача щодо проходження військової служби.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021, який набрав чинності 23.04.2021 року), тобто на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
До суду подана Посвідчення серії НОМЕР_2 , дата видачі 30.09.2020 року.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесені зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту: військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.
Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Разом з тим, будь-якими іншими доказами не підтверджено факту саме безпосередньої участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Лише безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях, спрямованих на захист Батьківщини, під час дії в державі особливого періоду дала б підстави для висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18), від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18) та від 04 вересня 2019 року у справі № 554/10264/17 (провадження № 61-42778св18)».
Враховуючи те, що позичальником не надано суду документів, що підтверджують безпосереднього виконання ним обов'язків із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередню участь в антитерористичній операції в особливий період, то доводи апеляційної скарги про наявність підстав для застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними.
Таким чином суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17250,00 грн.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до наступного висновку.
До матеріалів позовної заяви долучено копію договору про надання правничої допомоги від 28 серпня 2024 року №28/08/24, укладеного між ТОВ «Сучасний факторинг» та адвокатським об'єднанням «Деналі».
Відповідно до додаткової угоди №5 до Договору про надання правничої допомоги №28/08/24 від 28.08.2024 року між ТОВ «Сучасний факторинг» та адвокатським об'єднанням «Деналі» узгоджено, що клієнт оплачує в гривнях, шляхом сплати суми що дорівнює 6500,00 грн.
Відповідно до акту № 214 прийому-передачі наданих послуг вартість наданих послуг складає 6500,00 грн.
Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.
За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, часткове задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, враховуючи заперечення відповідача проти позовних вимог, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача, в розмірі 830 (вісімсот тридцять) гривень 61 копійка, оскільки його розмір є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг», юридична адреса: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будівля № 39 А, ЄДРПОУ 35310044, заборгованість за Кредитним договором №20220049153 від 03.02.2022 року у розмірі 17 250 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг», юридична адреса: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будівля № 39 А, ЄДРПОУ 35310044, судові витрати у розмірі - 830 (вісімсот тридцять) гривень 61 копійка та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Сторони по справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг», юридична адреса: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будівля № 39 А, ЄДРПОУ 35310044;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В.Г.Гречана