8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
24 листопада 2025 року м. ХарківСправа № 922/2759/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 26473/25 від 14.11.2025) по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» (вул. Звіринецька, буд. 63, Київ, 01014)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український центр обслуговування конференцій» безпідставно набуті кошти на суму 1 189 356 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2759/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 09 вересня 2025 року об 11:00.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» (вул. Звіринецька, буд. 63, Київ, 01014, код ЄДРПОУ 37194929) безпідставно набуті кошти у розмірі 1 189 356,00 грн та судовий збір у розмірі 17 840,34 грн.
14.11.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» через систему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 26473/25), де представник позивача просить суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український центр обслуговування конференцій» (код 37194929) витрати на правничу допомогу у розмірі 72 000 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 прийнято до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 26473/25 від 14.11.2025) та постановлено вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати письмові пояснення (заперечення) щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у строк до 21.11.2025.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 26473/25 від 14.11.2025), суд встановив наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, зокрема, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами 1-3 ст. 27 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:
1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);
2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У позовній заяві позивач зазначив орієнтовні витрати на правову допомогу та заявив клопотання про подання доказів їх понесення у встановленому законодавством порядку та строк, який визначений ч. 8 ст. 129 ГПК.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено ордер серія СЕ № 1118137 від 24.10.2024, Договір про надання правової допомоги від 24.10.2024, Додаткову угоду №2-Є до договору про надання правової допомоги від 24.01.2025, Акт про надання правової допомоги від 12.11.2025, рахунок на оплату № 001211 від 12.11.2025.
Так, 24.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» та адвокатом Щербань Дмитром Миколайовичем укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач доручив, а адвокат зобов'язався надавати правову допомогу позивачу в судах та правоохоронних органах, надання консультацій, а також інших питань. Зміст кожного окремого доручення сторони погоджуються в додаткових угодах.
Відповідно до п. 5 Договору розмір гонорару та витрат, пов'язаних з виконанням доручення клієнта сторони погоджують у додаткових угодах до цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є безстроковим та діє до його припинення або розірвання (п. 6 Договору).
24.01.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2-Є, якою сторони визначили суть доручення: претензійна робота та представництво інтересів клієнта в господарському суді (перша інстанція) щодо стягнення з ФОП Єріна А. М. безпідставно отриманих коштів на суму 1 189 356 грн.
Пунктом 3 Додаткової угоди Сторони погодили базовий гонорар за виконання доручення, яке вказане у п. 1 цієї угоди, в розмірі 110 000 грн. Залежно від складності справи та збільшення або зменшення обсягу дій адвоката розмір гонорару може бути збільшено або зменшено. Остаточний розмір гонорару сторони узгоджують в акті про надання правової допомоги з описом виконаних робіт та підсумком їх вартості. Оплата здійснюється повністю або частинами на підставі виставлених адвокатом рахунків. Після ухвалення судового рішення по суті спору, сторони підписують акт про надання правової допомоги з описом виконаних робіт та підсумком їх вартості. Додаткові оплати: клієнт оплачує суми судових зборів чи інших додаткових витрат, які можуть виникнути при виконанні доручення (оплата послуг експертів, друку документів тощо).
На виконання умов Договору та Додаткової угоди між позивачем та адвокатом складено акт про надання правової допомоги від 12.11.2025, яким сторони підтвердили надання правової допомоги позивачу у суді першої інстанції у господарській справі № 922/2759/25, згідно з договором про надання правової допомоги від 24.10.2024 та додатковою угодою № 2-Є, а саме:
- 24-27.01.2025 - вивчення та оцінка наданих клієнтом документів, а також судової практики щодо стягнення безпідставно отриманих коштів тривалістю 5 год.;
- 27.01.2025 - підготовка претензії до ФОП Єріна А. М. про повернення безпідставно отриманих коштів тривалістю 3 год.;
- 06-07.08.2025 - підготовка та подання позовної заяви до ФОП Єріна А. М. про стягнення безпідставно отриманих коштів тривалістю 5 год.;
- 03.09.2025 - підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів тривалістю 3 год.;
- 27.10.2025 - підготовка та подання до суду клопотання про долучення оригіналів документів тривалістю 2 год.;
- 23.09.2025 - участь у судовому засіданні через ВКЗ тривалістю 2 год.;
- 15.10.2025 - участь у судовому засіданні через ВКЗ тривалістю 2 год.;
- 11.11.2025 - участь у судовому засіданні через ВКЗ тривалістю 2 год.
Всього витрачено часу 24 год.
Загальна вартість наданої правової допомоги за цим актом - 72 000 грн.
Сторони не мають претензій щодо надання правової допомоги.
12.11.2025 адвокат виставив позивачу рахунок на оплату № 001211 на суму 72 000,00 грн, який повинен бути оплачений позивачем протягом 30-ти днів.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
У розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
У вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України, має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ятої, шостої статті 126 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі №921/370/24 від 24.06.2025.
Між тим, у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року №910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на положення статті 126 ГПК України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши надані представником позивача докази витрат на професійну правничу допомогу, суд констатує, що розмір останніх співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, обсягом і обґрунтованістю підготовлених та поданих до суду документів, а також предметом і строком розгляду справи, відтак, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлена сума в розмірі 72 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 26473/25 від 14.11.2025) - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» (вул. Звіринецька, буд. 63, Київ, 01014, код ЄДРПОУ 37194929) витрати на правничу допомогу у розмірі 72 000 грн.
Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування конференцій» (вул. Звіринецька, буд. 63, Київ, 01014, код ЄДРПОУ 37194929).
Відповідач: Єрін Антон Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Додаткове рішення складено та підписано 24.11.2025.
Суддя О.О. Присяжнюк