8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3374/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державної дослідної станції птахівництва Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (63421, Харківська обл., Чугуївський район, с. Бірки, вул. Центральна, 20);
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ),
про стягнення коштів у розмірі 134 944, 31 грн
без виклику учасників справи
Позивач - Державна дослідна станція птахівництва Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, с. Бірки, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м. Харків, про стягнення заборгованості за договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 475 від 27.12.2023 у розмірі 134 944, 31 грн. Також просить суд покласти на відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3374/25. Розгляд справи № 922/3374/25 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу у строк, протягом п'ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження, надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.
25.09.2025 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 22272), в якому заперечуючи проти позову, зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. В зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача в 2023 році з належними документами про відшкодування за отримані послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії виникла заборгованість, що унеможливило провести оплату за отримані військовою частиною в 2025 році послуги інакше, як на підставі рішення суду.
29.09.2025 позивачем надано відповідь на відзив (вх. № 22546), в якій зазначив, що Державною дослідною станцією птахівництва Національної академії аграрних наук України, позивачем по справі, були виконані всі дії для оформлення договору на відшкодування комунальних послуг та інших документів. Документи неодноразово надсилались для підписання, але не повертались. Підписані документи були отримані після неодноразових нагадувань за підписом лише військової частини у поточному році. Харківське квартирно-експлуатаційне управління відмовлялось підписувати дані документи як у 2023, так і у 2024 та 2025 роках. З огляду на це було подано позовну заяву з документами, які не містять підпису відповідача.
07.10.2025 третьою особою надано до суду письмові пояснення (вх. № 23184), в яких зазначив про необґрунтованість позову та підтримав правову позицію відповідача.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Ч. 4 ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Державною дослідною станцією птахівництва Національної академії аграрних наук України (сторона 1) - позивачем по справі, Військовою частиною НОМЕР_1 (сторона 2) - третьою особою по справі та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (сторона 3) - відповідачем по справі, було укладено договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 27.12.2023 № 475.
Згідно п. 10.1. укладеного договору передбачено, що він діє відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України з 01 квітня 2023 року до 31 грудня 2024 року, але не довше дії воєнного стану.
Відповідно до п. 1.1 договору позивач надавав третій особі можливість спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, а саме користування нежитловими приміщеннями загальною площею 2 303, 4 кв.м. за адресою: Харківська обл., Чугуївський район, с. Бірки, вул. Центральна, 52, та вул. Центральна, 52-б, про що було складено відповідний акт з фіксацією показів лічильника станом на 01 квітня 2023 року.
Згідно умов п. 2.1. договору третя особа вступає в спільне тимчасове використання майна у термін указаний у договорі та актах передачі майна.
Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 27.12.2023 № 475 позивач та третя особа склали акт про те, що 01 квітня 2023 позивач передає, а третя особа приймає: нежитлові приміщення, загальною площею 2 303, 4 кв.м., розташовані за адресою: Харківіська область, Чугуївський район, село Бірки, вулиця Центральна, 52, та вулиця Центральна, 52-б. Технічний стан майна: задовільний. Фіксація показів лічильника: Електроенергія: лічильник 62Z0437100432286 №007513106001436 показники 217436 (на дату заїзду). Даним актом позивач та третя особа закріпили показання лічильників на 01 квітня 2023 року.
Умовами п. 3.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу всі витрати за комунальні послуги за договором відшкодування комунальних послуг, які були отримані третьою особою за час дії договору.
Відповідно до п. 3.3. договору відшкодування за спожиті комунальні послуги третьою особою сплачуються відповідачем на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них.
Витрати за спожиту третьою особою електричну енергію з 01.04.2023 по 31.07.2023 склали за 21466 кВт/год 134 944, 31 грн, що підтверджується актами фіксації показників лічильника електричної енергії, актами виконаних робіт (наданих послуг) до договору відшкодування комунальних послуг, а також актами на оплату за спожиту електричну енергію, виставленими позивачу постачальником - ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за квітень - липень 2023 року та актами про обсяги розподіленої електричної енергії, виставленими АТ "Харківобленерго" за квітень - липень 2023 року.
На виконання умов договору позивачем надано відповідачеві підписаний позивачем та третьою особою проект договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії електричної енергії за період з 01.14.2023 по 31.07.2023 та підписані позивачем та третьою особою акт виконаних робіт за період з 01.04.2023 по 31.07.2023 та акт фіксації показників лічильника електричної енергії 62Z0437100432286 № 007513106001436 за період з 01.04.2023 по 31.07.2023.
Дані акти підписані позивачем та третьою особою.
В той же час, відповідачем акти не були підписані та не було відшкодовано вартості комунальних витрат.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 79 від 19.03.2024, акт та грошову вимогу № 262 від 15.11.2024, в яких порушено питання щодо сплати заборгованості за спожиту третьою особою електричну енергію за період з 01.04.2023 по 31.07.2023 та надано акти про обсяг розподіленої електричної енергії, рахунки за спожиту електричну енергію та акти приймання - передачі електричної енергії за вказаний період.
Відповідач на претензію не відреагував, вартість комунальних послуг не відшкодував.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЗУ "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п. 6,7 ч. 1 ст. 2 БК України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Ст. 3 БК України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Відповідно до Конституції України, бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.
За приписами ч. 1 ст. 48 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Довгострокове зобов'язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов'язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.
Відповідно до ст. 49 БК України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно зі ст. 51 БК України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.
Судом встановлено, що зміст договору № 475 від 27.12.2023 передбачає відшкодування відповідачем позивачу всіх витрат за комунальні послуги, які були отримані третьою особою за час дії договору.
Таким чином, оскільки плата за саму діяльність позивача умовами договору не передбачена, то за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин має ознаки договору про безоплатне надання послуг (див. постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/770/19).
Згідно зі ст. 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Обов'язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.
Сума відшкодування витрат з розподілу електричної енергії у розмірі 134 944, 31 грн підтверджується підписаними між позивачем та третьою особою актом виконаних робіт за період з 01.14.2023 по 31.07.2023 та актом фіксації показників лічильника електричної енергії 62Z0437100432286 №007513106001436 за період з 01.04.2023 по 31.07.2023. Дані акти підписані без претензій позивачем та третьою особою.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано. Враховуючи викладене, з урахуванням зазначених норм суд висновує, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, які були отримані у період з 01.04.2023 по 31.07.2023, у загальному розмірі 134 944, 31 грн є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані послуги критично оцінюється судом, оскільки Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16).
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. За приписами ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України.
До того ж, ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, а тому самі лише обставини, пов'язані з відсутністю у відповідача коштів, не виправдовують його як споживача (платника) за договором та не заперечують обов'язку такого учасника, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
З огляду на викладене, відсутність бюджетного фінансування внаслідок неоплати прямими користувачами електричної енергії не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості.
Ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 20, 50, 73, 74, 77, 86, 129, 130, 233, 236-241, 252, 256 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Державної дослідної станції птахівництва Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (63421, Харківська область, Чугуївський район, село Бірки, вул. Центральна, 20, код ЄДРПОУ 39217680) заборгованість у розмірі 134 944, 31 грн та витрати зі сплати судового збору 2 422, 40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач - Державна дослідна станція птахівництва Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (63421, Харківська область, Чугуївський район, село Бірки, вул. Центральна, 20, код ЄДРПОУ 39217680);
Відповідач - Харківське квартирно-експлуатаційне управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280).
Третя особа - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 24.11.2025
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/3374/25