Справа № 211/3544/25
Провадження № 2/211/1786/25
іменем України
20 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Лебеженка В.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Строганової Е.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, при заочному розгляді, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» - Пархомчук С.В., 08.04.2025 року звернувся до суду із позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 1872451 від 02.05.2021 року у розмірі 4 919, 00 грн., яка складається з: 1500, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 3 419, 00 грн. - заборгованість по відсоткам; стягнути судові витрати у розмірі 2422, 40 грн.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 02.05.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1872451 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. За умовами договору ТОВ «ЛІНЕУРА» перерахувало позичальникові кредитні кошти на вказаний ним картковий рахунок НОМЕР_1 у розмірі 1500 грн. 00 коп. Кредитний договір було укладено строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. Протягом обумовленого строку відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання в частині погашення заборгованості, чим допустив утворення заборгованості у розмірі 4919 грн. 00 коп., яка включає: прострочену заборгованість за сумою кредиту - 1 500 грн., прострочену заборгованість по процентам - 3 419 грн. 00 коп. У подальшому, 24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» права вмоги до боржників, у тому числі за кредитним договором № 1872451, укладеним із ОСОБА_1 . Оскільки заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 25.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) (а.с.32).
22.05.2025 року представник позивача Пархомчук С.В. звернувся до суду шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» із заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 10 500 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правову допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подала. Причини неявки суду не відомі.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся належним чином про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 02.05.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА» та ОСОБА_2 було укладено договір № 1872451 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого кредитодавець зобов'язався на умовах, встановлених договором, надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платности, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 1500 грн. Строк кредиту 30 днів. Тип процентної ставки фіксована (п.п.1.2-1.4).
Відповідно до п.1.4.1 договору, стандартна процентна ставка становить 1, 90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.1 договору.
Знижена процентна ставка становить 0, 01 % в день та застосовується якщо клієнт у межах строку, визначеного п. 1.3 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою клієнта відбудеться продовження строку на новий строк, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з сим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п. 1.3 договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов отримання індивідуальної знижки від товариства, користування для клієнта кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою та звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. Якщо клієнт не є учасником програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розмірі стандартної процентної ставки, у зв'язку з чим цей підпункт договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для клієнта (п. 1.4.2 договору).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: 693, 50 % річних (за стандартною ставкою); 3, 65 % річних (за зниженою ставкою) (п. 1.5.-1.5.2 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою складає 2 355 грн. 00 коп., за зниженою ставкою 1504, 50 грн. (п.1.6-1.6.2).
Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта.
Сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку дії кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п. 4.1.1-4.1.6 договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Клієнт, підписуючи цей договір, дає згоду на його автопролонгацію, продовження дії договору та строку користування кредитом з закінченням строку кредиту або продовженого строку кредиту ще на 15 днів. Сторони погодили, що за користування кредитом в період автопролонгації нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою у відповідності до п. 1.5.1 договору (п.4.2.1-4.2.3).
Указаний договір було укладено сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток, електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта, а особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету (п.1.1 договору).
Відповідно до ст. 626 ЦПК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3).
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 1872451 від 02.05.2021 року дійсно укладений сторонами правочину - ТОВ «ЛІНЕУРА» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладення договору.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , її персональні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_2 , на який 02.05.2021 року відправлено одноразовий ідентифікатор Т645 в якості аналога власноручного підпису позичальника. Ідентифікацію позичальника товариством було проведено належним чином, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 17).
Судовим розглядом встановлено, що свої зобов'язання за договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі - 1500 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» про переказ коштів через сервіс онлайн платежів ІPay.ua, дата та час платежу - 02.05.2021 року, призначення платежу - зарахування 1500 грн., номер транзакції ІPay.ua - 88328439 (а.с. 22).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України за порушення зобов'язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст. 624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов'язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Натомість ОСОБА_1 допустила порушення умов договору, свої зобов'язання не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 4 919, 00 грн., яка складається з: 1500, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 3 419, 00 грн. - заборгованість по відсоткам.
Доказів на спростування цьому відповідач суду не надав, власний контррозрахунок, у випадку незгоди із заявленим боргом, не навів.
Таким чином, суд вважає, що надані ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до наданої позивачем виписки по рахунку користувалася кредитними коштами, наданими їй ТОВ «ЛІНЕУРА» за кредитним договором № 1872451 від 02.05.2021 року у вигляді наданого кредиту, у зв'язку з чим має зобов'язання перед кредитором з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Судовим розглядом встановлено, що 21.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу №02-24122001, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1872451 від 02.05.2021 у загальному розмірі вимог 4919 грн. 00 коп. згідно з витягом з реєстру боржників, а відтак набуло статусу дійсного кредитора у рамках наявних кредитно-договірних зобов'язань з ним (а.с. 16, 20-21).
Відповідно до приписів ст.ст. 514 та 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором, законом.
Враховуючи, що ТОВ «ЛІНЕУРА» як первісний кредитор свої зобов'язання за договором перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого судом не встановлено, та з огляду на правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» кінцево, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність звернення до суду.
Після відступлення прав вимоги від первісного кредитора на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», нарахування процентів на тіло кредиту, штрафних санкцій, пені не здійснювались, а сума відступленого боргу за договором залишилась незмінною відповідно до розміру відступлених вимог.
Беручи до уваги строк кредитування, розмір відсотків, визначений в кредитному договорі, та провівши перевірку наданого позивачем розрахунку, суд доходить висновку, що заборгованість за тілом кредиту - 1500 грн. 00 коп., по процентам за користування кредитом у сумі 4 919 грн. 00 коп., розрахована арифметично вірно у чіткій відповідності з умовами договору.
Враховуючи викладене вище, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про доведеність істотного порушення ОСОБА_1 кредитно-договірних зобов'язань, правомірність пред'явлення позовних вимог ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» як дійсним кредитором, які підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості за кредитним договором № 1872451 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.05.2021 року в загальному розмірі 4 919, 00 грн., яка складається з: 1500, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 3 419, 00 грн. - заборгованість по відсоткам.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката, суду було надано договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В., який містить деталізацію щодо характеру правової допомоги (п.1.2 договору), яку адвокат надаватиме клієнтові. У п.3 договору регламентований порядок оплати наданих послуг та їх вартість (2000 грн. за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги). У Акті про отримання правової допомоги від 20.05.2025 року наведено розрахунок розміру правничої допомоги на суму 10 500 грн., який включає: консультація - 2000 грн. (1 год.), складання та подання до суду позову - 5000 грн. (2, 5 год.), інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи - 3000 грн (1, 5 год.)., канцелярські витрати - 500 грн. На підтвердження понесення витрат до справи також долучено платіжну інструкцію №38601 від 20.05.2025 року про оплату послуг адвоката ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» в розмірі 10 500 грн. (а.с. 18-19, 37, 40).
З урахуванням вище викладеного, проаналізувавши наведений детальний опис наданих ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» адвокатом Пархомчуком С.В. послуг, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу при розгляді справи в суді суд враховує вимоги, з якими позивач звернувся до суду; складність справи; вартість послуг адвоката у справі, визначених в розмірі 10 500,00 грн., розумності їхнього розміру, необхідність таких витрат для даної справи, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги, а тому уважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 5000 грн., що відповідає критерію реальності наданих адвокатом послуг.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст. 247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 1872451 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.05.2021 року в загальному розмірі 4 919, 00 грн., яка складається з: 1500, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 3 419, 00 грн. - заборгованість по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 2 422 грн. 40 коп. судового збору та 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса: 04080, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В. О. Лебеженко