8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3295/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149)
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 23204,21 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 23204,21 грн., з яких: 3% річних у розмірі 8523,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14680,22 грн., а також судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії №741/031805 від 26.02.2018 в частині своєчасної оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
17.09.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №21421) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування обставин справи, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, судом на підставі частини 5 статті 252 ГПК України вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет" (правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21).
Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до їх зареєстрованих Електронних кабінетів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 по справі №922/3295/25 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Разом з тим, 07.10.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №23284), в якому відповідач просить прийняти відзив та врахувати його при вирішенні справи, а також відмовити у задоволенні позову, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що розрахунки позивача не підтверджують фактичної наявності прострочення з боку відповідача. Зазначає, що відповідачем своєчасно здійснювалася оплата вартості послуг з розподілу електричної енергії відповідно до умов договору №741/031805 від 26.02.2018 р. Вказує, що позивачем не надано доказу вини відповідача у нібито несвоєчасному виконанні зобов'язань, тому застосування фінансових санкцій є безпідставним. Позивач, як суб'єкт природної монополії у сфері розподілу електроенергії, зобов'язаний враховуючи особливий статус споживача - військової частини, яка виконує завдання із забезпечення оборони та громадської безпеки в умовах воєнного стану. Нарахування штрафних санкцій (3 % річних і інфляційних) за таких умов є надмірним тягарем та суперечить принципам добросовісності.
Окрім того, зазначає, що з 24.02.2022 р. на території України діє правовий режим воєнного стану, запроваджений Указом Президента №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Збройна агресія рф є загальновизнаною обставиною непереборної сили. Отже, відповідач стверджує, що навіть якщо мали місце окремі затримки оплати, вони обумовлені дією форс-мажорних обставин і не можуть розцінюватися як винне порушення зобов'язань з боку відповідача. Вказує, що відповідач є бюджетною установою, що фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а тому не має можливості самостійно визначати строки здійснення платежів.
Таким чином, відповідач резюмує, що затримки оплати можуть бути зумовлені казначейським порядком проведення платежів і не залежать від волі відповідача. Відсутність безпосереднього контролю над рухом коштів виключає можливість застосування до відповідача будь-яких фінансових санкцій.
13.10.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №23700), в якій позивач просить суд долучити до матеріалів справи відповідь на відзив та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень проти доводів відповідача зазначено, що АТ "Харківобленерго" є оператором системи розподілу, який відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 №1446 та положень п. 13 розділу ХVІІ Закону з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на території Харківської області.
Згідно з Законом та ПРРЕЕ учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Розподіл електричної енергії споживачу здійснюється на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №741/031805 від 26.02.2018 р., відповідно до підписаної заяви - приєднання, відповідач приєднався на умовах договору про постачання електричної енергії №741/031805 від 03.12.2018 з додатками, що є його невід'ємною частиною.
Звертає увагу, що 03.12.2018 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України приєдналась до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №741/031805 від 03.12.2018 на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_2 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.
На виконання умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №741/031805 від 01.01.2019, споживачу надавались послуги з розподілу електричної енергії, а також кожного місяця за результатами розрахункового періоду та на підставі узгоджених документів, направлялись рахунки про надання послуг з розподілу електричної енергії. Зауважує, що відповідач внаслідок несвоєчасно та неповно сплачених коштів на рахунок АТ "Харківобленерго" за період з 01/2023 по 05/2025 має заборгованість в сумі 23204,21 грн. яка складається із: 3 % річних за період з 01/2023, 03/2023-11/2023, 01/2024-04/2024, 06/2024-12/2024, 01/2025-04/2025 (за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії за період з 03/2023-04/2023, 06/2023-05/2025) в сумі 8523,99 грн.; заборгованості з індексу інфляції за період з 07/2023-10/2023, 01/2024-02/2024, 06/2024-07/2024, 09/2024-10/2024, 12/2024, 02/2025 (за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії за період з 10/2023-01/2024, 04/2024-06/2024, 09/2024-10/2024, 12/2024-01/2025, 03/2025, 05/2025) в сумі 14680,22 грн.
Звертає увагу, що вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Відповідно до пункту 6 додатку №2 "Порядку розрахунків", пункту 5.3 додатку №10 "Порядку розрахунків" до договору №0321,61 від 01.01.2019 у разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, споживач сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, інфляційні, 3% річних від суми боргу, за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у рахунку окремими рядками, та повинні бути сплачені споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання. Зазначає, що матеріали справи містять детальні розрахунки правомірності нарахування та заявлення АТ "Харківобленерго" до стягнення 3% річних на суму 8523,99 грн. та інфляційних втрат на суму 14680,22 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії №741/031805 від 01.01.2019.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що АТ "Харківобленерго" є оператором системи розподілу, який відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446 та положень п. 13 розділу ХVІІ Закону з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на території Харківської області.
Згідно з Законом та ПРРЕЕ учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Розподіл електричної енергії споживачу Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснюється на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №741/031805 від 26.02.2018, до умов якого відповідно підписаної заяви - приєднання, відповідач приєднався на умовах договору про постачання електричної енергії №741/031805 від 03.12.2018 з додатками що є його невід'ємною частиною.
03.12.2018 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України приєдналась до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №741/031805 від 03.12.2018 р. на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_2 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.
Крім того, матеріали справи свідчать, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України з 01.01.2019 приєдналось до умов договору споживача про надання послуг з розподілу №741/031805 від 26.02.2018 р., за особовим рахунком №0318,05 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.
З матеріалів справи убачається, що на виконання погоджених умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №741/031805 від 01.01.2019, відповідачу надавались послуги з розподілу електричної енергії, про що свідчать Акти про обсяги розподіленої електричної енергії з детальним відображенням відомостей про показники у розрахунковому та попередньому періоді, кількості електроенергії, які підписані між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками.
З матеріалів справи убачаються звіти про показники засобів обліку електричної енергії відповідача з детальним відображенням відомостей про номери засобу обліку, показання приладів обліку (поточні та попередні), розрахунковий коефіцієнт, кількість використаної електроенергії разом з відомостями про витрати електричної енергії, які також підписано та скріплено печатками без будь-яких зауважень.
Окрім того, матеріали справи свідчать, що позивачем оформлено рахунки на оплату послуг з розподілу електричної енергії розподіленої споживачу - Військова частина НОМЕР_1 (код EIC 62Z2711524159418, 62Z5043606921689), а саме: січень 2023 р. у кількості 60114 кВт*год. на суму 75817,22 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 07.03.2023 р.; березень 2023 р. у кількості 59793 кВт*год на суму 75412,37 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 17.04.2023 р.; квітень 2023 р. у кількості 45846 кВт*год на суму 57822,02 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 09.06.2023 р.; травень 2023 р. у кількості 34162 кВт*год на суму 43085,94 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 22.06.2023 р.; червень 2023 р. у кількості 33427 кВт*год на суму 52295,74 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 13.07.2023 р.; липень 2023 р. у кількості 33101 кВт*год на суму 66842,83 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 17.08.2023 р.; серпень 2023 р. у кількості 33473 кВт*год на суму 67594,03 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 15.09.2023 р.; вересень 2023 р. у кількості 34376 кВт*год на суму 69417,52 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 27.11.2023 р.; жовтень 2023 р. у кількості 43191 кВт*год на суму 87218,17 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 27.11.2023 р.; листопад 2023 р. у кількості 55323 кВт*год на суму 111717,05 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 18.12.2023 р.; січні 2024 р. у кількості 91285 кВт*год на суму 199233,90 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 23.02.2024 р.; лютий 2024 р. у кількості 93637 кВт*год на суму 204367,25 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 13.03.2024 р.; березень 2024 р. у кількості 60443 кВт*год на суму 131919,74 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 07.05.2024 р.; квітень 2024 р. кількості 37886 кВт*год на суму 82688,02 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 07.06.2024 р.; червень 2024 р. у кількості 39596 кВт*год на суму 86420,17 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 29.07.2024 р.; липень 2024 р. у кількості 39423 кВт*год на суму 86042,59 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 14.08.2024 р.; серпень 2024 р. у кількості 40551 кВт*год на суму 88504,50 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 16.09.2024 р.; вересень 2024 р. у кількості 39860 кВт*год на суму 86996,36 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 17.10.2024 р.; жовтень 2024 р. у кількості 44038 кВт*год на суму 96115,04 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 14.11.2024 р.; листопад 2024 р. у кількості 53891 кВт*год на суму 117619,69 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 11.12.2024 р.; грудень 2024 р. у кількості 68027 кВт*год на суму 148472,20 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 13.01.2025 р.; січень 2025 р. у кількості 67423 кВт*год на суму 163032,05 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 12.02.2025 р.; лютому 2025 р. у кількості 82289 кВт*год на суму 198978,76 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 17.03.2025 р.; березні 2025 р. у кількості 58911 кВт*год на суму 142449,62 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 14.04.2025 р.; квітні 2025 р. у кількості 43784 кВт*год на суму 105871,81 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 13.05.2025 р.; травні 2025 р. у кількості 39563 кВт*год на суму 95665,24 грн. з ПДВ. Строк оплати рахунку до 12.06.2025 р.
При цьому з матеріалів справи слідує, що за результатами розрахункового періоду та на підставі узгоджених документів засобами поштового зв'язку на адресу споживача направлялись рахунки про надання послуг з розподілу електричної енергії, акти звіряння взаємних розрахунків, про що свідчать реєстри поштових відправлень, фіскальні чеки, списки згрупованих поштових відправлень АТ "Укрпошта".
Також, матеріали справи містять витяги з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №869 від 27.05.2024 "Про внесення змін до наказу від 08.02.2024 №225 про призначення відповідальної особи за отримання рахунків та іншої кореспонденції", №225 від 08.02.2024 "Про призначення відповідальної особи за отримання рахунків та іншої кореспонденції" згідно яких було призначено відповідальним за отримання рахунків та іншої кореспонденції, облік електричної енергії, надання звітів АТ "Харківобленерго" уповноважених осіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що заборгованість за спожиту електричну енергію за період з січня 2023 р. по травень 2025 р. в розмірі 95665,24 грн. відповідачем сплачена, тому не є предметом спору та вказана для пояснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідачем на рахунок позивача не своєчасно сплачуються кошти за послуги з розподілу електричної енергії. Вказує, що внаслідок несвоєчасно та неповно сплачених коштів на рахунок АТ "Харківобленерго" відповідач має заборгованість у розмірі 23204,21 грн. яка становить 3 % річних за послуги з розподілу електроенергії за період з 01/2023, 03/2023-11/2023, 01/2024-04/2024, 06/2024-12/2024, 01/2025-04/2025 в розмірі 8523,99 грн., заборгованості з індексу інфляції на послуги з розподілу електричної енергії за період з 07/2023-10/2023, 01/2024-02/2024, 06/2024-07/2024, 09/2024-10/2024, 12/2024, 02/2025 в розмірі 14680,22 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
11.06.2017 набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", який розмежовує діяльність суб'єкта господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок.
Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор).
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №1446 Акціонерне товариство "Харківобленерго" є оператором системи розподілу (надалі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.
Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами, є зокрема, Закон, Кодекс систем розподілу, затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310 та Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін.
Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається між Товариством та споживачем, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком №3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ "Харківобленерго".
Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ)).
Відповідно до абз. 3, п. 5 Постанови 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.
Відповідно до пункту 1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст. ст. 633, 634 ЦК України.
Відповідно до пункту 2.1.5. ПРРЕЕ - договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.
Згідно з пунктом 1.1 Типового договору, сторонами погоджено, що цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Також, пунктом 2.1 типового договору передбачено, що оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Відповідно до пункту 3.1, 3.2, 3.4 типового договору облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год.). За підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. За необхідності для споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць споживач (його постачальник) має укласти із Оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності). Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв'язку.
Відповідно до п. 5.1-5.5 Типового договору ціною цього договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт (об'єкти) споживача, зазначена в паспорті точки (точок) розподілу за об'єктом споживача. Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора.
Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих споживачу послуг з розподілу електричної енергії.
Згідно з пунктом 11.1 Типового договору цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно із пп. 5.1.1 глава V ПРРЕЕ та п. 7.1 Типового договору оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України. Оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з пунктом 1 Додатка №4 "Порядок розрахунків" до Типового договору, розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. У відповідності до пункту 3 Додатка №4 "Порядок розрахунків" до Типового договору. Оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній розрахунковий період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній розрахунковий період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.
Відповідно до пункту 4 Додатка №4 "Порядок розрахунків" до Типового договору розрахунок суми попередньої оплати здійснюється споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу (ціни) на розподіл на фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період та надається рахунок на попередню оплату.
Згідно з пунктом 5 Додатка №4 "Порядок розрахунків" до Типового договору, остаточний розрахунок суми коштів, яку має оплатити споживач за послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період, визначається виходячи з фактичного обсягу розподіленої електричної енергії на діючий тариф (ціну) з розподілу у розрахунковому періоді. Фактичний обсяг складається з кількості спожитої (розподіленої) електричної енергії за приладами обліку та витрат розподілених відповідно до додатку №8 Договору.
Відповідно до пункту 7-8 Додатка № 4 "Порядок розрахунків" до Типового договору рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються уповноваженому представнику Споживача (п. 6 цього додатку) Оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах оператора системи розподілу. В разі неотримання споживачем рахунків оператор системи розподілу направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. У разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п. 7 даного Порядку, споживач сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, інфляційні, 3% річних від суми боргу, за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у рахунку окремими рядками, та повинні бути сплачені споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.
Суд зазначає, що зобов'язання щодо оплати за послугу з розподілу електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та наведених положень законодавства. Також, слід зазначити, що п.п. 1 п. 6.2 договору передбачено обов'язок відповідача виконувати умови цього договору.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано належним чином взяті на себе зобов'язання перед відповідачем за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії в частині наданння послуги з розподілу електричної енергії та поставлено останньому електричну енергію за спірний період.
Так, на виконання умов договору відповідачу надавались послуги з розподілу електричної енергії, про що свідчать наведені вище оформлені рахунки на оплату послуги з розподілу електричної енергії та акти про обсяги розподіленої електричної енергії з детальним відображенням показників у розрахунковому та попередньому періоді, кількості електроенергії, її вартості, строків оплати тощо. Зазначені акти про обсяги розподіленої електричної енергії підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками, що відповідачем не заперечується.
З матеріалів справи убачаються звіти про показники засобів обліку електричної енергії відповідача з детальним відображенням відомостей про номери засобу обліку, показання приладів обліку (поточні та попередні), розрахунковий коефіцієнт, кількість використаної електроенергії разом з відомостями про витрати електричної енергії, які також підписано та скріплено печатками без будь-яких зауважень.
Слід зазначити, що за результатами розрахункового періоду та на підставі узгоджених документів засобами поштового зв'язку відповідачу направлялись оформлені рахунки про надання послуг з розподілу електричної енергії, акти звіряння взаємних розрахунків, про що свідчать оформлені реєстри поштових відправлень, списки згрупованих відправлень, фіскальні чеки АТ "Укрпошта". При цьому матеріали справи також містять витяги з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №869 від 27.05.2024 "Про внесення змін до наказу від 08.02.2024 №225 про призначення відповідальної особи за отримання рахунків та іншої кореспонденції", №225 від 08.02.2024 "Про призначення відповідальної особи за отримання рахунків та іншої кореспонденції" з яких судом убачається призначення відповідальних за отримання рахунків та іншої кореспонденції, облік електричної енергії, надання звітів АТ "Харківобленерго" уповноважених осіб.
Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено погоджені з позивачем зобов'язань за умовами договору за спірний період в частині здійснення своєчасної сплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу електричної енергії у передбачені умовами договору строки.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Положеннями чинного законодавства України, а саме статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
При здійснення розрахунку суд враховує, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 3 % річних за розрахунковий період з 01/2023, 03/2023-11/2023, 01/2024-04/2024, 06/2024-12/2024, 01/2025-04/2025 (за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії за період з 03/2023-04/2023, 06/2023-05/2025) у розмірі 8523,99 грн., а також інфляційні втрати за період з 07/2023-10/2023, 01/2024-02/2024, 06/2024-07/2024, 09/2024-10/2024, 12/2024, 02/2025 (за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії за період з 10/2023-01/2024, 04/2024-06/2024, 09/2024-10/2024, 12/2024-01/2025, 03/2025, 05/2025) у розмірі 14680,22 грн. суд зазначає, що нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, погодженим умовам договору, розрахунки виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 8523,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14680,22 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В контексті здійсненого розрахунку суд приймає до уваги надані відповідачем на адресу позивача численні листи про оплату електроенергії, сплату заборгованості, перерозподіл коштів №40/05/1013-328 від 10.01.2024, №85-2024 від 02.07.2024, №40/11/1/1-7332 від 10.09.2024, №40/05/11/1/1-9817 від 17.10.2024, №40/05/11/1/1-147 від 02.12.2024, №40/05/11/1/1-7 від 06.01.2025, №40/05/11/1/1-2020 від 18.02.2025, №40/0511/1/1-1972-2025 від 03.05.2025, №40/05/11/1/1-2964-2025 від 06.06.2025, №40/05/1013-328 від 10.01.2024, №85-2024 від 02.07.2024, №40/11/1/1-7332 від 10.09.2024, №40/05/11/1/1-9817 від 17.10.2024, №40/05/11/1/1-147 від 02.12.2024, №40/05/11/1/1-7 від 06.01.2025, №40/25/11/1/1-2010 від 18.02.2025, №40/05/11/1/1-1972-2025 від 03.05.2025, №40/05/11/1-2964-2025 від 06.06.2025, які було враховано позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням наданих суду платіжних інструкцій про здійснені відповідачем несвоєчасні оплати, а тому заперечення відповідача у відповідній частині відхиляються судом.
Щодо тверджень відповідача про бюджетне фінансування та відсутність вини, суд зазначає, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п.п. 6, 7 частини 1 статті 2 БК України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Статтею 3 БК України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Згідно частини 1 статті 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Згідно статті 49 БК України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини 1 статті 4 Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Статтею 51 БК України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.
Разом з тим, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
При цьому слід враховувати, що згідно з статтею 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Таким чином, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, відсутність у боржника необхідних коштів, погіршення фінансового стану, відсутність необхідних бюджетних асигнувань або їх затримка не звільняє від обов'язку виконати господарські зобов'язання своєчасно (висновки Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі №908/1076/17, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19).
При цьому суд зазначає, що наявність або відсутність вини при прострочені виконання грошового зобов'язання не впливає на обсяг зобов'язань відповідача як сторони договору та не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України, про що зазначає Верховний Суд у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21.
Також, суд звертається до практики Європейський суд з прав людини, який зазначив, що відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 (заява №18357/91) та інші).
ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18.10.2005 у справі "Темтен ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У даному разі необхідно враховувати, що укладений між сторонам договір є підставою для виникнення та існування у його сторін обумовлених такими договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін згідно статей 11, 202, 509 ЦК України. При цьому п.п. 1 п. 6.2 договору передбачено обов'язок відповідача виконувати умови цього договору.
Враховуючи встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених договорами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини в контексті здійснення своєчасного розрахунку з позивачем, суд зазначає наступне.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває до цього часу.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності.
Тобто, ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (висновок Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21).
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Водночас суд зазначає, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 у справі №925/1238/22 дійшов висновку про те, що сам по собі воєнний стан в Україні, зокрема, ведення бойових дій на території України не є безумовною підставою ні для припинення зобов'язань, ні для звільнення від їх виконання.
Таким чином, слід дійти висновку, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
При цьому, суд зазначає, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.
Натомість відповідачем не надано доказів, які свідчать про те, як саме форс-мажорні обставини пов'язані з введенням воєнного стану в Україні безпосередньо вплинули на виконання ним зобов'язань за договором в частині дотримання строків оплати, а також доказів повідомлення позивача про настання щодо відповідача таких обставин. Враховуючи наведені положення законодавства та усталену судову практику Верховного Суду щодо питань форс-мажорних обставин у зв'язку із воєнним станом в України, яка наведена вище, заперечення відповідача у відповідній частині відхиляються судом як безпідставні.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства, а також погодженим між сторонами умовам договору, суд дійшов висновку, що у позивача виникло законне право звернутися до суду за захистом порушено права.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності, а також надано відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954) 3% річних у розмірі 8523,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 14680,22 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "24" листопада 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова