8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3178/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Підприємства об'єднання громадян "Ремсервісплюс" громадської організації "Харківське обласне об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська єдність" (61153, м. Харків, пр-т. Ювілейний, 56, оф. 321-А)
до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Євгена Єніна, 18)
про стягнення 11963,25 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Підприємство об'єднання громадян "Ремсервісплюс" громадської організації "Харківське обласне об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська єдність" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь за рахунок коштів державного бюджету відшкодування шкоди на суму 6500,00 грн., 780,00 грн 3% річних та 4683,25 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу завдано шкоди шляхом несвоєчасного внесення відповідачем даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та порушення строків повернення сум бюджетного відшкодування. з посиланням на п.п. 2.2 статті 128 Податкового кодексу України ( далі - ПКУ, Кодекс). А факт протиправності щодо несвоєчасного внесення та неповернення суми бюджетного відшкодування підтверджується рішенням від 12.10.2021 Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/10676/21.
Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Євгена Єніна, 18; код ЄДРПОУ 37874947). Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу для подання відповіді на відзив, а третій особі для подання пояснень по суті спору.
02.10.2025 через загальний від діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22870), який досліджено та приєднано до матеріалів справи. Разом з тим, відповідачем у відзиві викладене клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
08.10.2025 через загальний від діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №23323), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2025 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомлення (викликом) сторін, яке викладено у відзиві на позовну заяву (вх. №22870 від 02.10.25) відмовлено.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 22.09.2025 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 22.09.2025 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача про розгляд справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 22.09.2025 до електронного кабінету третьої особи підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Отже, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Із обставин справи убачається, що Позивач подав податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2020 року, в який заявив про суму відшкодування ПДВ в розмірі 99625,00 грн. (така заява подається у формі Додатка 4 (Д4) до податкової декларації з ПДВ). Головним управлінням Державної податкової служби України у Харківській обл. (надалі відповідач ) ця декларація була прийнята 19 листопада 2020р. за № 9305210226.
Подана заява в автоматичному режимі вноситься до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ. Відповідно до п.200.10 ст.200 ПКУ для узгодження суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, проводиться камеральна перевірка даних податкової декларації, за результатами якої і відбувається узгодження заявленої платником податків до відшкодування суми.
Строк проведення такої перевірки становить 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації. (Останнім днем граничного строку подання декларації за жовтень 2020 року припадав на 21 грудня 2021 року). Якщо платником подано декларацію з від'ємне значення з ПДВ більше 100 тис. грн.. то здійснюється документальна позапланова перевірка (пп.78.1.8 ст.78 ПКУ), строк проведення якої становить 60 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації.
Оскільки в податкові декларації за жовтень 2020 року від'ємне значення з ПДВ більше 100 тис. грн., то за ознаками пп.78.1.8 ст.78 ПКУ Позивач підпадав під здійснення документальної позапланової перевірки.
Відповідач здійснив документальну позапланову виїзну перевірку з 18.12.2020 року по 24.12.2020 року.
Після узгодження суми, яка підлягає відшкодуванню, інформація про це вноситься до Реєстру. Наступного операційного дня після відображення в Реєстрі узгоджена сума стає доступною Казначейству, а протягом наступних 5 операційних днів повинна бути перерахована Казначейством.
Таким чином, заявлена сума бюджетного відшкодування повинна була виплачена Позивачу в термін не пізніше 68 календарних днів граничного строку подання декларації, тобто саме 27 січня 2021 року.
Однак відповідачем за результатами перевірки був складений акт № 6983/20-40-07-07- 09/39858356 від 28.12.2020 р., яким на підставі висновків, викладених в акті перевірки протиправно було скасовано заявлену суму відшкодування та було складено податкове повідомлення-рішення №00055120707 від 20.04.2021 року, яким визнано завищення бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 99 625,00 за жовтень 2020 року та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9962,50 грн.
Із матеріалів справи убачається, що Позивач, не погодившись с таким рішенням Відповідача, звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду. Рішенням ХОАС по справі № 520/10676/21 від 12.10.2021 року було скасовано вищезазначене податкове повідомлення - рішення, та Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 року зазначене рішення суду залишено без змін. Однак відшкодування заявленої суми ПДВ за жовтень місяць 2020 року Позивачу здійснено не було.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що Позивачу було завдано шкоди шляхом протиправних дій, а саме - несвоєчасного внесення відповідачем даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та порушенням строків повернення сум бюджетного відшкодування.
У позові позивачем наголошено про те, що протиправність дій Відповідача встановлено чинним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 по справі №520/10676/21.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідач проти позову заперечив повністю, у відзиві на позовну заяву на обґрунтування своїх заперечень зазначав, зокрема про те, що Підприємство об'єднання громадян "Ремсервісплюс" громадської організації "Харківське обласне об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська єдність" (податковий номер 39858356) задекларовано до бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за жовтень 2020 року (від 19.11.2020 № 9305210226) у розмірі 99625 гривень. Так, відповідачем у відзиві зазначено про те, що проведеною інвентаризацією наявних залишків невідшкодованої суми ПДВ в ІКП по Підприємство об'єднання громадян "Ремсервісплюс" громадської організації "Харківське обласне об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська єдність" (податковий номер 39858356) за жовтень 2020 року встановлено наступне: - 19.09.2021 до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9272692209 за серпень 2021 року, якою задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 579 грн., яке не було сплачено до державного бюджету у встановлений термін; вищенаведені операції призвели до зменшення 30.09.2021 переплати по декларації за жовтень 2020 року на суму 579 гривень; - 29.03.2022 за №9044447482 подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого платником самостійно зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 98 205 грн. за звітний період травень 2021 року, по якому ГУ ДПС у Харківській області проведена камеральна перевірка, за результатами якої складено акт від 16.06.2021 №10465/20-40-18-06-08 та винесено ПНР від 07.07.2021№0012991806, яким відмолено в наданні бюджетного відшкодування на суму 98205 грн.; у зв'язку з відсутністю переплати по вказаному звітному періоду , подання уточнюючого розрахунку від 29.03.2022 призвело до зменшення переплати по декларації за жовтень 2020 року на суму 98205 грн.; - 21.04.2022 подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9047935728, відповідно до якого платником самостійно зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 92079 грн. за звітний період січень 2021 року, який подано без врахування показників уточнюючого розрахунку від 19.03.2021 №9057474968; у зв'язку з відсутністю переплати по вказаному звітному періоду, подання уточнюючого розрахунку від 21.04.2022 призвело до зменшення переплати по декларації за жовтень 2020 року на суму 841 грн. Відповідачем у відзиві також вказано, що сума бюджетного відшкодування, яка підлягала відшкодуванню по податковій декларації за жовтень 2020 року в сумі 99 625 грн зменшена в інтегрованій картці платника податків за платежем 14010100 «Податок на додану вартість» на суму позитивних нарахувань за серпень 2021 року та поданих у 2022 році уточнюючих розрахунків за січень та травень 2021 року в загальній сумі 99 625 гривень. Отже, відповідачем у відзиві зазначено, що з 21.04.2022 та по теперішній час в ІКП та у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється відсутній залишок невідшкодованої суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за жовтень 2020 року, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Ч. 1 ст. 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Так, матеріалами справи встановлено, що Позивач подав податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2020 року, в який заявив про суму відшкодування ПДВ в розмірі 99625,00 грн. (така заява подається у формі Додатка 4 (Д4) до податкової декларації з ПДВ). Головним управлінням Державної податкової служби України у Харківській обл. (надалі відповідач ) ця декларація була прийнята 19 листопада 2020р. за № 9305210226.
Подана заява в автоматичному режимі вноситься до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ. Відповідно до п.200.10 ст.200 ПКУ для узгодження суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, проводиться камеральна перевірка даних податкової декларації, за результатами якої і відбувається узгодження заявленої платником податків до відшкодування суми.
Строк проведення такої перевірки становить 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації. (Останнім днем граничного строку подання декларації за жовтень 2020 року припадав на 21 грудня 2021 року). Якщо платником подано декларацію з від'ємне значення з ПДВ більше 100 тис. грн.. то здійснюється документальна позапланова перевірка (пп.78.1.8 ст.78 ПКУ), строк проведення якої становить 60 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації.
Оскільки в податкові декларації за жовтень 2020 року від'ємне значення з ПДВ більше 100 тис. грн., то за ознаками пп.78.1.8 ст.78 ПКУ Позивач підпадав під здійснення документальної позапланової перевірки.
Також, із матеріалів справи убачається, що Відповідач здійснив документальну позапланову виїзну перевірку з 18.12.2020 року по 24.12.2020 року.
Після узгодження суми, яка підлягає відшкодуванню, інформація про це вноситься до Реєстру. Наступного операційного дня після відображення в Реєстрі узгоджена сума стає доступною Казначейству, а протягом наступних 5 операційних днів повинна бути перерахована Казначейством.
Отже, заявлена сума бюджетного відшкодування повинна була виплачена Позивачу в термін не пізніше 68 календарних днів граничного строку подання декларації, тобто саме 27 січня 2021 року.
Однак відповідачем за результатами перевірки був складений акт № 6983/20-40-07-07- 09/39858356 від 28.12.2020 р., яким на підставі висновків, викладених в акті перевірки протиправно було скасовано заявлену суму відшкодування та було складено податкове повідомлення-рішення №00055120707 від 20.04.2021 року, яким визнано завищення бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 99 625,00 за жовтень 2020 року та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9962,50 грн.
Матеріалами справи також встановлено, що Позивач, не погодившись с таким рішенням Відповідача, звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду. Рішенням ХОАС по справі № 520/10676/21 від 12.10.2021 року було скасовано вищезазначене податкове повідомлення - рішення, та Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 року зазначене рішення суду залишено без змін. Однак відшкодування заявленої суми ПДВ за жовтень місяць 2020 року Позивачу здійснено не було.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що Позивачу було завдано шкоди шляхом протиправних дій, а саме - несвоєчасного внесення відповідачем даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та порушенням строків повернення сум бюджетного відшкодування.
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, протиправність дій Відповідача встановлено рішенням від 12.10.2021 Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/10676/21, яке є чинним.
Предметом судового розгляду даної справи є вимога про стягнення шкоди на підставі спеціального закону.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Додатково нормою ст.1173 ЦК врегульовано відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування .
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У даному випадку позивачем наголошено про те, що шкода нанесена підприємству позивача державним органом.
Податкові правопорушення контролюючих органів досить чітко визначені нормою ст. 128 Податкового кодексу України. Так, зокрема статтями:
Ст. 128.1. ПК України передбачено, що податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону.
Ст. 128.2. ПК України передбачено, що податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є:
Ст. 128.2.1 ПК України прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/ або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу;
Ст. 128.2.2. ПК України передбачено, що невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом
Ст. 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування;
Ст. 128.2.3. ПК України передбачено, що прийняття посадовими (службовими) особами контролюючого органу рішення про використання майна, визначеного пунктом 87.3 статті 87 цього Кодексу, як джерела погашення грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків;
Ст. 128.2.4. ПК України передбачено, що перешкоджання посадовими (службовими) особами контролюючого органу звільненню майна особи з-під режиму тимчасового затримання;
Ст. 128.2.5. ПК України передбачено, що незаконне застосування посадовими (службовими) особами контролюючого органу арешту майна або коштів на рахунках;
Ст. 128.2.6. ПК України передбачено, що безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків.
Спеціальним законом, а саме нормою ст. 114 Податкового кодексу, встановлено відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів.
Відповідно до приписів ст. 114.1. ПК України, особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
Згідно зі ст. 114.2. ПК України, шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.
Так, відповідно до ст. 114.3. ПК України, шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати:
Згідно зі ст. 114.3.1. ПК України, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, визначена відповідно до вимог законодавства;
Відповідно до ст. 114.3.2. ПК України, додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо);
Згідно з ст. 114.3.3. ПК України, документально підтверджені витрати, пов'язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов'язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках.
Відповідно до ст. 114.4. ПК України, шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду.114.5. Положення цієї статті не застосовуються у разі, якщо шкода, заподіяна бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, зумовлена дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.
Із матеріалів справи убачається, що розмір мінімальної заробітної плати складав: в період з 01.12.2020 по 30.09.2021 - 6500,00 грн.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.»
Відповідно до практики ЄСПЛ фіксована сума шкоди, що підлягає виплаті, є різновидом майна у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Оскільки відповідач ухиляється від відшкодування збитків, подібне ухилення є простроченням боржника і тягне передбачені законом (ст.611 ЦК, ст. 625 ЦК) правові наслідки.
Отже, спеціальний закон передбачає принцип відшкодування частини збитків у фіксованому розмірі однієї мінімальної зарплати.
Обсяг відшкодування шкоди встановлюється спеціальним законом.
Відповідно до розрахунку позивача, сума відшкодування шкоди 6500,00 грн. не сплачена.
Статтею 623 ЦК прямо передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору нанесені цим збитки. Під збитками розуміються витрати, здійснені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отримані кредитором доходи, які він одержав би за умови належного виконання зобов'язання боржником.
У відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Урахування встановленого індексу інфляції як законом, так і договором обумовлено тим, що основна сума боргу повинна повертатися з обов'язковим урахуванням інфляції, адже інфляція призводить до зменшення реальних активів позивача на суму інфляційних втрат.
Отже, вимога позивача про відшкодування шкоди у фіксованому розмірі 6500,00 грн, що визначено спеціальним законом, за висновками суду підлягає задоволенню, оскільки така доведена документально матеріалами справи, не спростована належними та допустимими доказами з боку відповідача, тому позовні вимоги в частині заявленої до стягнення шкоди у розмірі 6500,00 грн. підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 780,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4683,25 грн.
У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений певний узагальнюючий висновок, - що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Як зазначалося судом вище, сума несплаченого грошового боргу за шкоду складає 6500 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 780,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4683,25 грн. є обґрунтованими, не спростованими з боку відповідача, тому підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, які викладено у відзиві на позовну заяву, суд зазначає про те, що факт невнесення відомостей до Реєстру встановлено чинним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 по справі №520/10676/21, яке набрало законної сили відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022р.
Суд вдруге зазначає про те, що згідно з вимогами ч. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначалося вже судом вище, спеціальним законом прямо передбачено, що для відшкодування шкоди достатньо довести лише факт вчинення податкового порушення.
Водночас, спеціальним законом, а саме нормою ст. 114 Податкового кодексу, встановлено відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів.
Так, відповідно до вимог ст. 114.1. ПК України, особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
Згідно зі ст. 114.2. ПК України, шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
Отже, спеціальним законом прямо передбачено:
- можливість стягнути фіксовану суму збитків,
- у цьому випадку підлягає доведенню тільки протиправність рішень, дій чи бездіяльності.
Прошу суд звернути увагу, що надане чинне судове рішення якраз-таки прямо свідчить саме про протиправність рішень відповідача.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.»
Відповідно до практики ЄСПЛ фіксована сума шкоди, що підлягає виплаті є різновидом майна у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Враховуючи вищенаведене, спеціальний закон передбачає принцип відшкодування частини збитків у фіксованому розмірі однієї мінімальної зарплати.
Щодо юрисдикції та підсудності подання позовної заяви, судом враховано наступне.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАСУ, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст.17 КАС, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову.
Однак відповідачем не були поновлені порушені права позивача, що стало підставою для звернення позивачем з даним позовом.
Частиною 5 ст. 21 КАС прямо унормовано, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки позовні вимоги, які є предметом судового розгляду у даній справі, не заявлялися позивачем в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, такі вимоги вирішуються судами в порядку господарського судочинства.
Водночас за нормою ч.2 ст.4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст.20 ГПК, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
15) інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.
Позивач та відповідач є юридичними особами української юрисдикції.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог у повному обсязі.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 2422,40 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 4000,00 грн.
Згідно з частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., позивач надав суду разом з позовом довіреність та фотокопію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При цьому, у тексті позовної заяви позивачем зазначено про те, що для надання професійної правничої допомоги, Позивачем було укладено Договір з адвокатом Барановим Д.М., додаткова угода до договору.
Разом з тим, ні договору про надання правової допомоги, ні додаткової угоди до нього, про наявність яких позивачем зазначено у тексті позовної заяви, позивачем до матеріалів справи надано не було.
Також, відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Проте, таких документів на підтвердження понесення витрат у сумі 4000,00 грн., як і договору про надання правової допомоги, позивачем надано не було, матеріали справи не містять таких відомостей.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що позивачем у встановлений законом строк не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу в даній справі, суд приходить до висновку, що підстави для покладення їх на відповідача відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Харківській обл. (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Підприємства об'єднання громадян "Ремсервісплюс" громадської організації "Харківське обласне об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська єдність" (61153, м. Харків, пр-т. Ювілейний, 56, оф. 321-А, код ЄДРПОУ 39858356) за рахунок коштів державного бюджету відшкодування шкоди на суму 6500 грн.,780,00 грн. 3 % річних; 4683,25 грн. інфляційних втрат та 2422,40 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "21" листопада 2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв