8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3858/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Надвіренко А.Д.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 )
до Приватної фірми "Променерго" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Довженка Олександра, буд. 187-Г; код ЄДРПОУ: 30357156) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393)
про визнання недійсним пункту договору та стягнення безпідставно набутих коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Сидоренко Ю.В., ордер ВІ №1137195 від 22.09.2023;
3-ї особи - не з'явився.
30.08.2023 Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватної фірми "Променерго", в якій просить суд:
- визнати недійсним пункт 3.1 договору поставки №2 від 23.03.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- стягнути безпідставно набуті кошти, а саме, податок на додану вартість сплачений за договором поставки №2 від 23.03.2022 в розмірі 17 436,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пунктом 3.1 Договору поставки №2 від 23.03.2022 встановлено, що загальна вартість (ціна) товару за цим договором становить 104 617 грн 80 коп., в тому числі ПДВ на суму 17 436 грн 30 коп.
Згідно платіжного доручення №182 від 01.04.2022 (внутрішній номер 205232513) військова частина НОМЕР_1 сплатила на рахунок Відповідача за поставлений товар на підставі видаткової накладної №1 від 01.04.2022 грошові кошти в сумі 104 617,80 грн., у тому числі ПДВ (20%) на суму 17 436,30 грн.
12.04.2023 військова частина НОМЕР_1 звернулася до Відповідача з листом №1088, в якому просила повернути сплачену за договором поставки №2 від 23.03.2022 суму податку на додану вартість в розмірі 17 436,30 грн, з огляду на прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», або здійснити постачання товару передбаченого раніше укладеного договору поставки №2 від 23.03.2022 року на суму сплаченого ПДВ.
Проте, листом №403/В від 21.04.2023 Відповідач повідомив Позивача про те, що відсутні правові підстави та правовий механізм виконання вимог щодо повернення сплаченого ПДВ, договір є виконаним в повному обсязі, термін дії договору вичерпаний, зобов'язання сторін є припиненими, окрім гарантійних зобов'язань Відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 прийнято позовну заяву (вх.№3858/23 від 30.08.2023) Військової частини НОМЕР_1 до Приватної фірми "Променерго" про визнання недійсним пункту договору та стягнення безпідставно набутих коштів до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3858/23. Призначено підготовче засідання на 27 вересня 2023 року о 10:20.
25.09.2023 до Господарського суду Харківської області від представника відповідача електронною поштою надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25933 від 25.09.2023, в паперовому вигляді вх.№26330 від 28.09.2023), в якому зазначив, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктом “г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Дійсно, з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, та відповідно до підпункту “г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу Постановою №178 визначено категорії установ, операції з постачання яким товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. До таких установ Постановою №178 віднесено Збройні Сили України. Зазначена Постанова №178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
При цьому, ані Податковий кодекс України, ані Постанова №178 не містять визначення терміну «забезпечення транспорту», або переліку відповідних товарів чи кодів товарів згідно УКТ ЗЕД.
На теперішній час Відповідачу, так само як і Позивачу, не відомі роз'яснення ДПС України або Міністерства оборони України щодо тлумачення терміну «забезпечення транспорту» та/або переліку товарів для забезпечення транспорту. Позивач, подаючи позов, не надає відповідних роз'яснень Міністерства оборони України щодо тлумачення терміну «забезпечення транспорту», хоча посилається на Лист від 29.07.2022 №8271/6/99-00-21-03-02-06, в якому зазначено таке: «Стаття 14 розділу І Кодексу не містить визначення терміну забезпечення транспорту».
При цьому до операції з постачання послуг застосування нульової ставки податку на додану вартість підпунктом “г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постановою №178 не передбачено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 підготовче засідання відкладено на 18 жовтня 2023 року.
11.10.2023 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№27728 від 11.10.2023), в якому зазначив, що згідно наданої індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 08.09.2023 №2886/1ПК/99-00-21-03-02-06, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до пп.«г» пп.195.1 2 п.195 1 ст.195 розділу V ПК України та Постанови №178, застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, інші паливно-мастильні матеріали, оливи, охолоджуючі рідини, фільтри, запасні частини, комплектуючі, автомобільні шини, амортизатори, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами, тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені Постановою №178 та таке постачання відповідає умовам, визначеним Постановою №178.
Також Державна податкова служба України зазначила, що відповідно до п.192.1 ст.192 розділу V ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарі в/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Отже, у разі, якщо Постачальником були складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, в яких неправильно застосовано ставку податку, то з метою виправлення допущеної помилки у таких податкових накладних Постачальник повинен скласти розрахунки коригування до таких податкових накладних, в якому вивести на нуль їх показники, та скласти нові податкові накладні, датою виникнення податкових зобов'язань із застосуванням правильної ставки податку (у даному випадку 0 %). При цьому у разі встановлення факту неправильного застосування ставки податку Постачальник та Установа (військова частина НОМЕР_1 ) мають провести перерахунки, згідно з якими сума ПДВ, що була нарахована (сплачена) у складі вартості придбаних запасних частин та відображена в податкових накладних, складених щодо операцій із такими товарами, має бути або повернута Установі (військовій частині НОМЕР_1 ), або зарахована в рахунок оплати вартості наступних поставок.
Договір поставки №2 від 23.03.2022 було укладено між військовою частиною НОМЕР_1 та Відповідачем після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
При цьому, пункт 3.1 даного договору містить положення про те, що загальна вартість (ціна) товару за цим договором становить 104 617,80 грн, в тому числі ПДВ (20%) на суму 17 436,30 грн. Таким чином, оскільки замовником товару за договором поставки №2 від 22.03.2022 виступає військова частина НОМЕР_1 , наведений пункт 3.1 договору суперечить постанові №178 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, а не за нульовою ставкою.
Ураховуючи наведене, військова частина НОМЕР_1 вважає обґрунтовані позовні вимоги про стягнення з Відповідача отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 17 436 грн 30 коп. за договором поставки №2 від 22.03 2022 як безпідставно набуті грошові кошти.
Разом з відповіддю на відзив позивачем надано клопотання про долучення доказів у справі, а саме: копії індивідуальної податкової консультації від 08.09.2023 №2886/ШК/99-00-21-03-02-06.
17.10.2023 до Господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№28212 від 17.10.2023), в якому зазначив, що в наданій Позивачем податковій консультації підтверджена саме позиція Відповідача, викладена у відзиві - для застосування нульової ставки платником податку необхідна наявність нормативно правового акту, яким буде визначено чіткий перелік товарів чи кодів товарів згідно УКТ ЗЕД, що підлягають нульовій ставці на період дії воєнного стану. Або нормативне визначення поняттю: «товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України».
Також в наданій Позивачем податковій консультації прямо підтверджено, що чинним законодавством не визначено відповідного переліку товарів із зазначенням кодів з Єдиного закупівельного словника, чи кодів УКТ ЗЕД, що підлягають нульовій ставці на період дії воєнного стану. Оскільки такі нормативно-правові акти, які б надавали дані визначення чи перелік товарів згідно УКТ ЗЕД - відсутні, то і підстави для визнання Договору недійсним в частині включення до договірної ціни ПДВ - відсутні.
17.10.2023 до Господарського суду Харківської області від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№28215 від 17.10.2023), а саме: копії податкової накладної №4 від 04.04.2022, копії квитанції про реєстрацію податкової накладної №4 від 04.04.2022.
18.10.2023 до Господарського суду Харківської області від Відповідача електронною поштою надійшли додаткові письмові пояснення, доводи та міркування (вх.№28355 від 18.10.2023, в письмовому вигляді вх.№28381 від 18.10.2023), в яких звернуто увагу на те, що у Постанові Кабінету Міністрів України №178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" (абз.1 Постанови №178).
До підприємств, установ і організацій, що залучається до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством.
В свою чергу вимоги щодо укладання договорів на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 №1043-0039 "Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період". Відповідно до зазначеної постанови визначено відповідних виконавців мобілізаційних завдань щодо постачання певних видів товарно-матеріальних цінностей.
Протокольною ухвалою від 18.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 01.11.2023.
23.10.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№28860 від 23.10.2023).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 22 листопада 2023 року.
Протокольною ухвалою від 22.11.2023 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 29.11.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2023 вирішено повернутися до розгляду справи №922/3858/23 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Приватної фірми "Променерго" про визнання недійсним пункту договору та стягнення безпідставно набутих коштів у підготовчому провадженні. Продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів. Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393). Відкласти підготовче судове засідання у справі на 20.12.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.12.2023 задоволено клопотання представника Приватної фірми "Променерго" Сидоренко Ю.В. (вх.№34917 від 19.12.2023) про зупинення провадження у справі №922/3858/23. Вирішено зупинити провадження у справі №922/3858/23 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Приватної фірми "Променерго" за участі 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державної податкової служби України про визнання недійсним пункту договору та стягнення безпідставно набутих коштів до набрання законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4930/23. Зобов'язано Приватну фірму "Променерго" повідомити суд про результати розгляду справи №904/4930/23.
04.01.2024 через систему "Електронний суд" від представника Державної податкової служби України надійшли пояснення третьої особи щодо позову (вх.№241 від 04.01.2024), в яких зазначається, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови №178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючи рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб'єктів, що визначені Постановою №178.
Зазначена позиція узгоджена з Міністерством фінансів України (лист МФУ від 22.09.2022 №11310-09-62/21488 (вх. ДПС №884/4 від 22.09.2022).
06.10.2025 до суду надійшла заява представника Приватної фірми "Променерго" Сидоренко Юлії Віталіївни (вх.№23160 від 06.10.2025), в якій просить суд поновити провадження у справі №922/3858/23 у зв'язку із набранням законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4930/23.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2025 провадження у справі №922/3858/23 поновлено, продовжено розгляд справи №922/3858/23 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі №922/2320/23 на 22 жовтня 2025 року.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.11.2025.
Представник позивача в судове засідання 12.11.2025 не з'явився, через систему "Електронний суд" надіслав клопотання про розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами (вх.№24440 від 21.10.2025).
Представник відповідача в судовому засіданні 12.11.2025 просила суд відмовити у задоволенні позивних вимог.
Суд зазначає, що процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного Суду.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
У судовому засіданні 12.11.2025 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
23.03.2022 між військовою частиною НОМЕР_1 та Приватною фірмою «ПРОМЕНЕРГО» було укладено Договір поставки №2.
Відповідно до п.1.1 Договору предметом договору є ДК 021 2015 35420000-4 «Частини транспортних засобів військового призначення», а саме кільце ущільнююче газового стику 2,00 мм та 2,50 мм. Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується поставити 100% майна (продукцію) згідно із специфікацією (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3 1. Договору встановлено, що загальна вартість (ціна) товару за цим Договором становить 104 617 грн 80 коп., в тому числі ПДВ. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у Специфікації.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що сума цього Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін, що оформляється у вигляді додаткової угоди.
Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після підписання сторонами видаткової накладної (п.4.1 Договору).
Розрахунки за продукцію здійснюються протягом 5-ти банківських днів шляхом оплати Замовником 100% поставленої та належним чином прийнятої продукції, після надання Виконавцем в установленому порядку наступних документів: видаткової накладної (п. 4.2 Договору).
Пунктом 10.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань, але не пізніше 25.04.2022. Строк дії цього Договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».
На виконання умов договору Відповідач поставив Позивачу товар за Договором поставки №2 від 23.03.2022 на суму 104 617,80 грн, в тому числі ПДВ (20%) на суму 17 436,30 грн, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №1 від 01.04.2022.
Згідно платіжного доручення №182 від 01.04.2022 (внутрішній номер 205232513) військова частина НОМЕР_1 сплатила на рахунок Відповідача за поставлений товар на підставі видаткової накладної №1 від 01.04.2022 грошові кошти в сумі 104 617,80 грн.
12.04.2023 військова частина НОМЕР_1 звернулася до Відповідача з листом №1088, в якому просила повернути сплачену за договором поставки №2 від 23.03.2022 суму податку на додану вартість в розмірі 17 436,30 грн, з огляду на прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 02.03.2022 року №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», або здійснити постачання товару, передбаченого раніше укладеного договору поставки №2 від 23.03.2022 на суму сплаченого ПДВ.
Листом №403/В від 21.04.2023 Відповідач повідомив Позивача про те, що відсутні правові підстави та правовий механізм виконання вимог щодо повернення сплаченого ПДВ, договір є виконаним в повному обсязі, термін дії договору вичерпаний, зобов'язання сторін є припиненими, окрім гарантійних зобов'язань Відповідача.
08.05.2023 військова частина НОМЕР_1 направила Відповідачу претензію №1316 щодо повернення сплаченої за договором поставки №2 від 23.03.2022 суми податку на додану вартість у розмірі 17 436,30 грн з метою приведення замовником закупівельної роботи до відповідності чинному законодавству, а саме, п.«г» пп.195.1.2 п 195.1 ст.195 розділу V Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03 2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
Відповідач листом від 31.05.2023 вих.№562/В відмовив в поверненні зайво сплаченого ПДВ, тому військова частина НОМЕР_1 звернулась з даним позовом до суду.
Також військова частина НОМЕР_1 звернулась 08.05.2023 (вих.№1315) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з проханням надати індивідуальну податкову консультацію щодо застосування до операцій з постачання запасних частин та комплектуючих до транспортних засобів нульової ставки податку на додану вартість з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178.
Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області 25.05.2023 надано відповідь за №16187/6/13-01-04-04-10 (вх.№2645 від 01.06.2023) про те, що проект індивідуальної податкової консультації направлено ДПС України для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 08.09.2023 №2886/1ПК/99-00-21-03-02-06, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до пп.«г» пп.195.1 2 п.195 1 ст.195 розділу V ПК України та Постанови №178, застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, інші паливно-мастильні матеріали, оливи, охолоджуючі рідини, фільтри, запасні частини, комплектуючі, автомобільні шини, амортизатори, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами, тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені Постановою №178 та таке постачання відповідає умовам, визначеним Постановою №178.
Також Державна податкова служба України зазначила, що відповідно до п.192.1 ст.192 розділу V ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарі в/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Отже, у разі, якщо Постачальником були складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, в яких неправильно застосовано ставку податку, то з метою виправлення допущеної помилки у таких податкових накладних Постачальник повинен скласти розрахунки коригування до таких податкових накладних, в якому вивести на нуль їх показники, та скласти нові податкові накладні, датою виникнення податкових зобов'язань із застосуванням правильної ставки податку (у даному випадку 0 %). При цьому у разі встановлення факту неправильного застосування ставки податку Постачальник та Установа (військова частина НОМЕР_1 ) мають провести перерахунки, згідно з якими сума ПДВ, що була нарахована (сплачена) у складі вартості придбаних запасних частин та відображена в податкових накладних, складених щодо операцій із такими товарами, має бути або повернута Установі (військовій частині НОМЕР_1 ), або зарахована в рахунок оплати вартості наступних поставок.
Договір поставки №2 від 23.03.2022 було укладено між військовою частиною НОМЕР_1 та Відповідачем після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
При цьому, пункт 3.1 даного договору містить положення про те, що загальна вартість (ціна) товару за цим договором становить 104 617,80 грн, в тому числі ПДВ (20%) на суму 17 436,30 грн. Таким чином, оскільки замовником товару за договором поставки №2 від 22.03 2022 виступає військова частина НОМЕР_1 , наведений пункт 3.1 договору суперечить постанові №178 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20%, а не за нульовою ставкою.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.
Пунктом 1 та пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - Постанова № 178) встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Постановою №178 визначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні".
У зв'язку з відкритою військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 на території України з 24.02.2022 на 30 діб введено воєнний стан, який відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Поряд з цим, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
У контексті вищенаведених правових норм слід зазначити, що фактичне постачання товару за Договором поставки №2 від 23.03.2022, укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та Приватною фірмою «ПРОМЕНЕРГО», було здійснене після набрання чинності Постановою №178.
Вказане підтверджується видатковою накладною №1 від 01.04.2022.
Отже, включення до вартості закупівлі "Частини транспортних засобів військового призначення", а саме кільце ущільнююче газового стику 2,00 мм та 2,50 мм згідно з Договором поставки №2 від 23.03.2022 податку на додану вартість в загальній сумі 104 617,80 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та Постанові № 178.
Щодо недійсності правочину в частині пункту 3.1. Договору поставки №2 від 23.03.2022 слід зазначити наступне.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частин першої і третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становить умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п'ята статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Відповідно до частини 1 статті 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.
Так, маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" №178.
Відповідно до пунктів 1,2 вищевказаної Постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Згідно з пунктом 4 статті 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження положення про Міністерство оборони України" Міноборони з метою організації своєї діяльності: забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів і матеріальних ресурсів, в тому числі тих, що передбачені для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних; здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за їх використанням та усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами.
За таких обставин, недотримання при укладенні Договору поставки №2 від 23.03.2022 вимог податкового законодавства, зумовлює наявність підстав для визнання такого договору недійсними в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору та, відповідно, підстав для визнання недійсним пункту 3.1. Договору поставки №2 від 23.03.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин.
При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність (існування) Договору поставки №2 від 23.03.2022 і без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ.
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.
Так, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Зокрема, зміст оспорюваного правочину в цій частині суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, якщо сторона зобов'язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Як було зазначено вище, Постанова КМУ №178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовувалась з 24.02.2022.
Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Водночас, відповідач не повернув та не вжив жодних дій щодо повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 17 436 грн. 30 коп. При цьому, наведені вище обставини та докази свідчать про те, що ПДВ до ціни спірних договорів включено в порушення вимог діючого законодавства, що вказує на недобросовісність останнього, як учасника господарських відносин.
Фактично відповідач порушив основоположні засади цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).
Таким чином, відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, та наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 17 436 грн. 30 коп., оскільки неповернення відповідачем зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Аналогічної правової позиції (за змістом) дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 17 436 грн. 30 коп. безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Військової частини НОМЕР_1 до Приватної фірми "Променерго", 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державна податкова служба України про визнання недійсним пункту договору та стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Визнати недійсним пункт 3.1 договору поставки №2 від 23.03.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватною фірмою "Променерго", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Стягнути з Приватної фірми "Променерго" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Довженка Олександра, буд. 187-Г; код ЄДРПОУ: 30357156) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти, а саме: податок на додану вартість, сплачений за договором поставки №2 від 23.03.2022 в розмірі 17 436 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 30 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "24" листопада 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко