8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
19 листопада 2025 року м. ХарківСправа № 922/1875/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши заяву боржника про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню (вх.№26085 від 10.11.2025) у справі
за позовом Харківської міської ради, м.Харків
до Споживчого кооперативу "Престиж", м.Харків
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
стягувача - не з'явився;
боржника - Михайлова В.О. (адвокат, ордер АХ № 128340 від 11.08.2025 року).
В провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/1875/25.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 року позов задоволено повністю. Зобов'язано Споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» привести нежитлову будівлю літ. «А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б у м.Харкові у відповідність до Державних будівельних норм ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля», а також стягнуто зі Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.
Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 03.11.2025 року рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 у справі №922/1875/25 залишено без змін.
07.11.2025 року Господарським судом Харківської області було видано накази по справі № 922/1875/25 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 та Постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 по справі № 922/1875/25.
10.11.2025 року представник боржника надав до суду заяву про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню (вх.№26085).
Заявник зазначав, що СК «ПРЕСТИЖ» у добровільному порядку сплачено судовий збір, що підтверджується платіжною інструкцією № 77 від 07.11.2025 року.
Щодо наказів про зобов'язання вказував, що з 30.10.2025 року всі нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: вул. Холодногірська, 16-Б у м. Харкові перейшли у власність інших осіб та Споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» вже не має у своїй власності жодних приміщень за вказаною адресою.
Крім того, заявник просив до розгляду заяви зупинити виконання за виконавчими документами або заборонити приймати виконавчі документи до виконання, у разі, якщо виконавче провадження ще не відкрито.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2025 року прийнято до розгляду заяву Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню (вх.№26085 від 10.11.2025) та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2025 року. Постановлено до розгляду заяви зупинити виконання наказів Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 у справі №922/1875/25, або заборонити приймати виконавчі документ до виконання, у разі, якщо виконавче провадження ще не відкрито.
Представник стягувача в судовому засіданні 18.11.2025 року заперечував проти задоволення заяви, просив суд відмовити в задоволенні заяви боржника, вважав поведінку боржника не добросовісною.
Представник боржника (заявника) в судовому засіданні 18.11.2025 року підтримувала заяву про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, просила суд задовольнити заяву в повному обсязі.
В судовому засіданні 18.11.2025 року було оголошено, що проголошення скороченої ухвали (вступної та резолютивної частин) відбудеться після перерви 19.11.2025 о 13:45.
Під час проголошення судом скороченої ухвали (вступної та резолютивної частин) був присутній представник боржника (заявника), представник стягувача не з'явився.
Дослідивши матеріали справи та заяву боржника про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню (вх.№26085 від 10.11.2025), суд зазначає наступне.
Згідно з чч.1,2,3,4 ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Відповідно до п.19 розділ ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів:
19.1) оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;
19.2) оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;…), здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;
19.3) до розгляду судом заяви про виправлення помилки у виконавчому документі та/ або визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд має право витребувати виконавчий документ і зупинити виконання за виконавчим документом.
На даний час Єдиний державний реєстр виконавчих документів не почав функціонування.
Таким чином, в силу приписів п.19.2. розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, на цей час питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, здійснюється у паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Щодо заяви боржника в частині визнання наказу Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 року про стягнення зі Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» на користь Харківської міської ради витрат зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своєї заяви боржник зазначає, що 07.11.2025 року Споживчим кооперативом «ПРЕСТИЖ» у добровільному порядку було виконано обов'язок щодо сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 77 від 07.11.2025 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.03.2021 у справі № 910/8794/17 зазначив, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, визначений ст.328 ГПК України, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
- матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.06.2020 у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 6Г43447св18, від 09.09.2021 у справі №824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09.06.2022 у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/8665/17 від 11.07.2019 року, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.
Отже чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов'язується із наявністю самого обов'язку. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі № 914/4134/15, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15.
Тобто, законодавець чітко визначив підстави для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов'язку повністю або частково у зв'язку з добровільним виконанням обов'язку ним або іншою особою; інші причини.
Під помилковістю видання наказу розуміється видача виконавчого документу внаслідок помилки суду.
Під відсутністю обов'язку слід розуміти, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.
Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов'язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо), наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.
В даному випадку як підставу для визнання наказу Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 року про стягнення зі Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» на користь Харківської міської ради витрат зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн таким, що не підлягає виконанню, боржник посилається на добровільне його виконання.
Враховуючи викладене вище, відсутність обов'язку боржника відшкодувати стягувачу його витрати на сплату судового збору, що виник на підставі рішення суду, внаслідок його добровільного виконання, є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню відповідного виконавчого документу, що виданий на примусове виконання рішення суду у даній справі.
До заяви про визнання наказу такими, що не підлягають виконанню боржником надано до суду платіжну інструкцію № 77 від 07.11.2025 року.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, боржник сплатив судові витрати.
Враховуючи те, що боржник підтвердив належними доказами факт добровільного виконання у повному обсязі обов'язку, встановленого наказом Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 року на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 року у справі №922/1875/25 щодо сплати судового збору, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання наказу Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 року про стягнення зі Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» на користь Харківської міської ради витрат зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн такими, що не підлягає виконанню повністю на підставі ч.2 ст.328 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо заяви боржника в частині визнання наказу Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 року на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 року у справі №922/1875/25 про зобов'язання Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» привести нежитлову будівлю літ. «А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б у м. Харкові у відповідність до Державних будівельних норм ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля» - таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своєї заяви боржник зазначає, що з 30.10.2025 року всі нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: вул.Холодногірська, 16-Б у м. Харкові перейшли у власність інших осіб та Споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» вже не має у своїй власності жодних приміщень за вказаною адресою.
У свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.
На момент звернення Харківською міською радою до суду з позовною заявою, як і на момент ухвалення рішення Господарським судом, власником нежитлової будівлі літ. «А-2» - стаціонарної АЗС з офісом та магазином по вул.Холодногірській, 16-Б у м.Харкові був Споживчий кооператив "Престиж".
19.09.2025 року не погодившись із рішенням суду Споживчий кооператив "Престиж" звернувся із апеляційною скаргою.
Суд наголошує, що під час звернення з апеляційною скаргою до суду, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції власником нежитлової будівлі літ. «А-2» - стаціонарної АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б у м.Харкові був Споживчий кооператив "Престиж".
Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 03.11.2025 року рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 року залишено без змін.
Водночас, як зазначає Споживчий кооператив "Престиж" в обґрунтування своєї заяви, з 30.10.2025 року всі нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ.«А-2» за адресою: вул. Холодногірська, 16-Б у м. Харкові перейшли у власність інших осіб та Споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» вже не має у своїй власності жодних приміщень за вказаною адресою.
Проте, як вбачається із тексту постанови Східного апеляційного Господарського суду від 03.11.2025 року Споживчим кооперативом "Престиж" не було повідомлено суд про зміну власника нежитлового приміщення, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ані в судовому засіданні 03.11.2025 року, на якому був присутній представник Споживчого кооперативу "Престиж".
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 390/24/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, які діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки»).
Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ейрі проти Ірландії» та «Станєв проти Болгарії». Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Претто та інші проти Італії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клінік дез Акація та інші проти Франції» вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.
У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
В судовому засіданні 18.11.2025 року представник Споживчого кооперативу "Престиж" зазначив, що заборон відчужувати нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: вул. Холодногірська, 16-Б у м. Харкові у Споживчого кооперативу "Престиж" не було. Отже останній скористався свої правом.
Водночас суд звертає увагу боржника (заявника), що частиною другою ст. 42 ГПК України на учасників справи покладено обов'язок сприяння своєчасному, всебічному, повному, об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а відповідно до ч. 1ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Проте, Споживчим кооперативом "Престиж" не було повідомлено суд апеляційної інстанції про відчуження майна, а саме факту того, що Споживчий кооператив "Престиж" не є власником нежитлової будівлі літ. «А-2» за адресою: вул. Холодногірська, 16-Б у м. Харкові.
Надаючи оцінку твердженням боржника стосовно того, що законом чи судом не заборонено боржнику відчужувати нерухоме майно відносно якого наявний спір, то суд вважає відповідні дії неприпустимими, оскільки вони є такими, що перешкоджають виконанню рішення суду, виконання якого є обов'язковим, а відповідну поведінку боржника суд розцінює як недобросовісну. Тлумачення боржником норм діючого законодавства через відсутність прямо передбаченої законом заборони на відчуження майна, суд також розцінює як зловживання правом з боку боржника.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Суд наголошує, що відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника та не повинно створювати для стягувача зайвих перешкод і витрат.
Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) у справі у рішенні "Глоба проти України" no. 15729/07 від 05.07.2012 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Водночас, як вже зазначалось судом, наказом Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 року, виданим на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 року у справі №922/1875/25, було зобов'язано Споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» привести нежитлову будівлю літ.«А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б у м. Харкові у відповідність до Державних будівельних норм ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля» - таким, що не підлягає виконанню.
Проте, як повідомив боржник та вбачається з матеріалів справи, з 30.10.2025 року всі нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: вул.Холодногірська, 16-Б у м. Харкові перейшли у власність інших осіб та Споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» не є власником на даний час, як і не був вже власником на час ухвалення постанови Східним апеляційним господарським судом від 03.11.2025 року.
Законодавець чітко визначив підстави для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов'язку повністю або частково у зв'язку з добровільним виконанням обов'язку ним або іншою особою; інші причини.
Під помилковістю видання наказу розуміється видача виконавчого документу в наслідок помилки суду.
Під відсутністю обов'язку слід розуміти, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.
Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов'язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо), наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21.
Судом встановлено, що на час ухвалення постанови Східним апеляційним господарським судом від 03.11.2025 та видачею 07.11.2025 року Господарським судом Харківської області наказу на примусове виконання про зобов'язання вчинити певні дії, Споживчий кооператив «ПРЕСТИЖ» вже не був власником спірного приміщення, відносно якого було зобов'язання.
Разом з тим, до нових власників приміщення не перейшов обов'язок виконати рішення суду про зобов'язання привести нежитлову будівлю літ. «А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б у м. Харкові у відповідність до Державних будівельних норм ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля».
Таким чином, наказ про зобов'язання підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
У випадку порушення прав позивача у даній справі діями або бездіяльністю нових власників приміщення, він не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав із новим позовом.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання наказів від 07.11.2025 року по справі №922/1875/25 такими, що не підлягає виконанню повністю на підставі ч.2 ст.328 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 232-235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Споживчого кооперативу "Престиж" про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню (вх.№26085 від 10.11.2025) -задовольнити.
2. Визнати наказ Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 року на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 року у справі №922/1875/25 про зобов'язання Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» привести нежитлову будівлю літ. «А-2» - стаціонарну АЗС з офісом та магазином по вул. Холодногірській, 16-Б у м. Харкові у відповідність до Державних будівельних норм ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-9:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека і доступність під час експлуатації», Державних будівельних норм ДБН В.1.2-8:2021 «Основні вимоги до будівель і споруд. Гігієна, здоров'я та захист довкілля» - таким, що не підлягає виконанню.
3. Визнати наказ Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 року на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 року у справі №922/1875/25 про стягнення зі Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» на користь Харківської міської ради витрат зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку статей 254 - 257 ГПК України.
Повна ухвала складена 24.11.2025
Суддя К.В. Аріт
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.