8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1308/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковський С.В.
при секретарі судового засідання Черновою В.О.
та за участю:
представника фізичної особи ОСОБА_1 : Бондаренко А.М. (в режимі відеоконференції), ордер серії АІ №1910265 від 30.05.2025
розпорядника майна : Саутенко С.О., свідоцтво
представника ТОВ "Агрохолдинг Восток" : Рязанцева О.В., ордер серії АХ №1278464 від 30.07.2025
представника боржника : Василенко Н.М., ордер серії АХ №1264241 від 22.09.2025
представника Кіяшко О.Б. та ТОВ "Агроінвест холдинг Старовірівка" : Оріщенко Н.С.
розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_2 з грошовими вимогами по справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг Старовірівка"
про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг"
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2025 року відкрито провадження у справі № 922/1308/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" (код ЄДРПОУ 39365736, місцезнаходження: 63254, Харківська обл., Нововодолазький район, с. Старовірівка, вул. Вишнева, 95), введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна товариства арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича
На офіційному вебсайті Вищого господарського суду України 01.05.2025 року було здійснено публікацію № 75964 про відкриття провадження у справі № 922/1308/25 про банкрутство ТОВ "Агроінвест Холдинг" та призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича. Визначено, що строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника здійснюється протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто до 02.06.2025 року.
02.06.2025 року до господарського суду Харківської області з заявою з грошовими вимогами звернувся фізична особа ОСОБА_2 , в якій кредитор просив суд визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 3 926 294,17 грн., що складаються з суми боргу - 2 500 000,00 грн, інфляційні втрати - 1 016 815,39 грн. за період з 01.06.2021 по 25.05.2024, судовий збір - 42 201,79 грн., що підтверджено рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/3502/24, яке набрало законної сили, інфляційні втрати у розмірі 361 220,99 грн. (за період з 26.05.2021 по 30.04.2025).
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Розпорядником майна арбітражним керуючим Сергієм Саутенком у відповідності до ч.5 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства було розглянуто вимоги цього кредитора та визнано у повному обсязі , а саме: 2 500 000,00 грн. сума безпідставно збережених грошових коштів, 1 016 815,39 грн. - збитки від інфляції, 42201,79 грн. судовий збір, 6056,00 грн. - судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника. Всього на суму 3 926 294,17 грн.
Так, за судовим рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2024 року у справі № 922/3502/24 був задоволений позов та вирішено стягнути з ТОВ "Агроінвест Холдинг" на користь ОСОБА_2 2 500 000,00 грн. безпідставно збережених грошових коштів, 1 016 815,39 грн. збитків від інфляції, 42201,79 грн. судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Також розпорядник майна вважає, що кредитор ОСОБА_2 є заінтересованою особою стосовно боржника ТОВ "Агроінвест Холдинг", у зв'язку з чим вимоги ОСОБА_2 підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів як конкурсний кредитор без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Присутній в судовому засіданні представник кредитора ОСОБА_1 заперечує щодо поданої заяви кредитора та просить відмовити у її задоволенні, обґрунтовуючи це наступним.
Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_2 про грошові вимоги до боржника у справі №922/1308/25 основна сума заборгованості була визнана рішенням господарського суду Харківської області від 22.11.2024 у справі №922/3502/24, згідно якого задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ "Агроінвест Холдинг" про стягнення безпідставно збережених коштів, внесених як додатковий внесок до статутного капіталу боржника ТОВ "Агроінвест Холдинг" у розмірі 2 500 000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 016 815, 39 грн., а також судовий збір у розмірі 42 201, 79 грн. Отже, на думку кредитора, заявлена ОСОБА_2 сума 2 500 000,00 є фактично сумою додаткового вкладу (внеску) ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства "Агроінвест Холдинг" в рамках виконання своїх завдань та функцій, як учасника ТОВ "Агроінвест Холдинг".
Разом з тим, згідно абз. 6 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Отже, як стверджує кредитор, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що учасники (засновники) боржника можуть мати грошові вимоги до останнього, в разі якщо такі вимоги не пов'язані із його участю в діяльності боржника. Проте, оскільки із змісту заяви кредитора ОСОБА_2 до боржника вбачається, що основна сума кредиторських вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Агроінвест Холдинг" (2 500 000,00 грн.), а отже і індекс інфляції, що нарахований на дану суму грошових коштів у розмірі 1 016 815,39 грн. виникли в рамках діяльності ОСОБА_2 , що пов'язана із його участю в ТОВ "Агроінвест Холдинг", це не може бути визнано грошовим зобов'язанням в рамках Кодексу України з процедур банкрутства. В зв'язку з чим, кредитор визнає до зарахування грошових вимог ОСОБА_2 до боржника лише відшкодування судового збору в межах розгляду судової справи №922/3502/24 у розмірі 42 201,79 грн.
Представник кредитора фізичної особи ОСОБА_2 підтримує заяву з грошовими вимогами до боржника та просить суд визнати вимоги в повному обсязі.
Присутній представник кредитора ТОВ "Агрохолдинг Восток" підтримує письмові заперечення кредитора ОСОБА_1 щодо невизнання вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
Розпорядник майна розглянув та визнав вимоги фізичної особи ОСОБА_2 в повному обсязі.
Представник боржника визнає вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заяву ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника, надані суду документи, вислухавши пояснення учасників справи, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).
Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВС: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.
Як було зазначено вище, до суду з заявою з грошовими вимогами звернувся фізична особа ОСОБА_2 , в якій просить суд визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 3 926 294,17 грн., що складаються з сума боргу у розмірі 2 500 000,00 грн, інфляційні втрати - 1 016 815,39 грн. за період з 01.06.2021 по 25.05.2024, судовий збір 42201,79 грн., що підтверджено рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/3502/24, яке набрало законної сили, та інфляційні втрати у розмірі 361 220,99 грн. ( за період з 26.05.2021 по 30.04.2025).
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже сума боргу боржника в частині основного зобов'язання у розмірі 2 500 000,00 грн, інфляційних витрат у розмірі 1 016 815,39 грн. за період з 01.06.2021 по 25.05.2024 та суми судового збору 42 201,79 грн. є грошовим зобов'язанням боржника ТОВ "Агроінвест Холдинг" перед кредитором, які підтверджені матеріалами заяви та рішенням господарського суду господарського суду Харківської області у справі № 922/3502/24 від 21.11.2024.
Щодо інфляційних втрат у розмірі 361 220,99 грн., що нараховані кредитором за період з 26.05.2021 по 30.04.2025 суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Отже, аналізуючи зміст частини другої статті 625 ЦК, Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду визначили, що:
- за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, на неврахування яких вказує скаржник); за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17);
- вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 18.06.2024 у справі № 905/1791/21);
- інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
Узагальнено наведені правові позиції зводяться до того, що в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, крім суми основного боргу:
(1) три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, - особливий вид цивільно-правової відповідальності за прострочення боржником грошового зобов'язання (користування чужими коштами);
(2) суму інфляційних втрат - компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Також, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.
Таким чином, перевіривши зроблені нарахування кредитором сум інфляційних втрат суд вважає, що вони зроблені вірно у відповідності до приписів ст.625 ЦК України, і підлягають задоволенню у загальному розмірі 361 220,99 грн.
Щодо позиції представника кредитора ОСОБА_1 про те, що заявлені вимоги кредитора до боржника, крім сум судового збору, є зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, і як наслідок не є грошовим зобов'язанням у розумінні приписів ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, суд зазначає наступне.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2145/21 від 12.09.2024 було скасовано рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2023 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у вищевказаній справі та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення розмірів часток учасників та розміру статутному капіталі ТОВ "Агроінвест Холдінг". Верховним судом рішення було обґрунтовано наступним.
Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа (частина перша статті 114 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 140 Цивільного кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.
Відповідно до частин першої - третьої, шостої - восьмої, десятої статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.
У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.
Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів.
Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства, можуть встановлюватися інші строки для внесення додаткових вкладів.
Протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, встановленого відповідно до цієї статті, загальні збори учасників товариства приймають рішення про:
1)затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;
2) затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;
3) затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:
1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
2) документ про сплату адміністративного збору;
3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
4) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.
З огляду на викладене вище Верховний Суд дійшов висновку, що законом передбачене право учасника товариства з обмеженою відповідальністю збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткового вкладу. Проте, реалізація цього права учасником товариства має здійснюватися в порядку, встановленому законом. Процедура збільшення статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та / або третіх осіб встановлена у статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". При цьому, основними етапами зазначеної процедури збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів є:
1) прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про залучення додаткових вкладів, в якому визначаються:
- загальна сума збільшення статутного капіталу товариства,
- коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі або можливість внесення учасниками товариства додаткових вкладів без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників чи лише третіх осіб вносити додаткові вклади,
- строки внесення додаткових вкладів,
- запланований розмір статутного капіталу;
2) внесення учасником товариства чи третьою особою додаткового вкладу у строки, встановлені рішенням загальних зборів, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів;
3) прийняття загальними зборами учасників товариства протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, рішення про:
- затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;
- затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;
- затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.
Саме це рішення загальних зборів учасників товариства відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини п'ятої статті 17 чинного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" є підставою для проведення державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
Зазначені висновки ВСУ узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у пункті 99 постанови Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 925/200/22.
Суд зазначає, що 21.07.2020 року відбулися загальні збори учасників ТОВ "Агроінвест холдинг", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом від 21.07.2020 року, зокрема про:
1) встановлення можливість учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі, встановлення права лише певних учасників ТОВ «Агроінвест холдинг», що будуть визначені у рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів учасників до статутного капіталу, вносити такі додаткові вклади;
2) збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» шляхом залучення додаткового грошового вкладу учасника товариства - ОСОБА_2 в розмірі 2 500 000,00 грн., визначення запланованого розміру статутного капіталу товариства після залучення додаткового грошового вкладу учасника товариства - 2 601 000,00 грн та про визначення строку внесення додаткового вкладу учасника товариства протягом дев'яти місяців з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів учасників товариства.
В подальшому ОСОБА_2 на виконання зазначеного рішення загальних зборів 21.04.2021 року за платіжним дорученням № 207957558 від 21 квітня 2021 року було внесено додатковий вклад до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" у розмірі 2 500 000,00 грн.
Однак, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агроінвест холдинг" про затвердження результатів внесення позивачем додаткового вкладу, розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесеного ОСОБА_2 додаткового вкладу та збільшеного розміру статутного капіталу товариства не приймалися.
В зв'язку з чим Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_2 у позовні вимоги фактично направлені на встановлення в судовому порядку всупереч процедурі, визначеній у статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", фактів внесення ним до статутного капіталу ТОВ "Агроінвест Холдинг" додаткового вкладу, збільшення розміру статутного капіталу товариства.
Згідно з частиною першою та пунктами 2 - 5 частини другої статті 30 цього закону загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать: внесення змін до статуту товариства; зміна розміру статутного капіталу товариства; затвердження грошової оцінки не грошового вкладу учасника; перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом.
Отже, прийняття рішень про залучення додаткових вкладів, затвердження результатів внесення додаткових вкладів, розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених додаткових вкладів, затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства, передбачених статтею 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що відповідає та узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо компетенції загальних зборів учасників.
Крім того, Верховний Суд в цій справі зазначив про те, що оскільки у спірних правовідносинах загальні збори ТОВ «Агроінвест холдинг» не прийняли рішень, передбачених частиною 10 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" про затвердження результатів внесення додаткових вкладів, розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів, збільшеного розміру статутного капіталу товариства, це свідчить про те, що збільшення розміру статутного капіталу цього товариства у зв'язку з внесенням позивачем додаткового вкладу не відбулося і як наслідок правова підстава для набуття товариством коштів, внесених ОСОБА_2 як учасником Товариства в якості додаткового вкладу, відпала. У такому випадку ТОВ «Агроінвест холдинг» зобов'язане повернути ці кошти учаснику ОСОБА_2 на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
В подальшому на виконання вказаних приписів кредитор ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просив суду стягнути з боржника ТОВ «Агроінвест холдинг» безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 2 500 000 грн. у порядку ст. 1212 ЦК України, збитки від інфляції у розмірі 1 016 815,39 грн. та суму судового збору. Рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/3502/24 від 21.11.2024, яке набрало законної сили, з ТОВ «Агроінвест холдинг» було стягнуто 2 500 000,00 грн, безпідставно збережених грошових коштів, інфляційні втрати 1 016 815,39 грн., судовий збір 42 201,79 грн.
У відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, представник кредитора ОСОБА_1 фактично ототожнює грошові кошти у розмірі сплаченого ОСОБА_2 на р/р ТОВ «Агроінвест холдинг» додаткового вкладу у розмірі 2 500 000,00 грн, що юридично не відбулося і як наслідок правової підставі для набуття товариством вказаної суми грошових коштів, внесених гр. ОСОБА_2 , як учасником товариства в якості додаткового вкладу, відпала та стягнути на користь ОСОБА_2 згідно рішення господарського суду 2 500 000,00 грн. безпідставно збережених грошових коштів ТОВ «Агроінвест холдинг», які теж не зобов'язанням перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що письмові заперечення кредитора є безпідставними, помилковими та не спростовують доказів, що надані в обґрунтування вимог кредитором ОСОБА_2 .
Щодо заінтересованості кредитора ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника;
Суд зазначає, що фізична особа ОСОБА_2 є заінтересованою особою стосовно ТОВ "Агроінвест Холдинг", оскільки боржник юридична особа, створена за участю кредитора, який є одним з учасником, володіє 50% статутного капіталу товариства та здійснює контроль над боржником.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Суд зазначає, що принцип змагальності, у тому числі про розгляді справи про банкрутство, забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивувати відхилення або врахування кожного доказу, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв'язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
На підстави вищенаведеного, суд вважає, що грошові вимоги фізичної особи ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі, суд дослідив всі докази та обставини заяви кредитора, письмові заперечення кредитора ОСОБА_1 та надав повну юридичну оцінку, враховуючи приписи норм статей 73, 74, 76, 77 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 1, 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 74, 76, 77, 86, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Визнати грошові вимоги фізичної особи ОСОБА_2 до ТОВ "Агроінвест Холдинг" у загальному розмірі 3 920 238,17 грн (четверта черга), які є конкурсними без права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів, а також 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга).
Ухвалу направити кредитору, боржнику, розпоряднику майна.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвала підписана 22.11.2025 року.
Суддя Міньковський С.В.