Справа № 199/15431/25
(3/199/7559/25)
іменем України
24 листопада 2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого лікарем - психіатром у Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна лікарня № 16" Дніпровської міської ради, який притягується до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,-
за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
15.10.2025 о 18:41 годині у м. Дніпрі по вул. Любарського, 2м, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечно, в результаті чого пошкодив заправочний пістолет АЗС «Окко». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заправочний пістолет отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав частково та пояснив, що 15.10.2025 о 18:41 годині у м. Дніпрі по вул. Любарського, 2м, він керуючи транспортним засобом «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_1 , заїхав на АЗС «Окко» аби заправити автомобіль. Після розрахунку на касі, він вийшов на вулицю та побачив, що його автомобіль заправлений. Сівши за кермо, він подивився у дзеркала задньої частини машини, однак нічого не було видно, оскільки на вулиці була напівтемрява. Після початку руху транспортним засобом, він почув звук, та, зупинившись, вийшов і побачив, що на асфальті лежить заправочний пістолет. До нього підійшли працівники АЗС і запропонували сплатити шкоду у розмірі 1700 грн. Дану суму він не сплатив, оскільки на картці мав 300 грн. Він залишив працівникам АЗС свій номер телефону та поїхав з місця події, оскільки поспішав на зустріч із пацієнтом. Він вважає, що саме працівники АЗС повинні були впевнитися в тому, що перед початком руху його автомобіля заправочний пістолет не перебуває у бензобаку його машини, а він в свою чергу на заправці має лише сплатити за пальне та поїхати.
Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в межах пред'явленого протоколу, за обставин, викладених у постанові, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 504557 від 05.11.2025, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв. Згідно протоколу слідує, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ОСОБА_1 ) роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП, що засвідчено підписом останнього;
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.10.2025, в якій зафіксована ділянка місцевості, на якій у вказану вище дату сталась дорожньо-транспортна пригода та які завдані заправочному пістолету АЗС «Окко» механічні пошкодження, а саме: пошкодження муфти з'єднання на паливороздавальному крані А95 Євро;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , відповідно до яких 15.10.2025 приблизно о 18:13 годині він знаходився на своєму робочому (АЗС «Окко», що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського, 2м), де на колонці під номером 2 заправлявся водій транспортного засобу «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_1 . Після заправки, водій вказаного автомобіля почав рух, внаслідок чого відірвав заправочний пістолет. Він одразу вийшов на місце події, аби зафіксувати даний факт (пошкодження заправочного пістолета), та попередити клієнта про необхідність сплатити шкоду. В свою чергу водій вказав, що він не помітив знаходження пістолета у його бензобаку, у зв'язку з чим відмовляється відшкодовувати шкоду. Надалі водій дав свій номер телефону та поїхав з місця події.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_1 , тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Як слідує з вимог п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху Україні слідує, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376.
Інструкцією № 1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції № 1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу постанови, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.
Досліджені судом і покладені в основу постанови докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.
За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, як такі, що виразилися в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, іншого майна.
Доводи ОСОБА_1 , про те, що саме працівники АЗС повинні були впевнитися в тому, що перед початком руху його автомобіля заправочний пістолет не перебуває у бензобаку, а він в свою чергу на заправці має лише сплатити за пальне та поїхати, суд вважає необґрунтованими та розцінюються як спосіб захисту, обумовлений прагненням ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.3 б Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Як слідує із показів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , останній після заправки свого автомобіля на АЗС, сів за кермо, подивився у дзеркала заднього виду, однак нічого не побачив, та почав рух. Почувши звук, він зупинився та вийшовши із автомобіля, побачивши, що на асфальті лежить заправочний пістолет.
Враховуючи вищевказані пояснення ОСОБА_1 , суд убачає відсутність заперечення ОСОБА_1 щодо факту, який мав місце 15.10.2025, а саме: заправивши автомобіль пальним, не переконався у безпеці руху, внаслідок чого пошкодив запровочний пістолет, переклавши свій обов'язок, як водія (п. 10.1 Правил дорожнього руху Україні) на працівника АЗС.
Вказане узгоджується з письмовими показами свідка ОСОБА_2 , який підтвердив, що на колонці, де заправлявся водій транспортного засобу «Chevrolet Volt», державний номерний знак НОМЕР_1 , останній почав рух, внаслідок чого відірвав заправочний пістолет, оскільки не помітив знаходження пістолета у бензобаку.
В силу вимог КУпАП письмові покази свідка ОСОБА_2 є процесуальним джерелом доказів і тому, як один із процесуальних доказів покладені в основу постанови суду.
Суд констатує, що ОСОБА_1 визнав свою провину в тому, що 15.10.2025 о 18:41 годині у м. Дніпрі по вул. Любарського, 2м, саме він залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетним, що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 24.11.2025 (справа № 199/15432/25; провадження (3/199/7560/25).
Так, судом при перевірці доводів ОСОБА_1 не встановлено істотних порушень вимог чинного законодавства, які б перешкоджали суду повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1 .
Обставин, які б вказували на упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та ОСОБА_1 надано не було, як і не надано відповідних рішень суду про оскарження дій працівників поліції.
З огляду на вищевказане, перевіряючи доводи ОСОБА_1 щодо недоведеності його вини, суд прийшов до висновку, що вони зводяться до переоцінки одиничних непрямих доказів. При цьому, вказані учасники провадження, оцінюють і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження, а доводи ОСОБА_1 щодо неспроможності обвинувачення, висунутого останньому, суд належним чином перевірив.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні та прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП. При цьому, суд зауважує, що від початку розгляду даного матеріалу ОСОБА_1 реалізовував свої процесуальні права, передбачені чином законодавством, повідомивши суд, що захисник у даній справі йому не потрібен, як і не вважав за доцільним викликати до суду свідка.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, особу порушникаОСОБА_1 , який свою провину визнав частково, ступінь його вини, майновий стан, офіційно працевлаштований, істотність наслідків вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність та вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно з ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко
24.11.2025