65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
"24" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4642/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О., розглянувши матеріали позовної заяви вх. № 4778/25 від 18.11.2025 фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 1) Департаменту культури, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуртожиток творчих працівників» (вул. Тираспольська, 27/29, м. Одеса, 65020) про визнання недійсним договору,
18.11.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява фізичної особи ОСОБА_1 до Департаменту культури, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуртожиток творчих працівників», в якій позивач просить суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір управління майном від 04.08.2016 № 979.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що фізична особа ОСОБА_1 , як працівник Комунального підприємства «Одеський обласний академічний драматичний театр», з 02.03.2007, на підставі виданого ордеру, разом з членами родини проживає у кімнаті № НОМЕР_1 у гуртожитку творчих працівників, за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас, як наголошує позивач, власником 7, 8 та 9 поверхів будівлі вищевказаного гуртожитку є територіальна громада в особі Одеської обласної ради, а повноваження з управління цим об'єктом нерухомості делеговано Одеській обласній державній адміністрації. Так, за поясненнями позивача, між відповідачами був укладений спірний договір, умовами якого передбачено здійснення відповідачем-2 управління 7, 8 та 9 поверхами будівлі вищевказаного гуртожитку, разом з цим, як вказує позивач, цей договір укладений відповідачем-1 за відсутності належних повноважень, що зачіпає законні інтереси фізичної особи ОСОБА_1 , як мешканця гуртожитку.
Розглянувши матеріали позовної заяви фізичної особи ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про таке.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Так, спори за участю особи, як учасника цивільних правовідносин, підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як Цивільного процесуального кодексу України, так і Господарського процесуального кодексу України, залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п. 13); інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (п. 15). Для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Некомерційною господарською діяльністю є самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Так, для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єктів господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
Водночас суд відзначає, що серед загальних критеріїв визначення судової юрисдикції виділяють предметний (характер спірних матеріальних правовідносин) і суб'єктний (суб'єктний склад цих правовідносин) критерії. Критерії розмежування видів судової юрисдикції - це передбачені законом підстави, з якими пов'язується можливість віднесення справи до того чи іншого виду судової юрисдикції.
Як вбачається з позовної заяви фізичної особи ОСОБА_1 , відповідачами за поданим до господарського суду позовом є дві юридичні особи, а з тексту позовної заяви можна дійти висновку, що у спірних правовідносинах позивач захищає власні права та інтереси як мешканець гуртожитку. В цей же час, зі змісту позовної заяви судом не встановлено, що у позивача наявні корпоративні відносини з відповідачем-1 чи відповідачем-2 та заявлені позовні вимоги стосуються питань створення, діяльності, управління або припинення діяльності відповідачів.
Отже, враховуючи предмет, характер спору та суб'єктний склад його сторін, суд зазначає, спір за вищевказаними позовними вимогами не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. В цей же час суд роз'яснює, що з урахуванням предмету та підстав позову, які стосуються житлових прав позивача як мешканця гуртожитку, з огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин (позивач є фізичною особою) та ст. 19 ЦПК України, дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1, 3-6 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позовна заява фізичної особи ОСОБА_1 не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, вказане є підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У відкритті провадження у справі № 916/4642/25 за позовною заявою фізичної особи ОСОБА_1 за вх. ГСОО № 4778/25 від 18.11.2025 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 24.11.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Д.О. Бездоля