65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"21" листопада 2025 р. Справа № 916/4630/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглядаючи заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 від 17.11.2025р. вх. № ГСОО 4-64/25 до Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна», у справі №916/4630/25
Заява ОСОБА_1 від 17.11.2025р. вх. № ГСОО 4-64/25, подана по справі №916/4630/25, розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Встановив: 17.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з заявою вх. № 4-64/25 до Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва “Лагуна» про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить постановити ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до подання позовної заяви шляхом накладення заборони Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва “Лагуна» та будь-яким іншим особам припиняти надання ОСОБА_1 до Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва “Лагуна» про визнання протиправним та скасування рішення КСІДБ “Лагуна» від 08.11.2025 про виключення ОСОБА_1 з членів КСІДБ “Лагуна».
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 призначено суддю Петренко Н.Д.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2025р. суддею Петренко Н.Д. заявлено самовідвід від розгляду справи № 916/4630/25. Матеріали справи № 916/4630/25 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви передано для повторного автоматизованого розподілу у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025р. вищевказану заяву передано на розгляду судді Д'яченко Т.Г.
В обґрунтування поданої заяви було зазначено суду, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є членом Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна», що підтверджується членською книжкою садовода № НОМЕР_1 .
За поясненнями заявника, 05.11.2025р. ОСОБА_1 отримала лист Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» № 1 від 04 жовтня 2025 року (відправлений 04.11.2025р.), яким повідомлено, що « 08» жовтня 2025 року об 11:00 год. в приміщенні бухгалтерії Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» відбудеться засідання правління КСІДБ «Лагуна», на якому буде розглядатися питання про виключення ОСОБА_1 з членів Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» нібито за самовільне під'єднання ділянки № НОМЕР_1 до внутрішньогосподарської мережі водопостачання ділянки №1766 та за перешкоджання здійснення будівельних робіт, замовлених Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна».
Заявником зазначалось суду, що жодних правил кооперативу ніколи не порушувалось, членські внески заявник оплачувала вчасно.
Як стверджує заявник, 13.11.2025р. ОСОБА_1 отримала лист Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» № 1 від 11 листопада 2025 року, яким повідомлено, що правлінням Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» було прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 з членів КСІДБ «Лагуна».
Окрім того, повідомлено, що Кооперативом садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» з 01.12.2025р. буде припинено надання ОСОБА_1 послуг з електро- та водопостачання, які КСІДБ «Лагуна» надає своїм членам.
Також, заявник зазначав суду, що ОСОБА_1 має намір звернутися до Господарського суду Одеської області із позовом до Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» про визнання протиправним та скасування рішення про виключення ОСОБА_1 з членів КСІДБ «Лагуна», яке було прийнято без можливості участі ОСОБА_1 .
Додатково заявник повідомляє суд, що станом на цей час садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним житлом ОСОБА_1 та її сім'ї. ОСОБА_1 також належить на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 , однак 17.06.2025р. вказаний будинок постраждав внаслідок ворожого обстрілу (пряме влучання одного із шахедів) та майже не придатний для проживання.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 від 17.11.2025р. вх. № ГСОО 4-64/25, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Суд вважає, що з огляду на предмет позову, який буде поданий до суду, запропоновані в заяві заходи забезпечення позову - є цілком обґрунтованими та такими, що направлені на забезпечення справедливого та ефективного захисту порушених прав, та можливість позивача захистити своє право в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.02.1994р. у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006р. у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008р. нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов'язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес. Дана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 16.09.2020р. у справі №910/13208/19.
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Відтак, визначені заявником способи забезпечення позову є адекватними та співмірними, мають логічний зв'язок з предметом позовних вимог, і можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Водночас, за приписами ст.ст. 13, 14, 74 Господарського процесуально кодексу України, обов'язок доведення обґрунтованості припущення виникнення та існування відповідних ризиків покладається на позивача як ініціатора вжиття забезпечувальних заходів.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуально кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 ст. 74 Господарського процесуально кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуально кодексу України, є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуально кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, на переконання суду, позивачем наразі не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість загрози вчинення відповідачем дій, які б утруднили або унеможливили ефективний судовий захист у межах цього провадження. При цьому, заявник не обмежений правом на звернення до суду за захистом порушеного права, з наданням належного документального підтвердження вчинення відповідачем дій, направлених на позбавлення такого права, як шляхом подання відповідного позову до суду, так і заяви про забезпечення такого позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви від 17.11.2025 року.
Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 від 17.11.2025р. вх. № ГСОО 4-64/25 до Кооперативу садоводів та індивідуального дачного будівництва «Лагуна» №916/4630/25 - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 21.11.2025р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко