про залишення заяви без руху
24 листопада 2025 року Справа № 915/1658/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Дпавченко Т.М.,
розглянувши матеріали заяви боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 14.11.2025 (вх. №16102/25 від 17.11.2025), про неплатоспроможність боржника. Заявниця, посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить, зокрема, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, затвердити кандидатуру Белінської Наталії Олександрівни та призначити керуючим реструктуризацією боргів; оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному сайті Вищого господарського суду України, визнати її неплатоспроможним, прийняти запропонований план реструктуризації та зупинити нарахування штрафних санкцій, пені, комісії, процентів (загальний мораторій).
В обґрунтування поданої заяви боржниця вказує, що станом на дату звернення до суду має заборгованість в розмірі 1307663,41 грн перед 4 банками, 41 фінансовими установами та 41 фінансовими установами, яку не може погасити з причини недостатності коштів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1658/25 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М..
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про залишення її без руху, з наступних підстав.
Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема у ст. 115, 116 КУзПБ.
Перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема ч.3 ст. 116 КУзПБ.
Частинами 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Тобто, саме на заявника покладено обов'язок надання доказів на підтвердження своїх вимог.
З огляду на мету та цілі КУзПБ, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Саме така правова позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Відтак до боржника - фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Відсутність доказів наявності кредиторів, первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
КУзПБ визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Не надання всіх доказів до заяви про відкриття провадження у справі унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність та додані до неї додатки суд встановив наявність недоліків.
По-перше, у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 зазначила про наявність заборгованості перед 45 кредиторами у загальному розмірі 1307663,41 грн, однак, конкретних обставин, що стали підставою для звернення до суду, зокрема відомостей щодо невиконання перед кредиторами зобов'язань не вказано, усіх визначених КУзПБ доказів суду не надано, чим порушено п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 має повідомити суд про обставини, що стали підставою для звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч 2 ст. 116 КУзПБ, із обґрунтуванням природи та причин неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавця), з підтверджуючими доказами, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, відомості та докази припинення обов'язкових платежів тощо, оскільки більша частина заборгованості боржниці виникла за договорами, укладеними вже в поточному 2025 році.
Також, боржницею зазначено, що попри неодноразові звернення до кредиторів із проханнями про реструктуризацію заборгованості, більшість із них відмовили у пом'якшенні умов або погодилися лише формально та чинили тиск та її, не зменшуючи загального фінансового навантаження, проте до заяви не подано доказів, що підтверджують вказані боржницею обставини.
По-друге, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, підставою звернення до суду заявниця вказує п. 4 ч. 2 ст. 115КУзПБ.
При цьому, щодо підстави для відкриття у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство заявником не додано доказів загрози неплатоспроможності згідно ч. 1 ст. 1 КУзПБ. Для встановлення підстави для відкриття справи (п. 4) дослідженню підлягають конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
По-третє, заявницею не надано усіх доказів, що підтверджують її неплатоспроможність, зокрема, не надано копій усіх договорів, та інших доказів, на підставі яких виникла заборгованість перед 45 кредиторами, зазначеними нею у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та конкретизованому списку кредиторів через їх відсутність або втрату.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Подання боржницею при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту та частини договорів, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, від 13.05.2024 у справі №922/5486/23.
Надана заявницею роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором лише в сукупності з іншими первинними документами.
Так, відповідно до наданої роздруківки з сайту Українського бюро кредитних історій стосовно боржниці станом на 11.11.2025, загальна поточна заборгованість останньої перед кредиторами становить 1015109,54 грн, загальна поточна прострочена заборгованість становить 703180,59 грн, у поданому до суду конкретизованому списку кредиторів заявниця вказала суму поточної заборгованості перед кредиторами - 703180,59 грн, а за підрахунком суду (сум з КСК) сума поточної заборгованості становить 1031651,99 грн.
Крім цього, що в конкретизованому списку кредиторів, боржницею вказано заборгованість станом на 11.11.2025 перед кредиторами ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС», ТОВ «ФК «ТОП1», ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», ТОВ «ВК «Є ГРОШІ», ТОВ «ЙОТА ІНВЕСТ», ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», при цьому поточна заборгованість за договорами, укладеними з цими кредиторами, становить 0,00 грн.
До того ж заявницею у списку кредиторів зазначено про відступлення кредиторами права вимоги, однак попри це такі кредитори з нульовими простроченими вимогами внесені заявницею до такого списку.
Також, зважаючи на отримані від фінустанов відповіді щодо актуального розміру заборгованості, боржниця у конкретизованому списку кредиторів зазначає інші відомості щодо розміру боргу.
Таким чином, перелічені обставини підлягають уточненню боржницею.
Додатково суд зазначає, що заявницею не додані первинні документи щодо зобов'язань перед ТОВ «ФІНТАРГЕТ», ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ІННОВА-НОВА» , ТОВ «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ», ТОВ «МІЛОАН» (договір № 8416503 від 26.11.2024), ТОВ «ТАСКОМБАНК» (договори TranshIzi 30109655 dsl 29.12.2024, №2770 від 15.09.2023), ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ), ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Крім цього, боржницею не у повному обсязі здійснено досудову роботу по з'ясуванню розміру заборгованості. Так, матеріали справи не містять доказів звернення до фінустанов задля з'ясування розміру заборгованості, при цьому до заяви додано лише відповіді ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», ТОВ «СМАРТІВЕЙ ЮКРЕЙН», ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (лише щодо Договору позики № 8365957 від 15.06.2025), ТОВ «СОС КРЕДИТ», ТОВ «ТАСКОМБАНК» (лише щодо 4-х з 11 договорів: № 2770 від 15.09.2025, № 00221540849-СК від 09.08.2023, № 002/10585002-SP, № 002/21540849 від 09.08.2023), ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ТОВ «ГВАДІАНА», ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», ТОВ «ФК «Є ГРОШІ», ТОВ «ЙОТА ІНВЕСТ».
Також суд зазначає, що до заяви боржницею додано Договір про споживчий кредит № 37201 від 11.07.2025, укладений між боржницею та ТОВ «ГРОШІ 247», проте останньою в заяві не зазначено заборгованість перед цією установою.
Таким чином, боржницею до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано належних доказів (судових рішень, договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Суд звертає увагу, що відсутність у заявниці оригіналів доказів не звільняє її від обов'язку, визначеного п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, щодо зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, та не звільняє від обов'язку вжити заходів щодо отримання засвідчених належним чином копій документів, у тому числі. У разі обґрунтованої неможливості подання зазначених заявником доказів, процесуальним законодавством передбачена можливість вчинення певних процесуальних дій заявником (ч. 3 ст. 164, ст. 81 ГПК України).
По-четверте, ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі не зазначено відомостей, визначених ч. 5 ст. 34 КУзПБ.
При цьому, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявником надано суду заяву-згоду арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни, (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора №190 від 12.02.2013) про участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
На виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, заявницею надано договір про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 14.08.2025, укладений між арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.2 укладеного договору ОСОБА_1 зобов'язується оплатити послуги та відшкодувати витрати, пов'язанi iз введення судової процедури у справі про банкрутство боржника.
Оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 45420 грн за весь строк виконання повноважень. ОСОБА_1 вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у cyмi 4542 грн щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність (п.п. 3.1., 3.2. Договору), однак доказів наявності у заявниці коштів (з урахуванням загального доходу боржниці (в місяць) в сумі 306,44 грн, необхідного прожиткового мінімуму в місяць для боржниці в сумі 3028,00 грн, щомісячне погашення вимог кредиторів згідно плану реструктуризації боргів в сумі 3000,00 грн відповідно до поданого проекту плану реструктуризації боргів, з урахуванням офіційного непрацевлаштування боржниці) для оплати витрат у справі суду не надано.
Отже, доказів можливості виконання договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 14.08.2025, укладеного між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною, не надано. Відомостей щодо походження коштів на оплату винагороди арбітражного керуючого та для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність суду, не надано.
У зв'язку з чим, заявниця має надати докази наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі.
Крім того, як вбачається з тексту заяви, боржниця вказує наступні додатки:
1. Заява на приєднання АК.pdf.
2.Кредитні договори та інші докази заборгованості.pdf.
3.Особисті документи.pdf.
4.Процесуальні документи.pdf.
5.Декларація 2022 рік.pdf.asice.zip.
6.Декларація 2023 рік.pdf.asice.zip.
7.Декларація 2024 рік.pdf.asice.zip.
8.Декларація 2025 рік.pdf.asice.zip.
3.Кредитна історія УБКІ.pdf.
Зазначені додатки не відповідають переліку матеріалів, доданих до заяви про неплатоспроможність боржника. Тому, наведений перелік не дає змоги суду встановити, які саме докази додані заявником до заяви, що унеможливлює перевірку судом обсягу поданих доказів, якими боржник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 3 ст. 37 КУзПБ, яка застосовується судом на підставі ст. 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що на стадії прийняття господарським судом та перевірки форми та змісту заяви про неплатоспроможність, а також на етапі вирішення питання щодо можливості призначення підготовчого засідання встановлено, що зміст заяви не відповідає вимогам ч. 3 ст. 162 ГПК України та ст. 115, 116 КУзПБ, зазначена заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху до виправлення недоліків та подання суду відповідних доказів.
Зазначені вище недоліки заяви слід усунути шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків заяви, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
При постановленні даної ухвали судом прийнято до уваги прецедентні рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.98 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Керуючись ст. 2, 34, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Залишити без руху заяву ОСОБА_1 від 14.11.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Встановити заявниці строк для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
3. Роз'яснити заявниці, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України вважається неподаною та повертається заявниці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Т.М. Давченко