Рішення від 01.09.2025 по справі 915/686/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 року Справа № 915/686/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА", пр-т. П. Григоренка, 43, м. Київ, 02041 (код ЄДРПОУ 32049199)

електронна пошта: elena.zhukotanska@metro.ua

до відповідача держави Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, вул. Велика Дмитрівка, 15а, м. Москва, Російська Федерація, ГСП-3, 125993

електронна пошта: mail@genproc.gov.ru; erp_support@genproc.gov.ru

про відшкодування збитків в сумі 209 098 057, 33 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бумба О.А. (поза межами суду)

від позивача: Жукотанська О.В. (поза межами суду)

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" з позовною заявою до відповідача держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, в якій просить суд стягнути суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, в розмірі 209 098 057, 33 грн., що еквівалентно 5 212 426, 61 доларів США (по курсу НБУ на день подання позову).

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму судових витрат, які позивач поніс, та які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, в тому числі витрати на правову допомогу.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 13.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2024 задоволено заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" Жукотанської О.В. про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 13.08.2024, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 призначено підготовче засідання по справі на 24.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2025 постановлено здійснити розгляд справи у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 05.03.2025.

Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 05.03.2025, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у вимушеній відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2025 призначено підготовче засідання по справі на 08.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.04.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 19.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 закрито підготовче провадження у справі. Призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 21.07.2025 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.07.2025 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.08.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 01.09.2025 (ст. 219 ГПК України).

Повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідач Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації явку повноважного представника в жодне підготовче/судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992.

Відповідно до ст. 5 Угоди компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі, воєнний стан не скасовано.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

У зв'язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 року припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 року щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. № 100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

Враховуючи вищевикладене, в суду не має можливості для направлення ухвал суду ані безпосередньо на адресу відповідача, ані шляхом направлення доручення, ані іншими дипломатичними каналами, у зв'язку з чим єдиним повідомленням відповідача про розгляд справи та дати судових засідань є розміщення оголошень на сайті "Судова влада України".

Судом на офіційній сторінці Господарського суду Миколаївської області веб-порталу "Судова влада України" розміщувались відповідні оголошення щодо розгляду справи № 915/686/24.

Всі процесуальні документи суду по справі № 915/686/24 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ досудових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Крім того, позивач у справі надіслав позовну заяву, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2024, від 24.01.2025, від 08.04.2025, від 19.05.2025 та від 21.07.2025 з перекладом на російську мову засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" на адресу посольства Російської Федерації у Республіці Молдові, за адресою: boulevard Stefan cel Mar. 153. Kishinev, Republic of Moldova, 2004 та офіційну електрону адресу embmoldova@mid.ru.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття належних, достатніх та допустимих заходів з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 915/686/24.

Як зазначено вище, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 01.09.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

Позивач здійснює торгівельну діяльність через торгівельні центри в різних містах України, зокрема, торговельному центрі № 23 філія МЕТРО, який знаходиться в м. Миколаїв, проспект Героїв України, 9-Д.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, починаючи з початку березня 2022 року місто Миколаїв зазнавав постійних обстрілів та був територією активних бойових дій, так у зв'язку з підвищеною небезпекою для працівників та відвідувачів Торговельного центру та частими обстрілами м. Миколаїв позивачем було прийнято рішення про призупинення роботи Торгівельного центру в період з 05.03.2022 по 06.03.2022, з 07.03.2022 по 08.03.2022, з 10.03.2022 по 03.04.2023 року. Також робота Торгівельного центру частково призупинялася у зв'язку з тим, що в результаті військових дій в приміщенні Торговельного центру було відсутнє водопостачання (відбулося пошкодження систем водопостачання у всьому місті та як результат це спричинило відсутність подачі питної води у місто). Відповідно до наявної інформації військовими РФ було навмисно підірвано водогін «Дніпро-Миколаїв», внаслідок чого централізоване водопостачання у м. Миколаїв було припинено 12 квітня 2022 року. Як результат для повноцінної роботу Торгівельного центру позивач був змушений здійснити буріння власної свердловини, воду з якої стали використовувати для потреб Торговельного центру.

Крім того, в період з 24.02.2022 року постійно відбувалося відключення електропостачання, а саме 07.03.2022, 13.03.2022, 14.03.2022, 16.03.2022, 24.03.2022, 28.03.2022 та у інші періоди. 16.04.2022 у центр міста влучила ракета, в результаті чого в магазині була відсутня електроенергія на значний час.

Безпосередньо сам Торговельний центр № 23 МЕТРО, що розташований за адресою: 54025, м. Миколаїв, Миколаївський район, просп. Героїв України 9-Д зазнав пошкоджень внаслідок падіння ракети поруч з приміщенням магазину. Прямого попадання не було, пошкодження пов'язано з вибуховою хвилею, що призвело до вибитих дверей та вікон, пошкодженого фасаду, пошкодження даху будівлі, руйнування стелі всередині приміщення будівлі. Також в результаті вищезазначених обставин продукти харчування, напої, побутова хімія тощо, які перебували у приміщенні Торговельного центру, зазнали ушкоджень та псування та були списані позивачем.

Відповідно до Звіту Запорізької торгово-промислової палати ОЦ-2059/4 від 20.03.2024 року про незалежну оцінку розміру реальних збитків, вартість витрат, які зазнало МЕТРО у зв'язку з описаною подією, становить 27 351 281, 96 грн. з ПДВ, а відповідно до Звіту Запорізької Торгово-промислової палати Звіт ОЦ-2059/10 про незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди від 20.03.2024 року розмір упущеної вигоди складає 181 746 775, 37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 41, 129 Конституції України, резолюцією Генеральної асамблеї ООН щодо сприяння здійсненню правового захисту та забезпечення відшкодування збитків у зв'язку з агресією проти України від 14.11.2022, п. 1, 3 Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Статуту ООН, Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004, Європейською конвенцією про імунітети держав 1972, ст. 53 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 15, 16, 22, 87, 89, 524, 533, 1166 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 3, 5, 6 Закону України «Про валюту і валютні операції», Законом України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», практикою ЄСПЛ, рішеннями Міжнародного Суду ООН у справі North Sea Continental Shelf (ФРН проти Нідерландів) від 20.02.1969, Порядком надання компенсацій для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 381, судовою практикою.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.07.2023 ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32049199) було зареєстровано 15.05.2002.

Відокремленим підрозділом юридичної особи, зокрема, є філія Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" в м. Миколаїв (код ЄДРПОУ ВП:35510514). Місцезнаходження: Україна, 54007, Миколаївська обл., місто Миколаїв, пр. Героїв України, будинок 9-Д.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.02.2024 філія ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ ВП: 35510514) було зареєстровано 17.10.2007.

Видами економічної діяльності є:

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний)

46.34 Оптова торгівля напоями

46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами

46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами

47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах

47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах

Станом на 05.02.2024 та на час звернення позивача з позовом до суду місцезнаходженням філії ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» є: Україна, 54007, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. просп. Героїв України, 9-д.

На підтвердження права власності ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» на нерухоме майно за адресою просп. Героїв України, 9д, м. Миколаїв позивачем до матеріалів справи додано наступні документи:

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.08.2008 № 19984790, відповідно до якого право власності на нежитловий об'єкт/торгівельний центр за адресою м. Миколаїв, просп. Героїв України, 9д (реєстраційний номер 21186311) зареєстровано за ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» в книзі за № 29 на підставі договору купівлі-продажу № 5240 від 27.06.2008. Форма власності: приватна. Частка: 1/1;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка від 23.04.2018 № 121611567), відповідно до якої право власності на нежитловий об'єкт/торгівельний центр загальною площею 118107,7 кв.м., який складається з торгівельного центру за літ. А-1 загальною площею 11810,7 кв.м., резервуару з насосною за літ. Б, навіс за літ. В-1, склад за літ. Г-1, вагончик охорони № 12, трансформаторна № 13, дизельна № 14, огорожі, ворота № 11, 15, 16, споруди № 17, покриття № 1, відкритий склад № ІІ, ІІ, гостьова паркова № ІІІ, ІY за адресою просп. Героїв України, 9д, м. Миколаїв зареєстровано 03.08.2017 за ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (розмір частки 1/1). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1322575448101. Номер запису про право власності 21793186.

На підтвердження права власності ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» на земельну ділянку за адресою просп. Героїв України, 9д, м. Миколаїв позивачем до матеріалів справи додано наступні документи:

- державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 144834 від 15.12.2008, виданий ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», відповідно до якого ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:15:004:0022, площею 46358,00 кв.м. за адресою просп. Героїв України, 9д, м. Миколаїв на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.06.2008 № 5238 та № 5239. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для обслуговування торговельного центру. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку або постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020800100104;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта (інформаційна довідка від 05.07.2024 № 385764368), відповідно до якої право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:15:004:0022, площею 46358,00 кв.м., з цільовим призначенням: для обслуговування торговельного центру, за адресою просп. Героїв України, 9д, м. Миколаїв зареєстровано 03.08.2017 за ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (розмір частки 1/1). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1322545448101. Номер запису про право власності 21792627.

Отже, на момент початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України та до цього часу позивач ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» є власником об'єкта нерухомого майна торгівельного центру за літ. А-1 загальною площею 11810,7 кв.м., резервуару з насосною за літ. Б, навіс за літ. В-1, склад за літ. Г-1, вагончик охорони № 12, трансформаторна № 13, дизельна № 14, огорожі, ворота № 11, 15, 16, споруди № 17, покриття № 1, відкритий склад № ІІ, ІІ, гостьова паркова № ІІІ, ІY та земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:15:004:0022, площею 46358,00 кв.м. за адресою: Миколаївської області, м. Миколаїв , просп. Героїв України, 9д.

24.02.2022 держава Російська Федерація здійснила повномасштабну збройну агресію відносно України і ввела свої війська на її територію.

У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан на всій території України, який триває на даний час.

Позивач в позовній заяві зазначає, що Торговельний центр № 23 МЕТРО, що розташований за адресою: 54025, м. Миколаїв, Миколаївський район, просп. Героїв України 9-Д зазнав пошкоджень внаслідок падіння ракети поруч з приміщенням магазину. Прямого попадання не було, пошкодження пов'язано з вибуховою хвилею.

На підтвердження факту призупинення та відновлення роботи торговельного центру позивачем долучено до матеріалів справи накази, а саме:

- наказ ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» № 34/4-ОД від 04.03.2022 «Про призупинення роботи торговельного центру № 23», яким вирішено призупинити роботу торговельного центру № 23 ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (що розташований за адресою: м. Миколаїв, просп. Героїв України, 9Д) з 07.03.2022 по 08.03.2022 включно (у зв'язку з введенням воєнного стану);

- наказ ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» № 34/5-ОД від 04.03.2022 «Про призупинення роботи торговельного центру № 23», яким вирішено призупинити роботу торговельного центру № 23 ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (що розташований за адресою: м. Миколаїв, просп. Героїв України, 9Д) з 05.03.2022 тривалістю на одну добу (у зв'язку з введенням воєнного стану);

- наказ ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» № 34/6-ОД від 09.03.2022 «Про призупинення роботи торговельного центру № 23», яким вирішено призупинити роботу торговельного центру № 23 ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (що розташований за адресою: м. Миколаїв, просп. Героїв України, 9Д) з 10.03.2022 до окремого наказу про поновлення роботи торговельного центру (у зв'язку з введенням воєнного стану);

- наказ ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» № 39/7-ОД від 03.04.2023 «Про відновлення роботи торговельного центру № 23», яким вирішено відновити роботу торговельного центру № 23 ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (що розташований за адресою: 58007, м. Миколаїв, просп. Героїв України, 9-Д) з 03.04.2023 (у зв'язку із зменшенням небезпеки для працівників торговельного центру та відвідувачів, а також завершенням відновлювальних ремонтних робіт).

07.02.2023 позивач звернувся до Миколаївської обласної військової адміністрації з листом № 452 від 07.02.2023, в якому зазначив, що у зв'язку з підвищеною небезпекою для працівників та відвідувачів Торговельного центру було прийнято рішення про призупинення роботи в період 05.03.2022, з 07 по 08.03.2022 та з 10.03.2022 по теперішній час. Враховуючи активні воєнні дії, доступ до приміщення магазину був тимчасово втрачений, що позбавило можливості перемістити продукцію, і відповідно товари з обмеженим строком дії були зіпсовані та списанні.

Також в листі позивач просив повідомити та підтвердити факт наявності активних бойових дій, ракетних ворожих обстрілів, влучання снарядів та озброєння, відключення електропостачання та/або водопостачання, інших небезпечних факторів на території міста Миколаїв в період кінця лютого - початку квітня 2022 року.

Відповідно до інформації Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) № 05-64/482/5-23 від 06.03.2023, наданої на запит ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», посилаючись на постанову КМУ № 1364, наказ Мінреінтеграції № 56, станом на 03.03.2023 територія Миколаївської територіальної громади (район розташування Торговельного Центру № 23 філія МЕТРО, м. Миколаїв, пр.-т Героїв України, 9-Д) з 26.02.2022 по 11.11.2022 була віднесена до території активних бойових дій.

За інформацією МКП «Миколаївводоканал» з 24.02.2022 підприємство за власною ініціативою не здійснювало відключення Торговельного Центру № 23 філія МЕТРО. Російськими військами було навмисно підірвано водогін «Дніпро-Миколаїв», внаслідок чого централізоване водопостачання у м. Миколаєві було припинено 12.04.2022.

Також за інформацією АТ «Миколаївобленерго» відключення електропостачання в районі розташування Торговельного Центру № 23 Філія МЕТРО, м. Миколаїв, пр-т Героїв України, 9-Д в період з 24 лютого 2022 року до початку квітня 2022 року відбувалось 07.03.2022 з 05.40 до 06.13, 13.03.2022 з 23.49 до 00.37, 14.03.2022, 14.03.2022 з 07.29 до 09.52, 16.03.2022 з 10.30 до 14.00, 24.03.2022 з 16.03 до .17.40 та 28.03.2022 з 17.36 до 17.50.

Миколаївська обласна військова адміністрація відповідно до наданих їй чинним законодавством повноважень не здійснює фіксацію та документування воєнних злочинів, ракетних ворожих обстрілів, влучання снарядів та озброєння, зокрема ведення бойових дій збройними силами російської федерації на території міста Миколаєва та Миколаївської області. Фіксація та документування воєнних злочинів, ведення бойових дій відбувається відповідно до вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України. Для отримання запитуваної інформації та документів щодо ракетних ворожих обстрілів, влучання снарядів в районі розташування підприємства, ТОВ «Метро Кеш енд Кері і Україна» необхідно звернутись до Головного управління ДСНС України у Миколаївській області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

02.09.2022 наказом ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» № 91-ОД «Про призначення комісії та проведення проміжної інвентаризації в ТЦ 1023 ТОВ «Метро Кеш енд Кері і Україна» вирішено, зокрема, провести проміжну (річну) інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей в ТЦ № 1023 11.09.2022 та здійснити коригування облікової кількості товару в випадку виявлення розбіжностей у відділах відповідно до переліку зазначеному в наказі: Відділ № 51 "Одяг, товар для дому", Відділ № 52 "Товар для офісу та подорожей", Відділ № 53 "Кухонне приладдя", Відділ № 54 "Сезонні товари, товари групи "зроби сам", Відділ № 55 "Техніка", Відділ № 56 "Догляд за будинком та офісом", Відділ № 111 "Пекарня", Відділ № 112 "Молочні продукти", Відділ № 113 "Делікатеси", Відділ № 114 "Молоко і молокопродукція", Відділ № 115 "М'ясо", Відділ № 116 "Свіжа риба", Відділ № 117 "Ковбасні вироби", Відділ № 118 "Овочі та фрукти", Відділ № 123 "Делікатеси", Відділ № 134 "Заморозка риба", Відділ № 151 "Консервовані продукти", Відділ № 152 "Бакалія", Відділ № 153 "Кондитерські вироби та снеки".

Результати інвентаризації відображено у зведених результатах по інвентаризації станом на 11.09.2022 по ТЦ Метро 1023, звірювальній відомості інвентаризації артикулів по відділах 52, 54, 55 станом на 11.09.2022, зведеній звірювальній відомості результатів інвентаризації станом на 11.09.2022, інвентаризаційному описі станом на 11.09.2022.

Відповідно до довідки про відображення результатів інвентаризації на ТЦ 23 від 06.02.2023 № 448, 11.09.2022 на Торгівельному центрі 23 було проведено фактичну інвентаризацію товарного запасу. За результатами інвентаризації було виявлено наступне: загальна сума понесених витрат становить - 22 792 734, 96 грн., з них:

- нестачі в межах норм списання списано на рахунок 94711000 (1515120003) в сумі 571 028, 68 грн.;

- нестачі понад норм списання списано 94711000 (1515120003) в сумі 22 221 706, 32 грн.

Надлишки товарів, виявлені під час інвентаризації, оприбутковані на рахунок 71960000 (1515110004) в сумі 77 507, 10 грн.

31.08.2023 Запорізькою торгово-промисловою палатою видано ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» сертифікат № 2300-23-3749 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану (активні бойові дії на території м. Миколаїв) щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування, визначеної з урахуванням п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України, а саме: нарахування податкових зобов'язань в сумі 4 558 546, 99 грн. (всього списано товарів на загальну суму 22 792 734, 96 грн., в Торговельному центрі № 23 за адресою: м. Миколаїв, Центральний р-н, пр. Героїв Сталінграду, буд.9-д) у термін: до 30.10.2022 року, за п. 198.5 ст.198, з урахуванням п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, які унеможливили його використання в зазначений термін.

Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили):

- дата настання: 04 березня 2022 року;

- дата закінчення: тривають на 31 серпня 2023 року.

На замовлення ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" Запорізькою торгово-промисловою палатою (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ № 631/2022 від 20.12.2022) проведено незалежну оцінку реальних збитків, за результатами якої 20.03.2024 суб'єктом оціночної діяльності складено Звіт ОЦ-2059/4 про незалежну оцінку реальних збитків товарно-матеріальних цінностей (товар) ТЦ 1023, який належить ТОВ "МЕТРО КЕПІ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" за адресою: України, м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 9-Д.

Відповідно до п. 2.1 Звіту для проведення ідентифікації об'єкта оцінки використовував дані, надані замовником, опису його технічних характеристик, оцінювач використовував технічну та фінансову документацію виробника, та додаткову інформаційну документацію, що були надані замовником (додаток № 2), а саме:

1. Лист ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» вих.. № 452 від 07.02.2023;

2. Лист Миколаївської обласної військової адміністрації № 05-64/482/5-23 від 06.02.2023;

3. Сертифікат Запорізької ТПП № 2300-23-3749;

4. Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 144834 від 15.12.2008;

5. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19984790 від 22.08.2008;

6. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 121611567 від 23.04.2018;

7. Наказ ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД ККРІ Україна» по ТЦ МЕТРО 1023 № 91-ОД від 02.09.2022;

8. Зведений результат по інвентаризації станом на 11.09.2022 по ТЦ Метро 1023;

9. Довідка про відображення результатів інвентаризації на ТЦ 23 вих. № 448 від 06.02.2023.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Звіту оцінювачем зазначено, що згідно листа Миколаївської обласної військової адміністрації № 05-64/482/5-23 від 06.02.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупований Російською Федерацією», наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 20.02.2023 № 56, затверджено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупований Російською Федерацією станом на 03.03.2023, території Миколаївської міської територіальної громади (район розташування Торгівельного центру № 23 Філія МЕТРО, просп. Героїв України, 9-Д, з 26.02.2022 по 11.11.2022 була віднесена до території активних бойових дій.

Російськими військами було навмисно підірвано водогін "Дніпро-Миколаїв" внаслідок чого центральне водопостачання у м. Миколаїв було припинено 12 квітня 2022 року.

Враховуючі активні воєнні дії доступ до приміщення магазину був тимчасово втрачений. 16.04.2022 у центр міста влучила ракета, в результаті чого в магазині закінчилася електроенергія на значний, тривалий час. Також будівля магазину ТЦ 23 зазнала ушкоджень.

В зв'язку чим в магазині зіпсовані (пошкоджені, втрачені) швидкопсувні харчові продукти, такі як: кисломолочні товари, молоко, сири, хлібобулочні, м'ясні, рибні, ковбасні вироби, овочі, фрукти та інше.

Згідно наданим матеріалам про проведення інвентаризації по ТЦ МЕТРО 1023 втрачені товарно-матеріальні цінності (товар) знаходились на балансі ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» та були у власності ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна».

Будівля торгівельного комплексу (літ. А-1) з господарськими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: Україна, м. Миколаїв, просп. Героїв України (стара назва - проспект Героїв Сталінграду), 9-Г, знаходиться у власності ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19984790 від 22.08.2008. Будівля торгівельного комплексу (літ. А-1) з господарськими будівлями та спорудами розташована на земельній ділянці кадастровий номер 4810137200:15:004:0022 площею 46 358, 00 кв.м. знаходиться у власності ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 144834 від 15.12.2008. Інформація внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно наданим матеріалам про проведення інвентаризації по ТЦ Метро 1023 втрачені товарно-матеріальні цінності (товар), знаходилися на балансі ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" та були у власності ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА".

Відповідно до п. 2.3 розділу 2 Висновку оцінювачем зазначено, що згідно довідки про відображення результатів інвентаризації на ТЦ 23 вих. № 448 від 06.02.2023 станом на 11.09.2022 по ТЦ Метро 23 до складу пошкоджених товарно-матеріальних цінностей (товар) входили швидкопсувні харчові продукти, такі як: кисломолочні товари, молоко, сир, хлібобулочні, м'ясні, рибні, ковбасні вироби, овочі, фрукти та інше.

В Таблиці № 1 до розділу 4 Звіту наведено основні характеристики ТМЦ та визначення розміру реальних збитків внаслідок втрати та / або знищення ТМЦ станом на 01.02.2024. Перелік включає як продовольчі (продукти харчування), так і непродовольчі товари (меблі, канцтовари, текстиль тощо) на загальну суму 22 792 734, 96 грн. без ПДВ.

Відповідно до Висновку про вартість реальних збитків, завданих ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" в наслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресію Російської Федерації метою оцінки є визначення розміру реальних збитків завданих ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" в наслідок знищення, пошкодження та втрати майна у зв'язку із збройною агресію Російської Федерації для цілей подання позовів постраждалими в судові інстанції та подання заяв постраждалими на компенсацію.

Відповідно до Висновку суб'єктом оціночної діяльності зібрані відомості та дані про вартісні, кількісні та технічні характеристики оцінюваного майна. Висновок про розмір реальних збитків зроблено на основі витратного підходу. В результаті проведеної незалежної оцінки встановлено, що сума реальних збитків завданих ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" в наслідок знищення, пошкодження та втрати майна ТЦ 23, розташованого за адресою: Україна, м. Миколаїв, пр. Героїв України (стара назва пр. Героїв Сталінграду), буд. 9-Д, у зв'язку із збройною агресію Російської Федерації, без урахуванням ПДВ станом на 01.02.2024, склала: 606 791, 71 $, або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (37,5627 гривень) 22 792 734, 96 грн.

Сума реальних збитків завданих ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" в наслідок знищення, пошкодження та втрати майна у зв'язку із збройною агресію Російської Федерації, з урахуванням ПДВ станом на 01.02.2024, склала: 728 150, 05 $ або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (37,5627 гривень) 27 351 281, 96 грн.

В листі Запорізької торгово-промислової палати б/н б/д зазначено, що в звіті ОЦ-2059/4 про незалежну оцінку реальних збитків ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" в наслідок знищення, пошкодження та втрати майна у зв'язку із збройною агресію Російської Федерації (товарно-матеріальних цінностей (товар) ТЦ 1023, м. Миколаїв) на сторінці 16 допущена технічна помилка. Правильний варіант: Розмір реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення майна складає з урахуванням ПДВ станом: 728 150, 05 $ або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (37,5627 гривень) 27 351 281, 96 грн.

На замовлення ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" Запорізькою торгово-промисловою палатою (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ № 631/2022 від 20.12.2022) проведено незалежну оцінку розміру упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА", за результатами якої 20.03.2024 суб'єктом оціночної діяльності складено Звіт ОЦ-2059/10 про незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА".

Відповідно до Висновку про вартість упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" в наслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресію Російської Федерації метою оцінки є визначення розміру упущеної вигоди (неотриманого) прибутку ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" в наслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресію Російської Федерації для цілей подання позовів постраждалими до судових інстанцій та подання заяв постраждалими на компенсацію.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Висновку для проведення ідентифікації об'єкта оцінки оцінювач використовував технічну та фінансову документацію замовника:

1. Баланс (звіт фінансовий стан) за 2020;

2. Фінансові результати (форма № 2) за 2020;

3. Баланс (звіт фінансовий стан) за 2020;

4. Фінансові результати (форма № 2) за 2020;

5. Лист ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» вих.. № 452 від 07.02.2023;

6. Лист Миколаївської військової адміністрації № 05-64/482/5-23 від 06.02.2023;

7. Сертифікат Запорізької ТПП № 2300-23-3749;

8. Наказ ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД ККРІ Україна» по ТЦ МЕТРО 1023 № 91-ОД від 02.09.2022;

9. Довідка про відображення результатів інвентаризації на ТЦ 23 вих. № 448 від 06.02.2023;

10. Наказ ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД ККРІ Україна» по ТЦ МЕТРО 1023 № 34/6 від 09.03.2022;

11. Наказ ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД ККРІ Україна» по ТЦ МЕТРО 1023 № 34/7 від 04.03.2022;

12. Довідка про коефіцієнти оцінки упущеної вигоди від 15.03.2024.

Відповідно до абз. 2-5 п. 2.2 розділу 2 Звіту оцінювачем зазначено, що російськими військами було навмисно підірвано водогін "Дніпро-Миколаїв" внаслідок чого центральне водопостачання у м. Миколаїв було припинено 12 квітня 2022 року.

Знищене майно - Торгівельного центру № 23 - Філії ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» у м. Миколаїв, що розташований за адресою: Україна, м. Миколаїв, просп. Героїв України, 9-Г, призначалося для здійснення комерційної діяльності підприємства з метою отримання прибутку. Заподіяні реальні збитки щодо майна були причиною упущеної вигоди.

Відповідно до п. 2.3 Звіту ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» здійснювало свою діяльність в м. Миколаїв - Торгівельний центр № 23 - Філія ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД ККРІ Україна» у м. Миколаїв, що розташований за адресою: Україна, м. Миколаїв, просп. Героїв України, 9-Г. В результаті обстрілу було пошкоджено частину майна, підприємство втратило спроможність здійснювати операційну діяльність в повному об'ємі.

Відповідно до п. 4.3 Звіту згідно наказу ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» № 34/6 від 09.03.2022 було призупинено роботу торгівельного центру № 23 ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна», що розташований за адресою: Україна, м. Миколаїв, просп.. Героїв України, 9-Г з 10 березня 2022.

Датою порушення цивільного права приймається 10 березня 2022.

Згідно наказу ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» № 39/7 від 03.04.2023 було поновлено роботу торгівельного центру № 23 ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна», що розташований за адресою: Україна, м. Миколаїв, просп.. Героїв України, 9-Г з 03 квітня 2023.

Кількість календарних місяців, що складають компаундування приймається 13 місяців.

Відповідно до Висновку суб'єктом оціночної діяльності встановлено, що вартість упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" в наслідок знищення та пошкодження майна Торгівельного центру № 23 - Філії ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" у м. Миколаїв, що розташований за адресою: Україна, м. Миколаїв, просп. Героїв України, буд. 9-Д, у зв'язку із збройною агресію Російської Федерації, з урахування ПДВ станом на 01.02.2024, склала: 4 838 490, 72 $ або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (37,5627 гривень) 181 746 775, 37 грн. Розмір щомісячної упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ "МЕТРО КЕПІ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресію Російської Федерації склала: 372 191, 59 $.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

4.1. Щодо судового імунітету. Право, що застосовується до зобов'язань про відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Як Україна, так і Російська Федерація були учасницями: 1) Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі - Конвенція). Вказана Конвенція підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - згідно з Законом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР; РФ - відповідно до Федерального закону від 04.08.1994 року № 16-ФЗ; 2) Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 20.03.1992 (далі - Угода). Вказана Угода підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.12.1993 № 2889-ХІІ; РФ - відповідно до постанови Верховної Ради РФ від 09.10.1992 року № 3620-1.

Відповідно до ст. 1 Конвенції громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін стосовно своїх особистих і майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони.

Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, що проживають на її території, мають право вільно і безперешкодно звертатися до суду, прокуратури й інших установ других Договірних Сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що і громадяни цієї Договірної Сторони.

Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 42 Конвенції зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають з договорів і інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

У справах, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї статті, компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що стало підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Потерпілий може пред'явити позов також у суді Договірної Сторони, на території якої має місце проживання відповідач.

Разом з тим, Законом України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" № 2783-ІХ від 01.12.2022, який набрав чинності 23.12.2022, Верховна Рада України постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь та вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Відповідно до ст. 1 Угоди ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їхніх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень у них.

Відповідно до п.п. "г" ч. 1 ст. 4 Угоди компетентний суд держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав: мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги щодо відшкодування шкоди.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Угоди справи про визнання недійсними повністю або частково актів державних і інших органів такими, що не мають нормативного характеру, а також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб'єктам такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання зазначеними органами своїх обов'язків по відношенню до господарюючих суб'єктів, розглядаються виключно судом за місцем знаходження зазначеного органу.

Зазначена в пунктах 3 і 4 компетенція судів не може бути змінена угодою Сторін.

Разом з тим, Законом України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 12.01.2023 року № 2855-IX (дата набрання чинності - 05.02.2023 року) Верховна Рада України постановила Вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 66).

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.

Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

У рішенні ЄСПЛ у справі Oleynikov v Russia ЄСПЛ підтвердив зазначену правову позицію. ЄСПЛ встановив, що Російська Федерація не ратифікувала Конвенцію ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), але й не заперечила їй, підписавши конвенцію 01 грудня 2006 року. З огляду на наведене, вирішуючи питання порушення права заявника на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року, ЄСПЛ застосував положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004) на основі звичаєвого міжнародного права (Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 68).

Відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Верховний Суд вважає, що у питанні застосування імунітету держави від юрисдикції відповідні норми не можна тлумачити абстрактно або у відриві від встановлених фактичних обставин справи. Необхідно повністю враховувати особливості та обставини кожної справи, а також фактори, що лежать в її основі. У цьому випадку йдеться про вимоги щодо відшкодування збитків за неправомірні дії, допущені Російською Федерацією при відсутності альтернативних засобів відшкодування збитків.

Незастосування судом юрисдикційного імунітету іноземної держави щодо невиплати відшкодування за серйозні порушення прав людини під час збройного конфлікту, допущені відповідальною державою, особливо за відсутності інших засобів відшкодування збитків, не є порушенням суверенних прав іншої держави (Окрема думка Судді Юсуфа до рішення Міжнародного Суду ООН (ICJ) у справі Jurisdictional Immunities of the State (ФРН проти Італії) від 03 лютого 2012 року, § 50). Навпаки, це сприяє кристалізації винятку з судового імунітету держав, заснованого на принципах, які покладені в основу прав людини і гуманітарного права, включаючи право на ефективний спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи наведені обставини, а також факт відсутності інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, Верховний Суд доходить висновку, що судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами Російської Федерації шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права (постанови ВС від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19; від 12.10.2022 у справі № 463/14366/21).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31.07.2006, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.

Відповідно до ст. 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму Україна зобов'язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 12 вересня 2002 року, Україна має зобов'язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.

Тож застосування судового імунітету Російської Федерації та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов'язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19; від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21).

У своїй постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки "вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН". Зокрема, Верховний Суд встановив, що "такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Статуту ООН Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності, або політичної незалежності будь-якої держави, або будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно-визнаних кордонів України.

Крім того, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Проте, станом на час ухвалення цього судового рішення Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16 березня 2022 року, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об'єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року № 2188-IX про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії Російської Федерації вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Враховуючи зазначене, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки майну позивача (постанова ВС від 12.10.2022 у справі № 463/14366/21).

До таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20, (пункт 49).

В п. 31-34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22 зазначено, що "За висновком Верховного Суду, починаючи з 2014 року немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв'язку з розірванням дипломатичних зносин України з російською федерацією.

Зазначена держава, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 (провадження № 61-19853св21) та № 311/498/20 (провадження № 61-988св22).

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21) та у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом".

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Верховний Суд у вказаній справі також зазначив, що у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 в справі № 311/498/20, від 12.10.2022 в справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 в справі № 990/80/22.

Згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року в справі № 428/11673/19, "загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би Російська Федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду Російської Федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права".

Враховуючи те, що: предметом позову є відшкодування збитків, завданих збройною агресією РФ проти України; місцем завдання збитків є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН, суд зазначає, що судовий імунітет Російської Федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюється.

Звернення позивача до українського суду є єдиним доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки події, які стали підставою для вимог про відшкодування шкоди (збитків), мали місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

4.2. Щодо суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, на дату завдання збитків) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття 1166 ЦК України унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини (постанова ВС від 11.02.2021 у справі № 922/1816/20).

Аналогічно стосовно складу цивільного правопорушення вказував Верховний Суд у постановах від 18.04.2018 у справі № 904/4933/17, від 12.06.2018 у справі № 908/999/17, від 25.02.2020 у справі № 908/581/19 та від 10.04.2018 у справі № 923/771/16.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (постанова ВС від 02.02.2021 у справі № 911/2005/13).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (постанова ВС від 23.04.2024 у справі № 911/1549/22).

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас, зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача.

Шкода відшкодовується потерпілому, тобто тій особі, якій вона завдана. Такий висновок узгоджується з загальною ознакою цивільно-правової відповідальності, якою є її компенсаторний характер, тому заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані виключно на компенсацію майнових втрат саме потерпілого, тобто відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 було затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014 року (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються:

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

упущена вигода підприємств недержавної форми власності;

втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;

втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Відповідальними за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є:

міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, які є уповноваженими органами управління, - в частині державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що належать до сфери їх управління;

обласні, Київська міська держадміністрації (на період воєнного стану - військові адміністрації) - в частині підприємств недержавної форми власності, господарських товариств (крім тих, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі), які розміщуються на території відповідних областей та м. Києва.

Відповідно до п. 3-5 Порядку переліки основних показників у межах кожного напряму не є вичерпними і можуть бути доповнені у методиках, зазначених у пункті 2 цього Порядку.

До підготовки проектів методик, зазначених у пункті 2 цього Порядку, та проведення оцінки шкоди та збитків можуть залучатися представники неурядових організацій, незалежних інформаційно-аналітичних центрів та громадських організацій.

Під час підготовки проектів методик, передбачених підпунктами 3, 4, 6-8, 10, 15-21 пункту 2 цього Порядку, а також визначення шкоди та збитків відповідно до зазначених методик відповідальні за визначення шкоди та збитків центральні та місцеві органи виконавчої влади зобов'язані керуватися Загальними засадами оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно з додатком.

Відповідно до п. 8 Порядку фіксація фактів пошкоджень або руйнування будівель та споруд, зумовлених збройною агресією Російської Федерації, здійснюється відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 37, ст. 1981).

Загальні засади оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови) розроблені на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, бухгалтерського обліку та звітності, державних будівельних норм, інших нормативних актів, якими врегульовані обставини оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві, та застосовуються під час проведення оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів (далі - збройна агресія). Ці Загальні засади є обов'язковими для використання під час розроблення методик оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), встановлюють єдині підходи та основні вимоги до проведення оцінки відповідних збитків.

Відповідно до п. 2 Загальних засад у цих Загальних засадах і методиках оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку, терміни вживаються у такому значенні:

збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода);

звіт про оцінку збитків - документ, в якому викладаються результати незалежної оцінки збитків, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Поняття "нерухома річ (нерухоме майно, нерухомість)" та "рухома річ" вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України.

Відповідно до п. 4 Загальних засад визначення шкоди та збитків, що проводиться відповідно до методик оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку, здійснюється для досягнення таких цілей:

визначення загальних розмірів та обсягів шкоди та збитків, завданих збройною агресією Російської Федерації, для визначення загальних втрат та збитків економіки, для прогнозування загальнодержавних або секторальних витрат на відновлення, планування державної політики у відповідній сфері та визначення поточних потреб у відновленні, а також визначення обсягів компенсації постраждалим;

визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі), упущеної вигоди, витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії Російської Федерації, для цілей подання постраждалими заяв про компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, зокрема міжнародних.

Відповідно до абз. 1, 5 п. 5 Загальних засад оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Відповідно до п. 8, 9 Загальних засад метою оцінки збитків є:

визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі);

визначення упущеної вигоди;

визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.

Об'єкт та мета оцінки зазначаються в акті оцінки збитків, звіті про оцінку збитків або висновку експерта чи експертному дослідженні.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 10 Загальних засад незалежна оцінка збитків проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності та замовником такої оцінки, в якому встановлюється дата оцінки.

Замовниками незалежної оцінки збитків є постраждалі та їх уповноважені особи, спадкоємці та особи, що претендують на успадкування майна, а також органи державної влади або органи місцевого самоврядування, зокрема органи, яким Кабінетом Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також комісії, що утворені з метою визначення розміру компенсації постраждалим.

Відповідно до абз. 4 п. 11 Загальних засад за результатами незалежної оцінки збитків складається звіт про оцінку збитків в електронній формі та у паперовій формі (у разі потреби), якщо складення звіту про оцінку збитків у паперовій формі визначено договором про проведення оцінки майна або відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Відповідно до п. 17 Загальних засад вихідними даними, що застосовуються під час оцінки збитків, є:

правова, технічна та інша документація на майно, що зазнало руйнівного впливу, яка дає змогу його ідентифікації, зокрема документи, які складені відповідними комісіями під час огляду об'єкта збитків і ґрунтуються на судженнях (свідченнях) членів комісій;

звіт (акт) про обстеження пошкоджених та/або знищених об'єктів після завдання шкоди з рекомендаціями щодо подальшої експлуатації, складений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257 "Про затвердження Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 33, ст. 1045);

інші документи, які містять характеристики об'єкта оцінки, визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Для аналітичної оцінки можуть застосовуватися інші вихідні дані.

На виконання підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18.10.2022, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за № 1522/38858, затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).

Відповідно до п. 1 розділу І Методики ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання.

Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України "Про судову експертизу" з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.

Збитки в бухгалтерському обліку відображаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України, або Міжнародних стандартів фінансової звітності залежно від того, яку концептуальну основу використовує підприємство для звітування.

Відповідно до п. 2 розділу І Методики результат проведення оцінки збитків має вартісний вираз.

Відповідно до п. 4 розділу І Методики Відповідно до цієї Методики об'єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).

Відповідно до п. 5 розділу І Методики оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з такою метою:

визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, у межах кримінальних проваджень відповідно до законодавства України;

визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію;

визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій;

інші цілі, визначені законодавством.

Відповідно до п. 6 розділу І Методики така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі:

розміру реальних збитків;

упущеної вигоди;

потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 7 розділу І Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Незалежна оцінка збитків забезпечується суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб'єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою.

Відповідно до п. 8 розділу І Методики об'єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Методики дата оцінки є датою, на яку проводиться оцінка збитків. Дата оцінки встановлюється з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України та є будь-якою датою, що передує або збігається з датою подання позову до суду (датою звернення до відповідного органу про компенсацію), але не раніше ніж 23 лютого 2022 року.

Звіт про оцінку збитків є дійсним до дати відшкодування збитків (включно).

Дата оцінки встановлюється в завданні на проведення оцінки збитків (договорі на проведення оцінки збитків).

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Методики під час проведення оцінки збитків (визначення розміру збитків у вартісному виразі) релевантними видами вартості можуть бути: ринкова вартість, вартість заміщення, вартість відтворення, валова вартість девелопменту.

Відповідно до п. 10 розділу ІІ Методики під час оцінки (визначення розміру) збитків відповідно до цієї Методики необхідним є отримання визначеного законодавством документа, який підтверджує, що втрата, руйнування або знищення майна відбулася внаслідок збройної агресії.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Методики у цьому розділі встановлюються особливості оцінки реальних збитків (визначення розміру реальних збитків), завданих майну підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, а саме: нерухомого майна, рухомого майна (машини та обладнання), транспортних засобів (далі - ТЗ), товарно-матеріальних запасів та біологічних активів, єдиних майнових комплексів підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарюванням усіх форм власності, культурних цінностей.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 п. 3 розділу ІІІ Методики визначення розміру реальних збитків внаслідок втрати, пошкодження та знищення нерухомого майна здійснюється з такими особливостями:

Розмір реальних збитків внаслідок втрати, пошкодження чи знищення нерухомого майна обчислюють як різницю між значеннями вартості такого майна до та після заподіяння йому шкоди.

Значення вартості нерухомого майна до заподіяння йому шкоди приймається на рівні ринкової вартості та/або залишкової вартості заміщення аналогічного чи подібного за місцем розташування, призначенням, розмірами, конструктивним вирішенням земельних поліпшень та їх технічним станом майна до початку збройної агресії.

Відповідно до п. 6.1, п. 6.2, абз. 1, 2 п. 6.3 розділу ІІІ Методики визначення розміру реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення товарно-матеріальних запасів та біологічних активів передбачає визначення актуалізованих на дату оцінки витрат, необхідних для заміни такого майна.

Для цілей цієї Методики пошкоджені, знищені, втрачені товарно-матеріальні запаси та біологічні активи, щодо яких оцінюють реальні збитки, розглядають як майно, що внаслідок заподіяння шкоди втратило свої первинні функціональні та споживчі властивості продукції, надані їй у процесі проєктування та виробництва. Розмір реальних збитків внаслідок пошкодження вказаного майна приймається таким, що дорівнює розміру реальних збитків внаслідок знищення такого майна.

Розмір реальних збитків щодо такого майна оцінюють, виходячи з облікових даних фінансової звітності суб'єкта господарювання, установи, організації, облікових даних фінансової звітності власника або балансоутримувача такого майна, складеної станом на 31 грудня 2021 року, що відображає фактично понесені витрати на придбання майна. Оцінка проводиться за наявності одного з таких документів: копії протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень, втрати або знищення майна, або акта/виписки з протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень/знищення/втрату майна, або експертного висновку торгово-промислової палати щодо обстеження залишків готової продукції, напівфабрикатів або сировини по кількості і якості та втратах за підсумком пошкодження/знищення товарів, або інших доказах щодо наявності такого майна на дату заподіяння шкоди.

Крім фінансової звітності станом на 31 грудня 2021 року використовується повна фінансова звітність підприємства, складена, підписана та погоджена в установленому законодавством порядку станом на дату, що більш наближена до дати заподіяння шкоди майну підприємства (за наявності такої звітності).

Відповідно до п. 1, 2 розділу ІV Методики відповідно до цього розділу здійснюється визначення розміру упущеної вигоди стосовно майна, що призначалося для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку або доходу в іншій формі: сільсько-, рибо- та лісогосподарська нерухомість, інвестиційна нерухомість, нерухомість з комерційним потенціалом, ЄМК підприємств, установ та організацій усіх форм власності, корпоративні частки, об'єкти у матеріальній та нематеріальній формах, вартість яких визначається вартістю ЄМК, що створений на їх основі (об'єкти, асоційовані з бізнесом), тощо.

Визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди.

У разі коли існують підстави пов'язувати виникнення упущеної вигоди з наслідками збройної агресії, але з причин інших, ніж заподіяння реальних збитків щодо майна власника (балансоутримувача, користувача), оцінка (визначення розміру) упущеної вигоди здійснюється з дотриманням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», вимог міжнародних та національних стандартів оцінки, норм міжнародної оціночної практики, що склалася. У цих випадках звіт про оцінку (висновок експерта) повинен містити обґрунтування відхилення від положень цієї Методики.

Для цілей цієї Методики під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії.

Відповідно до п. 5.1 розділу ІV Методики Максимальна тривалість загального строку компаундування, у межах якого враховується упущена вигода, не повинна перевищувати суму таких строків:

строк з дати, що відповідає даті порушення цивільного права у зв'язку із знищенням, втратою або пошкодженням майна, до дати спливу трьох місяців з дати припинення чи скасування періоду воєнного стану внаслідок збройної агресії;

строк, необхідний для підготовки місця розташування активу до відновлення (заходи з розмінування та очищення території, демонтаж залишків будівель та споруд, підготовка будівельного майданчика та інше);

строк технічного відновлення активу до стану, у якому він перебував на дату заподіяння шкоди, відповідно до існуючих нормативних показників тривалості будівництва, реконструкції або ринкових даних щодо строків будівництва, реконструкції подібного майна, які визначають відповідно до ДСТУ Б А.3.1-22:2013 «Визначення тривалості будівництва об'єктів» або ринкових даних щодо строків будівництва, реконструкції подібного майна.

Правові засади здійснення оцінки майна визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі: майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є:

суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 192 України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про валюту і валютні операції" усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій; 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії; 3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв'язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій; 4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов'язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення); 5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк; 6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Відповідно до п. 9 розділу І Методики для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до Основного Закону Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Як було зазначено вище, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 був введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Правовий режим воєнного стану діє й на час розгляду даної справи.

В силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

Факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц, постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 712/15597/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Миколаївська міська територіальна громада у період з 26.02.2022 по 11.11.2022 була віднесена до територій бойових дій. З 11.11.2022 віднесена до території можливих бойових дій.

Як встановлено судом вище, на момент початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України та до цього часу позивач ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" є власником об'єкта нерухомого майна торговельного центру ТЦ Метро 23 та земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:15:004:0022, площею 46358,00 кв.м. за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, просп. Героїв України, 9-Д, на якій розташований вищевказаний об'єкт нерухомого майна.

Позивач здійснює торговельну діяльність через торговельні центри в різних містах України, зокрема, торговельному центрі № 23 філія МЕТРО, який знаходиться в м. Миколаїв, проспект Героїв України, 9-Д.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення реальних збитків, завданих позивачу внаслідок збройної агресії РФ проти України, у вигляді вартості втраченого (знищеного майна - продовольчих та непродовольчих товарів), а також упущеної вигоди - неодержаного доходу, який позивач міг би отримати від здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, починаючи з початку березня 2022 року місто Миколаїв зазнавав постійних обстрілів та був територією активних бойових дій, що є загальновідомим фактом. Позивач зазначає, що у зв'язку з викладеним та враховуючи підвищену небезпеку для працівників та відвідувачів Торговельного центру та частими обстрілами м. Миколаїв, позивачем було прийнято рішення про призупинення роботи Торговельного центру в період з 05.03.2022 по 06.03.2022, з 07.03.2022 по 08.03.2022, з 10.03.2022 по 03.04.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, в березні-квітні 2022 робота торговельного центру призупинялась, у зв'язку з тим, що в результаті військових дій в приміщенні торговельного центру було відсутнє водопостачання (відбулось пошкодження систем водопостачання у всьому місті, припинено постачання питної води, оскільки підірвано водогін "Дніпро-Миколаїв"), припинялось електропостачання. Обставина пошкодження систем водопостачання внаслідок знищення водогону «Дніпро-Миколаїв» також є загальновідомою та не потребує встановлення й доказування в судовому порядку, а обставини припинення електропостачання підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення вартості реальних збитків у виді вартості продовольчих товарів (товари, що псуються), оскільки вищевикладені обставини (обстріли міста, припинення водопостачання, електропостачання тощо), зумовлені збройною агресією РФ проти України, унеможливили ведення нормальної господарської діяльності (торговельної діяльності) позивачем, що в свою чергу призвело до призупинення діяльності торговельного центру та, як наслідок, знищення (псування) продовольчих товарів.

З метою визначення розміру збитків 20.03.2024 на замовлення ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" суб'єктом оціночної діяльності Запорізькою торгово-промисловою палатою проведено незалежну оцінку визначення розміру реальних збитків, за результатами якої (оцінки) складено Звіт Запорізької торгово-промислової палати ОЦ-2059/4 від 20.03.2024 року про незалежну оцінку розміру реальних збитків. Сума реальних збитків, завданих ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" внаслідок знищення, пошкодження та втрати майна у зв'язку зі збройною агресію Російської Федерації з урахуванням ПДВ станом на 01.02.2024, склала: 728 150, 05 $ або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (37,5627 грн.) 27 351 281, 96 грн. Судом встановлено, що фактично розмір реальних збитків складається з вартості як продовольчих (продукти харчування), так і непродовольчих товарів (меблі, канцтовари, текстиль тощо), перелік та вартість яких відображено за результатами інвентаризації вартості ТМЦ на підприємстві, фінансовій звітності позивача тощо.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги ту обставину, що причиною знищення належного позивачу рухомого майна (псування продовольчих товарів) є протиправна поведінка Російської Федерації, яка полягає у воєнній агресії проти України, вимога позивача про стягнення з відповідача завданих збитків у розмірі 18 293 555, 10 грн., що еквівалентно 456 024, 39 доларів США (по курсу НБУ на день подання позову 40,1153) визнається судом обґрунтованою. Керуючись ст. 74, 76, 77, 78 ГПК України, ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України, суд дійшов висновку про доведеність належними та допустимими доказами у справі складу правопорушення (вини та протиправної поведінки відповідача, яка полягає у збройній агресії проти України, наслідків у виді знищення належних позивачу на праві власності об'єктів рухомого майна (продовольчих товарів), а також причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями та наслідками). Розмір збитків розраховано судом з урахуванням вартості продовольчого товару (15 244 629, 28 грн. (сума знищених продуктів харчування) + 20 % ПДВ = 18 293 555, 10 грн.), кількість та ціна якого наведена у інвентаризаційних відомостях, довідці за результатами інвентаризації та звіті суб'єкта оціночної діяльності Запорізької торгово-промислової палати про незалежну оцінку розміру реальних збитків ОЦ-2059/4 від 20.03.2024.

Водночас, судом встановлено, що позивачем не подано до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження факту знищення або пошкодження нерухомого майна (торговельного центру), в якому знаходилось рухоме майно, зокрема, непродовольчі товари. Суд зазначає, що факт постійних обстрілів м. Миколаєва, починаючи з березня 2022, є встановленою обставиною, яка не потребує доказування. Проте, факт пошкодження або знищення певного, конкретного нерухомого та/або рухомого майна, належного на праві власності суб'єкту господарювання, підлягає фіксації (акти обстеження, фото-, відеофіксація, відповіді / інформація компетентних органів (зокрема, ДСНС), звернення (повідомлення про злочин) до Національної поліції, СБУ тощо). Водночас матеріали даної справи не містять жодного доказу на підтвердження факту знищення та/або пошкодження нерухомого майна, а також втрати (викрадення), знищення або пошкодження рухомого майна (ТМЦ, непродовольчих товарів), які знаходились у торговому центрі.

Враховуючи відсутність доказів фіксації факту пошкодження або знищення як належного позивачу нерухомого майна, так і рухомого майна (непродовольчих товарів), які знаходились в торговому центрі, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення суми реальних збитків у розмірі вартості непродовольчих товарів, а також упущеної вигоди.

Так, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, що нерухоме майно, на якому заснована діяльність підприємства, втрачено, знищено повністю або до такого рівня, що операційна діяльність підприємства неможлива без повної заміни та відновлення пошкодженого та знищеного майна, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення упущеної вигоди, оскільки позивачем не доведено неможливість здійснення господарської діяльності у спірний період. Крім того, станом на дату розгляду справи військова агресія РФ проти України триває, воєнний стан в Україні не припинено (не скасовано), проте, починаючи з квітня 2023 позивач здійснює торговельну діяльність у філії ТЦ Метро 23 (м. Миколаїв).

Судом також взято до уваги, що у Звітах Запорізької торгово-промислової палати про незалежну оцінку розміру реальних збитків ОЦ-2059/4 від 20.03.2024 та незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди ОЦ-2059/10 від 20.03.2024 також не міститься жодних посилань на будь-які докази пошкодження, знищення, втрати майна внаслідок ракетних обстрілів, артилерійських обстрілів тощо або викрадення рухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 274 403, 33 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 219, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача держави Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, вул. Велика Дмитрівка, 15а, м. Москва, Російська Федерація, ГСП-3, 125993 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА", пр-т. П. Григоренка, 43, м. Київ, 02041 (код ЄДРПОУ 32049199) суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, в розмірі 18 293 555, 10 грн. (вісімнадцять мільйонів двісті дев'яносто три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 10 коп.), що еквівалентно 456 024, 39 доларів США (по курсу НБУ на день подання позову).

3. Стягнути з відповідача держави Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, вул. Велика Дмитрівка, 15а, м. Москва, Російська Федерація, ГСП-3, 125993 в дохід Державного бюджету України 274 403, 33 грн. (двісті сімдесят чотири тисячі чотириста три грн. 33 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 21.11.2025

Суддя Е.М. Олейняш

Попередній документ

132007628

Наступний документ

132007630

Інформація про рішення:

№ рішення:	132007629
№ справи:	915/686/24
Дата рішення:	01.09.2025
Дата публікації:	26.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (01.09.2025)
Дата надходження:	10.06.2024
Предмет позову:	Відшкодування шкоди

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

13.08.2024 13:00	Господарський суд Миколаївської області
24.01.2025 12:00	Господарський суд Миколаївської області
05.03.2025 15:00	Господарський суд Миколаївської області
08.04.2025 14:30	Господарський суд Миколаївської області
19.05.2025 14:00	Господарський суд Миколаївської області
21.07.2025 12:00	Господарський суд Миколаївської області
22.08.2025 13:00	Господарський суд Миколаївської області
01.09.2025 12:00	Господарський суд Миколаївської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ОЛЕЙНЯШ Е М

відповідач (боржник):

Російська Федерація

відповідач в особі:

Генеральна прокуратура Російської Федерації

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна"

представник позивача:

Бумба Орест Андрійович