79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.11.2025 Справа № 914/1976/25
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Даст», м. Житомир
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська транспортна група», м. Львів
про:стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1976/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даст» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська транспортна група» про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням від 10.11.2025 у справі №914/1976/25 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Перша українська транспортна група» на користь ТОВ «Даст» 3'400'000,00 грн. основного боргу, 935'860,34 грн. інфляційних втрат, 279'731,50 грн. 3% річних, 69'233,88 грн. судового збору, у задоволенні решти вимог відмовлено, судове засідання з розгляду заяви ТОВ «Даст» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 20.11.2025.
Представники сторін у судове засідання 20.11.2025 не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи сторін.
Доводи позивача.
Представником позивача подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №4865/25 від 14.11.2025), у якій він просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 23'000,00 грн. (з урахуванням клопотання про уточнення суми судових витрат вх. №30411/25 від 14.11.2025), які були понесені позивачем у зв'язку із наданням йому правової допомоги у справі №914/1976/25 на підставі Договору про надання правової допомоги від 23.06.2025.
Доводи відповідача.
Відповідач своїм правом на висловлення заперечень не скористався та не подав до суду письмової заяви з доведенням необґрунтованості заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Як передбачено частиною 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем подано докази понесення витрат на правову допомогу у встановлений процесуальним законом строк, враховуючи, що його представником у судовому засіданні 10.11.2025 зроблено заяву про подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів та зважаючи на те, що ці докази були фактично подані до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» 14.11.2025, тобто до спливу п'ятиденного строку, встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Суд зазначає, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Так, частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат викладено позивачем у окремому документі. У ньому вказано, що сума витрат професійну правничу допомогу, яку позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, становить 52'000,00 грн.
Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Остаточний розмір витрат на правову допомогу позивач визначив у розмірі 23'000,00 грн. На підтвердження таких витрат ним подано до суду:
1) Копію Витягу з Договору про надання правничої допомоги від 23.06.2025, предметом якого є представництво Адвокатським бюро «Могильницький та партнери» (адвокатське бюро) інтересів ТОВ «Даст» (клієнт) у судах усіх інстанцій під час здійснення господарського судочинства. Обсяг прав та обов'язків адвокатського бюро визначено Розділом 2 вказаного Договору.
Пунктами 3.2, 3.4 Договору встановлено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в Додатку №1 до договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.
2) Копію Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 23.06.2025, у якому, серед іншого, визначено, що вартість послуги зі складання проєкту позову про стягнення боргу з ТОВ «ПУТГ» становить 15'000,00 грн., а вартість послуги з представництва інтересів клієнта у суді - 2'000,00 грн. за 1 судове засідання в режимі відеоконференції.
3) Копії Актів наданих послуг від 25.06.2025, від 04.09.2025, від 22.09.2025 та від 10.11.2025 на загальну суму 21'000,00 грн., якими підтверджується факт надання адвокатським бюро і прийняття позивачем послуг зі складання проєкту позову вартістю 15'000,00 грн. та участі у трьох судових засіданнях (04.09.2025, 22.09.2025, 10.11.2025) в режимі відеоконференції загальною вартістю 6'000,00 грн. (2'000,00 х 3).
4) Копії рахунків на оплату наданих адвокатських послуг №28/06 від 23.06.2025, №22/09 від 04.09.2025, №42/09 від 22.09.2025 та №31/11 від 10.11.2025 на загальну суму 21'000,00 грн. із доказами їх оплати - платіжними інструкціями №6377 від 25.06.2025, №6611 від 04.09.2025, №6660 від 22.09.2025 та №6788 від 10.11.2025.
У матеріалах справи наявна також копія Ордеру серії АМ №1136171 від 25.06.2025, виданого Адвокатським бюро «Могильницький та партнери» адвокату Могильницькому В.Ю. на представництво інтересів позивача у Господарському суді Львівської області.
Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Враховуючи ту обставину, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат не керуватиметься передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.
Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе здійснити розподіл витрат в меншому на 2'000,00 грн. розмірі.
Суд звертає увагу на те, що позивачем подано до суду належні і допустимі докази надання йому послуг із правової допомоги на загальну суму 21'000,00 грн. Доказів понесення ним витрат на суму у розмірі 2'000,00 грн. (23'000,00 - 21'000,00) до суду подано не було. Відтак, вказана сума не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а тому не може покладатися на відповідача.
Що стосується суми у розмірі 21'000,00 грн., то згідно із пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то на позивача покладається сума понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 2,54 грн., а решта суми у розмірі 20'997,46 грн. - підлягає стягненню із відповідача.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 16, 42, 123, 124, 126, 129, 222, 232, 233, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Даст» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/1976/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська транспортна група» (79004, м. Львів, вул. Персенківка, буд. 48; код ЄДРПОУ 38244797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даст» (10014, м. Житомир, вул. Кафедральна, буд. 5а, кімната 519; код ЄДРПОУ 33178070) 20'997,46 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повне додаткове рішення складено та підписано 24.11.2025.
Суддя Крупник Р.В.