79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.11.2025 Справа № 910/346/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Бургарт Т.І., розглянувши матеріали заяви представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Компаньйон» Романчука Юрія Романовича
про прийняття додаткового рішення у справі № 910/346/25
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Компаньйон» (81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Героїв Крут, 4а, код ЄДРПОУ 44069242);
до відповідача: Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 11, код ЄДРПОУ 23311317);
про: стягнення заборгованості у сумі 422' 817, 35 грн, -
Представники сторін не викликалися.
11 січня 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Компаньйон» (далі також позивач, ОСББ «Компаньйон») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (далі також відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 422' 817,35 грн.
Ухвалою від 20 січня 2025 року Господарського суду міста Києва справу № 910/346/25 за вказаним позовом передано для розгляду до Господарського суду Львівської області.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Компаньйон» 382' 580, 60 грн заборгованості, з яких 361' 580, 60 грн - внески на утримання будинку та прибудинкової території, одноразовий внесок у сумі 21' 000,00 грн та 4' 590, 97 грн судового збору.
16 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, яким позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 75' 000,00 грн.
Ухвалою від 16 вересня 2025 року суд прийняв заяву ОСББ «Компаньйон» про ухвалення додаткового рішення до розгляду. Ухвалив здійснювати розгляд вказаної заяви без повідомлення учасників справи. Запропонував відповідачеві протягом п'яти днів з дня отримання ухвали подати письмові пояснення щодо вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
18 вересня 2025 року представником відповідача подано заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу (вх. № 24848/25).
22 вересня 2025 року позивачем подано додаткові пояснення (вх. № 25005/25).
22 вересня 2025 року позивачем подано заяву (вх. № 25008/25), якою позивач просив долучити до матеріалів справи додатковий доказ на підтвердження понесених стороною витрат - акт прийому-передачі наданих послуг від 15 вересня 2025 року.
Аргументи учасників справи
Аргументи позивача
Представником позивача подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій він просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу на загальну суму 75' 000,00 грн., які були понесені позивачем у зв'язку із наданням адвокатом Романчуком Юрієм Романовичем правової допомоги у справі № 910/346/25 на підставі договору про надання правової допомоги № 02/12/2024 від 02 грудня 2024 року (далі також договір). Факт надання послуг підтвержує, зокрема, актами приймання-передачі від 11 січня та 15 вересня 2025 року.
Аргументи відповідача
Відповідач щодо задоволення вимог заяви заперечив з огляду наступне.
Позивачем не подано доказів, що підтверджують розмір судових витрат, як і доказів понесення таких витрат, а також не вказано жодних поважних причин пов'язаних з об'єктивними труднощами їх неподання.
Окрім того, долучений позивачем до матеріалів справи акт прийому-передачі наданих послуг на суму 45' 000,00 грн датований та підписаний 11 січня 2025 року, тоді як у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач посилається на акт від 15 вересня 2025 року на ту ж суму.
Більше того, Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель ДПС України зазначає, що жодних доказів перерахування заявленої позивачем суми у розмірі 75' 000,00 грн не надано ні в заяві про ухвалення додаткового рішення, ні в будь-якій іншій заяві по суті спору, що свідчить про невідповідність заявлених до стягнення сум критерію реальності адвокатських послуг.
Відповідач вказує, що як в акті приймання-передачі наданих послуг, так і в ордері вказано, що виконавець надавав замовнику юридичний супровід у Господарському суді міста Києва, тоді як у договорі про надання правничої допомоги зазначено Калуський міськрайонний суд, хоча розгляд справи відбувався у Господарському суді Львівської області.
А тому відповідач вважає, що заявлення позивачем вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 75' 000,00 грн є необґрунтованим, таким, що не відповідає критеріям реальності та дійсності, і розцінюється ним як спосіб надмірного збагачення з боку позивача.
З огляну на зазначене, просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог заяви про ухвалення додаткового рішення, а у випадку наявності підстав для задоволення такої заяви - зменшити розмір витрат на 99%.
Обставини, встановлені судом
02 грудня 2024 року між ОСББ «Компаньйон» та адвокатом Романчуком Ю.Р. укладено договір № 02/12/2024 від 02 грудня 2024 року про надання правничої (правової) допомоги (далі також - договір).
Умовами пункту 2.2. договору погоджено, що надання правничої (правової) допомоги включає: попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів, а також усні консультації, роз'яснення, узгодження правової позиції у справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом; пошук та вивчення законодавчих та нормативних актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ; складення запитів, заяв, клопотань в процесі ведення справи у суді; складення відповіді на відзив в процесі ведення справ у суді; підготовка та подання доказів по справі; підготовка та складання позовної заяви (в т.ч. виготовлення копій додатків до позовної заяви відповідно до кількості учасників у справі); участь в судових засіданнях щодо розгляду справи (в судах першої інстанції).
Відповідно до пункту 6.1. договору, в якості винагороди за відповідне надання послуг виконавцем, замовник зобов'язується здійснити виплату виконавцю у розмірі, що погоджена сторонами у актах прийому-передачі наданих послуг, яку сторони, вважають справедливою ринковою вартістю послуг, що надає виконавець.
Згідно з пункту 6.2. договору, вартість послуг визначається від кількості годин, витрачених виконавцем при наданні послуг та становить:
- попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів, а також усні консультації, роз'яснення, узгодження правової позиції у справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом - 1 година - 3'000,00 грн;
- пошук та вивчення законодавчих та нормативних актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ - 1 година - 3' 000,00 грн;
- підготовка та складання позовної заяви (в т.ч. виготовлення копій додатків до позовної заяви відповідно до кількості учасників у справі) - 1 година - 3' 000,00 грн;
-складення запитів, заяв, клопотань в процесі ведення справи у суді - 1 година - 3' 000,00 грн;
-складення відповіді на відзив в процесі ведення справ у суді - 1 година - 3' 000,00 грн;
- підготовка та подання доказів по справі - 1 година - 3' 000,00 грн;
- участь в судових засіданнях щодо розгляду справи (1 судове засідання) - 3' 000,00 грн не включаючи транспортні витрати на доїзд.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником протягом 5-ти робочих днів з моменту винесення Калуським міськрайонним судом рішення за результатами розгляду позовної заяви, складеної в рамках надання адвокатом правничої (правової) допомоги згідно пункту 2.1 договору.
Відповідно до пункту 9.1. договору прийом-передачі наданих послуг за кожним замовленням здійснюється сторонами за актом прийому-передачі наданих послуг в місці знаходження замовника.
Окрім того, 11 січня 2025 року між ОСББ «Компаньйон» (далі також замовник) та адвокатом Романчуком Ю.Р. (далі також виконавець) укладено акт прийому-передачі наданих послуг на суму 30' 000, 00 грн, в якому зазначено, що виконавець надав замовнику наступні послуги з юридичного супроводу в Господарському суді міста Києва, а саме:
-попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів, усні консультації, роз'яснення, узгодження правової позиції у справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом - 3 години на суму 9' 000,00 грн;
-пошук та вивчення законодавчих та нормативних актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ - 3 години на суму 9' 000,00 грн;
-підготовка та складання позовної заяви - 4 години на суму 12' 000,00 грн.
Окрім того, позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг від 11 січня 2025 року, укладеного між ОСББ «Компаньйон» та адвокатом Романчуком Ю.Р., відповідно до якого виконавець надав замовнику наступні послуги з юридичного супроводу в Господарському суді міста Києва, а саме:
-участь у судових засіданнях сукупною тривалістю 7 годин на суму 21' 000,00 грн;
-складання відповіді на відзив тривалістю 2 години на суму 6' 000,00 грн;
-підготовка та подання додаткових доказів (відповідно до ухвали суду від 27 березня 2025 року) тривалістю 12 годин на суму 18' 000,00 грн.
Загальна вартість послуг за цим актом становить 45' 000,00 грн.
Надалі позивач долучив до матеріалів справи акт прийому-передачі наданих послуг, від 15 вересня 2025 року, який за змістом тотожний акту від 11 січня 2025 року, на суму 45' 000,00 грн, де також зазначається, що виконавець надав замовнику послуги з юридичного супроводу, визначені даним актом, в Господарському суді міста Києва.
Позивачем сумарно заявлено 75' 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Також, на підтвердження повноважень Романчука Ю.Р. у матеріалах справи містяться копія ордеру серії ВС № 1337828 від 11 січня 2025 року; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 002595 від 02 червня 2023 року.
Висновки суду
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Суд зазначає, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 132 ГПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно ч. ч. 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу, яку позивач планує понести у сумі 30' 000,00 грн.
Такий підхід відповідає вимогам процесуального закону щодо подання попереднього розрахунку судових витрат разом із позовною заявою, а відтак суд констатує, що позивач дотримався встановленого порядку.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу позивачем подано до суду договір про надання правничої (правової) допомоги № 02/12/2024 від 02 грудня 2024 року, укладений із адвокатом Романчуком Ю.Р. Відповідно до умов цього договору адвокат зобов'язувався надати клієнтові правничу допомогу у обсязі та видах, визначених пунктом 2 договору.
Окрім цього, позивачем подано до суду Акти прийому-передачі наданих послуг до договору на суму 30' 000,00 грн та на суму 45' 000,00 грн.
При вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для задоволення відповідної заяви позивача, суд звертає увагу на наступне.
За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
До схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 30 січня 2025 року у справі № 923/69/22.
Водночас, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частині 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (зокрема, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт тощо) є підставою для відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 906/743/21, від 11 грудня 2024 року у справі № 904/141/20, від 10 грудня 2024 року у справі № 910/17633/23, від 03 грудня 2024 року у справі № 916/5139/23, від 10 вересня 2024 року у справі № 902/99/24.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (наприклад, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).
Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи положення договору про надання правничої (правової) допомоги, суд зазначає, що у пункті 2 цього договору сторони визначили його предмет та загальний перелік послуг, які адвокат зобов'язується надати клієнтові.
Водночас, зі змісту цього договору неможливо встановити, що сторони погодили надання послуг за цим договором саме у межах розгляду справи № 910/346/25. Зокрема, договір не містить жодних умов щодо того, що правова допомога надається ОСББ «Компаньйон» у спорі з Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України. У підпункті 2.2 договору міститься загальний перелік юридичних послуг, який є характерним для надання правової допомоги в межах будь-якого спору, що може розглядатися судами різних юрисдикцій, наявність яких у позивача не виключається. Так, виходячи зі змісту пункту 7.1 договору, правова допомога надавалася позивачу в Калуському міськрайонному суді, а позивач має сплатити кошти адвокату протягом 5-ти робочих днів з моменту винесення цим судом рішення у справі.
Більше того, долучені позивачем до матеріалів справи акти не перебувають у взаємозв'язку з договором про надання правової допомоги, оскільки обидва акти містять вказівку на надання допомоги у Господарському суді міста Києва, в той час, як за договором правова допомога надавалася, як вже зазначалося, в Калуському міськрайонному суді. Водночас, розгляд справи № 910/346/25, в межах якої представник позивача подав заяву про стягнення витрат на правову допомогу, здійснювався Господарським судом Львівської області, однак, жодного доказу щодо підстав, умов, обсягу та вартості наданої правової допомоги в межах вказаного провадження представником позивача до заяви не долучено.
Навіть з урахуванням того, що позов спочатку подавався за підсудністю до суду міста Києва, акт від 15 вересня 2025 року складений уже після передачі справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області, що унеможливлює однозначне розуміння змісту та обсягу фактично наданих послуг. Крім того, суд зазначає, що акт від 15 вересня 2025 року повністю дублює зміст та форму долученого позивачем до заяви акта від 11 січня 2025 року, відповідно до якого представник Романчук Ю.Р. надав аналогічні за змістом, обсягом і вартістю послуги позивачу у Господарському суді міста Києва станом на 11 січня 2025 року. Вказані обставини викликають обґрунтований сумнів у достовірності та узгодженості поданих доказів, які у своїй сукупності не дають змоги ідентифікувати заявлені витрати як такі, що пов'язані безпосередньо з розглядом саме справи № 910/346/25.
Суд звертає увагу, що своєчасність та правильність оформлення актів є важливою умовою обґрунтованості заявлених витрат, оскільки вони мають відображати фактичне надання послуг у конкретний період та відповідати встановленим процедурним вимогам. Несвоєчасне або суперечливе подання документів створює підстави сумніватися у реальному обсязі виконаної роботи, обґрунтованості витрат та точності наданих розрахунків.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази не відповідають критеріям належності та допустимості, визначеним статтею 76 Господарського процесуального кодексу України. Поданий договір та акти прийому-передачі виконаних робіт не дають можливості встановити ключову обставину, яка входить до предмета доказування у контексті заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, а саме - чи надавалися відповідні послуги безпосередньо у зв'язку з розглядом справи № 910/346/25 та в якому саме обсязі.
Відсутність чіткої прив'язки договору до конкретного спору, розбіжності між змістом договору та актів, наявність суперечностей щодо суду, у якому фактично надавалися послуги, а також тотожність змісту актів, складених у різні дати, унеможливлюють встановлення реального факту, обсягу та вартості правової допомоги, пов'язаної саме з цим провадженням. Такі недоліки свідчать про неналежність доказів, оскільки вони не підтверджують обставини, які мають значення для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Зважаючи на правову позицію Верховного Суду щодо того, що склад та розмір витрат на правову допомогу входять до предмета доказування, сторони повинні подавати докази, які однозначно ідентифікують, у межах якого провадження, у якому обсязі й за якими розрахунками такі послуги були надані. Подані ж позивачем документи не містять інформації, достатньої для встановлення цих обставин, а відтак не можуть бути визнані належними доказами у розумінні статті 76 ГПК України. У сукупності встановлені судом обставини свідчать про недоведеність заявлених витрат та відсутність підстав для їх стягнення в межах даної справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Підсумовуючи, суд зазначає, що позивач не підтвердив належними доказами розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, про відшкодування яких за рахунок відповідача просить суд. А тому, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви ОСББ «Компаньйон» про стягнення витрат на правову допомогу.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача щодо неможливості стягнення витрат на правову допомогу через те, що така не оплачена. Так, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 910/12155/22 та у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 170, 221, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. У задоволенні заяви представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Компаньйон» Романчука Юрія Романовича про стягнення витрат на правову допомогу у справі № 910/346/25 відмовити.
2. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтями 253-259 ГПК України.
4. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
5. Повне додаткове рішення складене 24 листопада 2025 року.
Суддя Бургарт Т.І.