просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про зупинення провадження у справі
24 листопада 2025 року м.Харків Справа № 913/514/24
Провадження №6/913/514/24
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116
до Комунального закладу дошкільної освіти «Ластівка» Міловської селищної ради Луганської області, вул.Миру, буд.57А, смт.Мілове(з), Старобільський р-н, Луганська область, 92500
про стягнення 129'174 грн 93 коп.
без виклику представників сторін,
В провадженні Господарського суду Луганської області на розгляді перебуває справа №913/514/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального закладу дошкільної освіти «Ластівка» Міловської селищної ради Луганської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №11-1141/21-БО-Т від 12.11.2021 в загальному розмірі 129'174 грн 93 коп., з яких основний борг в сумі 80'761 грн 80 коп., пеня в розмірі 15'975 грн 52 коп., 3% річних в сумі 6'294 грн 91 коп. та інфляційні втрати в розмірі 26'142 грн 70 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору позивач (ЕІС-код 56Х930000010610Х) передав у власність відповідача (ЕІС-код 56XS0000Y8NEU00D) протягом листопада 2021 року - лютого 2022 року природний газ загальним об'ємом 8,56769 тис.куб.м. (враховуючи уточнення, наведені позивачем в заяві про усунення недоліків позову від 24.12.2024) на загальну суму 141'829 грн 49 коп., що підтверджується даними з інформаціної платформи оператора ГТС щодо остаточних алокацій відборів споживача, а також даними складених актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022.
Однак, відповідач розрахунки за придбаний природний газ з позивачем провів не повністю, повністю розрахувався лише за зобов'язаннями листопада - грудня 2021 року, частково за зобов'язаннями січня 2022 року. Оскільки за зобов'язаннями січня 2022 року розрахунок було проведено лише частково, а за зобов'язаннями лютого 2022 року розрахунок проведено не було, у відповідача обліковується заборгованість в сумі 80'761 грн 80 коп.
Крім того, у зв'язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання за поставками листопада 2021 року, січня - лютого 2022 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 15'975 грн 52 коп., обраховану за загальний період з 18.01.2022 по 15.10.2022, 3% річних в сумі 6'294 грн 91 коп., обраховані за загальний період з 18.01.2022 по 31.10.2024, та інфляційні втрати (за поставки січня - лютого 2022 року) в сумі 26'142 грн 70 коп., обраховані за загальний період з квітня 2022 року по жовтень 2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 01.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу невідкладно зареєструвати електронний кабінет у відповідності до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); запропоновано сторонам подати заяви по суті справи у встановлені законом та судом строки.
10.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів №б/н від 10.01.2025, до якого позивач долучив роздруківки зі свого електронного кабінету, в яких наведено деталізовані дані щодо остаточних відборів природного газу споживачем ЕІС-кодом 56XS0000Y8NEU00D (відповідач), які відображені на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.12.2021 по 28.02.2022 по дням.
Суд, в ухвалі від 23.01.2025 розглянув та задовольнив заявлене клопотання позивача, долучив подані деталізовані роздруківки до матеріалів справи.
Також ухвалою суду від 23.01.2025 провадження у справі №913/514/24 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду; зобов'язано учасників справи повідомити господарський суд про результати перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №908/1162/23.
Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду 03.10.2025 прийнято постанову (забезпечено надання загального доступу до тексту: 08.10.2025) у справі №908/1162/23, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» залишено без задоволення; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №908/1162/23 залишено без змін. В постанові від 03.10.2025 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладені висновки щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Ухвалою від 17.10.2025 суд поновив провадження у справі №913/514/24; запропонував позивачу та відповідачу у встановлений судом строк - по 24.10.2025, надати додаткові письмові пояснення (заяви/клопотання) враховуючи висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23; повторно зобов'язав відповідача у відповідності до вимог ч.6 ст.6 ГПК України невідкладно зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС (підсистема «Електронний суд») з метою належного та своєчасного повідомлення, отримання процесуальних документів у справі.
Через підсистему «Електронний суд» 29.10.2025 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 17.10.2025 надійшли додаткові пояснення №б/н від 28.10.2025 з урахуванням висновків наведених у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.
Ухвалою суду від 31.10.2025 подані представником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» додаткові пояснення №б/н від 28.10.2025 залишено без розгляду з підстав наведених в ухвалі; встановлено судом повторно строк - по 07.11.2025 включно, в який запропоновано сторонам подати додаткові пояснення у цій справі з урахуванням висновків наведених у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.
З урахуванням ухвали суду від 31.10.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» 06.11.2025, у встановлений судом строк, подані додаткові пояснення у справі №б/н від 06.11.2025 щодо висновків наведених у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.
За твердженням представника позивача, висновки щодо застосування норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», викладені Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 в справі №908/1162/23 не підлягають застосуванню під час вирішення цього спору, оскільки правовідносини у справі №908/1162/23 та у цій справі №913/514/24 не є подібними, враховуючи: 1) різний суб'єктний склад; 2) різний зміст правовідносин; 3) різний об'єкт (товар); 4) різні періоди виникнення заборгованості.
Зокрема, в межах справи №908/1162/23 розглядалось питання поставки іншого товару (електроенергії) на тимчасово окуповану територію в інший період, протягом листопада-грудня 2022 року, натомість в цій справі заборгованість стосується поставки листопада 2021 року - лютого 2022 року. Представник позивача зауважує, що пізніше 15.03.2022 в Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) були внесені зміни, якими передбачалась зміна редакції п.3 ч.1 ст.3 Закону, відповідно до якого встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, редакція набула чинності 20.03.2022, тому ці зміни не підлягають застосуванню до правовідносин сторін щодо поставки, яка відбувалася раніше.
Крім того, позивач зауважує про те, що згідно зі ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: « 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів». Відповідно до Правил постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року №2496 споживач зобов'язується: дотримуватись вимог цих Правил; забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу в інших випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.
У відповідності до Правил постачання природного газу, Кодексу ГТС, припинення газопостачання відбувається за ініціативою споживача або тимчасово (наприклад, для ремонту, реконструкції, технічного переоснащення), або остаточно (у зв'язку з розірванням договору).
Однак, відповідачем належних та допустимих в розумінні ст.ст.77, 78 ГПК України доказів - актів про припинення споживання, розподілу, постачання природного газу на об'єкти відповідача, до матеріалів справи не представлено як і відповідних доказів (наказу, розпорядження тощо), що він призупинив свою діяльність або те, що він не користувався майном (обладнанням тощо) за яким відбувалось споживання природного газу у спірний період; не спростовано факт споживання природного газу за умовами договору, та не надано доказів оплати отриманого природного газу.
Позивач стверджує про те, що в спірний період відбулось споживання природного газу за точками обліку, які належать відповідачу, що підтверджується даними з інформаційної платформи. Військова агресія Російської Федерації на територію України була неочікуваною. Разом з цим, відповідач мав виконувати свої зобов'язання, в тому числі припинити споживання газу, уникнувши нарахувань та сплати судового збору за вирішення спору в судовому порядку.
Також 13.11.2025 представником позивача подані додаткові пояснення, які останній просить суд долучити та враховувати під час вирішення спору. В наданих поясненнях представник позивача наводить аналіз змісту окремих статей Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та внесених змін, посилаючись на те, що у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2025 по справі №908/1162/23 не було враховано, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 вказаного Закону необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях.
На переконання позивача, рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на час виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених зазначеними статтями Закону. А загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень.
Крім того, представник позивача повідомив про те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вирішив передати справу №280/5808/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування вищевказаних норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду від 7 березня 2024 року у справі №910/9680/23, від 23 жовтня 2025 року у справі №916/1650/23 та від 3 жовтня 2025 року у справі №908/1162/23, а тому на думку позивача, на даний час відсутня усталена правова позиція Верховного Суду щодо застосування положень статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, що виникли у зв'язку з тимчасовою окупацією окремих територій України після 24 лютого 2022 року, що позивач просить суд врахувати.
На час прийняття цієї ухвали від відповідача відзиву на позовну заяву, а також інших клопотань, до суду не надходило.
Наразі судом перевірені дані, наведені представником позивача в додаткових поясненнях від 13.11.2025 та з'ясовано, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.11.2025 передано справу №280/5808/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 щодо можливості застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, що виникли на територіях, які були фактично окуповані, але щодо яких Кабінетом Міністрів України не приймалося окреме рішення про застосування обмежень.
В даному випадку Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 05.11.2025 у справі №280/5808/23 підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивував, зокрема, таким:
- у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 не враховано, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях;
- при цьому рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
- загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень; ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, в якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Звертаючись із відповідним позовом до Господарського суду Луганської області у цій справі позивач вказав адресу місцезнаходження відповідача: вул.Миру, буд.57А, смт.Мілове(з), Старобільський р-н, Луганська область, 92500.
Суд враховує, що зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача, Комунального закладу дошкільної освіти «Ластівка» Міловської селищної ради Луганської області, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є вказана вище адреса.
Однак, згідно з даними Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 Міловська селищна територіальна громада Старобільського району Луганської області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 24.02.2022 (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 втратив чинність від 20.03.2025).
Як вбачається із матеріалів справи, що розглядається, позивачем заявлено до стягнення основну заборгованість у сумі 80'761 грн 80 коп. за поставлений відповідачу природний газ за спірний період фактично січня - лютого 2022 року (з 01.01.2022 по 28.02.2022).
Разом з тим, період, за який позивачем нараховано основну заборгованість за поставлений газ, частково охоплюється періодом перебування території місцезнаходження відповідача в тимчасовій окупації.
Положеннями ст.228 ГПК України визначені випадки, в яких суд може за заявою учасника справи або з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За умовами п.11 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 ч.4 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з ч.1, п.6 ч.2 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу приписів ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та правильності вирішення спору у цій справі, зважаючи на предмет та підстави позову (стягнення заборгованості за природний газ, який в період січня - лютого 2022 року, зокрема після 24 лютого 2022 року постачався на тимчасово окуповану територію), суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку.
Зокрема, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Разом з тим, оскільки у межах спірних правовідносин тривалий розгляд справи зумовлений об'єктивними причинами, незалежними безпосередньо від господарського суду, суд в даному випадку вважає виправданим зупинення провадження у даній справі з огляду на положення ст.236 ГПК України, відповідно до якої рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Таким чином, оскільки в цій справі є спірним питання правомірності стягнення постачальником частини нарахованої заборгованості за поставлений природний газ в лютому 2022 року, поставки якого, зокрема, здійснювалися у період після 24 лютого 2022 року на тимчасово окуповану територію, а Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 05.11.2025 передано справу №280/5808/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 щодо можливості застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з метою об'єктивного та правильного розгляду справи вбачається доцільним здійснювати подальший розгляд справи протягом розумного строку в розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто такого, що об'єктивно необхідний для належного встановлення обставин та правильного вирішення спору, та в даному випадку - зупинити провадження у цій справі до до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
Судом також враховується, що Верховний Суд в ухвалах від 13.11.2025 у справі №910/1896/23, від 19.11.2025 у справі №916/3666/22, від 19.11.2025 у справі №904/6645/23, від 19.11.2025 у справі №916/1218/23, від 18.11.2025 у справі №916/1946/23, від 18.11.2025 у справі №913/265/23, від 10.11.2025 у справі №908/2241/23, від 11.11.2025 у справі №910/3831/22, дійшов висновку про необхідність зупинення касаційних проваджень у справах до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №280/5808/23.
.Керуючись ст.ст.11, 228, 229, 232-235, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд
1. Здійснювати подальший розгляд справи №913/514/24 протягом розумного строку в розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідного для правильного вирішення спору.
2. Провадження у справі №913/514/24 зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №280/5808/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 24.11.2025 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та в порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ