вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1598/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Марценюк О.М.
розглянувши справу № 911/1598/25
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Стеллар Вугілля 2025», м. Бровари
про стягнення 140 680,00 грн
представники:
від позивача: Хлабистін Д.М., адвокат, довіреність № 434 від 30.04.2025;
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява від 12.05.2025 Акціонерного товариства “Українська залізниця» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Стеллар Вугілля 2025» (далі - відповідач) про стягнення 140 680,00 гривень штрафу.
Вказані вимоги обґрунтовано тим, що під час перевезення вантажу відповідача у вагоні № 64908130 на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці було здійснено контрольне зважування зазначеного вагону та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 06.10.2024 складено комерційний акт № 450003/83. З огляду на вказане позивач нарахував до стягнення з відповідача 140 680,00 грн штрафу згідно ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.
Господарський суд Київської області ухвалою від 26.05.2025 у справі № 911/1598/25 постановив прийняти позовну заяву Акціонерного товариства “Українська залізниця» до розгляду, відкрити провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 16.06.2025.
Ухвалою суду від 16.06.2025 відкладено підготовче засідання на 30.06.2025.
Ухвалою суду від 30.06.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/1598/25 та призначено розгляд справи по суті на 20.08.2025.
Ухвалою суду від 20.08.2025 розгляд справи по суті відкладено на 10.09.2025.
Присутній в судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву на позов не скористався.
Згідно ч.ч. 5 та 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІКС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Ухвали суду від 26.05.2025, 16.06.2025, 30.06.2025, 20.08.2025 у справі № 911/1598/25 були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача та доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, суд відзначає про належне повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 03.10.2024 за накладною № 49705254 зі станції Добропілля Донецької залізниці відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю “ГЗФ “Богучарська» код ЄДРПОУ 43278110 (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Стеллар Вугілля 2025») було відправлено вагон з вугіллям, станція призначення Княжеве Одеської залізниці, одержувач - ПрАТ “Продовольча компанія “Поділля».
Так, згідно вказаної накладної маса вантажу у вагоні № 64908130 становить 69 000,00 кг.
Надалі за доводами позивача на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці було здійснено контрольне зважування зазначеного вагону та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом у зв'язку з чим 06.10.2024 АТ "Українська залізниця" складено комерційний акт № 450003/83 зі змісту якого вбачається, що вага вантажу у вагоні № 64908130 складає 73 400 кг (копію вказаного документу додано до позовної заяви).
З огляду на вказане позивач нарахував до стягнення з відповідача 140 680,00 грн штрафу згідно ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України “Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України “Про транспорт», “Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організації та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію.
Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом.
Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 затверджено Правила оформлення перевізних документів.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Маса вантажів визначається відправником.
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема графи “Маса вантажу», якщо вона визначена відправником, та “Спосіб визначення маси».
Згідно п. 5 Правил оформлення перевізних документів загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип вагів зазначається в накладній.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 118 Статуту залізниці України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до приписів ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту.
При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Враховуючи, що приписами закону передбачено, що відправник самостійно заповнює накладну, яку він надає разом з вантажем, а також те, що саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей зазначених ним у відповідній накладній, суд дійшов висновку, що у ТОВ “ГЗФ “Богучарська» код ЄДРПОУ 43278110 (в подальшому перейменовано на ТОВ “Стеллар Вугілля 2025») виникає обов'язок щодо зазначення правильних відомостей при оформленні накладної на вантаж, зокрема, щодо зазначення відомостей про масу вантажу.
Так, стаття 24 Статуту встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу, вказана норма покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.
Відповідно до ст.ст. 73, 76, 77, 86 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як слідує зі змісту наявної в матеріалах справи копії комерційного акту № 450003/83 від 06.10.2024 при зважуванні виявлено, що вага вантажу в вагоні № 64908130 становить 73 400 кг, тобто більше на 4 400 кг ніж зазначено відповідачем у накладній № 49705254.
Отже, вказані обставини свідчать про недотримання ТОВ «ГЗФ «Богучарська» (в подальшому перейменовано на ТОВ «Стеллар Вугілля 2025») вимог визначених Статутом залізниць України, зокрема, щодо зазначення правильних відомостей про масу вантажу у накладній, та, відповідно про наявність підстав для стягнення з останнього штрафу, передбаченого ст. 118 Статуту, у розмірі п'ятикратної провізної оплати за всю відстань перевезення 140 680,00 грн = 28 136,00 грн (провізна плата за вагон) х 5.
В розрізі зробленого висновку судом враховано правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 22.10.2021 у справі № 905/191/21, згідно якого допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу.
Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 74, 86 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи зазначені вище норми права, а також те, що відповідач порушив вимоги, визначені Статутом, зокрема, щодо зазначення правильних відомостей про масу вантажу у накладній, та те, що заявлений до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога Акціонерного товариства “Українська залізниця» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стеллар Вугілля 2025» 140 680,00 грн штрафу підлягає задоволенню у повному обсязі як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем у встановленому порядку.
Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стеллар Вугілля 2025» (07402, Київська область, м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, 88, код ЄДРПОУ 43278110) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 140 680 (сто сорок тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп штрафу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 24.11.2025.
Суддя О.О. Христенко