вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/924/25
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., за участю секретаря судового засідання А.Юлдашевої, розглянувши заяву Приватного підприємства “АЛЬФА ЛЕГІОН» б/н від 20.10.2025 року (вх. №9335 від 21.10.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/924/24
за позовом Приватного підприємства “АЛЬФА ЛЕГІОН», Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин
до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРОК», Київська обл., Обухівський р-н., м. Обухів
про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних
представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Маркєлов О.Ю.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2025 року у справі №911/924/25 (з урахуванням ухвали від 03.11.2025) позовні вимоги Приватного підприємства “АЛЬФА ЛЕГІОН» до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРОК» про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЕРОК» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 6, код ЄДРПОУ 34840150) на користь Приватного підприємства “АЛЬФА ЛЕГІОН» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Узин, вул. Незалежності, будинок 16-А, офіс 7, код ЄДРПОУ 35557332) 33509 (тридцять три тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 74 коп. пені, 91257 (дев'яносто одна тисяча двісті п'ятдесят сім) грн. 26 коп. 3% річних, 222630 (двісті двадцять дві тисячі шістсот тридцять гривень) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 7787 (сім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 81 коп. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено повернути на користь Приватного підприємства “АЛЬФА ЛЕГІОН» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Узин, вул. Незалежності, будинок 16-А, офіс 7, код ЄДРПОУ 35557332) з Державного бюджету України 1079 (одну тисячу сімдесят дев'ять) грн. 43 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №91 від 28.10.2024 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №911/924/25.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 20.10.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі №911/924/24, відповідно до якої, позивач просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 120000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ухвалою суду від 24.10.2025 року прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства “АЛЬФА ЛЕГІОН» б/н від 20.10.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі №911/924/24 та призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 11.11.2025 року.
До суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 24.10.2024 (вх. №14800/25 від 24.10.2025) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
До суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 11.11.2025 (вх. №15731/25 від 11.11.2025) про розгляд справи без участі його представника, в якій позивач також просить суд заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2025 року проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення заперечив та просив суд у задоволенні такої заяви відмовити.
Згідно п. 4 ст. 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши у судовому засіданні 11.11.2025 року заяву Приватного підприємства “АЛЬФА ЛЕГІОН» б/н від 20.10.2025 року (вх. №9335 від 21.10.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/924/24, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідну заяву, в порядку частини 8 ст. 129 ГПК України, позивач зробив безпосередньо у тексті позовної заяви, зазначивши, що орієнтовний розмір понесених витрат на правничу допомогу складає 120000,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №911/924/25 подано до суду 21.10.2025. Таким чином, позивачем дотримано вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Стосовно заперечень відповідача, що позивачем до закінчення судових дебатів у справі та у судовому засіданні 16.09.2025 не зроблено заяви про намір подати докази понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення? судом встановлено наступне.
Згідно ч.ч. 1 ,2, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Судом встановлено, що у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у сумі 120000,00 грн. До позовної заяви було додано копію Договору про надання правової допомоги від 25.10.2024 та Додаткової угоди №1 від 25.10.2024, в якому було передбачено загальну вартість (фіксовану) наданих юридичних послуг на суму 120000,00 грн.
Відтак, заява про стягнення судових витрат була зроблена позивачем у письмовій формі ще у позовній заяві.
Позивачем 10.10.2025 (протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі) подано докази щодо понесення ним витрат на правову допомогу та подано відповідну заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у справі №911/924/24 з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України.
За таких обставин, зазначені заперечення відповідача є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними висновками суду.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2024 року між Адвокатським бюро «Лук'янчука Артема» (за договором - адвокатське бюро) та Приватним підприємством «Альфа Легіон» (за договором - клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, предметом даного Договору є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами консультацій, правової допомоги Клієнту у всіх справах ( у тому числі, але не обмежуючись, судових), які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів щодо стягнення із ТОВ «АЕРОК» (код ЄДРПОУ - 34840150) штрафних санкцій, інфляційних втрат тощо за договором №07/14 від 24.12.2014, за що клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану допомогу. Умовами Договору додатково може бути передбачена сплата Клієнтом додаткової винагороди у формі «гонорару успіху».
Згідно Додаткової угоди №1 від 25.10.2024 до Договору, ???порядок обчислення гонорару Адвокатського бюро - фіксований розмір. Вартість послуг (розмір гонорару Адвокатського бюро) за надання правової допомоги Клієнту з предмету Договору про надання правової допомоги від 25.10.2024 року становить 120000,00 грн. Сторони домовились, що Клієнт оплачує вартість послуг вказану в п. 2 даної Додаткової угоди протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання даної Додаткової угоди №1 на підставі виставленого Адвокатським бюро рахунку.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги від 25.10.2014, Додаткової угоди №1 від 25.10.2025 до Договору, ордеру №1510964 від 24.11.2024, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія КВ №00030 від 02.11.2018, рахунку-фактури від 28.10.2025, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 19.10.2025, платіжної інструкції від 28.10.2025 про сплату 120000,00 грн.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).
Суд також зауважує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, до правової допомоги належать й консультації, роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах тощо (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16).
Варто також зазначити, що згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).
З наданого до матеріалів справи акту виконаних робіт (наданих послуг) від 19.10.2025 року вбачається, що адвокатське бюро надало, а позивач прийняв юридичні послуги загальна вартість яких складає 120000,00 грн. Зазначений акт підписано представниками обох сторін, у вказаному акті наведено перелік та обсяги послуг, що надавались адвокатом позивачу, їх загальну вартість.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання позивачу адвокатським бюро професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України.
Дослідивши додані до заяви про розподіл судових витрат документи, а також ті, що містяться в матеріалах справи, суд вважає підтвердженою належними та допустимими доказами суму судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 120000,00 грн., надану позивачу адвокатським бюро «Лук'янчука Артема».
Водночас, судом враховано, що відповідачем подано клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що не погоджується з сумою, яку позивач заявляє до стягнення з відповідача та щодо наведених в попередньому розрахунку позивача інших судових витрат на оплату послуг адвоката, що не надано доказів понесення таких витрат та обґрунтованого розрахунку з посиланням на такі докази. Надання Договору про правову допомогу, ордеру та посвідчення адвоката не є достатніми та належними доказами понесення адвокатських витрат. Понесені стороною у справі витрати на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для їх відшкодування судом в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже, розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідач вважає, що Акту наданих послуг чи іншого двостороннього документу, який засвідчує саме факт надання послуг та погодження співмірної вартості таких послуг суду не надано, відповідно заявлені витрати на правову допомогу є занадто великими і не відповідають тій складності підготовки документів для звернення до суду та складності ведення цієї справи. Відповідач зазначає, що позивач не надавав відповідь на відзив, не з'являвся в судові засідання, не надав для огляду оригінали документів, запізнився у судове засідання, зазначене, на думку відповідача, призвело до невиправданого затягування часу розгляду судової справи, штучного створення додаткових судових засідань при розгляді справи і відповідно невиправданого включення кількості таких засідань до витрат на правничу допомогу адвоката.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2020 року у справі №904/3583/19 вказано, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.
Таким чином, беручи до уваги рівень складності правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, часткового задоволення позову, з урахуванням критеріїв розумності розміру адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ПП «Альфа Легіон», є непропорційним до предмета спірних правовідносин.
Судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Викладене, на думку суду, свідчить що покладення на витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 120000,00 грн. є надмірним.
За таких обставин, встановивши невідповідність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, врахувавши заперечення відповідача та його клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про зменшення цих сум до 50%.
Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію та складність справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи, проведеної адвокатом при підготовці позовної заяви та під час розгляду справи, а також, часткове задоволення позову, та відсутність відповіді на відзив, з урахуванням критеріїв пропорційності та розумності, суд вважає обґрунтованим розмір покладених на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката пропорційно задоволеним позовним вимогам та з урахуванням зменшення до 50% у сумі 27554,23.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Приватного підприємства “АЛЬФА ЛЕГІОН» б/н від 20.10.2025 року (вх. №9335 від 21.10.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/924/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОК» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 6, код ЄДРПОУ 34840150) на користь Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЕГІОН» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Узин, вул. Незалежності, будинок 16-А, офіс 7, код ЄДРПОУ 35557332) 27554 (двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 23 коп. витрат на правничу правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення повного рішення 24.11.2025 року.
Суддя Д.Г. Заєць