ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2025Справа № 910/10872/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
За позовом 1. ОСОБА_1
2. Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді"
4. ОСОБА_2
до Акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 348 240,95 грн.,
За участі представників сторін:
від позивача-1: Погрібна С.О. за ордером від 01.08.2025 року серії АР № 1255817;
від позивача-2: Погрібна С.О. за ордером від 01.08.2025 року серії АР № 1255818;
від позивача-3: Погрібна С.О. за ордером від 01.08.2025 року серії АР № 1255819;
від позивача-4: Погрібна С.О. за ордером від 01.08.2025 року серії АР № 1255820;
від відповідача: Михалевич М.М. за довіреністю від 19.09.2025 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач-1), Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" (далі - позивач-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді" (далі - позивач-3) та ОСОБА_2 (далі - позивач-4) звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач, Товариство) про:
- стягнення з відповідача на користь позивача-1 суми заборгованості за дивідендами/частиною прибутку, нарахованими за результатами роботи Товариства у 2017, 2018, 2020 роках з інфляційними втратами та 3 % річних в загальному розмірі 104 924,21 грн., з яких: 59 982,39 грн. - основний борг, 37 822,12 грн. - інфляційні втрати, 7 119,70 грн. - 3 % річних;
- стягнення з відповідача на користь позивача-2 суми заборгованості за дивідендами/частиною прибутку, нарахованими за результатами роботи Товариства у 2017, 2018, 2020 роках в загальному розмірі 22 645,51 грн., з яких: 12 945,84 грн. - основний борг, 8 163,05 грн. - інфляційні втрати, 1 536,62 грн. - 3 % річних;
- стягнення з відповідача на користь позивача-3 суми заборгованості за дивідендами/частиною прибутку, нарахованими за результатами роботи Товариства у 2017, 2018, 2020 роках в загальному розмірі 188 712,60 грн., з яких: 107 882,00 грн. - основний борг, 68 025,40 грн. - інфляційні втрати, 12 805,21 грн. - 3 % річних;
- стягнення з відповідача на користь позивача-4 суми заборгованості за дивідендами/частиною прибутку, нарахованими за результатами роботи Товариства у 2017, 2018, 2020 роках в загальному розмірі 37 742,52 грн., з яких: 21 576,40 грн. - основний борг, 13 605,08 грн. - інфляційні втрати, 2 561,04 грн. - 3 % річних.
Ухвалою від 04.09.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.
09.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивачів від 09.09.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 15.09.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/10872/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 19.09.2025 року проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 23.09.2025 року господарський суд міста Києва перейшов до розгляду справи № 910/10872/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15.10.2025 року.
02.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов сформований у цій системі 01.10.2025 року відзив Товариства на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивачів з огляду, зокрема, на те, що по питанню № 10, яке розглядалося загальними зборами Товариства (протокол від 14.06.2018 року № 26), було прийнято рішення не нараховувати дивіденди за результатами діяльності Товариства у 2017 році. За таких обставин, доводи позивачів про наявність у них права на отримання дивідендів за вказаний період є необґрунтованими.
Також відповідач вказав, що ПАТ "Національний депозитарій України" неправомірно 23.12.2021 року, 29.12.2021 року та 11.02.2022 року відхилило розпорядження Товариства про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами від 22.12.2021 року № 01/01/13/05/02-02-213 і від 11.02.2022 року № 01/01/13/05/02-02-262 та повернуло на рахунки Товариства суму коштів, переказаних на виконання вказаного розпорядження. Означені протиправні дії НДУ обумовили обставини, за яких відповідач з об'єктивних причин не зміг забезпечити виплату дивідендів за 2018 рік своїм акціонерам, у тому числі тим, в інтересах яких подано даний позов.
Крім того, для відповідача як публічного акціонерного товариства з акціонерами, яких обліковується понад 13 тисяч, єдиним можливим способом виплати дивідендів є виплата виключно через депозитарну систему України. Отже, для виплати дивідендів за 2020 рік Товариство має прийняти відповідне рішення щодо їх виплати та визначити порядок та строк їх виплати відповідно до положень Закону України "Про акціонерні товариства". У той же час, вчинення таких дій є повноваженням загальних зборів та наглядової ради акціонерного товариства.
Товариство також звернуло увагу на те, що позивачі (за винятком Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост") не надали належних виписок про стан рахунку в цінних паперах. Отже, оскільки позивачами не долучено до позовної заяви як доказів щодо наявності чи відсутності у них відповідних корпоративних прав (акцій), так і доказів щодо кількості відповідних акцій, якими позивачі володіли чи володіють, у Товариства з об'єктивних причин відсутня можливість здійснити обґрунтований контррозрахунок заявлених до стягнення сум грошових коштів.
Відповідач також наголосив на невідповідності здійсненого позивачами розрахунку заявлених до стягнення компенсаційних виплат вимогам чинного законодавства, а також вказав, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
08.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивачів від 08.10.2025 року на відзив на позовну заяву, в якому останні навели мотиви на спростування висловлених Товариством заперечень проти позову.
Крім того, 08.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивачів від 08.10.2025 року, в якій останні уточнили позовні вимоги та просили суд:
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за дивідендами/частину прибутку, нараховану за результатами роботи Товариства у 2018, 2020 роках з інфляційними втратами та 3 % річних у загальному розмірі 103 210,00 грн., з них: основна заборгованість - 59 199,82 грн., інфляційні втрати - 36 650,76 грн., 3 % річних - 7 359,42 грн.;
- стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" суму заборгованості за дивідендами/частину прибутку, нараховану за результатами роботи Товариства у 2018, 2020 роках з інфляційними втратами та 3 % річних у загальному розмірі 22 275,54 грн., з них: основна заборгованість - 12 776,94 грн., інфляційні втрати - 7 910,24 грн., 3 % річних - 1 588,37 грн.;
- стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді" суму заборгованості за дивідендами/частину прибутку, нараховану за результатами роботи Товариства у 2018, 2020 роках з інфляційними втратами та 3 % річних у загальному розмірі 185 629,50 грн., з них: основна заборгованість - 106 474,50 грн., інфляційні втрати - 65 918,63 грн., 3 % річних - 13 236,38 грн.;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за дивідендами/частину прибутку, нараховану за результатами роботи Товариства у 2018, 2020 роках з інфляційними втратами та 3 % річних у загальному розмірі 37 125,90 грн., з них: основна заборгованість - 21 294,90 грн., інфляційні втрати - 13 183,73 грн., 3 % річних - 2 647,28 грн.
13.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача-1 від 13.10.2025 року про долучення до матеріалів справи виписки про стан рахунку ОСОБА_1 станом на 01.07.2021 року.
У підготовчому засіданні 15.10.2025 року суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті спору та виписки про стан рахунку ОСОБА_1, а також встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 20.10.2025 року. Крім того, суд запропонував Товариству надати письмові пояснення щодо поданої позивачами заяви про уточнення позовних вимог, відклав вирішення питання про прийняття до розгляду означеної заяви позивачів до встановлення фактичних обставин справи, а також відклав підготовче засідання на 29.10.2025 року.
До початку призначеного підготовчого засідання 29.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивачів від 28.10.2025 року, в якій останні зазначили, що подана позивачами заява від 08.10.2025 року про уточнення позовних вимог є заявою про зменшення розміру позовних вимог, а ціна позову наразі становить 348 240,95 грн.
У підготовчому засіданні 29.10.2025 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/10872/25 на 30 днів, а також прийняв до розгляду подану позивачами заяву від 08.10.2025 року (яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог), у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 348 240,95 грн., виходячи з якої вирішується спір.
Ухвалою від 29.10.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/10872/25 до судового розгляду по суті на 12.11.2025 року.
У судовому засіданні 12.11.2025 року представник позивачів підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник Товариства у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивачів заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 12.11.2025 року суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Товариство, згідно з пунктами 1.1, 1.3 Статуту Товариства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, що затверджена рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 року (протокол № 29) (далі - Статут)), засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 року № 57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 року № 210/93, з подальшою, відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 року, зміною типу і назви Товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".
Пунктом 3.1 Статуту унормовано, що акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.
За змістом пункту 3.2 Статуту кожною простою акцією Товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право, зокрема, на отримання дивідендів.
Статутний капітал Товариства становить 13 557 127,50 грн. Статутний капітал поділено на 54 228 510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок (пункти 5.1, 5,2 Статуту).
Пунктом 3.1 Статуту унормовано, що акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 6.18 Статуту Товариства дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
Для кожної виплати дивідендів наглядова рада Товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради Товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою Товариства (пункт 6.20 Статуту).
Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою Товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати (пункт 6.21 Статуту).
За змістом пункту 6.16 Статуту документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів, або у інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.
Облік прав власності на акції товариства здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України (пункт 6.17 Статуту).
Станом на дату виникнення чинних правовідносин Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100 %) належало 27 114 256 акцій відповідача (50 % плюс 1 акція), тобто Товариство входило до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 %.
Загальними зборами акціонерів Товариства, що відбулися 18.05.2021 року, з питання розподілу прибутку Товариства за 2018 рік, було прийнято рішення про затвердження розміру та порядку розподілу прибутку Товариства за 2018 рік, відповідно до якого: на виплату дивідендів за простими акціями направлено частину чистого прибутку в сум 1 931 619 526,20 грн., що складає 30 % чистого прибутку відповідача за 2018 рік; решту чистого прибутку за 2018 рік в сумі 4 506 581 473,80 грн., що складає 70 % чистого прибутку, направлено на покриття накопиченого збитку. Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затверджено в розмірі 35,62 грн.
Рішеннями Наглядової ради Товариства, оформленими протоколом від 27.05.2021 року № 9/21, визначено, що датою складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року, є 11.06.2021 року.
Виплата дивідендів здійснюється через депозитарну систему України з 15.06.2021 року по 17.11.2021 року. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу відбувається пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови їх виплати однакові для всіх власників акцій одного типу та класу, зокрема, умови щодо строків, способу та суми. Виплата дивідендів здійснюється виключно грошовими коштами, шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками пропорційно всім особам, які мають право на їх отримання, по мірі надходження коштів на рахунок Товариства в межах встановленого строку виплати дивідендів. Витрати, які виникають через необхідність перерахування дивідендів (сплата податків, зборів тощо), проводиться за рахунок суми нарахованих дивідендів, призначених до виплати відповідній особі, яка має право на їх отримання.
Обґрунтовуючи заявлені у даній справі вимоги в частині стягнення дивідендів за 2018 рік, позивачі зазначали, що відповідач у порушення норм законодавства належним чином не виконав зобов'язання з виплати позивачам, як акціонерам Товариства, відповідних сум дивідендів.
Крім того, позивачі також просили суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані на відповідні суми дивідендів за 2018 рік.
Також, 18.05.2021 року загальні збори Товариства щодо тринадцятого питання порядку денного зборів прийняли рішення такого змісту: "Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Позовні вимоги в частині стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік мотивовані тим, що у Товариства в силу рішення загальних зборів відповідача від 18.05.2021 року та вимог абзацу 2 пункту 21 "Про Державний бюджет України на 2021 рік", виник обов'язок перед позивачами зі сплати частини чистого прибутку відповідно до кількості належних позивачам акцій. Однак, Товариство свого обов'язку не виконало, у зв'язку з чим позивачами заявлено до стягнення частину чистого прибутку у відповідних сумах, а також нараховані на такі суми 3 % річних та інфляційні втрати.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви позивачів від 08.10.2025 року, підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Частина 1 статті 152 Цивільного кодексу України визначає, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Суд зазначає, що корпоративними правами є сукупність майнових і немайнових прав акціонера-власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" визначено, що акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Частиною 1 статті 27 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Статтею 34 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має здійснюватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів. Умови виплати дивідендів, зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів, мають бути однаковими для всіх власників акцій одного типу та класу.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку за звітний рік та/або нерозподіленого прибутку, та/або резервного капіталу на підставі рішення загальних зборів протягом шести місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Пунктами 19, 22 частини 2 статті 39 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження результатів фінансово-господарської діяльності за відповідний рік та розподіл прибутку товариства або затвердження порядку покриття збитків товариства; прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями товариства, затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом, та способу їх виплати.
Пунктом 6.18 Статуту визначено, що дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
Для кожної виплати дивідендів наглядова рада Товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради Товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після прийняття такого рішення наглядовою радою Товариства (пункт 6.20 Статуту).
Пунктами 6.21, 6.22 Статуту передбачено, що Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою Товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада Товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління Товариством - загальними зборами. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів відповідача.
Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.
Разом із тим, суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням. В іншому випадку дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб'єкта господарювання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 року в справі № 910/12317/18, від 02.02.2023 року в справі № 910/10164/21.
Судом встановлено, що Товариство взяло на себе грошове зобов'язання здійснити виплату акціонерам дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2018 році у визначених наглядовою радою відповідача порядку та строки, тобто щодо виплати дивідендів за 2018 рік - у розмірі 35,62 грн. на 1 (одну) акцію у строк до 17.11.2021 року, що підтверджується рішенням засідання наглядової ради Товариства, оформленим протоколом від 27.05.2021 року № 9/21 з додатками.
При цьому, суд зауважує, що з прийняттям акціонерним товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у акціонерного товариства виникає обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк.
Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах (абзац 2 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України").
З долучених до матеріалів справи виписок з рахунків у цінних паперах, відкритих позивачами у відповідних депозитарних установах, вбачається, що станом на дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року - 11.06.2021 року, на рахунку ОСОБА_1 було розміщено 1 000 шт. простих електронних іменних акцій, на рахунку Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" - 120 шт. простих електронних іменних акцій, на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді" - 1 000 шт. простих електронних іменних акцій, на рахунку ОСОБА_2 - 200 шт. простих електронних іменних акцій.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт невиплати позивачам дивідендів за 2018 рік, однак заперечив проти позову з огляду на те, що Товариство не порушувало права та законні інтереси своїх акціонерів, а вживало всіх можливих заходів для забезпечення виплати акціонерам дивідендів за 2018 рік.
Зокрема, відповідач зазначав, що 23.12.2021 року останній звернувся до ПАТ "Національний депозитарій України" з розпорядженням від 22.12.2021 року № 01/01/13/05/02-02-213 про виплату дивідендів (сум погашення) за цінними паперами та переказав на рахунок ПАТ "Національний депозитарій України" платіжним дорученням від 23.12.2021 року № 19389-П21 грошові кошти в сумі 30 072 756,24 грн. для виплати акціонерам Товариства дивідендів за 2018 рік.
Проте, 23.12.2021 року ПАТ "Національний депозитарій України" вказані кошти повернуло на рахунок відповідача, обґрунтовуючи тим, що: "1. Надані документи містять суперечливі дані. 2. Надання розпорядження про виплату дивідендів, яке містить інформацію про виплату частками, та перерахування Центральному депозитарію коштів про виплати не всім особам, які мають право на отримання дивідендів, без збереження пропорційності щодо кількості належних таким особам прав на акції відповідного випуску (абзац 5 підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням НКЦПФР від 12.04.2016 року №391)".
22.12.2021 року відповідач повторно звернувся до ПАТ "Національний депозитарій України" з розпорядженням від 22.12.2021 року № 01/01/13/05/02-02-213 про виплату дивідендів (сум погашення) за цінними паперами та переказав на рахунок ПАТ "НДУ" платіжним дорученням від 29.12.2021 року № 19729-П21 грошові кошти в сумі 30 072 756,24 грн., зазначивши у розпорядженні про виплату доходів за результатами діяльності ПАТ "Укрнафта" у 2018 році необхідність перерахування дивідендів.
29.12.2021 року ПАТ "Національний депозитарій України" вдруге повернуло означені кошти на рахунок відповідача з аналогічним обґрунтуванням.
11.02.2022 року відповідач втретє звернувся до ПАТ "Національний депозитарій України" з розпорядженням від 11.02.2022 року № 01/01/13/05/02-02-262 про виплату дивідендів (сум погашення) за цінними паперами та переказав на рахунок ПАТ "НДУ" платіжним дорученням від 11.02.2022 року № 2875-П22 грошові кошти в сумі 12 408 534,48 грн. для виплати акціонерам Товариства дивідендів за 2018 рік.
Разом із тим, 11.02.2022 року ПАТ "Національний депозитарій України" ці кошти втретє повернуло на рахунок відповідача з обґрунтуванням такого повернення: "1. Надані документи містять суперечливі дані. 2. Надання розпорядження про виплату дивідендів, яке містить інформацію про виплату частками, та перерахування Центральному депозитарію коштів про виплати не всім особам, які мають право на отримання дивідендів, без збереження пропорційності щодо кількості належних таким особам прав на акції відповідного випуску (абзац 5 підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням НКЦПФР від 12.04.2016 року № 391) ".
У зв'язку з відмовами листами-відмовами від 23.12.2021 року № 0247ECCB-F48C-4EE1-93DF-08D9C60869A3, від 29.12.2021 року № E3477E37-AF81-4AEB-52D9-08D9CA8C0C3E та від 11.02.2022 року № D8A73EBD-AD53-4437-A12B-08D9ED28DF2E здійснити перерахування коштів, Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Депозитарія (справа № 910/3376/22).
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 року в справі № 910/3376/22 за позовом Товариства до ПАТ "Національний депозитарій України" про визнання неналежним виконання договору та зобов'язання належного виконання договору, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що відмови Депозитарію у взятті до виконання спірних розпоряджень позивача були обґрунтованими та відповідали приписам чинного законодавства. Суди також зазначили, що матеріалами справи № 910/3376/22 встановлено, а Товариством не спростовано, більш того, підтверджено те, що кошти були спрямовані на виплату дивідендів не всім особам, які мають право на їх отримання, без збереження пропорційності щодо кількості належних таким особам прав на акції. Вибірковість виплати чистого прибутку за результатами 2018 року акціонерам через певні депозитарні установи підтверджується також розрахунками нарахування цих дивідендів. Таким чином, вказані розпорядження Товариства не відповідають приписам статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", "Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів", затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 року № 391 та Договору про обслуговування випуску цінних паперів № ОВ-1962, укладеному між Товариством та Депозитарієм, оскільки були направлені на виплату дивідендів у повному обсязі лише частині акціонерів Товариства.
Протоколом засідання Наглядової ради Товариства від 27.05.2021 року № 9/21 було визначено лише два можливі шляхи виплати дивідендів: шляхом виплати одразу всієї суми дивідендів у повному обсязі всім особам, які мають право на отримання дивідендів; шляхом виплати всієї суми дивідендів кількома частками пропорційно всім особам, які мають право на отримання дивідендів. Жодних інших способів виплати дивідендів рішенням Наглядової ради Товариства не встановлено, як не передбачено і положеннями статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства".
Також слід зазначити, що спірні розпорядження про виплату дивідендів здійснені Товариством поза межами строку, визначеного загальними зборами для виплати дивідендів.
У рішенні та постанові у справі № 910/3376/22 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відмови Депозитарію у взятті до виконання спірних розпоряджень Товариства були обґрунтованими та відповідали приписам законодавства, а відтак вимога позивача про визнання неналежним виконання Депозитарієм умов договору в частині невиконання вказаних розпоряджень Товариства про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Судові рішення у справі № 910/3376/22 набрали законної сили у встановленому чинним процесуальним законодавством порядку.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, з огляду на вищевказані судом обставини, а також зважаючи на зміст абзацу 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про акціонерні товариства", яким встановлено обов'язок Товариства у разі вирішення сплачувати дивіденди частками здійснювати таку виплату всім власникам акцій одного типу пропорційно до їх кількості, тоді як відповідач в порушення наведених приписів чинного законодавства тричі (23.12.2021 року, 29.12.2021 року та 11.02.2022 року) намагався здійснити виплату дивідендів за 2018 рік через депозитарну систему України лише певним акціонерам, яких він визначив самостійно з переліку осіб, які мали право на отримання дивідендів, суд відхиляє посилання відповідача на те, що здійснити виплату нарахованих дивідендів позивачам йому завадили дії Дипозитарію.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів про стягнення на їх користь дивідендів за результатами діяльності Товариства у 2018 році у вищевказаних судом сумах є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд дійшов висновку, що позивачі мають право на отримання дивідендів за підсумками діяльності Товариства у 2018 році у таких сумах: ОСОБА_1 - 19 804,72 грн., Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" - 4 274,40 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді" - 35 620,00 грн., ОСОБА_2 - 7 124,00 грн.
Крім того, в силу положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання", а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення і трьох процентів річних.
Заперечуючи проти вимог позивачів про стягнення компенсаційних виплат, Товариство вказувало на те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. На підтвердження вказаної правової позиції відповідач посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду в справі № 127/15672/16-ц, в якій Велика Палата Верховного Суду погодилася з правовими позиціями, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 року в справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 року в справі № 918/117/18, від 30.01.2019 року в справі № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 року в справі № 924/312/18.
Відхиляючи вищевказані посилання Товариства, суд звертає увагу на те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки, право позивачів на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом, позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020 року.
Відтак, продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 року в справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 року до 30.06.2023 року.
Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022 року.
Надалі Законом України від 08.11.2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовну давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024 року, а після 30.01.2024 року перебіг такого строку зупинився.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року в справі № 903/602/24.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Отже, оскільки в цій справі станом на 02.04.2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то цей строк пропущений позивачами не був.
Слід зазначити, що Законом України від 14.05.2025 року № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", який набрав чинності з 04.09.2025 року, відновлено обчислення строків позовної давності. Однак, цей Закон набрав чинності 04.09.2025 року, тобто вже після звернення позивачів до господарського суду міста Києва з даним позовом (01.09.2025 року).
За таких обставин суд зазначає, що звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 18.11.2021 року по 08.10.2025 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.
Перевіривши здійснений позивачами розрахунок інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми дивідендів за 2018 рік, суд встановив, що останній відповідає положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з Товариства на користь ОСОБА_1 11 669,54 грн. інфляційних втрат, 2 311,45 грн. 3 % річних, на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" - 2 518,60 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, 498,88 грн. 3 % річних, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді" - 20 988,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, 4 157,29 грн. 3 % річних, на користь ОСОБА_2 - 4 197,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, 831,46 грн. 3 % річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивачів про стягнення з Товариства частини чинного прибутку за 2020 рік, суд зазначає таке.
Як встановлено судом, 18.05.2021 року відбулися загальні збори акціонерів Товариства, за результатом проведення яких, зокрема ухвалено рішення: оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, вирішено дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Так, статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", який набрав чинності 01.01.2021 року, визначено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Таким чином, вказаною нормою передбачено сплату частини чистого прибутку не лише до державного бюджету, а й іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі.
Ця норма носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту.
У свою чергу, відповідач, ухвалюючи рішення про розподіл прибутку відповідно до вимог норми статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", не міг не усвідомлювати її змісту, який є чітким, та встановлювати різні умови для власників акцій одного типу та класу щодо отримання частини чистого прибутку.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.03.2024 року в справі № 910/5724/23.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи (зокрема, прийняття загальними зборами рішення від 18.05.2021 року, відсутності доказів сплати частини чистого прибутку іншим акціонерам, зокрема позивачам), з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин (чинне положення частини 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачів про стягнення з Товариства частини чистого прибутку на 2020 рік.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок з рахунків позивачів у відповідних депозитарних установах, станом на 01.07.2021 року на рахунку ОСОБА_1 було розміщено 556 шт. акцій простих електронних іменних, на рахунку Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" - 120 шт. простих електронних іменних акцій, на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді" - 1 000 шт. простих електронних іменних акцій, на рахунку ОСОБА_2 - 200 шт. простих електронних іменних акцій.
Слід також звернути увагу на те, що за змістом рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 року в справі № 640/18646/21 за позовом ПАТ "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, зокрема про визнання протиправною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надмірно сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760,86 грн. шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов'язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн.), щодо відмови в поверненні (381 852 502,87 грн.) на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку, ПАТ "Укрнафта" наполягало на правильності розрахунку боргу перед Державою саме у розмірі 1 921 167 072,00 грн.
Таким чином, виплата на одну акцію становить 1 921 167 072,00 грн./27 114 256 акцій, що дорівнює 70,85450 грн.
З урахуванням вищенаведеного, у позивачів виникло право на частини чистого прибутку за наслідками діяльності Товариства у 2020 році, а саме: ОСОБА_1 має право на отримання частини чистого прибутку в сумі 39 395,10 грн., Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" - 8 502,54 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді" - 70 854,50 грн., ОСОБА_2 - 8 986,05 грн.
Крім того, позивачами на відповідні суми чистого прибутку за 2020 рік нараховані 3 % річних за період з 02.07.2021 року по 08.10.2025 року, а також інфляційні втрати.
Перевіривши наданий позивачами розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на відповідні суми чистого прибутку за 2020 рік, суд встановив, що останній відповідає положенням чинного законодавства та не перевищує здійсненого судом розрахунку, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення 24 981,22 грн. інфляційних втрат та 5 047,97 грн. 3 % річних, Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" про стягнення 5 391,63 грн. інфляційних втрат та 1 089,49 грн. 3 % річних, Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді" про стягнення 44 930,26 грн. інфляційних втрат та 9 079,08 грн. 3 % річних, ОСОБА_2 про стягнення 8 986,05 грн. інфляційних втрат та 1 815,82 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до статті 168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього кодексу.
Згідно зі статтею 168.1.2 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.
Згідно з пунктом 170.5.1 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.
Таким чином, обов'язок сплачувати податки з виплат чистого прибутку доходу покладається саме на емітента-відповідача.
Тобто саме відповідач, а не акціонери (позивачі), повинен нарахувати дивіденди та виплати, передбачені абзацом 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та з нарахованих сум утримати відповідні податки.
Водночас, на суд не може бути покладено функцій податкового агента (в частині нарахування податків); суд лише зазначає суму без утримання відповідного податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Натомість суду достатньо зазначити, що присуджені до стягнення суми нараховані без віднімання сум податків.
Схожий за змістом правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 року в справі № 9901/407/19, постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року в справі № 359/10023/16-ц.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується порядок і строк виконання рішення.
Суд зазначає, що відповідач, у разі добровільного виконання рішення суду, не очікуючи відкриття виконавчого провадження, може утримати і перерахувати податки і збори з джерел виплати.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 19 804 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 72 коп. основного боргу зі сплати дивідендів за 2018 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, 11 669 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 54 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, 2 311 (дві тисячі триста одинадцять) грн. 45 коп. 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості; 39 395 (тридцять дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 10 коп. основного боргу з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, 24 981 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 22 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, 5 047 (п'ять тисяч сорок сім) грн. 97 коп. 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" (03038, місто Київ, вулиця Протасів Яр, будинок 8; код ЄДРПОУ 40075925) 4 274 (чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 40 коп. основного боргу зі сплати дивідендів за 2018 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, 2 518 (дві тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 88 коп. 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості; 8 502 (вісім тисяч п'ятсот дві) грн. 54 коп. основного боргу з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, 5 391 (п'ять тисяч триста дев'яносто одну) грн. 63 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, 1 089 (одну тисячу вісімдесят дев'ять) грн. 49 коп. 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Капітал Кастоді» (03038, місто Київ, вулиця Протасів Яр, будинок 8 інше приміщення 30-А; код ЄДРПОУ 30784585) 35 620 (тридцять п'ять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу зі сплати дивідендів за 2018 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, 20 988 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 37 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, 4 157 (чотири тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 29 коп. 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості; 70 854 (сімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 50 коп. основного боргу з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, 44 930 (сорок чотири тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 26 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, 9 079 (дев'ять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 08 коп. 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 7 124 (сім тисяч сто двадцять чотири) грн. 00 грн. основного боргу зі сплати дивідендів за 2018 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, 4 197 (чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 67 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, 831 (вісімсот тридцять одну) грн. 46 коп. 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості; 14 170 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят) грн. 90 коп. основного боргу з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, 8 986 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 05 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, 1 815 (одну тисячу вісімсот п'ятнадцять) грн. 82 коп. 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
7. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 24.11.2025 року.
Суддя В.С. Ломака