ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2025Справа № 910/11639/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Імпульс"
про стягнення заборгованості в розмірі 36 316,47 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Імпульс" про стягнення заборгованості в розмірі 36 316,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку зі здійснення розрахунків з спожиті послуги з постачання теплової енергії, централізованого опалення, гарячого водопостачання, абонентської оплати, як власником квартири № 84 у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, 27/31.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11639/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
07.10.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що право власності на квартиру було зареєстровано за ТОВ «НТК «Імпульс» лише 08.08.2025, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав від 08.08.2025, натомість позивач просить стягнути заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, централізованого опалення, гарячого водопостачання, абонентської оплати, за період з вересня 2016 року по червень 2025 року. Також, відповідач зазначає, що позивачем разом із позовною заявою не було надано передбачених законодавством України первинних документів, які могли б підтвердити факт наявності та розмір заборгованості, а також факт та періоди надання послуг останнім. Крім того, відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.
13.10.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому позивач зазначає, що право власності у відповідача, як правонаступника ДП «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ІМПУЛЬС» на квартиру виникло не з моменту її перереєстрації 08.08.2025 за ТОВ «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (ідентифікаційний код: 14307765), а з моменту її прийняття Державним підприємство «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (ідентифікаційний код: 14307765) на підставі Акту передачі будівель та споруд зі складу НВФ «Елексистемлес» до ДМНТК «Імпульс», серія та номер: б/н, від 20.09.1994. Також, позивач зазначає, що відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі і при цьому, позивач не має доводити факт надання послуг з постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення безпосередньо до приміщення відповідача, оскільки надає послуги з постачання теплової енергії не окремо до кожної квартири чи нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а в цілому до багатоквартирного будинку та інших будівель, які знаходяться на території Дніпровського та Дарницького районів м. Києва і це є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування. Крім того, позивач зазначає, що з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності до заявлених позовних вимог, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року, в зв'язку з чим, позивач зазначає, що заборгованість відповідача з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 30.06.2025 становить 11 604, 87 грн; за гаряче водопостачання - 10 118, 86 грн; за абонентське обслуговування - 1 843, 84 грн; інфляційні втрати складають -902,73 грн; 3% річних - 304, 74 грн.
Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII від 10.04.2014 виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для споживачів встановленої зони теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів міста Києва. Вказана інформація є публічною.
Надання послуг з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 як теплопостачальною організацією, здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» на підставі ліцензії, яка видана НКРЕКП відповідно до рішення №198 від 01.06.2012, яке переоформлено рішенням №1159 від 21.06.2016.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (далі - відповідач) створене шляхом перетворення Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» - учасника Державного концерну «Укроборонпром» відповідно до Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». З дня його державної реєстрації товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» ( п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс»).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 436903442 від 25.07.2025 Державне підприємство «Науково-технічний комплекс «Імпульс» є власником квартири за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, буд. 27/31, кв. 84. Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано 20.03.2020 на підставі Акту передачі будівель та споруд зі складу НВФ «Елексистемлес» до ДМНТК «Імпульс», серія та номер: б/н, виданий 20.09.1994.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 438831869 від 08.08.2025 власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс». Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано 08.08.2025 на підставі Акту приймання-передачі від 30.09.2024 Комісії з реорганізації Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» у Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс».
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач як власних квартири надані позивачем у період з жовтня 2016 року не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, з вересня 2019 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.07.2025 в розмірі 30 507,91 грн., яка включає в себе: заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 14 504,25 грн; заборгованість зі сплати послуги за гаряче водопостачання у розмірі 14 159,82 грн та заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 1 843,84 грн, на підтвердження чого позивачем надано: акт постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача від 09.12.2012, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2016-2027 р.р., 2017-2018 р.р., 2018-2019 р.р., 2019-2020 р.р., 2020-2021 р.р., 2021-2022 р.р., 2022-2023 р.р., 2023-2024 р.р., 2024-2025 р.р., наряди на підключення та відключення теплової енергії в опалювальний сезон за спірний період.
Крім того, позивачем нарахованого та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 402,56 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 406,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживачем, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Судом встановлено, що відповідачу, як правонаступнику ДП «Науково-технічний комплекс «Імпульс» належить квартира за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, буд. 27/31, кв. 84, право власності на яку виникло 20.09.1994 на підставі Акту передачі будівель та споруд зі складу НВФ «Елексистемлес» до ДМНТК «Імпульс».
При цьому, суд зазначає, що за державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, в зв'язку з чим судом відхиляються посилання відповідача на те, що право власності набуте ним лише 08.08.2025, в дату державної реєстрації права власності на квартиру.
За приписами частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача, так і на виконавця (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Позивач вказує на те, що договір про надання послуг, який передбачений чинним нормативно-правовими актами між позивачем та відповідачем не укладався, а заява - приєднання до умов індивідуальних типових договорів відповідачем не надавалась та на його звернення не підписувалася.
Поряд з цим, приєднанням споживача до умов індивідуального договору є також факт отримання відповідних послуг.
23.07.2014 у газеті Хрещатик (№ 103(4503)) позивачем розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.
Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 (№ 111(4511))
Загальнодоступний публічний договір приєднання, опублікований у випуску газети «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111(4511)
Інформація, надрукована в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик», є загальнодоступною.
Також, 13.10.2021 на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» опубліковані Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання.
Згідно з ч. 2 ст. 641 Цивільного кодексу України реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (чинних на момент виникнення заборгованості), споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Враховуючи положення статей 7, 8, 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Кабінетом Міністрів України № 830 від 21.08.2019 та п. 12 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 та враховуючи, що відповідач упродовж певного періоду споживав послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води, на нього покладається обов'язок оплатити позивачу усі фактично спожиті ним послуги.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Таким чином, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року в справі № 922/4239/16, постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року в справі № 922/2790/17 та інших.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, як виконавцем, і фізичною та юридичною особою як споживачем, який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила).
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем (п. 18 Правил, у редакції станом на час спірного періоду надання послуг).
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показників засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил).
Пунктом 21 Правил встановлено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
Водночас, у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 02.02.2022 постанови № 85, постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 визнано такою, що втратила чинність з 01.05.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022 затверджено в новій редакції Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, згідно з абзацом першим пункту 20 яких комерційний облік послуги ведеться вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг споживання наданих послуг у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу (пункт 20 цих Правил).
Пунктом 9 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358) визначено, що у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то:
при наданні цьому приміщенню послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої цим приміщенням теплової енергії визначається як різниця між фактичним обсягом спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді (розраховується відповідно до формули 11 цієї Методики) та показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у будівлі/будинку. Визначений таким чином обсяг споживання теплової енергії не враховується до показань вузла комерційного обліку та не приймає участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку. Якщо у будівлі/будинку є декілька зазначених приміщень, то така різниця розподіляється на ці приміщення пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об'ємів;
при наданні цьому приміщенню послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання обсяг спожитої цим приміщенням комунальної послуги визначається за нормою споживання комунальної послуги, що установлена органом місцевого самоврядування. Окрім визначеного таким чином обсягу спожитої комунальної послуги цьому приміщенню додатково здійснюється донарахування частки обсягів гарячої/холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби.
Крім того, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, відповідно до п. 23 яких розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
З урахуванням викладених вище правових норм, за умови відсутності засобів обліку гарячої води і теплової енергії у нежитловому приміщенні відповідача, визначення позивачем об'єму наданих послуг з централізованого опалення розрахунковим способом є правомірним.
Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання протягом спірного періоду послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також абонентського обслуговування свідчить також відсутність претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов'язань з боку відповідача.
При цьому, пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов'язок індивідуального споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктами 24, 25, 26 Правил передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж встановлена Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.08.2019 за №982/33953.
Проте, будь-яких належних та допустимих доказів відключення належного відповідачу на праві власності майна - квартири за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, буд. 27/31, кв. 84, від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, матеріали справи не містять.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості ним не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлену в період з жовтня 2016 року по квітень 2025 року теплову енергію у розмірі 14 504,25 грн., заборгованість зі сплати послуги за гаряче водопостачання у розмірі 14 159,82 грн за період з вересня 2016 року по червень 2025 року та заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 1 843,84 грн за період з листопада 2021 року по червень 2025 року.
Водночас, суд враховує заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в зв'язку з чим, зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана до суду засобами поштового зв'язку 15.09.2025.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Поряд з цим, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності за вимогами позивача в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020
Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України № 338 від 25.03.2020 і постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020» продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023.
Також, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжено і наразі триває.
Водночас, в подальшому Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду пропущений встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо вимоги за період до 12.07.2017, а отже з урахуванням частково обґрунтованої заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності стягненню з відповідача підлягає заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 11 604,87 грн, заборгованість зі сплати послуги за гаряче водопостачання у розмірі 10 118,86 грн заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 1 843,84 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 402,56 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 406,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлених судом обставин щодо часткової обґрунтованості заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 304,74 грн та інфляційні втрати у розмірі 902,73 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228; ідентифікаційний код: 14307765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; ідентифікаційний код: 37739041) заборгованість у розмірі 23 567 (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 304 (триста чотири) грн. 74 коп., інфляційні втрати в розмірі 902 (дев'ятсот дві) грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 065 (дві тисячі шістдесят п'ять) грн. 70 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 24.11.2025
Суддя О.А. Грєхова