ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2025Справа № 910/14546/25
Суддя Сташків Р.Б. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНАТРОН-ГРУП"
про забезпечення позову (до подання позову)
особа, яка може отримати статус відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
До Господарського суду міста Києва надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНАТРОН-ГРУП" (далі - заявник) про забезпечення позову, яка подана через систему електронний суд 21.11.2025 та зареєстрована канцелярією суду 24.11.2025.
У своїй заяві заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову до пред'явлення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «АЛЬЯНС БАНК» здійснювати платежі за Договором про надання гарантії (гарантійна лінія) №751-25 від 05.02.2025, укладеного між ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» та АТ «АЛЬЯНС БАНК» в забезпечення виконання умов Договору від 02.12.2024 №01/160-24 на виконання робіт з реконструкції ПС330 кВ Північного ТУОМ з влаштуванням фізичного захисту АТ-2 - по будь-яким вимогам Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО" до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.
За загальним правилом, встановленим ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Свою заяву про забезпечення позову (до подання позову) заявник мотивує наступним.
Між НЕК «УКРЕНЕРГО» як замовником та ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» як підрядником укладено договір № 01/160-24 від 02.12.2024 (далі - Договір), на виконання робіт по об'єкту «Реконструкція ПС 330 кВ «Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ), надалі - «об'єкт».
14.11.2025 на адресу ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» надійшов лист ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» №01/69524 від 14.11.2025, в якому відповідач повідомив про те, що термін виконання робіт за Договором завершився, роботи не виконані, відповідні акти не підписані, тому згідно з п. 3.8 Договору ТОВ "ДІНАТРОН-ГРУП" необхідно повернути авансові платежі.
ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» вимагає від заявника повернути кошти, отримані ним в якості авансових платежів за Договором в сумі 65643921,95 грн. Фактично даним листом відповідач висловив односторонню відмову від Договору, і як наслідок, вимогу про повернення попередньої оплати, в т.ч. застосування санкцій, передбачених розділом 12 Договору.
З указаним рішенням відповідача ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» не погоджується, вважає його протиправним, таким що суперечить умовам Договору та вимогам діючого законодавства.
В свою чергу, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором АТ «БАНК АЛЬЯНС» (далі - Банк) та ТОВ «ДІНАТРОНГРУП» було укладено Договір про надання гарантій (гарантійна лінія) №751-25/2 від 25.02.2025 зі змінами № 1 від 10.09.2025 до умов гарантії виконання зобов'язань № 751-25/2 від 25.02.2025.
Згідно листа №21.3.1/8403 Банком 17.11.2025 отримано першу вимогу №01/69805 від 14.11.2025 від бенефіціара - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» щодо сплати коштів за Гарантією у сумі 17337766,23 грн. Повідомлено, що відповідно до умов п. 2.6 Договору принципалом розміщено грошове забезпеченням (покриття) у розмірі 2600664,94 грн, яке перераховано на рахунок АТ «БАНК АЛЬЯНС».
У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до п 7.1.2 Договору та враховуючи ймовірність виникнення у Банка витрат, пов'язаних із сплатою коштів на вимогу, Банк вимагає від ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» протягом 2 (двох) робочих днів перерахувати кошти для покриття можливих витрат за Гарантією у сумі 14737101,29 грн.
Згідно листа №21.3.1/8404 Банком 17.11.2025 отримано другу вимогу №01/69806 від 14.11.2025 від бенефіціара - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» щодо сплати коштів за Гарантією у сумі 24153077,86 грн. У зв'язку з вищенаведеним, Банком повідомлено, що відповідно до умов п. 2.6 Договору принципалом розміщено грошове забезпеченням (покриття) у розмірі 3622961,68 грн, яке перераховано на рахунок в АТ «БАНК АЛЬЯНС».
У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до п 7.1.2 Договору та враховуючи ймовірність виникнення у Банка витрат, пов'язаних із сплатою коштів на вимогу, Банк вимагає від ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» протягом 2 (двох) робочих днів перерахувати кошти для покриття можливих витрат за Гарантією у сумі 20 530 116,18 грн на рахунок в АТ «БАНК АЛЬЯНС», код банку 300119, ідентифікаційний код юридичної особи (Принципала ) - 43371363, призначення платежу:
«Сплата можливих витрат відповідно до вимоги щодо сплати грошових коштів за банківською гарантією №751-25/2 від 25.02.2025 зі змінами № 1 від 10.09.2025 до умов гарантії виконання зобов'язань № 751-25/2 від « 25» лютого 2025 року».
Крім цього, 21.11.2025 від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла третя вимога №01/71205 від 20.11.2025 щодо сплати коштів за Гарантією у розмірі - 26470542,82 грн. Крім того, банк повідомив заявника про те, що нічим не обмежене право на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених банком за гарантією, процентів, пені та будь-яких витрат (збитків).
У випадку сплати АТ «БАНК АЛЬЯНС» за вказаними банківськими гарантіями на користь ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», призведе до порушення майнових прав ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП», оскільки після сплати за гарантіями у АТ «БАНК АЛЬЯНС» виникне право регресу до заявника на суму виплати здійсненої на користь Бенефіціара. Вказане зумовить необхідність звертатися ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» з новим позовом до ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» та АТ «БАНК АЛЬЯНС» з метою поновлення порушених прав ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП», що створить додаткове навантаження на судову систему, порушить права АТ «БАНК АЛЬЯНС» та заявника.
Оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, зобов'язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає після порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Для пред'явлення гаранту вимоги необхідний факт порушення боржником виконання основного зобов'язання.
Заявник зазначає, що предметом спору майбутнього позову має бути - визнання укладеною додаткової угоди до Договору № 01/160-24 від 02.12.2024 на виконання робіт по об'єкту «Реконструкція ПС 330 кВ «Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ) та зобов'язання відповідача погодити проектно-кошторисну документацію по об'єкту, погоджену листом ГШ ЗСУ від 11.10.2025 № 300/1/С/8623.
Основними умовами зазначеної додаткової угоди є: пролонгація строків виконання робіт (п. 16.3 Договору), збільшення ціни Договору шляхом її приведення у відповідність до погодженої з ГШ ЗСУ проектної документації (п. 17.2 Договору) та з урахуванням збитків, понесених ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» за Договором №01/160-24 від 02.12.2024. Саме така конструкція позовних вимог, на думку позивача, буде мати наслідком продовження строків виконання робіт, які відтерміновувались по об'єктивно незалежним від позивача підставам, зміну ціни в сторону її збільшення та затвердження остаточної редакції проектно-кошторисної документації по об'єкту, що надасть позивачу можливість приступити до виконання робіт.
У разі сплати гарантом на користь бенефіціара грошових коштів по банківським гарантіям гарант набуває право на зворотну вимогу (регрес) до боржника (принципала) в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, і оскільки ТОВ "ДІНАТРОНГРУП" не визнає законність вимог ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», ним не будуть задоволенні регресні вимоги гаранта, у зв'язку з чим останнім будуть нараховуватись штрафні санкції у вигляді пені та штрафу за порушення принципалом зобов'язання відшкодування гаранту витрати по банківській гарантії.
Заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі зумовить нарахування штрафних санкцій, відповідальність за які буде покладено на ТОВ "ДІНАТРОН-ГРУП" та зумовить виникнення інших судових спорів, що у свою чергу не відповідає принципам господарського судочинства та ефективному захисту порушеного права. В даному разі, ефективним і достатнім заходом забезпечення позову, який належить застосувати, є заборона Акціонерному товариству «АЛЬЯНС БАНК» здійснювати платежі за Договором про надання гарантії до вирішення спору по суті.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
Заявник стверджує, що предметом майбутнього позову буде визнання укладеною додаткової угоди до договору № 01/160-24 від 02.12.2024 на виконання робіт по об'єкту «Реконструкція ПС 330 кВ «Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ) та зобов'язання відповідача погодити проектно-кошторисну документацію по об'єкту, погоджену листом ГШ ЗСУ від 11.10.2025 № 300/1/С/8623.
Разом з тим, заявник не надає суду примірника додаткової угоди до Договору яку він проситиме визнати укладеною. Також відсутні докази того, що заявник вже звертався до відповідача із пропозицією укласти таку додаткову угоду і останнім було відмовлено у її укладенні.
На переконання заявника, у випадку невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову гарант (АТ «Банк Альянс») може в безспірному порядку перерахувати на користь відповідача суму банківської гарантії. Тобто. позивач вважає, що ефективний захист у цьому судовому процесі втратить свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за банківською гарантією знівелює значення судового рішення у випадку задоволення майбутнього позову заявника, що зумовить ініціювання позивачем нового судового спору про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів. При цьому невжиття заходів забезпечення позову у цій справі зумовить нарахування штрафних санкцій, відповідальність за які буде покладено на заявника.
У статті 136 ГПК України визначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З огляду на викладене заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Так, предметом майбутнього позову буде визнання укладеною між заявником та відповідачем додаткової угоди.
Водночас заходи забезпечення позову стосуються заборони банку (третій особі) здійснювати будь-які виплати за банківською гарантією.
Виконання банком свого обов'язку перед відповідачем за гарантією, жодним чином не впливає на права та обов'язки заявника, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а поданий ним позов спрямований на захист його прав, передбачених саме індивідуальним Договором. Крім того, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, сформував наступні висновки.
Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов'язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.
Перш за все - це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов'язання. Умова щодо забезпечення основного зобов'язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.
Обов'язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору (пункт 6 частини першої статті 4, стаття 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" у чинній редакції, пункт 7 частини першої статті 4, стаття 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у редакції, що діяла на час видачі гарантії у справі, що переглядається). Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.
Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов'язання гаранта.
Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб'єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв'язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов'язання, зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв'язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов'язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов'язанні.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Аналізуючи майбутній предмет позову у цій справі, вбачається, що заявник має намір оскаржити не гарантійне зобов'язання, а саме відносини, які виникають з індивідуального договору від 02.12.2024 №01/160-24 укладеного між ТОВ «Дінатрон-Груп» та ПрАТ «НЕК «Укренерго», а тому виконання банком свого обов'язку перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» за гарантією жодним чином не впливає на права та обов'язки заявника, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а отже, заборона банку здійснювати виплати за гарантією не має правового зв'язку з предметом майбутніх позовних вимог заявника, що суперечить вимогам статті 136 ГПК України.
Згідно зі статтею 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути пропорційними заявленим вимогам та спрямованими на захист прав сторін у справі.
Разом з тим заборона банку здійснювати виплати за банківською гарантією фактично блокує виконання банком своїх зобов'язань перед бенефіціаром (ПрАТ «НЕК «Укренерго»), що є втручанням у господарську діяльність банку, гарантованою статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Також втручання у виконання гарантії суперечить самій природі гарантійного зобов'язання як незалежного правочину, закріпленого у статті 562 Цивільного кодексу України, та суперечить практиці Верховного Суду, згідно з якою забезпечення позову повинно бути спрямоване на захист порушеного або оспорюваного права позивача, а не на створення необґрунтованих перешкод для діяльності інших учасників процесу. Заборона виплат за гарантією змушує банк враховувати обставини, які не належать до його зобов'язань за гарантією, що суперечить принципу автономності та суті інструменту гарантії.
Подібний висновок викладено Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 07.02.2025 у справі №910/7497/24.
Відповідно до ч. 6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Приймаючи до уваги викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позову.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНАТРОН-ГРУП" про забезпечення позову (до подання позову).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 24.11.2025.
Суддя Р.Б. Сташків