ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.10.2025Справа № 910/9979/24 (910/2845/25)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Філатова В'ячеслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" (03057, Україна, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 1, інше, приміщення 1028/3; ідентифікаційний код 42014911)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 41; ідентифікаційний код 32069278)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро клуб"
про визнання недійсним договору
в межах справи № 910/9979/24
за заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1-Д; ідентифікаційний код 14360570)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 41; ідентифікаційний код 32069278)
про банкрутство
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
1. Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що:
- спірний правочин був вчинений з метою умисного збільшення кредиторської заборгованості боржника та завдання шкоди кредиторам ТОВ "Траєкторія";
- станом на час укладення спірного правочину у боржника уже бала наявна заборгованість, зокрема перед АТ Комерційний Банк "ПриватБанк" у розмірі майже 2,2 мільйони доларів США. Наявність вищезазначених зобов'язань в подальшому стали підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за заявою кредитора АТ Комерційний Банк "ПриватБанк", що свідчить про те, що вже на момент їх виникнення, а відповідно й на момент укладення спірного правочину підприємство не мало необхідних активів для погашення цієї заборгованості;
- в укладенні спірного правочину була відсутня будь-яка економічна доцільність, оскільки жодних майнових дій з боку іншої сторони за цим договором не вчинено;
- на момент укладення у сторін договору були відсутні наміри його реального виконання, у зв'язку із тим, що ТОВ "Траєкторія" не мало фінансової можливості виконання договору поруки, водночас товариство мало значну кредиторську заборгованість та ризики відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства. Вказаний договір вчинявся з метою штучного збільшення заборгованості боржника, подальшого звернення до господарського суду із заявою з грошовими вимогами, набуття статусу кредитора та подальшого здійснення контролю над процедурою банкрутства боржника та мінімізацію погашення заборгованості реального кредитора - АТ Комерційний Банк "ПриватБанк";
- перевищення повноважень керівником боржника при укладенні спірного правочину;
- відсутність на спірному договору підпису директора ТОВ "Траєкторія", натомість наявні лише відбитки "факсиміле".
2. Стислий виклад позиції відповідачів
У поданому відзиві на позов ТОВ "ФК "Арагон" зазначило, що договір сторонами укладено добровільно та за власною згодою, то з урахуванням принципу pacta sunt servanda, ТОВ "Траєкторія" підтверджує наявність боргових зобов'язань, і ніколи не відмовлялась від їх виконань. Крім того, правочин був схвалений загальними зборами ТОВ "Траєкторія" на підставі ст. 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тому він створює юридичні наслідки для товариства (Рішення Єдиного учасника ТОВ "Траєкторія" № 21/12/2020 від 21.12.2020).
У поданому ТОВ "Траєкторія" відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що договір сторонами укладено добровільно та за власною згодою, то з урахуванням принципу pacta sunt servanda, ТОВ "Траєкторія" підтверджує наявність боргових зобов'язань, і ніколи не відмовлялась від їх виконань. Крім того, правочин був схвалений загальними зборами ТОВ "Траєкторія" на підставі ст. 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тому він створює юридичні наслідки для товариства (Рішення Єдиного учасника ТОВ "Траєкторія" № 21/12/2020 від 21.12.2020).
3. Стислий виклад позиції третьої особи
У поданих поясненнях щодо позову АТ Комерційний Банк "ПриватБанк" зазначає, що повністю підтримує поданий позов, адже, грошові вимоги ТОВ "ФК "Арагон" на підставі договору поруки № 16/11-п від 16.11.2020 на суму 290 197 935,44 грн направлені виключно на створення штучної кредиторської заборгованості. Оспорюваний правочин за своєю суттю є фраудаторним, вчиненим без будь-якої економічної мети, є таким, що не відповідає загально правовим принципам добросовісності та розумності.
4. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою суду від 07.11.2024 перебуває справа № 910/9979/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія".
До Господарського суду міста Києва звернувся розпорядник майна боржника арбітражного керуючого Філатов В'ячеслав Вікторович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" про визнання недійсним договору поруки № 16/11-п від 16.11.2020 укладеного між ТОВ "Траєкторія" та ТОВ "ФК "Арагон".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 прийнято позовну заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Філатова В'ячеслава Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" про визнання недійсним договору до розгляду в межах справи № 910/9979/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.04.2025.
21.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
21.03.2025 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна на виконання вимог суду надійшла заява з обґрунтуваннями щодо необхідності залучення третіх осіб у справі, а саме, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро клуб" та Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк".
24.03.2025 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна надійшло клопотання про виправлення помилки у позовній заяві.
31.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суду відмовити в задоволенні позову.
31.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суду відмовити в задоволенні позову.
02.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі.
03.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 відкладено підготовче засідання на 15.05.2025. Залучено Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро клуб" до участі у справі № 910/9979/24 (910/2845/25) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
07.04.2025 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна надійшли заперечення на відзив ТОВ "ФК "Арагон".
07.04.2025 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна надійшли заперечення на відзив ТОВ "Траєкторія".
22.04.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" надійшли пояснення щодо позову.
23.04.2025 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна надійшло клопотання про долучення доказів направлення позовної заяви ТОВ "Аеро клуб".
15.05.2025 протокольною ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.06.2025.
12.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 відкладено судове засідання на 17.07.2025.
17.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 відкладено судове засідання на 21.08.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 відкладено судове засідання на 16.10.2025.
15.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 відкладено судове засідання на 30.10.2025.
У судовому засіданні 30.10.2025 представник ТОВ "ФК "Арагон" заперечувала щодо задоволення позову.
Представник АТ КБ "ПриватБанк" підтримав позовні вимоги та просив суд про задоволення позову.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 30.10.2025 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників відповідача-1 та третьої особи, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
25.02.2014 між ПАТ "Терра Банк" (далі - кредитодавець) та ТОВ "Аеро клуб" (далі - позичальник) був укладений кредитний договір № КЛ/14/6-34 відповідно до умов якого кредитодавець відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 140 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, в строк по 24.11.2014 та сплатити інші платежі, передбачені даним кредитним договором.
В подальшому, 29.12.2018 між ПАТ "Терра Банк" (далі - кредитодавець) та ТОВ "ФК "Арагон" (далі - новий кредитор) був укладений договір № 8 про відступлення права вимоги, відповідно до якого, кредитодавець відступив новому кредитору належні права вимоги до позичальників, зазначених у додатку № 1 до даного договору відступлення, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, за кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до даного договору відступлення.
16.11.2020 між ТОВ "Траєкторія" (далі - поручитель) та ТОВ "ФК "Арагон" (далі - кредитодавець) був укладено договір поруки № 16/11-п, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується перед кредитодавцем у випадку невиконання ТОВ "Аеро клуб" (позичальником), своїх зобов'язань за кредитним договором № КЛ/14/6-34 від 25.02.2014 укладеним з ПАТ "Терра Банк", в частині повернення заборгованості, що становить 362 537 134,93 грн, частково виконати зобов'язання позичальника, що виникли з кредитного договору згідно наданого кредитодавцем розрахунку.
Згідно п. 1.2. договору поруки, у випадку невиконання ТОВ "Аеро клуб" зобов'язань, передбачених п. 1.1. кредитного договору, поручитель несе відповідальність перед ТОВ "ФК "Арагон" - кредитодавцем грошовими коштами в обсязі, що становить суму, не більшу ніж 290 029 707,94 грн.
ТОВ "Аеро клуб" не виконало зобов'язання за кредитним договором № КЛ/14/6-34 від 25.02.2014 щодо сплати заборгованості на загальну суму 362 537 134,93 грн, у зв'язку з чим, 30.11.2020 ТОВ "ФК "Арагон" звернулося з вимогою про усунення порушень зобов'язань до ТОВ "Аеро клуб" шляхом сплати на користь ТОВ "ФК "Арагон" загальної суми 362 537 134,93 грн та до ТОВ "Траєкторія" шляхом сплати на користь ТОВ "ФК "Арагон" загальної суми 290 029 707,94 грн.
Спір у даний справі виник у зв'язку з тим, що на переконанням позивача договір поруки має ознак фраудаторного правочину, оскільки, вчинення відповідачами даного правочину мало своїм наслідком збільшення фінансових зобов'язань ТОВ "Траєкторія" як боржника у справі про банкрутство в період наявної заборгованості перед іншим кредитором; при його укладенні додаткових гарантій Банку щодо належного виконання боржником своїх кредитних зобов'язань надано не було; Банк як кредитора боржника не було повідомлено про збільшення останнім своїх фінансових зобов'язань перед третіми особами; укладення оспорюваного правочину вчинено без очевидної господарської мети та не мало на меті збільшення активів боржника, а вчинено з метою переводу (покладення) фінансових зобов'язань на ТОВ "Траєкторія" та створення штучної конкуренції кредиторських вимог до боржника.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Водночас 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
Отже, правове регулювання судових проваджень у справах про банкрутство з 21.10.2019 (окрім наведеного вище винятку) регламентовано КУзПБ, норми якого є спеціальними у застосуванні при розгляді таких справ.
Частинами першою та другою статті 42 КУзПБ встановлені підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора.
Суд відзначає, що провадження у справі № 910/9979/24 про банкрутство ТОВ "Траєкторія" відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024, спірний правочин укладено 16.11.2020, за таких обставин відсутні правові підстави для застосування положень статті 42 КУзПБ до оспорюваного правочину, оскільки, останній укладено поза межами трирічного періоду до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, позивач посилається на наявність у оспорюваному договорі поруки ознак фраудаторного правочину, що є підставою для визнання його недійсним у порядку загальних вимог цивільного законодавства (пункту 6 частини першої статті 3, частин третьої та шостої статті 13, статей 203, 215, 234 ЦК України).
Суд зазначає, що КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Наведене узгоджується з правовими висновками судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що за відсутність підстав для застосування статті 20 Закону про банкрутство (статті 42 КУзПБ) не позбавляє можливості захисту майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (постанова від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач - розпорядник майна оспорює договір поруки, з підстав передбачених загальними нормами цивільного законодавства та через наявність у цього договору ознак фраудаторного правочину, оскільки, вчинення відповідачами оспорюваного правочину мало своїм наслідком збільшення фінансових зобов'язань ТОВ "Траєкторія" як боржника у справі про банкрутство в період наявної заборгованості перед іншим кредитором; при його укладенні додаткових гарантій Банку щодо належного виконання боржником своїх кредитних зобов'язань надано не було; Банк як кредитора боржника не було повідомлено про збільшення останнім своїх фінансових зобов'язань перед третіми особами; укладення оспорюваного правочину вчинено без очевидної господарської мети та не мало на меті збільшення активів боржника, а вчинено з метою переводу (покладення) фінансових зобов'язань на ТОВ "Траєкторія" та створення штучної конкуренції кредиторських вимог до боржника.
Так, провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.
Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
За цих умов категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами.
Отже, можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України, відповідно до частин першої, третьої якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин 1, 2 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно пункту 5 статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Частиною третьою статті 13 ЦК України унормовано, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 06.10.2022 у справі №902/1023/19(902/163/22) та ін.).
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 (пункт 153); постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 (п.10.34); постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.11.2022 у справі №44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22)).
Крім цього, використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло"). За цих умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (стаття 3 ЦК України) мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. Діяльність у підприємницькій сфері за загальним правилом має бут спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов'язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.
Вступаючи у договірні відносини щодо поруки по боргах третіх осіб, сторони такого договору поруки, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри сторін цього правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності (див. постанови Верховного Суду від 02.03.2023 № 910/15232/20 (910/18130/21), від 23.03.2023 № 910/15232/20 (910/18169/21), від 18.05.2023 № 908/3468/13, від 04.10.2023 910/15232/20 (910/18162/21)).
Боржник, який вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності (зокрема дії з укладення договору застави, поруки за яким набуває додаткових зобов'язань) після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що станом на дату вчинення спірного правочину у боржника вже була наявна заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк", зокрема: за договором поруки № 43-і від 12.07.2007, що підтверджується заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.09.2016 у справі № 369/13506/15-ц, яким було стягнуто, зокрема, з ТОВ "Траєкторія" заборгованість за кредитним договором № КІR0GК015500111 від 12.02.2007 в розмірі 50 120,11 дол. США, що еквівалентно 1 102 141,22 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 47 853,83 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 666,64 дол. США заборгованості по комісії за користування кредитом - 480 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 119,64 дол. США; за договором поруки № 152-і від 25.05.2007, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02.09.2010 у справі № 2-8976/2010, яким стягнуто, солідарно, зокрема, з ТОВ "Траєкторія" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 185 704,93 дол. США; за договором поруки № 49-і від 15.02.2007, що підтверджується рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 752/4369/14-ц, яким стягнуто, солідарно, зокрема, з ТОВ "Траєкторія" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 1 668 102, 64 дол. США та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн; за договором поруки № 303-і від 24.06.2005, в наслідок порушення позичальником умов кредитного договору, кредитором АТ КБ "ПриватБанк" подано відповідний позов, за результатами розгляду якого, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13.07.2022 у справі № 761/18849/19 було задоволено позовну заяву та стягнуто солідарно із основного боржника та ТОВ "Траєкторія" на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 290 443,57 дол. США та судовий збір у розмірі 118 675,23 грн.; за договором поруки № 226-і від 22.08.2007, в наслідок порушення позичальником умов кредитного договору, кредитором АТ КБ "ПриватБанк" подано відповідний позов до основного боржника та поручителя ТОВ "Траєкторія" на суму 392 507,18 грн.
Крім того, обставини наявності зобов'язань у ТОВ "Траєкторія" на момент укладення спірного договору також підтверджуються наданими АТ КБ "ПриватБанк" копіями договорів поруки, укладеними із боржником, на забезпечення виконання зобов'язань за укладеними кредитними договорами. Таким чином, шляхом підписання договорів поруки, боржник визнав зазначені вище договори такими, що відображають дійсний розмір, підстави виникнення заборгованості та зобов'язань перед АТ КБ "ПриватБанк".
Відтак, суд вказує, що ТОВ "Траєкторія" у період коли у нього вже були наявні зобов'язання перед АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі майже 2,2 мільйони доларів США уклало договір поруки № 16/11-п від 16.11.2020.
Наявність вищезазначених зобов'язань в подальшому стали підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за заявою кредитора АТ КБ "ПриватБанк", що свідчить про те, що вже на момент їх виникнення, а відповідно і на момент укладення оспорюваного договору поруки від 16.11.2020 підприємство не мало необхідних активів для погашення цієї заборгованості.
Незважаючи на вказані обставини, достеменно відомі посадовим особам ТОВ "Траєкторія", боржник взяв на себе додатковий обов'язок по забезпеченню зобов'язань третьої особи - ТОВ "Аеро клуб" (код ЄДРПОУ 37064269) у розмірі 290 029 707,94 грн.
Втім, в укладенні означеного правочину була відсутня будь-яка економічна доцільність, оскільки, жодних майнових дій з боку іншої сторони за цим договором не вчинено.
На момент укладення у сторін договору поруки № 16/11-п від 16.11.2020 були відсутні наміри його реального виконання, у зв'язку з тим, що ТОВ "Траєкторія" не мало фінансової можливості виконання договору поруки, водночас, товариство мало значну кредиторську заборгованість та ризики відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства. Означений договір вчинявся з метою штучного збільшення заборгованості боржника, подальшого звернення до господарського суду із заявою з грошовими вимогами, набуття статусу кредитора та подальшого здійснення контролю над процедурою банкрутства боржника та мінімізацію погашення заборгованості реального кредитора - АТ КБ "ПриватБанк".
Укладення договору поруки № 16/11-п від 16.11.2020 між ТОВ "Траєкторія" та ТОВ "ФК "Арагон" призвело до істотного збільшення розміру зобов'язань ТОВ "Траєкторія", зменшення платоспроможності останнього та завдало значної шкоди, як самому боржнику, так і кредитору підприємства, у розмірі грошових вимог кредитора, заявлених у справі 910/9979/24 про банкрутство ТОВ "Траєкторія", оскільки, наявність у боржника штучно створеної заборгованості за оскаржуваним договором значно ускладнює погашення кредиторських вимог реального кредитора - АТ КБ "ПриватБанк".
Таким чином, договір поруки № 16/11-п від 16.11.2020 очевидно є фраудаторним - таким, що вчинений на шкоду кредиторам боржника. Беручи до уваги відсутність будь-яких майнових дій контрагентів за договором поруки від 16.11.2020, його укладення у той момент, коли у боржника вже існувала значна кредиторська заборгованість, відсутність будь-якої економічної мети та нелегітимність мотивів укладення оспорюваного правочину, враховуючи наведені висновки Верховного Суду наявні підстави для визнання договору поруки від 16.11.2020, укладеного між ТОВ "Траєкторія" та ТОВ "ФК "Арагон" недійсним на підставі загальних засад Цивільного законодавства.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
Боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором. У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання. Зазначений висновок викладений у пункті 63 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.10.2022 у справі № 904/624/19.
Дії особи, яка має суб'єктивне право, можуть розцінюватись по-різному залежно від мети, яку вона ставить перед собою. Це може бути нормальний режим здійснення цього права, а може бути аномальний режим, який отримав назву "зловживання правом". Останнє, в свою чергу, може відбуватись з метою (а) скористатися наданими особі можливостями у відсутність у законі прямих заборон або розпливчатості меж здійснення права, (б) спричинити шкоду іншій особі, що, втім, може й не виключати отримання не тільки морального, а й майнового задоволення ("Зловживання правом: ще один погляд на сутність & пропозиція тестів для виявлення" Спасибо- ОСОБА_1 , Збірка статей "Зловживання правом").
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права.
Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
У даній справі, ТОВ "Траєкторія" при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів і знаходячись в стані неможливості укладання грошових зобов'язань, було укладено договір поруки в забезпечення виконання простроченого зобов'язанням (яке мало бути виконано ще у 2014 році), що є противагою меті здійснення підприємницької діяльності.
ТОВ "Траєкторія" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов'язання сплатити заборгованість за третю особу. Такий правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов'язань.
Визначальну роль у процедурі банкрутства відіграє дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів, який спрямований на попередження та усунення будь-яких переваг одних кредиторів на шкоду інших. Важливе значення у дотриманні цього принципу має формування конкурсної маси, її реалізація та задоволення вимог кредиторів в установленій законом черговості. (постанова Судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18).
З огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд погоджується з доводами позивача, що укладення відповідачами спірного правочину мало своїм наслідком збільшення фінансових зобов'язань ТОВ "Траєкторія" як боржника у справі про банкрутство в період наявної заборгованості перед іншим кредитором; при його укладенні додаткових гарантій Банку щодо належного виконання боржником своїх кредитних зобов'язань надано не було; Банк як кредитора боржника не було повідомлено про збільшення останнім своїх фінансових зобов'язань перед третіми особами; укладення спірного правочину вчинено без очевидної господарської мети та не мало на меті збільшення активів боржника та вчинено з метою переводу (покладення) фінансових зобов'язань на ТОВ "Траєкторія" та створення штучної конкуренції кредиторських вимог до боржника.
Відтак, існування у справі про банкрутство кредиторів з несправжніми грошовими вимогами (що виникли на підставі фраудаторних угод) впливає на формування конкурсної маси, її реалізації та задоволення вимог кредиторів, а відтак, порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами.
Крім того, у позовній заяві, позивача - розпорядником майна вказувалося про відсутність обліку відповідної заборгованості, адже, зазначена сума не була відображена у офіційно отриманій фінансовій звітності за наслідками здійснення господарської діяльності.
Відповідачем разом із відзивом надано копії звітності та зазначено, що відповідно до звітів про фінансові результати ТОВ "Траєкторія" за період 2021-2024 роки існує заборгованість ТОВ "Траєкторія" перед ТОВ "ФК "Арагон" у розмірі 290 029 707, 94 грн. за договором поруки № 16/11-п від 16.11.2020 (входить в рядок 1690 "Інші поточні зобов'язання").
Крім доданої фінансової звітності, відповідачем надано розшифровку статті "Інші поточні зобов'язання", рядку 1690 балансу підприємства, де міститься інформація, зокрема про заборгованість на користь ТОВ "ФК "Арагон".
Разом з тим, у поданому ТОВ "Траєкторія" відзиві, зокрема, у додатках міститься інша фінансова звітність за 2021 - 2024 роки, яку було подано до відповідних органів, а саме: звітність за 2021 рік - було подано 22.01.2025 о 10:48:27, реєстраційний номер 9005063145; звітність за 2022 рік - було подано 22.01.2025 о 11:19:15, реєстраційний номер 9004096301; звітність за 2023 рік - було подано 22.01.2025 11:29:26, реєстраційний номер 9004052086; звітність за 2024 рік - було подано 22.01.2025 16:16:13, реєстраційний номер 9003185815, у якій вже міститься, раніше відсутня, зазначена розпорядником майна заборгованість позивачем зазначалося про відсутній облік вказаної заборгованості, саме у зв'язку із її формальністю.
Втім, враховуючи той факт, що відповідачем ТОВ "Траєкторія" подано змінену фінансову звітність, можна дійти висновку, що обидва відповідачі ТОВ "ФК "Арагон" та ТОВ "Траєкторія", маніпулюють результатами господарської діяльності та намагаються завдати шкоди реальному кредитору.
Запис у рядку "Інші поточні зобов'язання" - це узагальнений показник, який не деталізує саме цей договір. Відображення боргу в балансі не виключає його фіктивності чи недійсності. Це тільки бухгалтерський облік, а не правове підтвердження.
Відображення боргу у балансі підприємства є стандартною практикою обліку зобов'язань.
Однак, це не гарантує дійсності чи правомірності самого боргу. Навіть якщо заборгованість зафіксована в облікових документах, вона може бути оспорена та визнана фіктивною або такою, що виникла на підставі недійсного правочину.
У постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18 судом зазначено, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним; необхідно встановити умисел обох сторін на вчинення правочину лише для вигляду.
У постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17 судом підкреслено, що визнання правочину фіктивним потребує встановлення умислу його сторін на вчинення правочину лише для вигляду.
Таким чином, навіть якщо борг відображений у фінансовій звітності підприємства, це не виключає можливості його оспорювання та визнання недійсним, якщо він є фіктивним або виник на підставі недійсного правочину. Важливо проаналізувати обставини укладення відповідних договорів та наявність реальних господарських операцій між сторонами.
Встановлення умислу обох сторін на вчинення правочину лише для вигляду - ключова умова для визнання правочину фіктивним згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України.
Оскільки такий умисел майже ніколи не фіксується прямо в документах, він встановлюється судом через аналіз сукупності непрямих доказів, що свідчать про відсутність реального наміру створити правові наслідки.
У постанові КГС ВС від 09.02.2023 у справі № 910/17629/18 судом вказано, що фраудаторність і фіктивність можуть випливати з поведінки сторін, яка демонструє відсутність наміру реалізувати правочин реально.
Отже, навіть формально підписаний договір, який не супроводжується реальною взаємодією сторін, може бути визнаний укладеним для вигляду.
Що стосується обов'язковості попереднього погодження значного правочину відповідно до ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то суд відзначає наступне.
У відзиві, відповідачем повідомляється, що укладання договору № 16/11-п від 16.11.2020, було схвалено схвалений загальними зборами ТОВ "Траєкторія" на підставі ст. 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тому він створює юридичні наслідки для Товариства та додають скановану копію рішення Єдиного учасника ТОВ "Траєкторія" № 21/12/2020 від 21.12.2020.
Натомість, суд зазначає, що якщо згода загальних зборів на вчинення значного правочину була надана, її документальне підтвердження мало б бути наявним. Відсутність такого підтвердження ставить під сумнів дійсність схвалення та може свідчити про порушення процедури укладення правочину як такого. Укладення значного правочину без належного схвалення не призводить автоматично до його недійсності, але робить його оспорюваним.
Згідно ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що правочини, вартість яких перевищує 50% вартості чистих активів товариства, визнаються значними і потребують попереднього схвалення загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про вчинення значного правочину приймається до його вчинення загальними зборами учасників товариства (або іншим органом, визначеним статутом). Така вимога має імперативний характер та не допускає тлумачення чи застосування у зворотному порядку.
Правова мета цієї норми полягає у забезпеченні корпоративного контролю учасників
товариства за вчиненням значних правочинів, які мають потенційно істотний вплив на фінансовий стан та майнові права товариства, зокрема, можуть спричинити втрату активів або виникнення непропорційних зобов'язань.
Погодження значного правочину після його вчинення або заднім числом: нівелює механізм захисту прав учасників товариства; суперечить принципу розумного корпоративного управління; не відповідає прямій нормі закону.
Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду, зокрема: постанова КЦС ВС від 08.07.2021 у справі № 910/15310/20: "Значний правочин має бути погоджений до його вчинення. Порушення цієї вимоги може бути підставою для визнання правочину недійсним, якщо інша сторона знала або повинна була знати про порушення процедури."; постанова КГС ВС від 12.12.2023 у справі № 904/7694/21: "Погодження значного правочину заднім числом є порушенням імперативної норми та не має юридичної сили. "
Таким чином, у випадку, якщо оспорюваний правочин (у даному випадку - договір поруки) перевищував 50% вартості чистих активів товариства, а погодження загальних зборів учасників не було надано до моменту його укладення, такий правочин вчинено з порушенням порядку, встановленого законом, що є підставою для визнання його недійсним згідно з положеннями ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Щодо фіктивного характеру договору поруки, то суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який укладено без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином.
Судова практика неодноразово підкреслювала, що формальне укладення договору (наявність підпису, печатки, навіть відображення в обліку) не виключає його фіктивності, якщо відсутній реальний намір сторін створити правові наслідки.
У даному випадку договір поруки укладено між ТОВ "ФК "Арагон" та ТОВ "Траєкторія", тобто боржником, який має ознаки неплатоспроможності, що підтверджується офіційно задекларованою фінансовою звітністю за 2020-2023 роки (збитки, відсутність діяльності, від'ємний капітал). В результаті чого ТОВ "Траєкторія" не отримало жодної економічної вигоди або майнового інтересу за укладення поруки на суму понад 290 млн. грн. Боржник не має активів, що відповідають сумі поруки, а контрагент, з яким укладено договір на значну суму, має ознаки історичних зв'язків через корпоративні, особові та інші пов'язаності.
Такі обставини дозволяють дійти висновку про відсутність наміру сторін реалізувати правочин як забезпечувальний, а отже - укладення його лише для вигляду.
Крім того, відсутні будь-які докази того, що поручитель мав зацікавленість в угоді, зв'язки з основним боржником на момент укладення договору, відбулося виконання зобов'язань за договором поруки або кредитор вживав заходів з реалізації відповідальності поручителя.
У сукупності це свідчить про наявність умислу обох сторін діяти лише формально, без наміру виконувати зобов'язання.
Таким чином, договір поруки має всі ознаки фіктивного правочину, укладеного з іншими (прихованими) цілями - зокрема, для штучного створення боргу, зміни юрисдикції або виведення активів з конкурсної маси.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлення обставин щодо наявності ознак фраудаторності спірного правочину, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову розпорядника майна та визнання недійсним договору поруки № 16/11-п від 16.11.2020 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Арагон".
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав відповідь на питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Філатова В'ячеслава Вікторовича - задовольнити.
2. Визнати недійсним договір поруки № 16/11-п від 16.11.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Арагон".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 41; ідентифікаційний код 32069278) на користь арбітражного керуючого Філатова В'ячеслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" (03057, Україна, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 1, інше, приміщення 1028/3; ідентифікаційний код 42014911) на користь арбітражного керуючого Філатова В'ячеслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 21.11.2025
Суддя Сергій СТАСЮК