ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.10.2025Справа № 910/4814/25
Суддя Н.Б. Плотницька, розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (21050, місто Вінниця, вулиця Оводова Миколи, будинок 64)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" (04215, місто Київ, проспект Свободи, будинок, 26В)
про усунення перешкод у користуванні майном, визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду
Представники сторін
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
16.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" про усунення перешкод у користуванні майном.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України створює перешкоди в користуванні позивачем, як володільцем, своїм майном, шляхом протиправного розміщення плавзасобів біля гідротехнічних споруд позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/4814/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.05.2025.
26.05.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання на 09.06.2025.
27.05.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про отримання процесуальних документів в електронній формі.
02.06.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
02.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
09.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла клопотання про долучення доказів.
У підготовчому засіданні 09.06.2025 судом оголошено перерву до 21.07.2025.
18.06.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
02.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 21.07.2025 судом оголошено перерву до 11.08.2025.
21.07.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
28.07.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
08.08.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
У підготовчому засіданні 11.08.2024 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.09.2024.
У судовому засіданні 11.09.2025 судом оголошено перерву до 02.10.2025.
17.09.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
26.09.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судове засідання 02.10.2025 представники сторін не з'явились.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Державному підприємству "Адміністрація річкових портів" на праві господарського відання належить гідротехнічна споруда "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав від 27.11.2021, індексний номер витягу: 287162615, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2473329480000, а Витягом з Державного реєстру прав від 06.10.2021, індексний номер витягу: 278397336, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2473329480000 підтверджується право власності Держави.
В ході здійснення господарської діяльності, було проведено огляд гідротехнічної споруди та встановлено, що біля гідротехнічної споруди пришвартовано дебаркадер з двох поверховою надбудовою, орієнтовними розмірами: довжина - 50 м, ширина - 15 м, блакитного кольору, з металевою покрівлею у вигляді башточок.
Згідно даних, наданих Приватним акціонерним товариством "Київський річковий порт" дебаркадер "Київський Версаль" було пришвартовано біля гідротехнічної споруди, "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4 - 26.05.2017, що підтверджується листом Товариства від 06.06.2025 №01.29/123.
Власником та судновласником несамохідного плавзасобу "Київський Версаль" (Ірс-0294), згідно даних Державного суднового реєстру України є Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" (код ЄДРПОУ 32306559).
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" не зверталось до Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" з питань стоянки та/або швартування дебаркадеру "Київський Версаль", або використання в будь-який інший спосіб гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4.
Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" листом від 04.11.2024 №01/01-1280 звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" з питань, пов'язаних із використанням гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу" для здійснення стоянки дебаркадер "Київський Версаль", проте лист було повернуто на адресу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" із позначкою "за закінченням терміну зберігання".
28.03.2025 та 16.06.2025 було здійснено повторні огляди гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, та складено акти, з яких вбачається, що дебаркадер "Київський Версаль" не змінив місцезнаходження, продовжує перебувати біля гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, ошвартований до швартових пристроїв ГТС за допомогою канатів та тросів.
Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" не перебуває у будь-яких правовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс", зокрема пов'язаних з розміщенням дебаркадеру "Київський Версаль" біля гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу", отже дебаркадер "Київський Версаль" розміщено біля вказаної гідротехнічної споруди без будь-якої правової підстави.
Як вбачається з наданого відповідачем листа тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2025 № 1632 за усною домовленістю з керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" та на безоплатній основі дебаркадер (плавзасіб) "Київський Версаль", що перебуває за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, періодично використовується для потреб військової частини НОМЕР_1 , пов'язаних з виконанням завдань по обороні держави. Доступ до зазначеного дебаркадера є обмеженим і можливий за дозволом уповноважених осіб військової частини НОМЕР_1 .
Із інформації, що надійшла з Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.06.2025 №079-2956 вбачається, що на реєстрацію до Управління, яке відповідно до функціональних обов'язків здійснює реєстрацію вхідної кореспонденції від юридичних осіб, що адресована керівництву Київської міської військової адміністрації, Київському міському голові, першим заступникам та заступникам голови Київської міської державної адміністрації, керівництву апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурним підрозділам апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернень щодо погодження на примусове відчуження дебаркадера "Київський Версаль", власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс", не надходило.
Позивач звернувся до суду з позовом, зазначаючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" шляхом розміщення на стоянку та швартування дебаркадеру "Київський Версаль" до гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, перешкоджає позивачеві у реалізації повноважень розпорядження та користування належним йому майном, зокрема і веденню господарської діяльності. Крім того, позивач зазначає, що з огляду на відсутність будь-яких відомостей щодо технічних характеристик дебаркадеру "Київський Версаль", може бути завдано шкоди позивачу внаслідок пошкодження конструктивних елементів гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу". Саме тому, звернення до суду з даним позовом обумовлено необхідністю усунути перешкоди у здійсненні правомочності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача зазначив, що дійсно дебаркадер "Київський Версаль" є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс". Однак, вказаний дебаркадер стоїть біля гідротехнічної споруди, "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, а не пришвартований до неї, тобто плавзасіб не торкається гідротехнічної споруди, а отже позивач вільно та повноцінно може нею користуватись. Крім того, відповідач зазначає, що після повномасштабного вторгнення Росії до України, представники військово-морських сил України, спільно з представниками головного управління розвідки України, самостійно вилучили дебаркадер "Київський Версаль" для використання у якості базування і створення на його базі вогневої групи для захисту неба над Києвом, у зв'язку із чим навіть у Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс", як у власника вказаного дебаркадеру немає доступу до нього.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані позивачем докази, а також надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов таких висновків.
Згідно статті 1 Закону України "Про внутрішній водний транспорт" гідротехнічні споруди внутрішніх водних шляхів - інженерно-технічні споруди (причали, пристані, пірси, інші види причальних споруд, дамби, моли, хвилеломи, інші види берегозахисних споруд, судноплавні шлюзи, судноплавні канали внутрішніх водних шляхів, інші підводні споруди штучного походження), призначені для забезпечення безпечного плавання, маневрування, стоянки, будівництва, ремонту, обслуговування та огляду суден, для захисту берегової смуги внутрішніх водних шляхів, операційної акваторії причалу (причалів), ведення господарської діяльності підприємствами внутрішнього водного транспорту, використання водних ресурсів та запобігання шкідливій дії вод.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною першою якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Тобто, тлумачення статті 391 Цивільного кодексу України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №363/3032/16-ц).
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).
Підставою для подання негаторного позову (характерною ознакою негаторного позову) є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №924/623/16).
Крім того, однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/23/17).
При цьому, положення статті 391 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору (постанова Верховного Суду України від 27 .05.2015 у справі №6-92цс15).
Отже, встановлення зазначених обставин входить до предмета доказування у даній справі.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру прав від 06.10.2021, індексний номер витягу: 278397336, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2473329480000 право власності на гідротехнічну споруду "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4 належить державі Україна.
Згідно витягу з Державного реєстру прав від 27.11.2021, індексний номер витягу: 287162615, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2473329480000 Державне підприємство Адміністрація річкових портів є користувачем гідротехнічної споруди «Набережна кварцитного причалу», за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, на праві господарського відання.
Згідно актів огляду гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, встановлено швартування дебаркадеру з двох поверховою надбудовою блакитного кольору, металевою покрівлею у вигляді башточок, біля державної гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу" (інв. № 1594).
Згідно даних Державного суднового реєстру України власником та судновласником несамохідного плавзасобу "Київський Версаль" (Ірс-0294), що пришвартований до гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" (код ЄДРПОУ 32306559).
Факт права власності на дебаркадер "Київський Версаль" не заперечує і Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс", однак зазначає, що він лише знаходиться біля гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4 та фактично використовується військовими у їх діяльності.
Разом з тим, долучені до позовної заяви та відповіді на відзив, фотоматеріали, як додатки до актів огляду гідротехнічної споруди підтверджують, що дебаркадер "Київський Версаль" ошвартований до швартових пристроїв гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4 за допомогою канатів та тросів.
З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що гідротехнічна споруда "Набережна кварцитного причалу" використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" без відповідних правових підстав.
Доказів, які б спростовували доводи позивача про необґрунтоване використання відповідачем гідротехнічної споруди "Набережна кварцитного причалу", за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4 останній суду не надав, як і не надав доказів звільнення належного позивачу майна від плавучих засобів.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного в своїй сукупності, враховуючи встановлення судом усіх умов, які є необхідними для захисту прав власника майна шляхом усунення перешкод у користуванні майном, в порядку статті 391 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" та наявність підстав для задоволення позову останнього в повному обсязі.
Крім того, у своєму позові Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" просить стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" судові витрати.
Так, зокрема позивач просить стягнути з відповідача 11 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження розміру понесених витрат Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" надало суду копії договорів, рахунків-фактур та актів прийому - передачі наданих послуг.
У своєму запереченні на відповідь на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" зазначає, що адвокат Сербулов Олександр Володимирович, який представляє інтереси Позивача, є штатним співробітником Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", начальник юридичної служби, а відповідно отримує за свою роботу, представництво інтересів підприємства, зарплату. Тому, вимагати від відповідача грошові кошти за послуги адвоката, який є їх штатним працівником, є безпідставно.
Дослідивши матеріали справи в частині заявлених позивачем вимог про відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом враховано, що за змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У своїй позовній заяві Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" зазначає, що позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в розмірі 20 000 грн 00 коп., що складається із судового представництва, складання та подання процесуальних документів та надання інших видів правничої допомоги.
У заяві про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано розрахунок понесених 11000 грн. судових витрат на правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи № 910/4814/25. Крім того, на підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копії договору про надання правової допомоги від 06.01.2019, та додаткових угод від 07.09.2022 та від 02.06.2025 до нього, актів прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу) від 25.06.2025 № 2506/02, від 24.07.2025 № 2407/01, від 13.08.2025 № 1308/01, від 15.09.2025 № 1509/02, підписаних між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" та адвокатом, який практикує індивідуально, Сербуловим Олександром Володимировичем, та копії платіжних інструкцій.
В обґрунтування заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу представник Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" зазначає, що враховуючи наведений опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв'язку із розглядом справи судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката склали 11 000 грн 00 коп. та, відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути покладені на відповідача.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Відповідачем не доведено те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Дослідивши надані позивачем докази, з огляду на викладені вище приписи Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі № 910/4814/25.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що позов у даній справі задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 422 грн 40 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 145, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" (04215, місто Київ, проспект Свободи, будинок, 26В, ідентифікаційний код 32306559) звільнити гідротехнічну споруду "Набережна кварцитного причалу", за адресою: місто Київ, вулиця Набережно-Лугова, 4, від несамохідного плавзасобу "Київський Версаль" (Ірс-0294).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Люкс" (04215, місто Київ, проспект Свободи, будинок, 26В, ідентифікаційний код 32306559) на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (21050, місто Вінниця, вулиця Оводова Миколи, будинок 64, ідентифікаційний код 33404067) витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 24.11.2025
Суддя Н.Плотницька