ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2025Справа № 910/8470/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЕЙЧЕМ УКРАЇНА"
до Фізичної особи-підприємця Даниленка Вадима Георгійовича
про стягнення 29 820,00 грн
До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЕЙЧЕМ УКРАЇНА" (позивач) надійшла позовна заява до фізичної особи-підприємця Даниленка Вадима Георгійовича (відповідач) про стягнення 29 820,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, укладеним у спрощений спосіб, шляхом перерахування позивачем відповідачу коштів попередньої оплати, проте, як вказує позивач, відповідач не надав послуг, за які така оплата отримана.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 позовну заяву залишено без руху, а також встановлено позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом зазначення вірного реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача. Вказана ухвала суду доставлено представнику позивача до електронного кабінету 15.07.2025 о 00:55 год.
21.07.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/8470/25 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи, оскільки ухвала суду від 23.07.2025 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів 23.07.2025 після 17:00 год. та відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою сторонам 24.07.2025.
20.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач відхилив заявлені позовні вимоги, а також просить застосувати до вимог позивача позовну давність та відмовити у позові.
05.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідач правом на подання до суду заперечень не скористався.
Інших заяв, клопотань або доказів від учасників справи до суду не надходило.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції, оголошення повітряних тривог, відключень електричної енергії та інших негативних наслідків) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідачем 23.02.2022 виписано позивачу рахунок на оплату № 6 на суму 29 820,00 грн за ремонт (ПНВД).
У свою чергу, вищевказаний рахунок був оплачений позивачем 23.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 322, а також випискою з банківського рахунку позивача.
Як вказує позивач, відповідачем не були надані послуги з ремонту (ПНВД), у зв'язку з чим позивач 18.02.2025 звернувся до відповідача з вимогою № 17/02_2025/1 від 17.02.2025, в якій вимагав повернути грошові кошти, сплачені за послуги, в розмірі 29 820,00 грн у семиденний строк.
Вказана вимога не була отримана відповідачем та була повернута позивачу 05.03.2025, що підтверджується копіює конверту, долученою до позовної заяви.
Оскільки відповідачем не було повернуто позивачу грошові кошти, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 29 820,00 грн.
Заперечуючи проти задоволенні позовних вимог, відповідач посилається на безпідставність посилань позивача на норми ст. 693 Цивільного кодексу України, оскільки вказаною нормою регулюються відносини купівлі-продажу, а між сторонами виникли відносини з надання послуг.
Крім того, відповідач просить суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу трирічного строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у даній справі.
Позивач, відхиляючи доводи відповідача про сплив строку позовної давності, посилається на те, що з вимогою про повернення коштів він звернувся до відповідача в лютому 2025 року та таке відправлення було повернуто позивачу 05.03.2025, а отже, саме з цього моменту варто відраховувати семиденний строк на повернення грошових коштів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 вищевказаної норми).
Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін (виставлення відповідачем рахунку на оплату та оплата такого рахунку позивачем) засвідчують їх волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності посилання на норми ст. 693 ЦК України, оскільки вказана норма регулює відносини купівлі-продажу, у той час, між сторонами, як вказано вище, виникли відносини з надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
При цьому відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під час розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів надання ним послуг на суму 29 820,00 грн, при цьому матеріалами справи підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у вказаному розмірі.
Водночас, суд вважає безпідставними доводи відповідача, що такі кошти сплачені як попередня оплата та не підлягають поверненню позивачу, оскільки умови договорів надання послуг не передбачають здійснення попередньої оплати, оскільки у даному випадку сплачені позивачем кошти за умови ненадання відповідачем послуг фактично є понесеними позивачем збитками, у зв'язку з невиконанням відповідачем договору.
Суд звертається до практики Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/5726/19 відповідно до якої розтлумачено принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
За вказаних обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 29 820,00 грн обґрунтованою.
Стосовно доводів відповідача про сплив строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, суд вказує таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом враховано що сторонами не погоджувався строк надання відповідачем послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, як вказано судом вище, з вимогою про повернення коштів позивач звернувся до відповідача 18.02.2025, проте така вимоги не була отримана останнім та 05.03.2025 (закінчення терміну зберігання поштового відправлення) повернута позивачу.
Таким чином, саме з 06.03.2025 має відраховуватись семиденний строк для виконання обов'язку з повернення відповідачем коштів позивачу, а отже, строк позовної давності не пропущено.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).
17.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120, яким доповнено розділ ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 19 згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, який триває станом на момент розгляду справи.
З 17.03.2022 по даний момент строк позовної давності зупинено, а отже, такий строк не може бути пропущений позивачем, незважаючи не те, що перерахування коштів за надання послуг здійснено позивачем 23.02.2022.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 29 820,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладанню на відповідача в розмірі 2 422,40 грн.
Судом враховано, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 750 від 18.06.2025.
Звернення до суду з позовом здійснено в електронній формі, а тому відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» до ставки судового збору, сплаченого за подання даного позову, мав застосовуватись понижений коефіцієнт (0,8).
Водночас, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним клопотання в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» про повернення судового збору, сплаченого у більшому розмірі (3 028,00 - 2 422,40 = 605,60 грн).
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-239, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Даниленка Вадима Георгійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЕЙЧЕМ УКРАЇНА" (49051, Україна, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 14А, оф. 4, код 41424842) 29 820,00 грн (двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять грн 00 коп.) боргу, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення підписано 24.11.2025.
Суддя О.Г. Удалова