номер провадження справи 34/16/25
19.11.2025 Справа № 908/448/25
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
за участю секретаря судового засідання Концур Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/448/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія», ідентифікаційний код юридичної особи 31793056 (вул. Горобців братів, буд. 28, м. Дніпро, 49008)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (юридична адреса: вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 1 641 947 грн 67 коп.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Запорожець Д.Б. - адвокат, свідоцтво ДП № 40404 від 19.12.2018, довіреність від 29.11.2024, витяг ЄДР (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Богославський В.А., адвокат, посвідчення № 001141 від 29.06.2019, довіреність № 215 від 20.05.2025
До Господарського суду Запорізької області 20.02.2025 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 1 643 973 грн 51 коп. заборгованості за спільне використання технологічних електричних мереж згідно з Договором №0-14 від 01.01.2013.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 справу № 908/448/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справ №908/448/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025 зупинено провадження у справі № 908/448/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23.
16.10.2025 до суду від Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» надійшла заява про поновлення провадження у даній справі.
Ухвалою суду від 16.10.2025 суд поновив провадження з розгляду справи №908/448/25, призначив судове засідання на 30.10.2025 о 10 год. 20 хв.
В судовому засіданні 30.10.2025 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/448/25. Суд оголосив склад суду.
27.10.2025 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні представник позивача просив надати час для підготовки пояснень у відповідь на заперечення на відповідь на відзив відповідача.
Зазначене клопотання судом задоволено.
Враховуючи вищевикладене, за наслідками судового засідання, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 19.11.2025 о 10 год. 00 хв.
В судовому засіданні 19.11.2025 здійснювалась відеоконференція.
11.11.2025 до суду від позивача надійшли пояснення, які прийняті судом до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного суду справи № 280/5808/23.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень 05.11.2025 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду направлено на розгляд Великої Палати справу № 280/5808/23 щодо застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Підстави направлення справи на розгляд Великої Палати зокрема наступні:
«При цьому Кабінет Міністрів України не ухвалював рішень про поширення дії положень статей 13 і 13-1 Закону на тимчасово окуповані території, визначені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, тому, на переконання колегії суддів, немає й підстав поширення означених норм на територію України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими.
У вищенаведених постановах вказане (маються на увазі постанови КГС в тому числі по справі № 908/1162/23, див. за змістом ухвали) не враховано, а саме, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях.
При цьому рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Так само загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень. Ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2025 року у справі №908/1162/23, у якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Слід зазначити, що згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4). Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя.
Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин, які були предметом розгляду у означених вище справах, оскільки вирішувалося питання можливості застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, що виникли на територіях, які були фактично окуповані, але щодо яких Кабінетом Міністрів України не приймалося окреме рішення про застосування обмежень. Спільним для цих справ є також правова природа спору, що пов'язана з визначенням умов, за яких факт окупації може бути підставою для застосування економічних обмежень, установлених зазначеними статтями Закону, а відтак - і з необхідністю наявності офіційного рішення Кабінету Міністрів України як передумови для поширення дії обмежень на відповідну територію.
Зазначеними постановами фактично ототожнено сам факт окупації території з підставою для автоматичного застосування обмежень, визначених статтями 13 та 13-
1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Водночас законодавство (як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час постановлення ухвали) в умовах воєнного стану передбачає обов'язкову наявність рішення Кабінету Міністрів України про поширення означених норм на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи Позивача достатніми для задоволення відповідного клопотання та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування вищевказаних норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду від 7 березня 2024 року у справі № 910/9680/23, від 23 жовтня 2023 року у справі № 908/1162/23 та від 3 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23».
Враховуючи предмет позову у даній справі, суд вважає за необхідне зупинити розгляд даної справи до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених:
11) пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
При цьому, суд враховує, що висновки, здійснені касаційною інстанцією при розгляді подібної справи, можуть мати суттєве значення для розгляду даної справи.
Керуючись п. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд
1. Зупинити провадження у справі № 908/448/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
2. Сторонам після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, письмово повідомити про це господарський суд.
3. Відповідачеві надати суду та іншій стороні письмові пояснення з грошовим викладенням обсягу наданих послуг виходячи з кількісних показників, які були наведені позивачем у поясненнях від 11.11.2025.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення - 19.11.2025 та може бути оскаржена в строки та порядку передбаченому ст. ст. 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.11.2025.
Суддя А.О. Науменко