номер провадження справи 26/29/24-21/15/25
07.11.2025 Справа № 908/1114/24 (908/2261/25)
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1114/24 (908/2261/25)
За позовною заявою - Фермерського господарства "СВ Зоряне" (вул. Миру, 5А, с. Старосілля, Чернігівський район, Чернігівська область, 15124, ЄДРПОУ 34179122, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - адвокат Матвійчук Анастасія Сергіївна, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача - Агропромислового кооперативу "Старосільський" (вул. Дніпрова, 7, селище Відрадне, Запорізький район, Запорізька область, 70406, код ЄДРПОУ 03798636, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОАЛЬЯНС-2009" (вул. Олександра Молодчого, буд. 44, м. Чернігів, Чернігівська область, 14013, код ЄДРПОУ 43120488, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про визнання недійсними договорів суборенди
в межах провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство Агропромислового кооперативу "Старосільський" (вул. Дніпрова, 7, селище Відрадне, Запорізький район, Запорізька область, 70406, код ЄДРПОУ 03798636, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Ліквідатор - Кучак Юрій Федорович (поштова адреса: а/с 9, м. Київ, 03035, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
За участю представників сторін:
не з'явились
23.07.2025 до підсистеми "Електронний суд" від Фермерського господарства "СВ Зоряне" надійшла позовна заява від 23.07.2025 (вх. № 2482/08-07/25 від 24.07.2025) до відповідача - Агропромислового кооперативу "Старосільський" про визнання недійсними договорів суборенди, в якій просить суд:
1. Залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроальянс-2009" (ідентифікаційний код 43120488, місцезнаходження: 07405, Україна, Броварський р-н, Київська обл., місто Бровари, вулиця Київська, будинок, 261а, офіс, 1, тел. 0939038888, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС).
2. Визнати недійсними Договори суборенди землі б/н від 12 липня 2024 року, укладені між Фермерським господарством "СВ Зоряне" (суборендар) та Агропромисловим кооперативом "Старосільський" (орендар) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7421480400:05:000:0884, 7421480400:05:000:0334, 7421480400:05:000:0417, 7421480400:05:000:0386, 7421480400:05:000:0423, 7421480400:05:000:0431, 7421480400:05:000:0351, 7421480400:05:000:0418, 7421480400:05:000:0424, 7421480400:05:000:0405, 7421480400:05:000:0419, 7421480400:05:000:0389, 7421480400:05:000:0324, 7421480400:05:000:0303, 7421480400:05:000:0414, 7421480400:05:000:0336, 7421480400:05:000:0340, 7421480400:05:000:0352, 7421480400:05:000:0305, 7421480400:05:000:0300, 7421480400:05:000:0413, 7421480400:05:000:0317, 7421480400:05:000:0350, 7421480400:05:000:0349, 7421480400:05:000:0422, 7421480400:05:000:0406, 7421480400:05:000:0432, 7421480400:05:000:0355, 7421480400:05:000:0415, 7421480400:05:000:0343, 7421480400:05:000:0447, 7421480400:05:000:0325, 7421480400:05:000:0410, 7421480400:05:000:0382, 7421480400:05:000:0521, 7421480400:05:000:0508, 7421480400:05:000:0425, 7421480400:05:000:0442, 7421480400:05:000:0385, 7421480400:05:000:0347, 7421480400:05:000:0416, 7421480400:05:000:0329, 7421480400:05:000:0387, 7421480400:05:000:0443, 7421480400:05:000:0326, 7421480400:05:000:0428, 7421480400:05:000:3004, 7421480400:05:000:0610, 7421480400:05:000:0441, 7421480400:05:000:0408, 7421480400:05:000:0524, 7421480400:05:000:0304, 7421480400:05:000:0537, 7421480400:05:000:0512, 7421480400:05:000:0532, 7421480400:05:000:0513.
3. Стягнути з Агропромислового кооперативу "Старосільський" на користь Фермерського господарства "Зоряне" судові витрати.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2025, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, ст. 7 Кодексу з процедур банкрутства, розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер 908/2261/25) визначено судді Черкаському В.І., у провадженні якого знаходиться справа № 908/1114/24 про банкрутство Агропромислового кооперативу "Старосільський". У справі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф.
Ухвалою від 30.07.2025 позовну заяву Фермерського господарства "СВ Зоряне" від 23.07.2025 (вх. № 2482/08-07/25 від 24.07.2025) залишено без руху. Надано Фермерському господарству "СВ Зоряне" строк для усунення недоліків терміном 7 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом надання до суду доказів доплати судового збору у розмірі 132 626 грн. 40 коп. за подачу вказаної позовної заяви, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Роз'яснено позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
31.07.2025 до підсистеми "Електронний суд" від Фермерського господарства "СВ Зоряне" надійшла заява від 31.07.2025 (вх. № 15521/08-08/25 від 31.07.2025) про усунення недоліків з додатками до неї.
Ухвалою від 04.08.2025 позовну заяву Фермерського господарства "СВ Зоряне" від 23.07.2025 (вх. № 2482/08-07/25 від 24.07.2025) до відповідача - Агропромислового кооперативу "Старосільський", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОАЛЬЯНС-2009" про визнання недійсними договорів суборенди прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство Агропромислового кооперативу "Старосільський" та відкрити провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, з повідомленням (викликом) сторін. Підготовче засідання призначено на 21.08.2025, 12 - 30.
Ухвалою суду від 21.08.2025 року відкладене підготовче засідання на 15.09.2025 на 14:30 год.
Ухвалою від 15.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2025, 11 - 30.
У судовому засіданні 14.10.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/1114/24 (908/2261/25) до 04.11.2025, 14 - 00.
У судовому засіданні 04.11.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/1114/24 (908/2261/25) для підготування скороченої (вступної та резолютивної частин) рішення до 07.11.2025, 10 - 00.
У судовому засіданні 07.11.2025 винесено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Представники сторін у судове засідання 07.11.2025 не з'явились, представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, до відеоконференції не приєднались.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
Відзив на адресу суду від третьої особи не надходив, як і будь-яких інших заяв чи клопотань.
Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Представник позивача у попередніх судових засіданнях підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у попередніх судових засіданнях проти позовних вимог заперечив з підстав поданого відзиву, просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. здійснює провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство Агропромислового кооперативу "Старосільський". У справі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
12 липня 2024 року між АК "Старосільський" (як Орендарем) та ФГ "СВ Зоряне" (як Суборендарем) підписано договори суборенди землі, відповідно до яких Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться поза межами населених пунктів на території Чернігівського району Чернігівської області і перебувають в користуванні Орендаря на підставі договорів оренди.
Відповідно до зазначених договорів суборенди, Суборендар в суборенду мав отримати наступні земельні ділянки: 7421480400:05:000:0884, 7421480400:05:000:0334, 7421480400:05:000:0417, 7421480400:05:000:0386, 7421480400:05:000:0423, 7421480400:05:000:0431, 7421480400:05:000:0351, 7421480400:05:000:0418, 7421480400:05:000:0424, 7421480400:05:000:0405, 7421480400:05:000:0419, 7421480400:05:000:0389, 7421480400:05:000:0324, 7421480400:05:000:0303, 7421480400:05:000:0414, 7421480400:05:000:0336, 7421480400:05:000:0340, 7421480400:05:000:0352, 7421480400:05:000:0305, 7421480400:05:000:0300, 7421480400:05:000:0413, 7421480400:05:000:0317, 7421480400:05:000:0350, 7421480400:05:000:0349, 7421480400:05:000:0422, 7421480400:05:000:0406, 7421480400:05:000:0432, 7421480400:05:000:0355, 7421480400:05:000:0415, 7421480400:05:000:0343, 7421480400:05:000:0447, 7421480400:05:000:0325, 7421480400:05:000:0410, 7421480400:05:000:0382, 7421480400:05:000:0521, 7421480400:05:000:0508, 7421480400:05:000:0425, 7421480400:05:000:0442, 7421480400:05:000:0385, 7421480400:05:000:0347, 7421480400:05:000:0416, 7421480400:05:000:0329, 7421480400:05:000:0387, 7421480400:05:000:0443, 7421480400:05:000:0326, 7421480400:05:000:0428, 7421480400:05:000:3004, 7421480400:05:000:0610, 7421480400:05:000:0441, 7421480400:05:000:0408, 7421480400:05:000:0524, 7421480400:05:000:0304, 7421480400:05:000:0537, 7421480400:05:000:0512, 7421480400:05:000:0532, 7421480400:05:000:0513.
У відповідності до п. 1 Договорів суборенди землі від 12.07.2024 Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться поза межами населених пунктів на території Чернігівського району Чернігівської області і перебувають в користуванні Орендаря на підставі договорів оренди.
Згідно з п. 21 Договорів суборенди землі від 12.07.2024 земельні ділянки перебувають в оренді у Орендаря на підставі договорів оренди.
Відповідно до п. 24 Договорів суборенди землі від 12.07.2024 обов'язками Орендаря є: передати Суборендарю у користування земельну ділянку у належному стані та визначених межах згідно умов цього Договору; не вчиняти дій, які перешкоджали б Суборендарю користуватись орендованою земельною ділянкою; попередити Суборендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану саме об'єкта оренди.
Пунктом 25 Договорів суборенди землі від 12.07.2024 передбачені права Суборендаря, зокрема: самостійно господарювати на землі з дотриманням Договору суборенди землі, отримувати дохід.
Укладаючи договори суборенди землі влітку, ФГ "СВ Зоряне" розраховувало використовувати земельні ділянки восени 2024 року під урожай озимих культур.
Згідно п. 26 Договорів суборенди землі від 12.07.2024 обов'язком Суборендаря, зокрема, є здійснити державну реєстрацію речового права суборенди самостійно та за власний рахунок.
У відповідності до п. 8 Договорів суборенди землі від 12.07.2024, договори укладено до 30.12.2024. Право суборенди земельних ділянок виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Після підписання вказаних договорів ФГ "СВ Зоряне" звернулося до держаного реєстратора речових прав на нерухоме майно для проведення реєстрації речового права суборенди на зазначені земельні ділянки, однак у проведенні державної реєстрації права суборенди було відмовлено, оскільки рішенням приватного виконавця Приходька Ю.М. 13.04.2024 накладено арешт на право оренди вищевказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать АК "Старосільський".
За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендаря передавати орендовану ним земельну ділянку в суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).
Згідно ч .1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення містить і стаття 1 Закону України "Про оренду землі".
Положеннями ч. 2 ст. 135 Земельного Кодексу України передбачено можливість під час примусового виконання судових рішень звернення державним (приватним) виконавцем як на земельні ділянки, так і право на них, в тому числі і на право оренди в порядку, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" до заходів з примусового виконання судового рішення віднесено звернення стягнення на інше майно боржника, зокрема на його майнові права, в тому числі якщо вони належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Отже, з комплексного аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що означеним Законом передбачено можливість застосування заходів примусового виконання рішень щодо майнових прав.
Статтею 34 Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
За змістом статей 177, 178 ЦК України майнові права є об'єктами цивільних прав, можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
У відповідності до змісту п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди (суборенди) земельної ділянки відноситься до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності.
Враховуючи те, що орендар-боржник згідно із змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, набув право відчужувати (у т. ч. передавати в суборенду), передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, то враховуючи обсяг його прав, можна дійти висновку про те, що приватний виконавець має право накладати арешт на майнові (речові) права боржника відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2025 року у справі № 904/1615/22.
Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно ч. 6 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.
Таким чином, не дивлячись на те, що законодавством було розширено права орендаря та надано можливість передачі земельних ділянок у суборенду без погодження з власником земельних ділянок, однак накладення арешту на право оренди земельних ділянок АК "Старосільський" унеможливлювало їх передачу в суборенду ФГ "СВ Зоряне". При цьому факт накладення арешту на спірні земельні ділянки було приховано Відповідачем під час укладання договорів суборенди 12 липня 2024 року. В свою чергу, накладений приватним виконавцем арешт суттєво впливає на можливість Позивача вільно користуватися земельними ділянками для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку.
Про наявність накладеного приватним виконавцем Приходьком Ю.М. арешту на право оренди спірних земельних ділянок Відповідачу на момент укладання договорів суборенди з Позивачем було відомо, оскільки 13 вересня 2024 року ліквідатором АК "Старосільський" до Господарського суду Запорізької області подано клопотання про зняття арештів з майна Боржника, в тому числі і з права оренди.
Слід зазначити, що арешт на право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення було знято 17 жовтня 2024 року на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 17.10.2024 у справі № 908/1114/24.
Крім того, державним реєстратором повідомлено Позивачу, шо право суборенди на спірні земельні ділянки вже зареєстровано за іншою юридичною особою.
Так, згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 11.10.2024, 12.10.2024 та 13.12.2024, право суборенди на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7421480400:05:000:0884, 7421480400:05:000:0334, 7421480400:05:000:0417, 7421480400:05:000:0386, 7421480400:05:000:0423, 7421480400:05:000:0431, 7421480400:05:000:0351, 7421480400:05:000:0418, 7421480400:05:000:0424, 7421480400:05:000:0405, 7421480400:05:000:0419, 7421480400:05:000:0389, 7421480400:05:000:0324, 7421480400:05:000:0303, 7421480400:05:000:0414, 7421480400:05:000:0336, 7421480400:05:000:0340, 7421480400:05:000:0352, 7421480400:05:000:0305, 7421480400:05:000:0300, 7421480400:05:000:0413, 7421480400:05:000:0317, 7421480400:05:000:0350, 7421480400:05:000:0349, 7421480400:05:000:0422, 7421480400:05:000:0406, 7421480400:05:000:0432, 7421480400:05:000:0355, 7421480400:05:000:0415, 7421480400:05:000:0343, 7421480400:05:000:0447, 7421480400:05:000:0325, 7421480400:05:000:0410, 7421480400:05:000:0382, 7421480400:05:000:0521, 7421480400:05:000:0508, 7421480400:05:000:0425, 7421480400:05:000:0442, 7421480400:05:000:0385, 7421480400:05:000:0347, 7421480400:05:000:0416, 7421480400:05:000:0329, 7421480400:05:000:0387, 7421480400:05:000:0443, 7421480400:05:000:0326, 7421480400:05:000:0428, 7421480400:05:000:3004, 7421480400:05:000:0610, 7421480400:05:000:0441, 7421480400:05:000:0408, 7421480400:05:000:0524, 7421480400:05:000:0304, 7421480400:05:000:0537, 7421480400:05:000:0512, 7421480400:05:000:0532, 7421480400:05:000:0513, 7421480400:05:000:0306, 7421480400:05:000:0310, 7421480400:05:000:0330, 7421480400:05:000:0341, 7421480400:05:000:0426, 7421480400:05:000:0688, 7421480400:05:000:0429, 7421480400:05:000:0545, 7421480400:05:000:0504, 7421480400:05:000:0515, 7421480400:05:000:0514, 7421480400:05:000:0511, 7421480400:05:000:0543, 7421480400:05:000:3008, 7421480400:05:000:0531, 21.08.2024 зареєстровано за ТОВ "Агроальянс-2009" на підставі договорів суборенди земельних ділянок від 11.09.2023 строком на 3 роки до 2027 року.
Тобто, на момент укладання договорів суборенди між ФГ "СВ Зоряне" та АК "Старосільський" (12 липня 2024 року) спірні земельні ділянки вже перебували у користуванні (суборенді) у ТОВ "Агроальянс-2009" на підставі укладених з АК "Старосільський" договорів суборенди від 11 вересня 2023 року (право зареєстровано 21.08.2024), про що достеменно було відомо Відповідачу.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 902/1207/22 слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання - для договорів із 1 січня 2013 року), з якого в його сторін виникають права та обов'язки в зобов'язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов'язаний з моментом державної реєстрації такого права. Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав та обов'язків у зобов'язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення в орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору й набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє.
Отже, зважаючи на те, що строк дії договору починає перебіг з моменту укладання договору, а не реєстрації речового права, якщо тільки сторони не домовились про інше, то у Відповідача було відсутнє право на передачу земельних ділянок в суборенду ФГ "СВ Зоряне".
Таким чином, на момент укладання Договорів суборенди землі Відповідач приховав від Позивача повну й об'єктивну інформацію про об'єкти нерухомого майна, які є предметами договорів, чим ввів ФГ "СВ Зоряне", як суборендаря, в оману, зокрема, що на право оренди земельних ділянок накладений арешт, а право користування ще з 2023 року належить іншій юридичній особі - ТОВ "Агроальянс-2009". При цьому, перед підписанням договорів суборенди 12.07.2024, Позивач переконався в наявності права оренди у Відповідача на вказані землі ділянки шляхом ознайомлення з відповідними діючими договорами оренди, наданими АК "Старосільський", у зв'язку з чим, у Позивача не було сумнівів у їх достовірності.
Слід зазначити, що ФГ "СВ Зоряне", розраховуючи на користування земельними ділянками у своїй господарській діяльності та з метою отримання прибутку, не укладало б спірні договори суборенди з АК "Старосільський", якби Відповідачем було повідомлено про укладання відповідних договорів суборенди з ТОВ "Агроальянс-2009" та накладення арешту на право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення АК "Старосільський", оскільки вказане унеможливлює Позивачу вільно користуватися земельними ділянками, здійснюючи господарську діяльність з вирощування зернових культур.
До того ж АК "Старосільський", в особі ліквідатора Кучака Ю.Ф. 20.02.2025 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання договорів суборенди землі від 11.09.2023, укладених між ТОВ "Агроальянс-2009" та АК "Старосільський", недійсними з тих підстав, які зазначені договори укладені на шкоду банкрута та кредиторів, про що свідчить ціна договору, яка є значно нижчою від розміру оренди земельних ділянок, переданих в суборенду за оскаржуваними договорами. Так, орендна плата за договорами суборенди землі від 11.09.2023 складала 1 500, 00 грн. за один гектар.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі № 908/1114/24 (908/444/25) визнано недійсними договори суборенди землі б/н, укладені 11 вересня 2023 року між Агропромисловим кооперативом "Старосільський" (орендар) та Товариством з обмеженою діяльністю "АГРОАЛЬЯНС-2009" (суборендар) та скасовано відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з підстав відсутності економічної мети передачі в суборенду земельних ділянок.
Таким чином, АК "Старосільський" в особі ліквідатора Кучака Ю.Ф. достеменно відомо про укладені договори суборенди з ТОВ "Агроальянс-2009" на умовах заниженої орендної плати, а тому підписуючи договори з ФГ "СВ Зоряне" зі значно вищою орендною платою, ліквідатор Кучак Ю.Ф. намагався отримати більший дохід від оренди.
На момент укладення договорів суборенди землі від 12.07.2024 з ФГ "СВ Зоряне", АК "Старосільський" достеменно було відомо, що користувачем (суборендарем) спірних земельних ділянок є ТОВ "Агроальянс-2009", оскільки, Відповідач був стороною договорів суборенди з ТОВ "Агроальянс-2009", з 21.08.2024 інформація про зареєстроване право суборенди за ТОВ "Агроальянс-2009" містилась в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в той час як ФГ "СВ Зоряне" не приступило до використання земельних ділянок, оскільки вони використовувались ТОВ "Агроальянс-2009".
Для підтвердження інформації щодо обробки землі ТОВ "Агроальянс-2009", представником Позивача адвокатом Матвійчук А.С. 21.07.2025 надіслано до Головного управління статистики у Чернігівській області адвокатський запит № 21/07/25, відповідно до якого просила надати інформацію чи подавались ТОВ "Агроальянс-2009" звіти про посівні площі сільськогосподарських культур форми 4-сг під урожай 2023 року, 2024 року та Звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду форми № 29-сг у 2023, 2024 роках.
Крім того, в пунктах 1 та 21 Договорів суборенди землі від 12.07.2024 Відповідач стверджував, що є користувачем земельних ділянок, та вони перебувають у нього в оренді на підставі договорів оренди землі, замовчуючи встановлення обмеження (обтяжень) (п. 21 Договорів суборенди).
Зі змісту спірних правочинів вбачається, що вони є типовими, мають ідентичні положення.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.
На час підписання договору оренди землі ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
У статті 125 ЗК України зазначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про оренду землі".
Статтею 13 вказаного Закону унормовано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За положеннями ст. 14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Момент укладення договору визначено у ст. ст. 638, 640 ЦК України. Зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до положень ст. ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі", укладений договір оренди землі підлягав обов'язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності. Тобто, розмежовувався момент укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов'язків у майбутньому після державної реєстрації договору) та момент набрання чинності договором в результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали суб'єктивні цивільні права та обов'язки сторін. Тобто, державна реєстрація правочину виконувала функцію фіксації державою волевиявлення сторін договору оренди для подальшого офіційного визнання права оренди землі та гарантування його реалізації орендарем з метою забезпечення стабільності цивільного обороту речових прав на земельні ділянки.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даному випадку, можна дійти висновку, що оспорювані договори суборенди не були спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, а був укладений з іншою метою, відмінною від господарської діяльності Банкрута.
Поряд с цим, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а однією з основ підприємницької є його здійснення на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 Цивільного кодексу України).
Тобто, правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасників правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети, породжуючи правовий наслідок; правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. 6 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Частинами першою, другою статті 8 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
У відповідності до пп. 9 п. 27 розділу ХХ Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: орендарі, суборендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення усіх форм власності можуть передавати на строк до одного року належне їм право оренди, суборенди іншій особі для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Така передача здійснюється без згоди власника земельної ділянки на підставі письмового договору про передачу права землекористування між землекористувачем та особою, якій передається право користування земельною ділянкою, що укладається в електронній формі і має містити відомості про: сторони договору; право землекористування, яке передається (із зазначенням площі, кадастрового номера земельної ділянки (за наявності), її цільового призначення, місця розташування, документа, що посвідчує право землекористування); строк, на який передається право (із зазначенням дати закінчення дії договору).
Отже, за своєю юридичною природою Договори суборенди землі б/н від 12.07.2024 є договорами суборенди та є підставою виникнення у сторін зобов'язань відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.
Відповідно до частини першої статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
За змістом наведеної норми з урахуванням частини першої статті 229 Цивільного кодексу України, істотне значення має обман щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення норм статті 230 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Отже, правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел.
Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1 - 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно ст. 8 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Судом установлено, що земельні ділянки передані відповідачем в суборенду ТОВ "АГРОАЛЬЯНС-2009" за договорами суборенди земельної ділянки від 11.09.2023.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово та нормативно обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 255-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсними Договори суборенди землі б/н від 12 липня 2024 року, укладені між Фермерським господарством "СВ Зоряне" (суборендар) та Агропромисловим кооперативом "Старосільський" (орендар) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7421480400:05:000:0884, 7421480400:05:000:0334, 7421480400:05:000:0417, 7421480400:05:000:0386, 7421480400:05:000:0423, 7421480400:05:000:0431, 7421480400:05:000:0351, 7421480400:05:000:0418, 7421480400:05:000:0424, 7421480400:05:000:0405, 7421480400:05:000:0419, 7421480400:05:000:0389, 7421480400:05:000:0324, 7421480400:05:000:0303, 7421480400:05:000:0414, 7421480400:05:000:0336, 7421480400:05:000:0340, 7421480400:05:000:0352, 7421480400:05:000:0305, 7421480400:05:000:0300, 7421480400:05:000:0413, 7421480400:05:000:0317, 7421480400:05:000:0350, 7421480400:05:000:0349, 7421480400:05:000:0422, 7421480400:05:000:0406, 7421480400:05:000:0432, 7421480400:05:000:0355, 7421480400:05:000:0415, 7421480400:05:000:0343, 7421480400:05:000:0447, 7421480400:05:000:0325, 7421480400:05:000:0410, 7421480400:05:000:0382, 7421480400:05:000:0521, 7421480400:05:000:0508, 7421480400:05:000:0425, 7421480400:05:000:0442, 7421480400:05:000:0385, 7421480400:05:000:0347, 7421480400:05:000:0416, 7421480400:05:000:0329, 7421480400:05:000:0387, 7421480400:05:000:0443, 7421480400:05:000:0326, 7421480400:05:000:0428, 7421480400:05:000:3004, 7421480400:05:000:0610, 7421480400:05:000:0441, 7421480400:05:000:0408, 7421480400:05:000:0524, 7421480400:05:000:0304, 7421480400:05:000:0537, 7421480400:05:000:0512, 7421480400:05:000:0532, 7421480400:05:000:0513.
Стягнути з Агропромислового кооперативу "Старосільський" (вул. Дніпрова, 7, селище Відрадне, Запорізький район, Запорізька область, 70406, код ЄДРПОУ 03798636) на користь Фермерського господарства "СВ Зоряне" (вул. Миру, 5А, с. Старосілля, Чернігівський район, Чернігівська область, 15124, код ЄДРПОУ 34179122) 135 654 (сто тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати сторонам (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2025.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ