номер провадження справи 6/167/25
19.11.2025 Справа № 908/2984/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу №908/2984/25
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85)
до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «РОДЮЧІСТЬ» (70512, Запорізька область, Оріхівський район, с. Ясна Поляна, вул. Степова, буд. 1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», код ЄДРПОУ 42093239 (69063, м.Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)
про стягнення грошових коштів,
за участю представників сторін:
від позивача - Атаманюк В.В. (в режимі відеоконференції), самопредставництво, виписка з ЄДР;
від відповідача - Іванов А.В. (в режимі відеоконференції), адвокат, ордер серія АР №1276720 від 13.11.2025,
від третьої особи - не з'явився.
Процесуальні дії по справі.
24.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3276/08-07/25, документ направлений засобами поштового зв'язку 22.09.2025) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «РОДЮЧІСТЬ» про стягнення 149550,16 грн, які складаються з: 53427,43 грн заборгованість за спожиту електричну енергію, 51298,60 грн 15% річних та 44824,13 грн інфляційні втрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.09.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2984/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2984/25, присвоєно справі номер провадження 6/167/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 13.10.2025 постановлено залучити до участі у справі у якості в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», код ЄДРПОУ 42093239 (69063, м.Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35).
Ухвалою суду від 03.11.2025 у задоволенні клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» від 15.10.2025 (вх. №20945/08-08/25) про залучення до участі у справі №908/2984/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача АТ «Запоріжжяобленерго» відмовлено та призначено судове засідання у справі на 12.11.2025 об 11 год. 30 хв., яке було відкладено на 19.11.2025 о 09 год. 15 хв. у зв'язку з відсутністю в будівлі суду електропостачання.
В судове засідання 19.11.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник третьої особи - ТОВ «Запоріжжжяелектропостачання» - в судове засідання 19.11.2025 не з'явився, надіславши заяву (вх. №23379/08-08/25 від 19.11.2025), якою просив провести судове засідання за відсутності представника третьої особи.
Ураховуючи, що третя особа належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, суд ухвалив розглядати справу за відсутності ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню справи по суті.
В судовому засіданні 19.11.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Підставою для звернення з позовом визначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати спожитої у січні - лютому 2019 році електричної енергії за типовим договором постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», внаслідок чого виникла заборгованість.
Так, за твердженням позивача, СФГ «РОДЮЧІСТЬ» перебувало на постачанні електричної енергії постачальником «останньої надії» згідно даних, отриманих від оператора системи розподілу АТ «Запоріжжяобленерго», протягом січня - лютого 2019 року та спожило електричної енергії в загальній кількості 33 011,00 кВт*год.
Позивач стверджує, що відповідачем в порушення пункту 2.1 глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії. Так, за січень 2019 р. позивачем спожито 16 079,00 кВт*год на суму 50 735,87 грн. Рахунок №000024517009/07/О01/03313 від 09.02.2019 та акт №000391 від 31.01.2019 купівлі-продажу електричної енергії 12.02.2019 були надіслані відповідачеві та отримані ним 15.02.2019. У лютому 2019 р. відповідачем спожито 16 932,00 кВт.*год. на суму 53 427,43 грн. Рахунок №000024517009/07/О02/05503 від 13.03.2019 та Акт №001890 від 28.02.2019 направлені відповідачеві та отримані ним 19.03.2019. Позивач зазначає про оплату відповідачем спожитої електричної енергії в січні 2019 р., однак з порушенням строків, передбачених договором. Відтак, заборгованість відповідача з оплати спожитої електричної енергії складає 53 427,43 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої електроенергії у період січень-лютий 2019 року позивач нарахував та заявив до стягнення 15% річних в сумі 51298,60 грн та інфляційні втрати в розмірі 44 824,13 грн.
08.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №20433/08-08/25, сформований в системі Електронний суд 08.10.2025), за змістом якого відповідач заперечив проти позову.
Так, відповідач не заперечив факт того, що між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», починаючи з 01.01.2019 р. Втім, відповідач заперечив наявність заборгованості за спожиту електричну енергію в лютому 2019. За його твердженням, Відповідач 10.01.2019 року, у строк встановлений ПРРЕЕ та типовим Договором, користуючись своїм правом на вибір кращого постачальника електроенергії, уклав із новим постачальником - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» - Договір про постачання електричної енергії, шляхом приєднання до Договору на умовах комерційної пропозиції № 5, щодо об'єкту, який знаходиться в с. Ясна Поляна, Оріхівського району, Запорізької області з точкою комерційного обліку 62Z9533932840466, з зазнaченням початку постачання електричної енергії - з 01.02.2019 та відомостями про обсяги очікуваного споживання електричної енергії на період з 01.02.2019 по 31.12.2019 р.
У зв'язку з укладеним Договором ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» 15.01.2019 р. виставило Відповідачу рахунок на попередню оплату за електроенергію, що буде спожита лютому 2019 року на суму 43697,34 грн. Вказаний рахунок було оплачено Відповідачем і на рахунок нового постачальника електроенергії ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» було перераховано 43697,34 грн платіжним дорученням № 22 від 22.01.2019 р.
Ураховуючи викладене Відповідач зазначає, що починаючи з 01.02.2019 у зв'язку із укладеним договором з новим постачальником і початком постачання останнім електричної енергії Відповідачу, дія Договору про постачання електричної енергії, укладеного з Позивачем, припинилася, а тому позовні вимоги Позивача про стягнення заборгованості за електроенергію, яку останній не постачав Відповідачу є незаконними.
Крім зазначеного відповідач надав до відзиву заяву про попереднє визначення суми судових витрат, які за його розрахунком склали 6000,00 грн.
У відповіді на відзив (вх. №20937/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд 14.10.2025) позивач зазначив, що Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не надав для ознайомлення та для підтвердження свого твердження про наявність укладеного Договору про постачання електричної енергії копію підписаного між Відповідачем та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» договору. Указує, що у Заяві-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу, у розділі: «Відмітка про підписання Споживачем цієї заяви-приєднання:» - відсутній підпис уповноваженої особи зі сторони Відповідача, який би засвідчував про акцептування/приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». Позивач вважає, що здійснення відповідачем авансової оплати за електроенергію за лютий 2019 року на рахунок ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» в сумі 43 697,34 грн не є підтвердженням фактичного споживання електричної енергії Відповідачем у лютому 2019 року. Зауважує, що на підтвердження фактичного споживання Відповідачем електричної енергії у лютому 2019 року, останнім не було надано Акту купівлі - продажу електричної енергії за підписом уповноважених осіб Відповідача та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у зазначеному періоді.
Позивач зауважує, що АТ«Запоріжжяобленерго» листом від 14.08.2025 вих. № 007.2/66/4810 «Щодо даних комерційного обліку» надало підтверджуючу інформацію та зазначило, що ДПЗД «Укрінтеренерго» здійснило постачання електричної енергії споживачу Селянське (фермерське) господарство «РОДЮЧІСТЬ» (код ЄДРПОУ: 24517009) в запитуваному періоді, зокрема за січень 2019 року - 16 079 кВт*год; лютий 2019 року - 16 932 кВт*год.
ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у поясненнях від 29.10.2025 (вх. №21845/08-08/25) зазначило, що між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та СЕЛЯНСЬКИМ (ФЕРМЕРСЬКИМ) ГОСПОДАРСТВОМ «РОДЮЧІСТЬ» було укладено публічний Договір про постачання електричної енергії постачальником споживачу, якому присвоєно №189 від 01.02.2019 (далі - Договір) шляхом подання 10.01.2019 електропостачальнику Заяви-приєднання, з обранням комерційної пропозиції № 5 та зазначенням дати початку постачання - 01.02.2019.
Постачання Товариством електричної енергії в адресу СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО «РОДЮЧІСТЬ» здійснювалося з лютого 2019 року по травень 2020 року за даними отриманими від ОСР АТ «Запоріжжяобленерго» про факт розподілу електричної енергії в адресу споживача за вказаний період.
Позивач в судовому засіданні 19.11.2025 підтримав позовні вимогу повністю, просив їх задовольнити. Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1344 від 06.11.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р «Про визначення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» постачальником «останньої надії», на позивача були покладені спеціальні обов'язки, а саме - виконання функцій постачальника "останньої надії" (далі - ПОН) на період з 01.01.2019 до 31.12.2025 на всій території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та СФГ «РОДЮЧІСТЬ» укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір), який є публічним договором приєднання, додатком до якого є комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».
За умовами договору (п. 2.1), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами (п. 3.7).
Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору.
Інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника, згідно з п.п. 5.6, 5.7 договору, має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування з зазначенням порядку її формування, та має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії.
Відповідно п.п. 5.8, 5.9, 5.10, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Згідно з п. 13.1, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Дія цього договору припиняється, зокрема, у випадку зміни постачальника електричної енергії (п. 13.5).
Умовами Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 встановлено обов'язок оплати споживачем 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акту купівлі продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.
Як визначено у цій Комерційній пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Листом від 30.01.2019 №007-52/1362 ПАТ «Запоріжжяобленерго» повідомило позивача, що споживачем постачальника «останньої надії» з 01.01.2019 є СФГ «РОДЮЧІСТЬ», код ЄДРПОУ 24517009, юридична адреса: 70512, Запорізька область, Оріхівський район, с. Ясна Поляна, ЕІС код споживача: 62Z953393284066.
Відповідно до даних коригувального звіту фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів постачальника «останньої надії», наданих ПАТ «Запоріжжяобленерго», СФГ «Родючість» в січні 2019 року спожито електроенергії 16079 кВт.*год, в лютому 2019 року - 16932 кВт.*год.
Позивачем були складені відповідачеві:
- рахунок №000024517009/07/О01/03313 від 09.02.2019 та акт №000391 від 31.01.2019 купівлі-продажу електричної енергії 12.02.2019 на загальну суму 50 735,87 грн, які були надіслані відповідачеві та отримані ним 15.02.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення;
- рахунок №000024517009/07/О02/05503 від 13.03.2019 та Акт №001890 від 28.02.2019 на суму 53 427,43 грн, які направлені відповідачеві та отримані ним 19.03.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
01.02.2019 відповідач перерахував позивачеві суму 33837,93 грн та 12.03.2019 суму 16 897,94 грн із зазначенням у призначенні платежу «за електричну енергію за січень 2019».
Позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу № 44/11-000596 від 30.05.2019 на суму заборгованості за спожиту електричну енергію в лютому 2019 в розмірі 53 427,43 грн, яка була отримана представником відповідача 10.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
10.01.2019 року СФГ «РОДЮЧІСТЬ» уклало із новим постачальником - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» - Договір про постачання електричної енергії, шляхом приєднання до Договору на умовах комерційної пропозиції № 5, щодо об'єкта, який знаходиться в с. Ясна Поляна, Оріхівського району, Запорізької області, точка комерційного обліку: 62Z9533932840466. Початком постачання електричної енергії споживачеві визначено - з 01.02.2019.
Додатком до заяви - приєднання є відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії на період з 01.02.2019 по 31.12.2019 р.
ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» 15.01.2019 р. надало Відповідачу рахунок на попередню плату за електроенергію, що буде спожита в лютому 2019 року на суму 43697,34 грн. Вказаний рахунок був оплачений Відповідачем 22.01.2019 р.
З рахунку від 01.03.2019, який виставило ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» відповідачеві вбачається, що обсяг спожитої відповідачем електричної енергії в лютому 2019 року становить 16 932 кВт*год.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з СФГ «Родючість» 149 550,16 грн, з яких 53427,43 грн - основний борг; 51 298,60 грн - 15% річних; 44824,13 грн - інфляційні втрати.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Спірні правовідносини сторін є господарськими.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частин 1-3 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до положень частини 1, 3 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
У разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі - Правила №312).
Частинами 1, 7-10, 12 ст. 64 закону України «Про ринок електричної енергії», пунктом 3.4 Розділу ІІІ Правил №312 (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.
Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.
Постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання електричної енергії споживачу у разі настання однієї з таких подій, зокрема, здійснення постачання електричної енергії споживачу іншим електропостачальником на підставі укладеного ними договору постачання електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку (частина 12 ст. 64 Закону).
Судом установлено, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та СФГ «РОДЮЧІСТЬ» був укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», за яким з 01.01.2019 СФГ «РОДЮЧІСТЬ» є споживачем постачальника «останньої надії». Вказана обставина визнана відповідачем, а спожита в січні 2019 року електрична енергія оплачена відповідачем шляхом перерахування позивачеві 01.02.2019 суми 33837,93 грн та 12.03.2019 - 16 897,94 грн.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Оскільки за умовами договору встановлено обов'язок споживача здійснити оплату спожитої електричної енергії протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість спожитої електричної енергії в січні 2019 року не пізніше 22.02.2019, відтак допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також судом установлено, що 10.01.2019 року СФГ «РОДЮЧІСТЬ» уклало із новим постачальником - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» - договір про постачання електричної енергії, шляхом приєднання до умов Договору на умовах комерційної пропозиції № 5, щодо об'єкта, який знаходиться в с. Ясна Поляна, Оріхівського району, Запорізької області, точка комерційного обліку: 62Z9533932840466. Початком постачання електричної енергії споживачеві визначено - з 01.02.2019.
Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проаналізувавши приписи ст.ст. 631, 651 ЦК України, ст. 64 закону України «Про ринок електричної енергії», суд зазначає, що постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання електричної енергії споживачу у разі здійснення постачання електричної енергії споживачу іншим електропостачальником на підставі укладеного ними договору постачання електричної енергії. І сам факт укладання договору між СФГ «РОДЮЧІСТЬ» та новим електропостачальником - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» - свідчить про припинення договору з постачальником «останньої надії».
Суд також бере до уваги, що умовами договору, укладеного між Позивачем та відповідачем факт зміни електропостачальника є підставою для автоматичного припинення договору (п. 13.5 договору).
Розділом 6 Правил №312 визначена процедура зміни електропостачальника.
Так, згідно з п.п 6.1.1 - 6.1.5 Правил, споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб'єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі.
Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення (п. 6.1.3 Правил).
Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.
Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Повідомлення про намір укласти новий договір з новим електропостачальником надається у вигляді заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах оприлюдненої комерційної пропозиції електропостачальника (п. 6.1.5 Правил).
У зв'язку з зазначеним, оскільки матеріалами справи підтверджено факт укладання договору про постачання електричної енергії між СФГ «РОДЮЧІСТЬ» та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії 10.01.2019, з 01.02.2019 договір про постачання електричної енергії, укладений між СФГ «РОДЮЧІСТЬ» та ДПЗД «Укрінтеренерго» як з постачальником «останньої надії» є припиненим.
У зв'язку з зазначеним, відсутні підстави для стягнення з відповідача вартості електричної енергії в сумі 53 427,43 грн, яка визначена позивачем в рахунку №000024517009/07/О02/05503 від 13.03.2019 та Акті №001890 від 28.02.2019. Отже, в цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Оцінюючи аргументи позивача, про відсутність у Заяві-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу підпису уповноваженої особи зі сторони Відповідача, та не надання Акту купівлі - продажу електричної енергії за підписом уповноважених осіб Відповідача та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у спірному періоді суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину. Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Пунктом 1.2.15 Правил визначено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Отже, фактом приєднання споживача до умов договору про надання послуг з постачання електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, оплата рахунка та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Матеріали справи свідчать про укладання між відповідачем та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» договору про постачання електричної енергії шляхом приєднання відповідача 10.01.2019 р. до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції №5 та оплати відповідачем 22.01.2019 рахунку №189/5 від 15.01.2019 на суму 43 697,34 грн.
До того ж, заява-приєднання містить підпис уповноваженої особи відповідача - Стрюкова В.Г., який є директором СФГ «РОДЮЧІСТЬ», після викладення усіх обов'язкових реквізитів та всіх ідентифікаційних даних споживача, які мають бути зазначені в такій заяві. У зв'язку з наведеним, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність доказів укладання договору про постачання електричної енергії між відповідачем та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».
Щодо позовних вимог про стягнення п'ятнадцяти процентів річних та інфляційних втрат.
Позивачем нараховані до стягнення з відповідача суму 51 298,60 грн - 15% річних та 44 824,13 грн інфляційних втрат.
За розрахунком позивача, відповідачеві нараховано 15% річних на суму 16 897,94 грн (сума заборгованості за січень 2019) за період з 23.02.2019 по 11.03.2019, які складають 118,05 грн, та на суму 53 427,43 грн (сума заборгованості за лютий 2019) за період з 27.03.2019 по 14.08.2025, яка складає 51180,55. Так позивачем нараховані інфляційні втрати на суму заборгованості 53427,43 грн за період з 27.03.2019 по 31.07.2025, які склали 44 824,13 грн.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018, споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Як установлено судом, спожита відповідачем в січні 2019 року електрична енергія оплачена ним 01.02.2019 в сумі 33837, 93 грн та 12.03.2019 - 16 897,94 грн.
Оскільки за умовами договору встановлено обов'язок споживача здійснити оплату спожитої електричної енергії протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість спожитої електричної енергії в січні 2019 року не пізніше 22.02.2019, відтак відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розрахунок відсотків річних, нарахованих на суму несвоєчасно сплаченої вартості електричної енергії, спожитої в січні 2019 року, судом перевірений та визнається арифметично правильним. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню п'ятнадцять процентів річних в сумі 118,05 грн.
Позовні вимоги про стягнення процентів річних в сумі 51180,55 грн та інфляційних втрат в сумі 44824,13 грн, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 53 427,43 грн, не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про стягнення такого основного боргу, в задоволенні якої позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, позовні вимоги суд задовольняє частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.
На підставі наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2,39 грн.
Відповідач разом з відзивом подав заяву про попереднє визначення судових витрат, відповідно до якої просив за результатами розгляду справи розподілити судові витрати з урахуванням поданого рорахунку.
Так, у тексті заяви відповідач зазначив, що СФГ «РОДЮЧІСТЬ» уклало з адвокатом Рабушком В.С. договір про надання правової допомоги №02/10/25-01 від 02.10.2025 на надання юридичної допомоги у справі №9082984/25. Вартість послуг адвоката становить фіксовану суму 6000,00 грн. На підтвердження цих витрат до відзиву додано копії: договору про надання правової допомоги №02/10/25-01 від 02.10.2025 та Акт здачі-приймання робіт №1 (надання послуг) до договору №02/10/25-01 про надання правової допомоги від 02.10.2025.
За умовами договору про надання правової допомоги №02/10/25-01 від 02.10.2025, укладеного між Селянським (фермерським) господарством «РОДЮЧІСТЬ» та адвокатом Рабушко Вячеславом Степановичем, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, з питань надання правової допомоги та представництва у справі №908/2984/25 за позовом ДП «Укрінтеренерго» про стягнення заборгованості за електроенергію (п. 1 договору).
Вартість послуг адвоката (гонорару) становить фіксовану суму 6000,00 грн за весь комплекс послуг, зазначених у п. 1 договору (в тому числі, але не обмежуючись, підготовка відзиву до позовної заяви, апеляційної скарги, заперечень, участі в розгляді в судах всіх інстанцій, виконавче провадження тощо) (п. 4.1 договору).
07.10.2025 між Адвокатом та Клієнтом підписаний Акт здачі-приймання робіт №1 (надання послуг) до договору №02/10/25-01 про надання правової допомоги від 02.10.2025, за змістом якого сторони зазначили перелік послуг та ціну наданих послуг. Так, адвокатом надано послуги з питань надання правової допомоги та представництва у справі №908/2984/25 за позовом ДП «Укрінтеренерго» про стягнення заборгованості за електроенергію. Загальна ціна наданих послуг становить 6 000,00 грн без ПДВ.
У матеріалах справи наявна копія ордеру серії АР №1267702, виданого 02.10.2025 за договором № 02/10/25-01 від 02.10.2025, на надання правничої допомоги СФГ «РОДЮЧІСТЬ».
Відзив на позовну заяву підписаний представником відповідача адвокатом Рабушком В.С.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Позивачем не наведено аргументів щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов'язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд встановив, що заявлені витрати на правничу допомогу пов'язані з розглядом цієї справи та підтверджуються наданими доказами.
Також судом ураховано, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, №178/1522/18.
У даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу суд ураховує категорію та складність справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, здійсненні адвокатом дії зі складення процесуальних документів у цій справі, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги у даній справі.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що дана справа не є складною, оскільки вона не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів; є малозначною відповідно до приписів ст. 12 ГПК України та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження.
У даній справі адвокатом Рабушком В.С. надано відповідачеві послуги з підготовки відзиву та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи. В судовому засіданні 19.11.2025 інтереси відповідача представляв інший адвокат - Іванов А.В.
Проаналізувавши опис наданих відповідачу послуг, наведений в Акті №1 від 07.10.2025, подані документи та обсяг фактично наданої професійної правничої допомоги адвокатом Рабушком В.С. у даній справі господарський суд дійшов висновку, що критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості та розумності їхнього розміру відповідають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
З огляду на наведене, суд ухвалює стягнути з позивача на користь відподача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, що становить 3996,80 грн (4000,00 грн * 99,92%).
В іншій частині суд залишає заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу за відповідачем.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «РОДЮЧІСТЬ» (70512, Запорізька область, Оріхівський район, с. Ясна Поляна, вул. Степова, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 24517009) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) п'ятнадцять процентів річних в сумі 118,05 грн (сто вісімнадцять гривень 05 коп.) та судовий збір в сумі 2,39 грн (дві гривні 39 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) на користь Селянського (фермерського) господарства «РОДЮЧІСТЬ» (70512, Запорізька область, Оріхівський район, с. Ясна Поляна, вул. Степова, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 24517009) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3996,80 грн (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість гривень 80 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 24.11.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько