номер провадження справи 5/150/25
10.11.2025 Справа № 908/2809/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянув матеріали позовної заяви
За позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 19480600)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця» (вул. Копьонкіна, буд. 54, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 30545888)
про стягнення 351 809,87 грн.
Без виклику представників сторін
08.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця» про стягнення 351 809,87 грн.
08.09.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908//2809/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2809/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження - 5/150/25 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 07.10.2025.
10.11.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 в сумі 125 951,42 грн. Також у зв'язку з простроченням боржником грошового зобов'язання позивачем нараховано 15% річних в сумі 120 188,71 грн. та інфляційні втрати в сумі 105 669,74 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 15, 525, 526, 530, 610, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, Закон України “Про ринок електричної енергії», позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Хортиця» (код ЄДРПОУ 30545888) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
Згідно з роздруківкою з офіційного сайту «Опендатабот»: https://opendatabot.ua/, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця» (код ЄДРПОУ 30545888) є вул. Копьонкіна, буд. 54, м. Запоріжжя, 69068.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 10.09.2025 про відкриття провадження у справі №908/2809/25 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану адресу місцезнаходження відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали суду від 10.09.2025 про відкриття провадження у справі 908/2809/25, яка була направлена судом на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою АТ «Укрпошта» причина повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/2809/25 в суді.
Станом на 10.11.2025 відповідач запропонований ухвалою суду від 10.09.2025 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника “останньої надії» (далі - Постачальник, ДПЗД “Укрінтеренерго», Позивач), що діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами) (далі - ПРРЕЕ), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Хортиця» укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (далі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника, “останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України “Про ринок електричної енергії», положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу АТ “Запоріжжяобленерго».
За даними АТ “Запоріжжяобленерго» - Оператора системи розподілу, ТОВ «Нова Хортиця» перебувало на постачанні електричної енергії в постачальника “останньої надії» у період з 01.01.2019 по 28.02.2019.
Положенням ст. 64 Закону «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (пунктом 3.4.4 ПРРЕЕ), що також кореспондується з п.3.7 Договору: «Початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ...».
Зокрема, ще з 27.12.2018 на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону про ринок, ДПЗД “Укрінтеренерго», як постачальником “останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; “Комерційна, пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії»; Додаток №1 до Комерційної пропозиції до Договору на постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії».
Частиною 6 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Таким чином, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - фактичного споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником.
Отже, договір вважається укладеним з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Положеннями статті 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримІнаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Так, відповідно до пункту 5 та 9 частини третьої статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу зобов'язаний, зокрема, при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальпику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором; надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Таким чином, ДПЗД «Укрінтеренерго» отримує всю необхідну інформацію про споживачів, які стали споживачами нашого Підприємства від оператора системи розподілу, який зобов'язаний надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку встановлених законодавством, яке регулює діяльність у сфері енергетики.
Так, ПАТ «Запоріжжяобленерго» визначено як оператор системи розподілу (далі - ОСР) згідно реєстру суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється НКРЕКП.
За даними ПАТ «Запоріжжяобленерго» на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку, починаючи з 01.01.2019 року ТОВ «Нова Хортиця» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії», що підтверджується листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 30.01.2019 №007-52/1362 «Щодо надання інформації про споживачів «останньої надії».
ОСР щомісяця надає постачальнику електричної енергії Інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії (звіти ОСР щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання)), на підставі якої постачальник, в тому числі постачальник «останньої надії», визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.
Отже, всю інформацію щодо споживачів та обсягу спожитої ними електричної енергії ДПЗД «Укрінтеренерго» отримує від ОСР в Звітах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) (ДПЗД «Укрінтеренерго» не має доступу до вимірювальних приборів).
Таким чином, ДПЗД «Укрінтеренерго» отримало від ОСР дані (звіти) про фактичне споживання - ТОВ «Нова Хортиця» електричної енергії постачальника «останньої надії» за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 в загальній кількості 65 824,00 кВт*год.
22.07.2025 року Позивачем направлено лист за вих. №44/10-2924/ПОН «Щодо даних комерційного обліку» до ОСР з метою врегулювання спірних питань зі Споживачем, звірки обсягів постачання електричної енергії в обліку ДПЗД «Укрінтеренерго» із даними АТ «Запоріжжяобленерго».
29.07.2025 року ОСР надав лист-відповідь за вих. № 007.2-66/4419, в якому ОСР зазначає такі обсяги споживання електроенергії Відповідачем:
Січень 2019 року - 25 908 кВт*год;
Лютий 2019 року - 39 916 кВт*год;
Положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Закону про ринок встановлено, що епектропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону про ринок визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з пунктом 2.1. глави 2 Договору (предмет Договору) - Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами нього Договору, що зазначені є Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до пункту 5.10 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та Комерційної пропозиції №2, оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
На виконання зазначеного Договору Споживачу виставлено:
-рахунок №000030545888/07/001/03379 від 09.02.2019 року та Акт №000457 від 31.01.2019 року купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період - січень 2019 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 25 908,00 кВт.*год., на загальну суму 81 750,42 грн. (з ПДВ), які 13.02.2019 року надіслані на поштову адресу Відповідача та отримані останнім - 26.02.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення;
-рахунок №000030545888/07/002/05520 від 13.03.2019 року та Акт №001907 від 28.02.2019 року купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період - лютий 2019 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 39 916,00 кВт.*год., на загальну суму 125 951,42 грн. (з ПДВ), які надіслані на поштову адресу Відповідача та отримані останнім - 02.04.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Судом встановлено, що в Актах купівлі-продажу електроенергії зазначається наступне: «Споживач в триденний термін після отримання Акту купівлі-продажу підписує його зі свого боку та повертає Постачальнику, а у разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку Акту купівлі-продажу або його не підписання з боку Споживача у строки встановлені комерційною пропозицією М°2 від 27.12.2028 року, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений».
Отже, обсяг спожитої Відповідачем електроенергії за Договором у постачальника «останньої надії» у період з 01.01.2019 року по 28.02.2019 року становить 65 824,00 кВт*год на загальну суму 207 701,84 грн.
Відповідачем було здійснено часткову оплату за спожиту електричну енергію у січні 2019 року в сумі 77 585,27 грн. відповідно до виписки по рахунку від 14.02.2019 року та в сумі 4 165,15 грн. відповідно до виписки по рахунку за 26.02.2019 року.
Таким чином, факт часткової оплати Відповідачем є визнання ним свого боргу перед позивачем за поставлену електричну енергію у період з 01.01.2019 року по 28.02.2019 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за спожиту електроенергію по ТОВ «Нова Хортиця» від 24.07.2025 відповідачем не сплачено борг за вказаний період у розмірі 125 951,42 грн.
Отже, ДПЗД «Укрінтеренерго» належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії за розрахункові періоди, а саме з 01.01.2019 року по 28.02.2019 року, проте Відповідачем в порушення умов пункту 2.1 глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.
21.05.2019 року з метою досудового врегулювання спору ДПЗД «Укрінтеренерго» направило на поштову адресу ТОВ «Нова Хортиця» Претензію-вимогу від 15.05.2019 року за вих. № 44/11-000379 на суму 125 951,62 грн. з наступними додатками: копія рахунку по заборгованості за лютий 2019 від 13.03.2019, копія акту купівлі-продажу за лютий 2019 №001907 від 13.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
14.05.2025 року ДПЗД «Укрінтеренерго» повторно направило на поштову адресу ТОВ «Нова Хортиця» Претензію-вимогу від 24.03.2025 року за вих. № 44/11-010418 на суму 125 951,62 грн. з наступними додатками: копія рахунку по заборгованості за лютий 2019 від 13.03.2019, копія акту купівлі-продажу за лютий 2019 №001907 від 13.03.2019, що підтверджується Списком згрупованих рекомендованих відправлень від 14.05.2025 та фіскальним чеком від 14.05.2025.
Однак, відповіді від Відповідача, Позивач не отримав.
Неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором стало підставою для звернення Позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. ч. 7, 11 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".
27.12.2018 позивач на виконання положень ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» оприлюднив на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційну пропозицію для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Відповідно ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Отже, між сторонами було укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» з комерційною пропозицією у редакції, що були розміщені на офіційному сайті позивача у мережі Інтернет.
Умови публічного договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» - позивача відповідають умовам Типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджений Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву до суду не надав, щодо обставини постачання відповідачу в період з січня 2019 року по лютий 2019 року електроенергії ДП “УКРІНТЕРЕНЕРГО», як постачальником “останньої надії», не заперечив.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
З матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату спожитої у спірний період електроенергії не були оплачені Відповідачем у повному обсязі, а отже заборгованість складає 125 951,42 грн.
Суд зазначає, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості за спожиту електричну енергію в період з січня 2019 року по лютий 2019 року на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в загальній сумі 125 951,42 грн., а отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також у зв'язку з простроченням боржником грошового зобов'язання Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача 15% річних в сумі 120 188,71 грн. та інфляційні втрати в сумі 105 669,74 грн.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий Позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство», зазначає, що Позивач за період споживання Відповідачем електричної енергії з січня 2019 року по лютий 2019 нарахував інфляційні втрати за період з квітня 2019 по липень 2025 на суму 105 669,74 грн., а отже, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок інфляційних втрат є вірним, відповідає вимогам законодавства України, тому інфляційні втрати в сумі 105 669,74 грн. підлягають стягненню з Відповідача.
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Положеннями пункту 4.17 розділу IV ПРРЕЕ встановлено, що за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.
Можливість наявності інших платежів (норма не містить їх конкретизації) прямо передбачено положеннями ПРРЕЕ, та може бути врегульована як законодавством так і Договором.
Відповідно до абзацу першого розділу «Додаткові зобов'язання Споживача» Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018, Спожива, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім плати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Таким чином, у вказаній Комерційній пропозиції встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності з частиною другою статті 625 ЦК України.
Отже, нарахування 15% річних передбачено Комерційною пропозицією, що є невід'ємним додатком до Договору, тобто сторони передбачили збільшений розмір річних, ніж вказаний у ст. 625 ЦК України.
Суд, перевіривши розрахунок 15% річних, наданий Позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство», зазначає, що Позивач за період споживання Відповідачем електричної енергії з січня 2019 року по лютий 2019 нарахував 15% річних за період з 10.04.2019 по 19.08.2025 в сумі 120 188,71 грн., а отже, суд встановив, що вказаний розрахунок є вірним, відповідає вимогам законодавства України та 15% річних в сумі 120 188,71 грн. підлягають стягненню з Відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76 - 79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця» (вул. Копьонкіна, буд. 54, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 30545888) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 19480600; рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк») заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 125 951 (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 42 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця» (вул. Копьонкіна, буд. 54, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 30545888) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 19480600; рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області) інфляційні втрати в сумі 105 669 (сто п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 74 коп., 15 % річних в сумі 120 188 (сто двадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 71 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 277 (п'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 15 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
У зв'язку з введенням графіків обмеження електропостачання у Господарському суді Запорізької області повний текст рішення складено та підписано 21.11.2025.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.