вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
24 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/54/25
Господарський суд Закарпатської області у складі: судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Повідайчик Т.В., розглянувши в загальному позовному провадженні справу
за позовом керівника Закарпатської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ - 02909967, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок, 2 А, поштовий індекс - 88605 в інтересах держави в особі
позивача 1: Міністерства освіти і науки України,код ЄДРПОУ - 38621185, місцезнаходження - місто Київ, проспект Берестейський, будинок, 10, поштовий індекс - 01135,
позивача 2: Західного офісу Держаудитслужби, код ЄДРПОУ - 40479801, місцезнаходження - Львівська область, місто Львів, вулиця Костюшка, 8, поштовий індекс - 79007
до відповідача 1: Державного вищого навчального закладу«Ужгородський національний університет», код ЄДРПОУ - 02070832, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Підгірна, будинок, 46, поштовий індекс - 88000
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», код ЄДРПОУ - 39582749, місцезнаходження - Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Богомольця Олександра, 21, поштовий індекс - 88015
про визнання недійсними додаткових угод до договору № 41DB887-91-21 від 18.01.2021 постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим, та стягнення 956410,11 грн безпідставно сплачених коштів,
та за зустрічним позовом Державного вищого навчального закладу«Ужгородський національний університет», код ЄДРПОУ - 02070832, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Підгірна, будинок, 46, поштовий індекс - 88000
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», код ЄДРПОУ - 39582749, місцезнаходження - Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Богомольця Олександра, 21, поштовий індекс - 88015,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Міністерство освіти і науки України,код ЄДРПОУ - 38621185, місцезнаходження - місто Київ, проспект Берестейський, будинок, 10, поштовий індекс - 01135,
про стягнення грошових коштів у розмірі 787942,54 грн,
за участі представників сторін:
від прокуратури - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури Чулей О.Ю.,
від позивача 1 за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом - не з'явився,
від позивача 2 за первісним позовом - не з'явився,
від відповідача 1 за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - не з'явився,
від відповідача 2 за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - не з'явився,
Закарпатська обласна прокуратура через систему «Електронний суд» звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 20.01.2025 в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - позивач 1 за первісним позовом, Міністерство) та Західного офісу Держаудитслужби (далі - позивач 2 за первісним позовом, Офіс) до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (далі - Університет, ДВНЗ «УжНУ») та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут»(далі - ТОВ «Закарпатгаз Збут», Товариство) з позовними вимогами про визнання недійсними Додаткових угод № 1 від 19.01.2021, № 2 від 26.01.2021, № 3 від 28.01.2021, № 4 від 29.01.2021 до Договору №41DB887-91-21 від 18.01.2021 постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим, та про стягнення 956410,11 грн безпідставно сплачених коштів.
Позов заявлено прокурором з підстав порушення вимог ст. 41 Закону України від 25.12.2015 №922-VIII «Про публічні закупівлі» при укладенні Додаткових угод до Договору № 41DB887-91-21 від 18.01.2021 про постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим. Тому вказані Додаткові угоди, на думку прокурора, мають бути визнані судом недійсними і з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства освіти і науки України підлягають стягненню безпідставно сплачені кошти за договором у сумі 956410,11 гривень.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 24.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.02.2025; сторонам встановлені строки на подачу заяв по суті справи.
30.01.2025 через систему «Електронний суд» від ДВНЗ «Ужгородський національний університет» надійшов відзив на позовну заяву від 30.01.2025 (зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/830/25).
30.01.2025 через систему «Електронний суд» від Університету надійшла зустрічна позовна заява від 29.01.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/115/25), згідно з якою ДВНЗ «Ужгородський національний університет» просив стягнути з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на свою користь грошові кошти у розмірі 787942,54 грн.
03.02.2025 згідно ухвали суду зустрічну позовну заяву ДВНЗ «УжНУ» залишено без руху; встановлено Університету - 10 днів для усунення недоліків позовної заяви.
12.02.2025 через систему «Електронний суд» від Університету надійшла зустрічна позовна заява (у новій редакції) від 12.02.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1423/25), у якій відповідачем за зустрічним позовом зазначено ТОВ «Закарпатгаз Збут», а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України (далі - зустрічний позов). Відповідно до цього позову ДВНЗ «Ужгородський національний університет» просить: прийняти зустрічний позов до розгляду в одному провадженні у справі №907/54/25 за позовною заявою Закарпатської обласної прокуратури та стягнути з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь ДВНЗ «УжНУ» грошові кошти у розмірі 787942,54 грн.
Крім цього, до зустрічного позову долучено клопотання ДВНЗ «УжНУ», згідно з яким позивач за зустрічним позовом просить визнати поважними причин неподання до суду доказу у вигляді результатів перевірки Університету, проведеної управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області згідно направлення №16 від 20.01.2025 та встановлення додаткового строку для подання цього доказу.
Згідно з ухвалою від 13.02.2025 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства та Офісу до ДВНЗ «УжНУ» та до Товариства про визнання недійсними Додаткових угод до Договору та стягнення 956410,11 грн безпідставно сплачених коштів, зустрічну позовну заяву ДВНЗ «УжНУ» до ТОВ «Закарпатгаз Збут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство про стягнення з відповідача за зустрічним позовом грошових коштів у розмірі 787942,54 грн; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом; учасникам справи встановлені строки для подачі заяв по суті справи щодо зустрічного позову.
04.02.2025 через систему «Електронний суд» від Закарпатської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив ДВНЗ «УжНУ» від 04.02.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/1021/25).
10.02.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Закарпатгаз Збут» надійшов відзив на позовну заяву від 10.02.2025 (зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/1305/25).
11.02.2025 через систему «Електронний суд» від ДВНЗ «УжНУ» надійшло клопотання від 10.02.2025 про визнання поважними причин неподання до суду доказу у вигляді результатів перевірки відповідача 1 за первісним позовом (акту), проведеної управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області згідно направлення №16 від 20.01.2025 та встановлення додаткового строку для подання цього доказу (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/1330/25).
11.02.2025 через систему «Електронний суд» від ДВНЗ «УжНУ» надійшло заперечення на відповідь на відзив Закарпатської обласної прокуратури (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/1331/25).
11.02.2025 через систему «Електронний суд» від Офісу надійшло клопотання про продовження позивачу строку на подання письмових пояснень (зареєстроване за вхідним № 02.3.1-02/1381/25).
Згідно з ухвалою від 13.02.2025 задоволено клопотання ДВНЗ «УжНУ» від 10.02.2025 та від 12.02.2025 (яке долучено до зустрічного позову) про визнання поважними причин неподання до суду доказу і надання додаткового строку для подання доказу; встановлено Університету додатковий строк - до 04.03.2025 для подання доказу - акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері публічних закупівель та інших нормативно-правових актів, яку проводить Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області згідно направлення №16 від 20.01.2025.
Згідно цієї ж ухвали від 13.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання від 11.02.2025 Західного офісу Держаудитслужби про продовження строку на подання письмових пояснень; продовжено з ініціативи суду Офісу строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову у формі пояснення - до 04.03.2025.
14.02.2025 через систему «Електронний суд» від Закарпатської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив Товариства від 14.02.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/1492/25).
21.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Закарпатгаз Збут»- адвоката Горбатової А.А. надійшло клопотання про долучення доказів від 21.02.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/1770/25).
Згідно ухвали від 24.02.2025 задоволено клопотання представника ТОВ «Закарпатгаз Збут»-адвоката Горбатової А.А. про відкладення розгляду справи від 24.02.2025; розгляд справи призначено на 20.03.2025; задоволено клопотання представника Товариства від 21.02.2025 про долучення доказів (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/1770/25) та долучено до матеріалів справи копії документів, направлених ДВНЗ «УжНУ» і Міністерством на адвокатські запити адвоката Горбатової А.А.
24.02.2025 через систему «Електронний суд» від ДВНЗ «УжНУ» надійшла заява від 24.02.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/1832/25), згідно з якою на виконання ухвали суду від 13.02.2025 до матеріалів справи долучено акт від 14.02.2025 №13-07-05/2 перевірки закупівель: дотримання вимог законодавства Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет» під час здійснення закупівлі «Газове паливо код згідно ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»-09120000-6 (Природний газ - 09123000-7)», ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-18-004472-а», який складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області.
27.02.2025 від Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області надійшли пояснення у порядку статті 42 ГПК України (зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/1946/25).
07.03.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Закарпатгаз Збут» надійшли додаткові пояснення від 07.03.2025 (зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/2238/25).
07.03.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Закарпатгаз Збут» надійшло клопотання про зупинення провадження до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/2228/25).
10.03.2025 через систему «Електронний суд» від ДВНЗ «УжНУ» надійшло заперечення на клопотання Товариства про зупинення провадження (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/2275/25).
20.03.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Закарпатгаз Збут» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання від 19.03.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/2696/25).
Згідно ухвали від 20.03.2025 задоволено клопотання ТОВ «Закарпатгаз Збут» від 19.03.2025 про відкладення розгляду справи від 19.03.2025; розгляд справи призначено на 14.04.2025; задоволено клопотання прокурора про продовження строку підготовчого провадження; продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Згідно ухвали від 14.04.2025 задоволено усне клопотання представника ТОВ «Закарпатгаз Збут» про оголошення перерви у підготовчому засіданні, яке призначене на 15.05.2025.
Ухвалою суду від 15.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Закарпатгаз Збут» від 07.03.2025 про зупинення провадження у справі та закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 09.06.2025.
Ухвалою суду від 09.06.2025 задоволено клопотання представника відповідача 2 за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - адвоката Горбатової А.А. від 06.06.2025 про відкладення судового розгляду, розгляд справи призначено на 23.07.2025.
17.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача 1 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) надійшли пояснення від 17.07.2025 (зареєстровані за вх.№02.3.1-02/6539/25), за змістом яких такий учасник справи повідомляє, що Міністерство освіти і науки України підтримує позовні вимоги за первісним позовом, а також підтримує позовні вимоги за зустрічним позовом. Крім того, просить здійснювати розгляд справи №907/54/25 за відсутності представника Міністерства освіти і науки України.
В судовому засіданні 23.07.2025 суд розпочав розгляд справи по суті та у ході судового розгляду заслухав вступне слово прокурора, представника позивача 2 за первісним позовом, відповідача 1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), відповідача 2 за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), після чого прокурор заявив усне клопотання про відкладення судового засідання. Згідно з ухвалою від 23.07.2025 задоволено усне клопотання прокурора про відкладення судового розгляду, розгляд справи призначено на10.09.2025.
Так як згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/31-к від 18.08.2025 судді Сисину С.В. надано відпустку станом на 10.09.2025, а тому згідно з ухвалою від 18.08.2025 призначено розгляд справи на 15.10.2025.
У судовому засіданні 15.10.2025 під час розгляду справи по суті суд у порядку статті 210 ГПК України дослідив письмові докази, після чого представник ТОВ «Закарпатгаз Збут» заявила клопотання про відкладення судового засідання з метою підготовки до судових дебатів.
Згідно ухвали від 15.10.2025. задоволено усне клопотання представника Товариства про відкладення розгляду справи, розгляд справи призначено на 12.11.2025.
12.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства надійшли письмові судові дебати, які представник відповідача за первісним і зустрічним позовом просить врахувати при ухваленні рішення у справі від 12.11.2025 (зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/9866/25).
12.11.2025 у судовому засіданні суд заслухав виступи з промовами (заключним словом) учасників справи, після чого відповідно до ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення - 24.11.2025.
Згідно з ч.1 ст. 240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
На підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд ухвалив рішення, вступна та резолютивна частини якого були оголошені 24.11.2025 у повідомлений судом 12.11.2025 у судовому засіданні час. Повне рішення суду негайно направлено в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч.5 ст. 6 ГПК України до Електронних кабінетів учасників справи та негайно вручено учасникам справи, присутнім 24.11.2025 при його проголошенні (у випадку їх присутності у судовому засіданні).
Стислий виклад позицій учасників процесу
Суть спору за позицією прокурора за первісним позовом
Закарпатською обласною прокуратурою опрацьовано закупівлю UA-2020-11-18-004472-a, розміщену на веб-сайті Уповноваженого органу з питань закупівель («prozorro.gov.ua») та встановлено, що ДВНЗ «УжНУ» проведено відкриті торги, за результатами яких 18.01.2021 укладено договір № 41ОВ887-91-21 з ТОВ «Закарпатгаз Збут» про постачання 490000 куб.м газового палива (газу) за ціною 6,17 грн за 1 куб.м загальною вартістю 3023300,00 грн (далі - Договір).
Замовником 28.04.2021 оприлюднено звіт про виконання договору на суму 3023300,00 грн.
Як було встановлено прокурором, сторонами під час дії Договору вносились зміни до його істотних умов, зокрема в частині збільшення ціни за одиницю товару з підстав коливання ціни природного газу на ринку, про що були укладені Додаткові угоди № 1 від 19.01.2021, № 2 від 26.01.2021, № 3 від 28.01.2021, № 4 від 29.01.2021 до договору №41DB887-91-21 від 18.01.2021 постачання природного газу для потреб споживача (далі - Додаткові угоди).
Зважаючи на внесені зміни, ціна товару загалом зросла з 6,17 грн за 1 куб.м до 9,0250386 грн за 1 куб.м, тобто - збільшено ціну за одиницю товару на 46,27% у порівнянні з умовами основного Договору.
Опрацюванням актів приймання-передачі природного газу та платіжних доручень, встановлено що Споживачем за весь поставлений газ на підставі Договору (334990,257 куб.м) Постачальнику оплачено суму в розмірі 3023300 грн із застосуванням ціни, визначеної Додатковою угодою № 4 - 9,0250386 грн за 1 куб.м. Тобто, ціна за одиницю товару, яка визначена умовами основного Договору, не застосовувалась взагалі.
У підтвердження коливання ціни природного газу на ринку ДВНЗ «УжНУ» надано лише копію однієї цінової довідки № Ц-01 від 04.01.2021 (Закарпатської торгово-промислової палати, реєстраційний номер - 15.06-07/02).
На запит обласної прокуратури від 05.11.2024 про надання інформації, зокрема щодо обґрунтування та підстав збільшення ціни за одиницю товару, ДВНЗ «УжНУ» жодних інших документів (листів, цінових довідок, експертних висновків), що слугували підставою для укладення Додаткових угод до Договору та на підставі яких збільшено ціну на одиницю товару, обласній прокуратурі не надано.
Така цінова довідка № Ц-01 від 04.01.2021, на переконання прокурора, за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру і не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII).
З урахуванням таких обставин прокурор стверджує, що відсутність погодженого сторонами порядку внесення змін до істотних умов Договору є окремим порушенням та підставою для визнання недійсними додаткових угод.
Поряд з цим, прокурор звертає увагу, що Додатковими угодами №1 від 19.01.2021, № 2 від 26.01.2021, № 3 від 28.01.2021, № 4 від 29.01.2021 до Договору №41DB887-91-21 від 18.01.2021 підвищено ціну за одиницю товару більше ніж на 10 %, а саме на 20,89 %, 32,97 %, 46,27% відповідно, що є додатковою підставою для визнання їх недійсними.
Такі маніпуляції сторін свідчать про заздалегідь спланований намір на підвищення ціни більше ніж на 10 %, а саме каскадне підвищення ціни загалом на 46,27 % шляхом укладення Додаткових угод № № 1, 2, 3, 4.
Отже, з посиланням на постанову Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, прокурор стверджує, що через незаконність Додаткових угод до Договору відбулось зайве перерахування коштів ДВНЗ «УжНУ» на рахунок ТОВ «Закарпатгаз Збут» за отриманий природний газ по цінах, які були підвищені без дотримання вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Враховуючи такі обставини справи та положення статей 203, 215 і 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Додаткові угоди до Договору про постачання природного газу підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» через неналежне підтвердження коливання ціни за одиницю товару на ринку та перевищення 10 % ліміту від ціни Договору, яка була визначена сторонами при його укладенні за результатами процедури закупівлі.
Прокурор стверджує, що підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави, що виразилась у вчиненні незаконних правочинів і, як наслідок, проведення бюджетного фінансування з порушенням законодавчо встановленого порядку. З урахуванням положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18, прокурор стверджує, що оспорюваними угодами порушуються державні інтереси, та прокурор має законне право здійснити захист таких інтересів, подавши позовну заяву в інтересах позивачів.
Прокурор зазначає, що проведення процедури державних закупівель та укладення спірних додаткових угод із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Порушення інтересів держави в цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, а укладення спірних додаткових угод призвело до протиправного фінансування видатків бюджету на суму 956410,11 грн, що у відповідності до статті 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов'язок представництва в суді.
З посиланням на Статут ДВНЗ «УжНУ», Положення про Міністерство освіти і науки України, Закон України «Про центральні органи виконавчої влади»; стверджуючи, що головним розпорядником бюджетних коштів, виділених ДВНЗ «УжНУ», у тому числі коштів на фінансування спірного Договору, є Міністерство освіти і науки України, а Університет у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня; стверджуючи, що використання коштів державного бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - студентів, викладачів ДВНЗ «УжНУ»; зазначаючи, що засновником вищого навчального закладу та власником його майна є держава в особі Міністерства, яка фінансує і контролює діяльність цієї державної установи, а також зобов'язана контролювати виконання бюджету, прокурор у позовній заяві обгрунтовує підстави його представництва інтересів держави в особі Міністерства.
З посиланням на ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якою контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю; з посиланням на положення Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, прокурор стверджує, що Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, основним завданням якого є здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів.
Прокурор звертає увагу, що реалізацію повноважень Держаудитслужби на території Закарпатської області здійснює Західний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби».
За таких обставин, органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Західний офіс Держаудитслужби, який у разі виявлення порушень законодавства, має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Оскільки такі уповноважені державні органи (позивачі у справі) після отримання листів Закарпатської обласної прокуратури, направлених на виконання вимог, встановлених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: листа від 04.12.2024 № 15-1148ВИХ-24 (адресованого Міністерству) і листа від 04.12.2024 № 15-1147ВИХ-24 (адресованого Західному офісу Держаудитслужби в Закарпатській області) не вжили заходів реагування з метою усунення виявлених порушень інтересів держави; з урахуванням того, що прокурор не може зволікати з поданням позову та ставити у залежність вжиття таких заходів від зволікання уповноваженого органу; так як такі обставини свідчать про нездійснення органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах (позивачами у справі), прокурором було подано позов в інтересах цих позивачів до ДВНЗ «Ужгородський національний університет» і ТОВ «Закарпатгаз Збут» про визнання недійсними Додаткових угод та стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства безпідставно сплачених коштів за Договором у сумі 956410,11 гривень.
Позиція позивача 1 за первісним позовом і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Міністерства освіти і науки України.
17.07.2025 від представника Міністерства надійшли пояснення від 17.07.2025, за змістом яких такий учасник справи повідомляє про підтримання повністю позовних вимог за зустрічним позовом, а також підтримання первісного позову прокурора.
Міністерство наголошує, що Університет є самостійною юридичною особою, фінансується за кошти державного бюджету, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувача бюджетних коштів) та є замовником товару в обсязі та в межах видатків, визначених Міністерством (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).
Позиція позивача 2 за первісним позовом - Західного офісу Держаудитслужби.
27.02.2025 від Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (далі - Управління) надійшли пояснення у порядку ст. 42 ГПК України від 27.02.2025, згідно з якими такий учасник справи підтримує доводи прокурора за первісним позовом про допущені порушення Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні Додаткових угод до Договору та відповідно при перерахунку Університетом коштів за цим Договором з урахуванням укладених Додаткових угод та щодо позовних вимог за первісним і зустрічним позовом Управління повідомило про таке.
Згідно із ст.ст. 2 і 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель Держаудитслужба здійснює, зокрема шляхом проведення перевірки закупівель в порядку, передбаченому статтею 8 Закону.
З урахуванням наведеного і відповідно до пп. 1 п. 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 631 (зі змінами), Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області суцільним методом проведено перевірку дотримання вимог законодавства ДВНЗ «УжНУ» під час здійснення закупівлі «Газове паливо код згідно ДК 021:2015 - 09120000-6 (Природний газ - 09123000-7)», ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-18-004472-a протягом усього періоду проведення закупівлі: планування, проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю, внесення змін до договору та виконання договору (з 01.01.2020 по 31.12.2024). В ході перевірки ДВНЗ «УжНУ» Управлінням перевірялись надані до перевірки документи щодо проведення процедури закупівлі, яка підлягала перевірці та первинні фінансові документи, які засвідчують здійснення ДВНЗ «УжНУ» фінансово - господарської діяльності.
За результатами перевірки закупівлі складено акт перевірки від 14.02.2025 №13-07-05/2, який підписано посадовими особами ДВНЗ «УжНУ» 14.02.2025 без заперечень.
Також, згідно п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області пред'явлено вимогу щодо усунення порушень, які виявлені в ході проведення перевірки закупівель у ДВНЗ «УжНУ» за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, яка направлена на адресу ДВНЗ «УжНУ», якою зобов'язано у встановлений термін опрацювати матеріали перевірки закупівель та усунути виявлені порушення законодавства.
Перевіркою дотримання вимог законодавства у сфері закупівель встановлено, що за інформацією, розміщеною в електронній системі закупівель на веб-порталі Уповноваженого органу 18 листопада 2020 року ДВНЗ «УжНУ» розміщено оголошення про проведення відкритих торгів (UA-2020-11-18-004472-a) на закупівлю Газового палива - код згідно ДК 021:2015 - 09120000-6 (Природний газ - 09123000-7), очікувана вартість - 4400000,00 гривень.
За результатами проведених торгів між ДВНЗ «УжНУ» та ТОВ «Закарпатгаз Збут» укладено Договір постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим № 41DВ887- 91-21 від 18.01.2021 про постачання газу.
Очікуваний обсяг постачання газу на період з 18.01.2021 по 30.04.2021 становив 490000 куб.м. Ціна за 1 куб.м. природного газу - 5,0050907 грн без ПДВ, крім того компенсація вартості послуги замовленої потужності - 0,1365760 грн без ПДВ за 1 куб. м. Ціна 1 куб.м. природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги до потужності становить 5,1416667 грн, крім того ПДВ - 1,0283333 грн, всього з ПДВ 6,17 гривень. Із врахування зазначеного загальна сума договору становила - 3023300,00 грн, в тому числі ПДВ - 503883,33 грн.
У подальшому ДВНЗ «УжНУ» та ТОВ «Закарпатгаз Збут» укладено 4 Додаткових угоди до Договору, відповідно до яких, сторонами внесено зміни до істотних умов договору, зокрема щодо зменшення річного планового обсягу постачання природного газу та збільшення ціни за 1 куб.м природного газу.
Отже, між Університетом і Товариством у період з 19.01.2021 по 29.01.2021 було укладено чотири Додаткові угоди щодо збільшення ціни за 1 куб.м. природного газу з 5,0050907 грн до 7,3842895 грн, що складає понад 47,53 %, а також зменшено обсяг постачання природного газу з 490000 куб.м. до 334990,257 куб. м., загалом на 155009,743 куб.м.
Перевіркою повноти та правильності відображення інформації в повідомленні про внесення змін до договору про закупівлю, Управлінням встановлено, що згідно із оприлюднених в електронній системі закупівель повідомлень про внесення змін до договору про закупівлю Замовник (Університет), як випадок для внесення цих змін вказав п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни), опис змін: зміна сторонніх показників, що не кореспондується з умовами укладених додаткових угод до Договору №41DВ887-91-21 №1 від 19.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 28.01.2021, №4 від 29.01.2021 та не відповідає вимогам п.п. 8 та 9 ч. 8 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
У ході перевірки з питання наявності підстав для внесення змін до істотних умов Договору №41DB887-91-21, у відповідь на запит Управління ДВНЗ «Ужгородський національний університет» надано лист від 03.02.2025 №445/01-14, в якому зазначено, що підтверджуючим документом на підставі якого були укладені вищезазначені чотири Додаткові угоди до Договору №41DВ887-91-21 є «Цінова довідка № Ц-01» від 04.01.2021 року № 15.06-07/02.
Здійснивши перевірку з питання наявності підстав для внесення змін до істотних умов Договору на підставі Цінової довідки № Ц-01» від 04.01.2021 № 15.06-07/02, Управління дійшло висновку, що дана цінова довідка не містить відомості про підтвердження коливання ціни природного газу на ринку після укладення Договору, а містить лише довідково-інформативний характер, що не є підставою для зміни істотних умов зазначеного Договору на підставі ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Крім того, врахувавши середньозважені ціни місячного ресурсу природного газу за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі станом на січень 2021 року (використане джерело даних про ціни на офіційному веб-сайті ТБ «Українська енергетична біржа») Управлінням встановлено, що з моменту укладання Договору до моменту укладання Додаткової угоди №4 середньозважені ціни місячного ресурсу природного газу майже не змінились.
За результатом перевірки наявності підстав для внесення змін до істотних умов Договору Управлінням встановлено, що ДВНЗ «УжНУ» в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» внесено зміни до істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладання Додаткових угод №1 від 19.01.2021, №2 від 26.01.2021, №3 від 28.01.2021, №4 від 29.01.2021 до Договору без наявності підтверджених підстав для їх внесення.
Підсумовуючи такі результати перевірки, Управління зазначає, що укладення Додаткових угод до Договору №41DВ887-91-21 з порушенням вимог законодавства, призвело в подальшому до невірного визначення очікуваного обсягу постачання природного газу та його вартості за 1 куб.м, що в свою чергу призвело до зайвих витрат бюджетних коштів.
Проведеною перевіркою процедури закупівель Управлінням встановлено, що за укладеним Договором оплата здійснювалась за рахунок коштів загального та спеціального фондів по двом КПКВК, зокрема:
- 2201160 «Підготовка кадрів закладами вищої освіти та забезпечення діяльності їх баз практики» на загальну суму 2968892,57 грн з ПДВ, з них по загальному фонду - 478134,00 грн з ПДВ, спеціальному фонду - 2490758,57 грн з ПДВ;
- 2201420 «Підготовка кадрів закладами фахової передвищої освіти» на загальну суму 54407,43 грн з ПДВ, з них по загальному фонду - 54407, 43 грн з ПДВ.
Отже, перевіркою встановлено, що ДВНЗ «Ужгородський національний університет», внаслідок укладання Додаткових угод до Договору у період з 18.01.2021 по 25.02.2021 зайво проведено оплату за природний газ в сумі 956410,11 грн з ПДВ, внаслідок чого втрачено активів на вказану суму, по двом КПКВК, з них:
- 2201160 «Підготовка кадрів закладами вищої освіти та забезпечення діяльності їх баз практики» на загальну суму 939198,51 грн з ПДВ, з них по загальному фонду - 151255,97 грн з ПДВ, спеціальному фонду - 787942,54 грн з ПДВ;
- 2201420 «Підготовка кадрів закладами фахової передвищої освіти» на загальну суму - 17211,60 грн з ПДВ, з них по загальному фонду - 17211,60 грн з ПДВ.
Щодо підстав для звернення прокурором до суду в інтересах Західного офісу Держаудитслужби, навівши свої повноваження, передбачені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Порядком проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631 (зі змінами); зазначаючи, що заходи, на які уповноважені органи державного фінансового контролю відповідно до норм пунктів 8, 10 статті 10 цього Закону, здійснюються виключно за результатами відповідних заходів державного фінансового контролю; вказуючи, що відповідно до приписів законодавства органи прокуратури повинні захищати інтереси держави, у поясненні від 27.02.2025 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області стверджує, що Закарпатською обласною прокуратурою обґрунтовано та доведено в даному випадку підстави звернення до суду із позовною заявою до ДВНЗ «Ужгородський національний університет», ТОВ «Закарпатгаз Збут» про визнання недійсними Додаткових угод до Договору.
Позиція відповідача 1 (Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет») щодо первісного позову прокурора.
У відзиві на первісний позов прокурора від 30.01.2025 Університет вважає, що, оскільки оспорювані прокурором Додаткові угоди можуть бути визнані судом недійсними та не створюють правових наслідків, правовідносини між ДВНЗ «УжНУ» та ТОВ «Закарпатгаз Збут» щодо визначення ціни газового палива, поставленого за Договором, повинні здійснюватися відповідно до умов основного укладеного договору.
З огляду на те, що Університет сплатив на користь ТОВ «Закарпатгаз Збут» кошти за спожитий газ у розмірі 3023300, 00 грн, грошові кошти в сумі 956410,11 грн є такими, що були безпідставно одержані Постачальником газу, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов'язаний їх повернути, що відповідає нормам статей 216, 1212 ЦК.
Водночас Університет звертає увагу, що відповідно до пункту 4.10 Договору, реєстрація бюджетних зобов'язань за ним здійснюється Університетом відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) в межах бюджетних асигнувань, встановлених його кошторисом.
Окремо Університет зазначає, що, окрім загального фонду, Університет має спеціальний фонд, надходження до якого, як правило, виникають у результаті діяльності установи і мають спеціальне призначення. Це, зокрема, власні надходження, в тому числі від надання освітніх послуг за кошти фізичних чи юридичних осіб, що є основним його видом діяльності.
Розмежовуючи призначення коштів загального і спеціального фонду, Університет зазначає, що бюджетні установи можуть розпоряджатися доведеними їм бюджетними асигнуваннями, починаючи з 1 січня кожного року і закінчуючи 31 грудня того ж року. Водночас, на підставі ч.4 ст.23 БК України, витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету.
З посиланням на положення статуту ДВНЗ «УжНУ», Закон України «Про вищу освіту», Положенням про Міністерство освіти і науки України; зазначаючи, що оплата за спожитий Університетом газ згідно умов Договору з урахуванням укладених Додаткових угод здійснювалася з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету в загальному розмірі 2490758,57 грн (з яких: 04.02.2021 в розмірі 1173255,02 грн - згідно платіжного доручення №189 від 03.02.2021, 12.02.2021 - в розмірі 803214,98 грн згідно платіжного доручення №263 від 11.02.2021, 26.02.2021 - в розмірі 514288,57 грн. згідно платіжного доручення №334 від 25.02.2021) (що становить 82,3854255 % від загальної суми коштів у розмірі 3023300 грн, сплачених за Договором), Університет вважає, що з 956410,11 грн грошових коштів, безпідставно одержаних ТОВ «Закарпатгаз Збут», з останнього на користь Міністерства підлягає стягненню 168467, 57 грн пропорційно до розміру коштів, сплачених за рахунок загального фонду (аналогійний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 922/2060/23)
З урахуванням таких обставин справи, ДВНЗ «УжНУ» вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства освіти і науки України безпідставно сплачених коштів за Договором у сумі 168467, 57 грн.
У відзиві на первісний позов прокурора від 10.02.2025 ТОВ «Закарпатгаз Збут» заперечує проти позовних вимог прокурора, зазначаючи, що укладений між ним та Університетом Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
З посиланням на положення ст.ст. 632, 691 та 712 ЦК України, Товариство звертає увагу, що, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Щодо цього ТОВ «Закарпатгаз Збут» просить врахувати пункт 3.1 Договору, згідно з яким розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватися, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.
З урахуванням таких умов договору, Товариство стверджує, що, підписавши Договір з визначеними в ньому умовами, зокрема і щодо умов, передбачених пунктом 3.1. Договору, сторони реалізували закріплений у цивільному законодавстві принцип свободи договору.
Щодо цього, з посиланням на практику Верховного Суду, ТОВ «Закарпатгаз Збут» стверджує, що свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у ст.ст. 6 та 627 ЦК України, включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
ТОВ «Закарпатгаз Збут» звертає увагу на ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якою встановлено загальну норму про заборону зміни сторонами істотних умов договору після його підписання, а також перелік виключень з даної норми, за наявності яких сторони можуть ініціювати внесення змін до договору в частині істотних умов.
Отже, на переконання Товариства, норми цього закону дозволяють збільшувати ціну за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Щодо цього, ТОВ «Закарпатгаз Збут» зазначає, що обмеження у строках зміни ціни не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. А тому, попри однозначно встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару, в Законі «Про публічні закупівлі» жодним чином не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни.
Тобто, на переконання Товариства, сторони в договорі про закупівлю можуть щоразу збільшувати ціну за одиницю товару до 10% і таке збільшення відбувається під час коливання ціни на товар (природний газ) пропорційно збільшенню ціни на ринку, а підстави для підвищення ціни повинні бути документально підтверджені (на підставі довідки торгово-промислової палати тощо).
Заперечуючи проти позовних вимог за первісним позовом, Товариство посилається на лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 №3304-04/69987-06, у якому вказаним міністерством зазначено, що залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
ТОВ «Закарпатгаз Збут» вказує, що у листі від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зазначило, що після підписання договору про закупівлю сторони можуть внести зміни до договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови, що такі зміни відбуватимуться не частіше, ніж один раз на 90 днів. Це обмеження не розповсюджується на договори про закупівлю бензину та дизельного палива, газу та електричної енергії.
Товариство вважає, що, заявляючи вимогу про визнання у судовому порядку недійсними Додаткових угод №1, 2, 3, 4 до Договору прокурор не довів наявність як фактичних, так і правових підстав своєї вимоги, зокрема, прокурором не наведено жодної правової норми імперативного характеру, яка регулює спірні правовідносини, та яку поза розумним сумнівом порушили сторони Договору на момент його укладання, зокрема враховуючи нову редакції Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки умовами Договору сторони у пункті 3.1. передбачили, що ціна може змінюватися протягом дії Договору.
Чинне законодавство у сфері публічних закупівель не містить порядку розрахунку показників коливання ціни товару на ринку, а лише передбачає, що коливання повинно бути не більше ніж на 10 відсотків з урахуванням попередніх змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, Сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу
ТОВ «Закарпатгаз Збут» стверджує, що сторонами договору вносилися зміни до Договору в частині збільшення ціни природного газу згідно з п. 3.2. Договору та на підставі і у чіткій відповідності до норми п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», а постачання природного газу не здійснювалася за завищеними цінами, а виключно за цінами, які існували на ринку природного газу на момент постачання природного газу.
Товариство наголошує, що у підтвердження коливання і росту ціни на природний газ в період укладання Додаткових угод ТОВ «Закарпатгаз Збут» надало Споживачу - ДВНЗ «УжНУ» у повній відповідності до п.2. ч.5 ст.41 «Про публічні закупівлі» цінову довідку №Ц-01 Закарпатської торгово-промислової палати від 04.01.2021 року №15.06-07/02, в якій міститься інформація щодо середньозваженої ціни природного газу за даними ТБ «Українська енергетична біржа» та інформація про зміну цін на ринку постачання природного газу у бік збільшення.
З аналізу наявної у вказаній ціновій довідці інформації можна, на думку Товариства, прослідкувати динаміку ціни та встановити факт наявності коливання ціни на природний газ з моменту реєстрації конкурсної пропозиції до моменту укладення Додаткових угод, відтак, цінова довідка Закарпатської торгово-промислової палати від 04.01.2021 року №15.06- 07/02 є належним документальним підтвердженням такого коливання за відсутності нормативних вимог до форм та способів такого підтвердження.
А тому, на переконання Товариства, є безпідставними доводи прокурора про те, що постачальником в обгрунтування ціни не надано належних документів, які підтверджують коливання ціни газу на ринку.
Підсумовуючи наведене, ТОВ «Закарпатгаз Збут» стверджує, що, збільшення ціни на природний газ в такий спосіб на підставі укладених спірних додаткових угод повністю узгоджується з нормами Закону України «Про публічні закупівлі» та роз'ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі, що викладені у листах: щодо зміни істотних умов договору про закупівлю №3302-06/34307-06 від 27.10.2016 та щодо розрахунку ціни на природний газ №3304-04/54265 від 11.12.2018, в яких сам уповноважений орган, який здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель, погоджується з тим, що ринок природного газу є непрогнозованим, і залежить від багатьох економічних факторів, які і спричиняють зміну (ріст) ціни газу на ринку.
Відтак, згідно тверджень ТОВ «Закарпатгаз Збут», позов прокурора є надуманим, безпідставним, без врахування обставин, за яких існували договірні відносини між Сторонами, оскільки ціна природного газу змінювалася відповідно до укладених додаткових угод та збільшувалася щоразу не більше ніж на 10 % як це і передбачено вимогами ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктом 3.1 Договору.
Поряд з цим, суд зазначає, що, посилаючись на лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06, роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі, що викладені у листах «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016 та «Щодо розрахунку ціни на природний газ» №3304-04/54265 від 11.12.2018, копії таких листів, роз'яснень до відзиву Товариством не долучені.
Окремо Товариство вказує про відсутність підстав для звернення прокурора з позовною заявою для захисту інтересів, держави в інтересах держави в особі Міністерства освіти України та Західного офісу Держаудитслужби, так як прокурором не надано належного обґрунтування при визначенні органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Щодо правової природи коштів у загальному розмірі 3023300 грн, перерахованих Університетом згідно умов Договору з врахуванням укладених Додаткових угод; оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати коштів за поставлений природний газ саме з доведених Міністерством бюджетних асигнувань та беручи до уваги, викладені у відзиві на первісний позов доводи Університету та докази у їх підтвердження, ТОВ «Закарпатгаз Збут» стверджує, що прокуратурою не доведено наявності підстав стягнення коштів у сумі 956410,11 грн на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України.
Доводи, викладені сторонами в інших заявах по суті справи щодо первісного позову.
У відповіді на відзив ДВНЗ «УжНУ» від 04.02.2025, щодо заперечень Університету з приводу наявності підстав для стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства освіти і науки України усіх безпідставно сплачених коштів за Договором у сумі 956410,11 грн, з урахуванням доводів відповідача 1 за первісним позовом, що з цієї суми може бути стягнено на користь Міністерства лише 168467,57 грн, Закарпатська обласна прокуратура звертає увагу на положення ст.ст. 2, 22 БК України, ст. ст.12, 71 Закону України «Про вищу освіту», ст. ст. 1, 6, 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою КМУ від 16.10.2014 №630, згідно з якими Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, яке забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, юрисдикція якого поширюється на всю територію України; забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності; контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті Міністерства, на цих підприємствах, в установах та організаціях; здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
За таких обставин, на переконання прокурора, усі ці повноваження реалізуються незалежно від фонду, з якого використовуються бюджетні кошти (загальний чи спеціальний).
Крім того, Закарпатська обласна прокуратура звертає увагу, що Міністерство є засновником ДВНЗ «УжНУ» та, отже, у розумінні ч. 1 ст. 22 БК України Міністерство є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до ДВНЗ «УжНУ», а також як засновник та орган управління здійснює контроль за його фінансово-господарською діяльністю.
Підсумовуючи наведене, прокурор стверджує, що безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню на користь держави в особі Міністерства в повному обсязі згідно позовних вимог за первісним позовом.
Щодо правової природи коштів спеціального фонду прокурор посилається на положення ст. 13 БК України, якою, зокрема, передбачені складові частини спеціального фонду бюджету, з чого можна зробити висновок, що власні надходження бюджетних установ є лише одним із джерел наповнення такого фонду.
Стверджуючи, що однією складовою спеціального фонду є субвенції, одержані з інших бюджетів, а ч. 7 ст. 13 БК України передбачає можливість передачі коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету в межах бюджетних призначень; заперечуючи проти доводів Університету, прокурор звертає увагу, що Університетом не долучено жодного доказу, що кошти на фінансування договору від 18.01.2021 № 41DB887-91-21 у розмірі 2490758,57 грн є власними надходженнями спеціального фонду, а не коштами, які, наприклад, передані із загального фонду бюджету або не є субвенцією.
Підсумовуючи такі аргументи, прокурор виснує, що сам факт перерахування коштів за спожитий газ за Договором, з рахунку ДВНЗ «УжНУ», відкритого по спеціальному фонду державного бюджету, не свідчить про використання коштів власного надходження бюджетних установ, так як відсутні будь-які рішення розпорядника коштів (бюджетної установи) про таке використання.
Окремо, прокурор зауважує, що з моменту укладення оспорюваних Додаткових угод Університет не вбачав порушень при їх підписанні, а при проведенні прокуратурою переписки у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» ДВНЗ «УжНУ» заперечував наявність порушень ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Така поведінка, згідно доводів прокурора, свідчить про неефективне використання бюджетних коштів розпорядником нижчого рівня та відсутність наміру відшкодування завданих збитків, що явно не відповідає інтересам держави.
У запереченні від 10.02.2025 на відповідь на відзив Закарпатської обласної прокуратури, з приводу доводів прокурора, що кошти в сумі 2490758,57 грн, які використовувались для оплати за Договором №41DВ887-91-21 про постачання 490000 куб.м. газового палива та Додатковими угодами 1,2,3,4, не відносились до власних надходжень бюджетної установи, а могли бути отримані Університетом як субвенції та/чи шляхом здійснення перерозподілу коштів між загальним та спеціальним фондом бюджетної установи, Університет звертає увагу на положення ч. 4 ст. 13 БК України, згідно з якою власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету та за рахунок цих надходжень здійснюється покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.
Університет заперечує доводи прокурора щодо можливого отримання субвенції у спірний період та наголошує, що субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції (п.48 ч.1 ст.2 БКУ), однак докази надання ДВНЗ «УжНУ» субвенцій не має.
З урахуванням положень ч.1 ст. 48 БК України та п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 N 228, за змістом яких розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; з посиланням на долучені до заперечення кошторис Університету на 2021 рік, план використання бюджетних коштів на 2021 рік, помісячний план використання бюджетних коштів загального фонду на 2021 рік, звіт про надходження і використання загального фонду кошторису установи станом на 01.03.2021 (форми №2д і №2м), звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги станом на 01.03.2021 (форми №4-1д і №4-1м), Університет наголошує, що оплата за спожитий ним газ згідно умов Договору з урахуванням укладених Додаткових угод здійснювалася з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету в загальному розмірі 2490758,57 грн.
У відповіді від 14.02.2025 на відзив ТОВ «Закарпатгаз Збут», Закарпатська обласна прокуратура не погоджується з доводами Товариства про законність укладених упродовж 10 днів (з моменту укладення договору) чотирьох Додаткових угод на підставі 1 довідки торгово-промислової палати, в якій зазначено ціни на природній газ, що існували до укладення вищевказаного Договору.
Щодо цього, аналізуючи дати укладення Додаткових угод, прокурор звертає увагу, що сторонами Договору упродовж 10 днів, починаючи з наступного дня після укладення Договору, внесено зміни до його істотних умов та збільшено загалом ціну за одиницю товару майже на половину від основної ціни, а ціна за одиницю товару, яка визначена умовами основного Договору, не застосовувалась взагалі.
На переконання прокурора, цінова довідка № Ц-01 від 04.01.2021 (Закарпатської торгово-промислової палати, реєстраційний номер - 15.06-07/02) не підтверджувала коливання ціни природного газу на ринку, оскільки такою довідкою поінформовано ТОВ «Закарпатгаз Збут» про приведену вартість природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 01.12.2020 та 01.01.2021, тобто - опрацьовано коливання природного газу, яке взагалі відбувалось до укладення Договору.
У відповіді на відзив, Закарпатська обласна прокуратура наводить свої доводи щодо заперечень Товариства з приводу підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі в особі органу Держаудитслужби та Міністерства.
У даній справі вимоги про визнання недійсними додаткових угод, укладених між ДВНЗ «УжНУ» та ТОВ «Закарпатгаз Збут», прокуратурою у відповідності до описаного визначено відповідачами обидві сторони спірних правочинів. При цьому статус ДВНЗ «УжНУ» (сторони оспорюваних додаткових угод) як позивача не є належним, так як останній в силу неправомірності заявлення прокурором позову в особі державної установи, яка не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб'єктом владних повноважень. Така ж позиція викладена у постанові ВС від 30.10.2024 у справі № 910/9383/23, згідно з якою в аналогічній ситуації суд зазначив про необхідність визначення Міністерства позивачем, а Університет та Постачальника по договору - відповідачами.
Згідно клопотання представника ТОВ «Закарпатгаз Збут» - адвоката Горбатової А.А. про долучення доказів від 21.02.2025, Товариством до матеріалів справи долучено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДВНЗ «УжНУ» за період з 01.01.2018 по 30.04.2022 від 01.07.2022 №13-07-03/2, складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, у якому зазначено, що ревізією з питань дотримання законодавства у сфері закупівель, проведених вибірковим методом, порушень Закону України «Про закупівлі» не виявлено. Такий акт ревізії від 01.07.2022 №13-07-03/2, був наданий Університетом адвокату Горбатовій А.А. (представнику Товариства) на її адвокатський запит згідно супровідного листа Університету від 13.02.2025 №907/54/25 (копія якого долучена до вказаного клопотання).
Згідно цього ж клопотання представника ТОВ «Закарпатгаз Збут» до матеріалів справи долучені копії кошторису Університету на 2021 рік, плану використання бюджетних коштів на 2021 рік, помісячного плану використання бюджетних коштів загального фонду на 2021 рік, звіту про надходження і використання загального фонду кошторису установи станом на 01.03.2021 (форми №2д і №2м), звіту про надходження і використання коштів, звіту про використання загального фонду кошторису установи станом на 01.03.2021 (форма №2 мд). Такі документи були надані Міністерством освіти і науки України адвокату Горбатовій А.А. на її адвокатський запит згідно супровідного листа від 19.02.2025 №10/111-25 (копії якого долучена до клопотання).
Згідно клопотання ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від 24.02.2025 до матеріалів справи долучено Акт від 14.02.2025 №13-07-05/2 перевірки закупівель: дотримання вимог законодавства Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет» під час здійснення закупівлі «Газове паливо код згідно ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»-09120000-6 (Природний газ - 09123000-7)», ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-18-004472-а», який складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області.
У додаткових поясненнях від 07.03.2025з урахуванням проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області перевірки закупівлі UA 2020-11-18004472-а згідно акту від 14.02.2025 №13-07-0/2 ТОВ «Закарпатгаз Збут» зазначає, що Держаудитслужбою проведено перевірку закупівлі після пред'явлення первісної позовної заяви, що вказує про те, що позов прокуратури в інтересах цього контролюючого органу подано передчасно, відтак у задоволенні такого слід відмовити у зв'язку з його безпідставністю.
Поряд з цим, Товариство звертає увагу на пояснення Держаудитслужби, за результатом перевірки згідно з п.7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», з урахуванням якої пред'явлено вимогу ДВНЗ «УжНУ» щодо усунення порушень, які виявлені в ході проведення перевірки закупівель, зокрема: - « 2. Забезпечити відшкодування відповідно до норм ст.ст.22, 610-625,1212 ЦК України та ст.ст. 216-229 Господарського кодексу України (далі - ГК України) шкоди (збитків), заподіяних внаслідок проведення зайвої оплати ТОВ «Закарпатгаз Збут» на суму 956410,11 грн, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення коштів чи обравши інший спосіб реалізації права на їх відшкодування з подальшим перерахуванням до відповідного бюджету».
Враховуючи такі обставини, оскільки законодавство встановлює чітку процедуру перевірки, виявлення порушень у сфері публічних закупівель та стягнення збитків, Товариство також вважає, що позовні вимоги прокуратури в інтересах Міністерства є безпідставними, та в їх задоволенні слід також відмовити.
Суть спору за позицією позивача за зустрічним позовом
Згідно зустрічного позову, пред'явленого до ТОВ «Закарпатгаз Збут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Міністерство освіти і науки України, Університет стверджує, що, оскільки оспорювані прокурором Додаткові угоди можуть бути визнані судом недійсними та не створять правових наслідків, правовідносини між ДВНЗ «УжНУ» та ТОВ «Закарпатгаз Збут» щодо визначення ціни газового палива, поставленого за договором №41DВ887-91-21 від 18.01.2021, повинні здійснюватися відповідно до умов основного укладеного договору.
З огляду на те, що Університет сплатив на користь ТОВ «Закарпатгаз Збут» кошти за спожитий газ у розмірі 3023300, 00 грн, грошові кошти в сумі 956410,11 грн є такими, що були безпідставно одержані Постачальником газу, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов'язаний їх повернути, що відповідає нормам статей 216, 1212 ЦК.
З посиланням на положення статуту ДВНЗ «УжНУ», Закон України «Про вищу освіту», Положенням про Міністерство освіти і науки України; зазначаючи, що оплата за спожитий Університетом газ згідно умов Договору з урахуванням укладених Додаткових угод здійснювалася з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету в загальному розмірі 2490758,57 грн (з яких: 04.02.2021 в розмірі 1173255,02 грн - згідно платіжного доручення №189 від 03.02.2021, 12.02.2021 - в розмірі 803214,98 грн згідно платіжного доручення №263 від 11.02.2021, 26.02.2021 - в розмірі 514288,57 грн. згідно платіжного доручення №334 від 25.02.2021) (що становить 82,3854255 % від загальної суми коштів у розмірі 3023300 грн, сплачених за Договором), Університет вважає, що з 956410,11 грн грошових коштів, безпідставно одержаних ТОВ «Закарпатгаз Збут», з останнього на користь Міністерства підлягає стягненню 168467,57 грн пропорційно до розміру коштів, сплачених за рахунок загального фонду.
З урахуванням наведеного, згідно зустрічного позову, пред'явленого до ТОВ «Закарпатгаз Збут», Університет просить стягнути з Товариства на свою користь грошові кошти у розмірі 787942,54 грн, набуті відповідачем за зустрічним позовом без достатніх правових підстав, враховуючи, що оплата за спожитий Університетом газ в загальному розмірі 2490758,57 грн згідно умов Договору з урахуванням укладених Додаткових угод здійснювалася з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин
За інформацією, розміщеною в електронній системі закупівель на веб-порталі Уповноваженого органу, 18.11.2020 ДВНЗ «УжНУ» розміщено оголошення про проведення відкритих торгів (UA-2020-11-18-004472-a) на закупівлю «Газового палива - код згідно ДК 021:2015 - 09120000-6 (Природний газ - 09123000-7)», очікувана вартість - 4400000,00 грн.
З протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2020-11-18-004472-a від 07.12.2020 встановлено, що участь у відкритих торгах взяли два учасника: ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42827548) з первинною та остаточною тендерною пропозицією - 2851800,00 грн з ПДВ та ТОВ «Закарпатгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39582749) з первинною та остаточною тендерною пропозицією 3023300,00 грн з ПДВ.
Зі звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-11-18-004472-a від 18.01. 2021 вбачається, що переможцем процедури відкритих торгів, згідно предмету закупівлі: Газове паливо - код згідно ДК 021:2015 09120000-6 (Природний газ - 09123000-7)», ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-18-004472-a визначено ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД».
Так як учасник ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» відмовився від укладання договору в якості переможця відкритих торгів, згідно рішення тендерного комітету ДВНЗ «Ужгородський національний університет» затверджено рішення про визначення переможцем процедури відкритих торгів згідно предмету вказаної закупівлі ТОВ «Закарпатгаз Збут» та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем на загальну суму 3023300,00 грн.
З урахуванням наведеного між ДВНЗ «УжНУ» (Споживачем) та ТОВ «Закарпатгаз Збут» (Постачальником) було укладено Договір постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим № 41DВ887- 91-21 від 18.01.2021
Згідно з п.1.1 та 1.2 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2021 році - Газове паливо (ДК 021:2015 09120000- Газове паливо) (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. Річний плановий обсяг постачання газу - до 490000 куб. м.
Пункт 3.1 Договору передбачає, що розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Підписуючи цей договір, Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що Сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, Споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.
Відповідно до п. 3.2 Договору ціна газу на момент подання тендерної пропозиції учасником закупівель або ж на час проведення переговорної процедури закупівлі, що відбуваються відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» становить 5,0050907 грн за 1куб.м, крім того компенсація вартості послуги замовленої потужності становить 0,1365760 грн; ціна за 1 куб.м природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності становить 5,1416667 гри., крім того ПДВ 1,0283333 грн., всього з ПДВ - 6,1700000 грн.
Згідно з п.п. 3.4, 3.5 Договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.1- 3.3 цього Договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 11 цього Договору.
Пункт 3.6 Договору передбачає, що загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором і на день його укладення становить: З023300,00 грн, в т.ч. ПДВ. - 503883,33 грн.
Пункти 4.1 - 4.3 Договору передбачають таке: розрахунковий період для оплати за Договором становить один газовий місяць; оплата за природній газ здійснюється споживачем шляхом 100 - відсоткової оплати після поставки товару, протягом 10 календарних днів з дня виставлення рахунків та актів в поточному місяці; остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальникам газ здійснюється Споживачем до 10 числа, наступного за звітним місяця; датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.
Згідно з п.9.4 Договору усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками Сторін та скріплюються печатками (за наявності).
На наступний день після укладення Договору та впродовж 11 днів (до 29.01.2021), Університет (як Споживач) та ТОВ «Закарпатгаз Збут» (як Постачальник) уклали 4 Додаткових угоди до Договору, відповідно до яких, сторонами вносилися зміни до його істотних умов договору - ціни договору шляхом збільшення ціни за 1 куб. м природного газу, що відповідно призвело до зменшення річного планового обсягу постачання природного газу, а саме:
- Додаткову угоду № 1 від 19.01.2021 до Договору, згідно з якою ціна газу у січні 2021 року становить 5,5141157 грн, крім того компенсація вартості послуги замовленої потужності 0,1365760 грн, ціна за 1 куб. м. природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності 5,6506917 грн, ПДВ становить 1,1301383 грн, всього ціна 1 куб. м. природного газу з ПДВ - 6,7808300 грн (отже, відсоток збільшення ціни за одиницю товару - 1 куб. м. природного газу становить понад +10,17% від Договору, що, як наслідок, передбачало зменшення обсягу постачання газу до 445859,873 куб. м. та зменшення загальної кількості поставленого газу за договором на 44140,12739 куб. м);
- Додаткову угоду № 2 від 26.01.2021 до Договору, згідно з якою ціна газу у січні 2021 року становить 6,0791283 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності 0,1365760 грн, ціна за 1 куб. м. природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 6,2157043 грн, ПДВ становить 1,2431409 грн, всього ціна 1 куб. м. природного газу з ПДВ - 7,4588452 грн (отже, відсоток збільшення ціни за одиницю товару - 1 куб. м. природного газу становить понад +10,24% (від попередньої додаткової угоди), що, як наслідок, передбачало зменшення обсягу постачання газу до 405330,841 куб.м. та зменшення загальної кількості поставленого газу за договором на 84 669,15871 куб. м);
- Додаткову угоду № 3 від 28.01.2021 до Договору, згідно з якою ціна газу у січні 2021 року становить 6,7006366 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності 0,1365760 грн, ціна за 1 куб. м. природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 6,8372126 грн, ПДВ становить 1,3674425 грн, всього ціна 1 куб. м. природного газу з ПДВ - 8,2046551 грн (отже, відсоток збільшення ціни за одиницю товару - 1 куб. м. природного газу становить понад +10,22% (від попередньої додаткової угоди), що, як наслідок, передбачало зменшення обсягу постачання газу до 368485,934 куб.м. та зменшення загальної кількості поставленого газу на 121514,0657 куб.м);
- Додаткову угоду № 4 від 29.01.2021 до Договору, згідно з якою ціна газу у січні 2021 року становить 7,3842895 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності 0,1365760 грн, ціна за 1 куб. м. природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 7,5208655 грн, ПДВ становить 1,5041731 грн, всього ціна 1 куб. м. природного газу з ПДВ - 9,0250386 грн (отже, відсоток збільшення ціни за одиницю товару - 1 куб. м. природного газу становить понад +10,20% (від попередньої додаткової угоди), що як наслідок, призвело до зменшення обсягу постачання газу до 334990,257 куб.м. та зменшення загальної кількості поставленого газу на 155009,743 куб. м).
У кожній з цих Додаткових угод, крім зазначення у п. 2 таких угод про наведене вище збільшення ціни газу в січні 2021 року, також зазначено, що про збільшення ціни газу сторони домовилися з урахуванням умов Договору, керуючись Законом України «Про ринок природного газу», положеннями ЦК України, ГК України, Законом України «Про публічні закупівлі» (пункти 1 Додаткових угод); вказано, що решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою до виконання Сторонами (пункти 3 Додаткових угод); зазначено, що Додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін, і діє протягом дії Договору (пункти 4 Додаткових угод).
Отже, з наступного дня після укладення Договору та впродовж 11 днів після його укладення, тобто з 19.01.2021 по 29.01.2021), Університет та ТОВ «Закарпатгаз Збут» уклали 4 Додаткових угоди до Договору, якими передбачено збільшення ціни за 1 куб. м. природного газу з 5,0050907 грн до 7,3842895 грн, що складає понад 47,53 % від основного Договору, що, як наслідок, призвело до зменшення обсягу постачання газу з 490000 куб.м за Договором до 334990,257 куб.м. та зменшення загальної кількості поставленого газу на 155009,743 куб.м. При цьому, у Додаткових угодах до Договору: № 1 від 19.01.2021, № 2 від 26.01.2021, № 3 від 28.01.2021 і № 4 від 29.01.2021, крім посилань на умови Договору та нормативні акти (Закони України «Про ринок природного газу», «Про публічні закупівлі», ЦК України, ГК України) не наведено жодних підстав щодо збільшення ціни договору, тим більше, враховуючи дати укладення таких Додаткових угод (з наступного дня після укладення Договору та впродовж 11 днів після його укладення) та враховуючи, що усі угоди стосувалися поставки газу Споживачу в січні 2021 року.
Згідно актів приймання-передачі природного газу та платіжних доручень щодо оплати за поставлений газ, судом встановлено, що Споживачем (Університетом) за весь поставлений газ на підставі Договору (334990,257куб.м) Постачальнику (ТОВ «Закарпатгаз Збут») оплачено кошти в розмірі 3023300 грн із застосуванням ціни, визначеної Додатковою угодою № 4 - 9,0250386 грн за 1 куб.м. Тобто, ціна за одиницю товару, яка визначена умовами основного Договору та Додатковими угодами №1, №2 і №3 ціна не застосовувалась.
Так, згідно актів приймання-передачі природного газу, постановленого ДВНЗ «Ужгородський національний університет» ТОВ «Закарпатгаз Збут» згідно умов Договору з урахуванням укладених Додаткових угод встановлено, що фактичні обсяги постановленого природного газу в період з 18.01.2021 по 25.02.2021 склали 334990,257 куб.м, зокрема:
- згідно акту приймання-передачі № 33К81000033 від 03.02.2021 за січень 2021 - в обсязі 130000 куб.м;
- згідно акту приймання-передачі № 33К81001935 від 04.02.2021 за січень 2021 - в обсязі 41977,12 куб.м;
- згідно акту приймання-передачі № 33К81003033 від 11.02.2021 за лютий 2021 - в обсязі 100000 куб.м;
- згідно акту приймання-передачі № 33К81003095 від 25.02.2021 за лютий 2021 - в обсязі 63013,137 куб.м.
ДВНЗ «Ужгородський національний університет» за спожитий в період з 18.01.2021 по 25.02.2021 природний газ на підставі вищезазначених актів приймання - передачі проведено оплату ТОВ «Закарпатгаз Збут» у загальній сумі 3023300,00 грн з ПДВ, що підтверджено платіжними дорученнями від 03.02.2021 № 189 на суму 1173255,02 грн, від 04.02.2021 № 81 на суму 378845,12 грн, від 11.02.2021 № 263 на суму 803214,98 грн, від 11.02.2021 № 99 на суму 99288,88 грн, від 25.02.2021 № 40 на суму 54407,43, від 25.02.2021 на суму 514288,57 грн.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якою у разі закінчення строку дії договору про закупівлю, виконання договору про закупівлю або його розірвання замовник обов'язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю, після закінчення строку дії договору (з урахуванням укладених Додаткових угод) Університетом 28.04.2021 оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю UA-2020-11-18-004472-a.
З урахуванням заявлених у справі позовних вимог за первісним та зустрічним позовом, судом здійснено перерахунок вартості спожитого ДВНЗ «Ужгородський національний університет» природного газу за період з 18.01.2021 по 25.02.2021, виходячи з ціни природного газу за 1 куб. м. з ПДВ, визначеної Договором, оскільки - згідно тверджень прокурора - відсутні законодавчо визначені підстави для укладання Додаткових угод щодо збільшення ціни за 1 куб. м. природного газу.
Відповідно до проведеного розрахунку, вартість спожитого в період з 18.01.2021 по 25.02.2021 природного газу, враховуючи умови Договору постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим № 41DВ887- 91-21 від 18.01.2021, в загальній кількості 334990,257 куб.м, з урахуванням ціни газу за 1 куб.м в сумі 6,1700000 грн, мала становити 2066889,89 грн з ПДВ, що на 956410,11 грн менше вартості, фактично сплаченої ДВНЗ «УжНУ» ТОВ «Закарпатгаз Збут» з урахуванням укладених Додаткових угод.
Правове обгрунтування і оцінка суду
Щодо представництва прокурором інтересів позивачів.
Згідно положень ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За змістом ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Згідно з абз.1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Згідно з положеннями ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Водночас п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках та у порядку, що визначені законом.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" необхідністю захисту порушених законних економічних (матеріальних) інтересів держави у цілому.
Так, державний та місцеві бюджети є однією з головних ланок фінансової системи нашої країни, за рахунок якої забезпечується виконання покладених на неї функцій. При цьому виконання державного та місцевих бюджетів за видатками реалізується у більшій своїй частині завдяки здійсненню закупівель товарів, робіт та послуг. Завдяки чіткому та ефективному функціонуванню бюджетної сфери забезпечуватиметься й належне фінансування господарської та соціальної сфери, зокрема, своєчасно виплачуватиметься заробітна плата, пенсії, стипендії та інші платежі, бюджетні кошти використовуватимуться за цільовим призначенням.
Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України.
Бюджетним кодексом України визначено правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність правочинів, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень (п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 7 БК України).
Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами:1) добросовісна конкуренція серед учасників;2) максимальна економія, ефективність та пропорційність;3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель;4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них;5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі;6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Неефективне використання (безпідставне витрачання) бюджетних коштів порушує державні інтереси у зазначеній сфері, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що унеможливить фінансування видатків бюджетів, у тому числі захищених.
Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що виконання зобов'язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 5 даного Закону. А тому порушення процедури публічних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і порушило інтереси держави.
Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У п.140 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду вказала такі узагальнюючі висновки щодо права звернення прокурора до суду в інтересах держави:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Отже, перший "виключний випадок" представництва прокурором інтересів держави передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).
У даному спорі уповноваженими суб'єктами владних повноважень є Міністерство освіти і науки України та Західний офіс Держаудитслужби.
Щодо цього, суд враховує, що пунктом 2.1 статуту Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 625 від 07.06.2016 (далі - Статут) визначено, що ДВНЗ «УжНУ» є юридичною особою публічного права - державною установою, яка здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості.
За положеннями п. 4.1 Статуту ДВНЗ «УжНУ» заснований на державній формі власності і підпорядкований центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, зокрема, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю ДВНЗ «УжНУ» (п. 4.3 Статуту).
Головним розпорядником бюджетних коштів, у тому числі коштів на фінансування Договору, є Міністерство освіти і науки України, відповідно до листа ДВНЗ «УжНУ» від 29.11.2024 № 5187/01-14, яке також є засновником ДВНЗ «УжНУ».
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (зі змінами), визначено, що Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Пунктом 5 зазначеного Положення встановлено, що Міністерство з метою організації своєї діяльності зокрема: контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті Міністерства, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Крім того, згідно зі ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Отже, оскільки засновником ДВНЗ «УжНУ» та власником його майна є держава в особі Міністерства, яка фінансує і контролює діяльність цієї державної установи, а також зобов'язана контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання ДВНЗ «УжНУ» коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, а тому суд погоджується з доводами прокурора, що Міністерства є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.
Такі висновки суду також зроблені судом з урахування постанови від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23 у справі за позовом Керівника Київської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 3 770 747,81 грн, у якій Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Міністерство є належним позивачем у справах даної категорії, які стосуються закупівлі електричної енергії за кошти державного бюджету.
Крім того, у ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі (ст. 2 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органи Держаудитслужби України здійснюють державний фінансовий контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; усуненням виявлених недоліків і порушень.
За змістом ст. 5 вказаного Закону контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
При цьому, на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 указаного Положення).
Відповідно до п. 7 указаного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Реалізацію повноважень Держаудитслужби на території Закарпатської області здійснює Західний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби».
Основним завданням Західного офісу Держаудитслужби є реалізація повноважень Держаудитслужби на території, у тому числі, Закарпатської області.
Відтак саме Західний офіс Держаудитслужби як територіальний орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Крім того, питання наявності у органу державного фінансового контролю відповідних повноважень неодноразово становило собою предмет розгляду Верховного Суду, за результатами якого сформульовано сталу та однозначну правову позицію про наявність у Державної аудиторської служби України (та її територіальних органів) повноважень на звернення до суду із відповідними позовами, а так само про обґрунтованість визначення останньої прокурором як органу, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Держаудитслужби права на звернення до суду з позовами та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.
Така ж позиція щодо наявності в прокурора підстав для представництва інтересів держави у справах щодо порушення законодавства про публічні закупівлі в особі органів Держаудитслужби підтверджена у Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, провадження № 12-57гс23 за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Північного офісу Державної аудиторської служби, 2) Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до ТОВ «ВєкТехнолоджі» про визнання недійсними додаткових угод до договору, укладеного за результатами проведення публічної закупівлі, та стягнення безпідставно набутих коштів за цим договором з урахуванням спірних додаткових угод.
Тому, суд виснує, що прокурор правильно визначив позивачем у справі орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах - Західний офіс Держаудитслужби.
Щодо нездійснення/неналежного здійснення органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах (Міністерством та Західним офісом Держаудитслужби) дій щодо захисту інтересів держави протягом розумного строку після того, як прокурор повідомив йому про можливе порушення інтересів держави, що дало правові підстави прокурору для заявлення цього позову.
Як було вказано вище, «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Згідно з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Суд враховує, що після встановлення факту наявності порушень при виконанні договору про закупівлю Закарпатською обласною прокуратурою на виконання вимог, встановлених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 04.12.2024 № 15-1148ВИХ-24 повідомлено Міністерство щодо необхідності поновлення державних інтересів за фактом викладених порушень.
У відповідь на вказаний лист, посилаючись на відсутність інформації про спірний Договір, Міністерство у листі від 16.12.2024 №1/23548-24 повідомило про невжиття заходів, спрямованих на забезпечення дотримання вимог законодавства та не повідомило про наміри вжити заходи з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а навпаки - Міністерство висловило прохання про вжиття таких заходів прокуратурою.
Таким чином, Міністерство належні заходи щодо захисту інтересів держави не вживаються, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень. З огляду на це, у даному випадку прокурор набув право на представництво та звернення до суду за захистом інтересів держави, оскільки відповідний суб'єкт владних повноважень, хоч і усвідомлював про порушення інтересів держави та мав відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Аналогічно установлено, що Західний офіс Держаудитслужби як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
Крім цього, Закарпатською обласною прокуратурою листом від 04.12.2024 № 15-1147ВИХ-24 поінформовано Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області стосовно необхідності захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Також, доцільно зазначити, що за інформацією ДВНЗ «УжНУ» за результатами ревізії, проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 01.07.2022 (акт № 13-07-03/2), фактів оплати завищеної вартості чи обсягів наданих комунальних послуг не встановлено.
У відповідь на вказаний лист, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області у листі від 24.12.2024 №130719-17/2520-2024 повідомило про невжиття заходів державного фінансового контролю щодо спірної закупівлі та лише висловлено інформацію про те, що описані порушення будуть враховані під час прийняття рішення щодо проведення перевірки закупівель при плануванні роботи, імовірно на ІІ квартал 2025 року.
Отже, Міністерством і Західним офісом Держаудитслужби протягом розумного строку не були вжиті жодні заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, вказані державні органи самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави.
У питаннях дотримання прокурором приписів ст.23 Закону "Про прокуратуру" суд виходить з того, що критерій "розумності" строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. Обчислення розумного строку для реагування відповідного органу повинно враховувати не лише останні повідомлення прокурора про звернення до суду, а й попередні листування щодо виявленого порушення.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.
Окремо щодо неналежного здійснення Західним офісом Держаудитслужби своїх повноважень щодо виявлення та усунення порушень бюджетного законодавства при проведенні процедури закупівель та захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом звернення в суд з позовною заявою, судом враховано, що при проведенні Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області ревізії з питань дотримання законодавства у сфері закупівель згідно Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДВНЗ «УжНУ» за період з 01.01.2018 по 30.04.2022 від 01.07.2022 №13-07-03/2 (копія якого долучена до клопотання представника ТОВ «Закарпатгаз Збут» - адвоката Горбатової А.А. про долучення доказів від 21.02.2025) не було виявлено порушень Закону України «Про закупівлі» при проведенні закупівлі UA-2020-11-18-004472-a, за результатом якої Університетом і ТОВ «Закарпатгаз Збут» укладено Договір №41DB887-91-21 від 18.01.2021.
Лише після втручання Закарпатської обласної прокуратури після направлення листа від 04.12.2024 № 15-1147ВИХ-24,Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області в період з 21.01.2025 по 14.02.2025 була проведена перевірка закупівлі: дотримання вимог законодавства Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет» під час здійснення закупівлі «Газове паливо код згідно ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»-09120000-6 (Природний газ - 09123000-7)», ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-18-004472-а», про що складено Акт від 14.02.2025 №13-07-05/2 та виявлені порушення бюджетного законодавства, які призвели до зайвої сплати коштів на 956410,11 грн на підставі Додаткових угод до Договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади - та звернення до суду з позовом.
Норма ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.
Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Західним офісом Держаудитслужби та Міністерством, цей факт свідчить, що вказані органи влади не виконують своїх повноважень із захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів.
Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Міністерства освіти і науки України.
Поряд з цим, Закарпатською обласною прокуратурою дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим попередньо до пред'явлення позову Міністерство та Західний офіс Держаудитслужби були повідомлені прокуратурою згідно з листами від 09.01.2025 №15-20вих-25 і від 09.01.2025 №15-19вих-25 про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до Господарського суду Закарпатської області із вказаним позовом.
Щодо спірних правовідносин
За положеннями ч.1 ст. 173 ГК України (тут і далі - в редакції на час виникнення і дії спірних правових відносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 ЦК України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою укладений між відповідачами за первісним позовом за результатами процедури закупівлі правочин -договір №41DB887-91-21 від 18.01.2021 постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим, є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України і ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч.ч. 1 та 5 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Отже, прокурором у позовній заяві наголошено, що укладення спірних Додаткових угод № 1 від 19.01.2021, № 2 від 26.01.2021, № 3 від 28.01.2021, № 4 від 29.01.2021 до Договору №41DB887-91-21 від 18.01.2021 постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим про зміну істотних умов договору закупівлі шляхом неодноразового збільшення ціни на газ свідчить про недобросовісність дій відповідачів за первісним позовом після підписання договору за результатами проведеної процедури закупівлі та порушення принципів закупівель, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
Таким чином, відповідачі під час укладення спірних Додаткових угод всупереч, вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшували ціну природно газу без належного підтвердження наявності коливання ціни, а також при укладенні спірних угод вартість газу необгрунтовано збільшилася більше ніж на 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.
За наслідками укладення спірних додаткових угод Замовником (Університетом) здійснено оплату Постачальнику (ТОВ «Закарпатгаз Збут») товару за значно вищою ціною, ніж передбачено умовами Договору про закупівлю, що призвело до зменшення обсягу постачання газу з 490000 куб.м за Договором до 334990,257 куб.м., зменшення загальної кількості поставленого газу на 155009,743 куб. м та призвело до безпідставного отримання ТОВ «Закарпатгаз Збут» коштів у загальній сумі 956410,11 грн.
Враховуючи, що внесення змін до Договору здійснено з порушенням вимог п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що порушує інтереси суспільства та держави, прокурор звернувся до суду з позовною заявою з позовними вимогами про визнання недійсними Додаткових угод № 1 від 19.01.2021, № 2 від 26.01.2021, № 3 від 28.01.2021, № 4 від 29.01.2021 до Договору №41DB887-91-21 від 18.01.2021 постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим, та про стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства освіти і науки України безпідставно сплачених коштів за Договором у сумі 956410,11 грн.
У той же час, зазначаючи, що оплата за спожитий Університетом газ згідно умов Договору з урахуванням укладених Додаткових угод здійснювалася з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету в загальному розмірі 2490758,57 грн (що становить 82,3854255 % від загальної суми коштів у розмірі 3023300 грн, сплачених за Договором), Університет стверджує, що з 956410,11 грн грошових коштів, безпідставно одержаних ТОВ «Закарпатгаз Збут», з останнього на користь Міністерства підлягає стягненню 168467, 57 грн пропорційно до розміру коштів, сплачених за рахунок загального фонду. З урахуванням наведеного, згідно зустрічного позову Університет просить стягнути з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на свою користь грошові кошти у розмірі 787942,54 грн, набуті відповідачем за зустрічним позовом без достатніх правових підстав, враховуючи, що оплата за спожитий Університетом газ в загальному розмірі 2490758,57 грн згідно умов Договору з урахуванням укладених Додаткових угод здійснювалася з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету.
Щодо визнання прокурором Університету і Товариства (сторін спірних Додаткових угод) відповідачами за первісним позовом судом враховано таке.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст 5 ГПК України).
Об'єктом судового захисту відповідно до статті 15 ЦК є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права є стороною у спірному правовідношенні.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч.1 ст. 45 ГПК України).
Частиною 1 ст. 47 ГПК України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (п.п. 2, 4 ч.3 ст. 162 ГПК України).
Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, у цьому випадку прокурора. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (пункт 33.2).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в цій справі є, зокрема, вимоги прокурора про визнання недійсними Додаткових угод до Договору про постачання природного газу, укладених між Університетом (Споживачем) та ТОВ "Закарпатгаз Збут» (Постачальником), на підставі статей 203, 215 ЦК.
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 10.09.2021 у справі №909/207/20, від 30.10.2024 в справі № 910/9383/23).
Отже, оскільки правовідносини у цій справі щодо визнання недійними Додаткових угод безпосередньо стосуються прав та обов'язків осіб, які є сторонами цих правочинів, зокрема Університету та Товариства, а тому прокурор правильно визначив цих осіб відповідачами за первісним позовом.
При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що відповідно до преамбули до Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Як передбачено, ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Згідно п. 11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» замовниками є суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із ч.ч. 3 і 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, провадження № 12-57гс23 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Беручи до уваги такі приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України, при ухваленні рішення у справі суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, провадження № 12-57гс23, у пунктах 88 - 90 якої зазначено, що «ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Іншими словами Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору».
Перш за все, суд зазначає, що у спірних Додаткових угодах взагалі не зазначені підстави їх укладення щодо зміни ціни Договору, так як вказано, що про збільшення ціни газу сторони домовилися з урахуванням умов Договору, керуючись Законом України «Про ринок природного газу», положеннями ЦК України, ГК України, Законом України «Про публічні закупівлі».
Як вбачається з доводів відповідачів за первісним позовом підставою зміни ціни Договору за спірними Додатковими угодами була цінова довідка № Ц-01 від 04.01.2021, видана Закарпатською торгово-промисловою палатою, реєстраційний номер - 15.06-07/02 (далі - Цінова довідка).
Однак, з обставин справи та наданих відповідачами за первісним позовом доказів не вбачається підставою укладення якої саме Додаткової угоди з чотирьох була така Цінова довідка.
Більше цього, суд погоджується з доводами прокурора, що вказана Цінова довідка не підтверджує коливання цін на ринку природного газу, а, отже, за будь-яких умов не могла бути підставою укладення спірних Додаткових угод, які тим більше були укладені протягом 11 днів з наступного дня після укладення основного Договору.
Так, згідно Цінової довідки №Ц-01 Закарпатської торгово-промислової палати №15.06-07/02 від 04.01.2021, така надана на лист «ТОВ Закарпатгаз Збут» №88702-Сл-42-0121 від 04.01.2021, та у ній зазначені відомості щодо приведеної вартості природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 01.12.2020 та на 01.01.2021.
З огляду на те, що Договір був укладений 18.01.2021, а Додаткові угоди до нього 19.01.2021, 26.01.2021, 28.01.2021, 29.01.2021, суд зазначає, що Цінова довідка не містить інформації щодо коливання ціни природного газу з моменту укладання договору до моменту укладання відповідних додаткових угод.
Також суд враховує, що в примітках до «Цінової довідки №Ц-01» значиться таке: 1.Інформація, отримана з відкритих і доступних експерту джерел вважається вірогідною, але експерт не несе відповідальності за її правдивість та достовірність. 2. Ціни у кожному конкретному випадку залежать від договірних умов придбання, оплати, постачання, врахування витрат на доставку їх до покупця тощо. 3. Цінова довідка носить виключно інформаційний характер і не може розглядатись як підтверджуючий документ.
Крім цього, в Акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДВНЗ «УжНУ» за період з 01.01.2018 по 30.04.2022 від 01.07.2022 №13-07-03/2, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області зазначено, що після порівняння Середньозважених цін місячного ресурсу природного газу за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі станом на січень 2021 року можна виснувати, що з моменту укладання Договору до моменту укладання Додаткової угоди №4 середньозважені ціни місячного ресурсу природного газу майже не змінились.
Підсумовуючи наведене, суд виснує, що дана Цінова довідка не містить відомості про підтвердження коливання ціни природного газу на ринку після укладення Договору, а містить лише довідково-інформативний характер, що не є підставою для зміни істотних умов зазначеного Договору на підставі ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
З урахуванням таких обставин справи, суд погоджується з аргументами прокурора, наведеними у позовній заяві, що відсутність погодженого сторонами порядку внесення змін до істотних умов Договору та відсутність коливання ціни природного газу на ринку після укладення Договору, є окремими порушеннями та підставою для визнання недійсними додаткових угод.
Крім цього, враховуючи, що приписи п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, який передбачав можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку лише у разі коливання ціни такого товару на ринку та враховуючи, що загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі; за встановлених у даній справі обставин справи, згідно з якими з наступного дня після укладення Договору та впродовж 11 днів після його укладення, тобто з 19.01.2021 по 29.01.2021, Університет та ТОВ «Закарпатгаз Збут» уклали 4 Додаткові угоди до Договору, якими передбачили збільшення ціни за 1 куб. м. природного газу з 5,0050907 грн до 7,3842895 грн та передбачали збільшення ціни за 1 куб. м. природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності з ПДВ - з 6,1700000 грн до 9,0250386 грн (що складає понад 47,53 % від основного Договору), то такі факти обгрунтовано свідчать, що спірні Додаткові угоди №1, №2, №3 і №4, укладені Університетом і ТОВ «Закарпатгаз Збут» з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII про заборону збільшення ціни товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні Договору за результатами процедури закупівлі, та за відсутності коливання ціни природного газу на ринку.
У постанові від 18.07.2023 у справі №916/944/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Метою регулювання, передбаченого ч. 5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.05.5023 у справі №910/17520/21, від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).
Щодо підстав виникнення у відповідача права змінити вартість електричної енергії, що поставляється за договором за результатом процедури закупівлі у зв'язку із коливанням цін на ринку, у постанові від 18.07.2023 у справі №916/944/22 Верховний Суд зазначив, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначено, що згідно з п.1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Враховуючи наведені вище обставини справи суд виснує про недійсність спірних Додаткових угод №1, №2, №3 і №4, які були укладені з порушенням приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII, так як збільшення ціни товару на підставі цих угод відбулося всупереч законодавчо встановленої заборони збільшення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору) та за відсутності доказів коливання цін такого товару.
Щодо доводів відповідача за первісним та зустрічним позовом - ТОВ «Закарпатгаз Збут» проти позовних вимог у справі.
Суд вважає безпідставним посилання ТОВ «Закарпатгаз Збут» у відзиві на первісний позов прокурора від 10.02.2025 на лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06, роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі, що викладені у листах «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016 та «Щодо розрахунку ціни на природний газ» №3304-04/54265 від 11.12.2018, які, на думку цього відповідача, свідчать про безпідставність позовних вимог, так як вказаними міністерствами як Уповноваженими органами з питань закупівель в Україні неодноразово зазначалося, що залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
Згідно сталої на час укладення у 2021 році спірних додаткових угод практики Верховного Суду в даній категорії справ передбачалося, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами.
Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми законодавства про закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17.
Відповідна правова позиція Верховного Суду є сталою і послідовно викладається, крім наведеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.
Такі ж висновки щодо застосування приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» спростовують доводи ТОВ «Закарпатгаз Збут» про безпідставність позовних вимог прокурора з посиланням на необхідність застосування принципу свободи договору та з врахуванням у зв'язку з цим п. 3.1 Договору, згідно з яким підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватися, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди та підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.
З приводу цього суд зазначає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 учасники цивільних правовідносин мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи ч.ч. 2 та 3 ст. 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).
Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).
В даному аспекті та з урахуванням приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII щодо можливості зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання лише у разі коливання ціни такого товару на ринку та не більше 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, суд зазначає, що навіть не зазначення у Договорі про право сторін укласти Додаткову угоду з наведених у Законі підстав, не свідчить про можливість свавільних дій сторін Договору - з посиланням на згадані листи Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі та з посиланням на п. 3.1. Договору, оскільки такі положення законодавства про публічні закупівлі є імперативними, враховуючи правову природу договорів, укладених за результатами процедури закупівель та необхідність дотримання принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", як при укладенні, так і при виконанні таких договорів з метою забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.
Більше цього, не погоджуючись з доводами ТОВ «Закарпатгаз Збут», суд звертає увагу, що спірні Додаткові угоди укладені вже з наступного дня після укладення Договору та впродовж 11 днів після його укладення, тобто з 19.01.2021 по 29.01.2021, Додаткові угоди стосувалися ціни газу з січня 2021 року (що і було вказано в основному Договорі), а тому є очевидним, що за такий короткий період часу (одинадцять днів) не відбулося коливання цін на ринку природного газу, а укладення таких Додаткових угод було здійснено з метою протиправного збільшення ціни природного газу та безпідставного отримання коштів за відсутності для цього законних підстав. На підтвердження таких висновків, суд звертає увагу, що ціна за одиницю товару, яка визначена умовами основного Договору та Додатковими угодами №1, №2 і №3 не застосовувалась, а кошти за поставлений газ Університетом сплачені ТОВ «Закарпатгаз Збут» із застосуванням ціни, визначеної Додатковою угодою № 4 - 9,0250386 грн за 1 куб.м.
Отже, оскільки спірні Додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, так як виконання зобов'язань за Додатковими угодами до Договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 5 даного Закону, а тому правовідносини між Університетом і Товариством щодо ціни товару (природного газу), поставленого за Договором, мали регулюватись основним Договором №41DB887-91-21 від 18.01.2021 постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим, підписаним сторонами за результатами процедури закупівлі.
Згідно актів приймання-передачі природного газу № 33К81000033 від 03.02.2021, №33К81001935 від 04.02.2021, № 33К81003033 від 11.02.2021, № 33К81003095 від 25.02.2021, поставленого ДВНЗ «Ужгородський національний університет» ТОВ «Закарпатгаз Збут» згідно умов Договору, судом встановлено, що фактичні обсяги постановленого природного газу в період з 18.01.2021 по 25.02.2021 склали 334990,257 куб.м.
Університет за такий спожитий природний газ з урахуванням ціни газу, наведеної в Додатковій угоді №4, провів оплату ТОВ «Закарпатгаз Збут» згідно платіжних доручень від 03.02.2021 № 189, від 04.02.2021 № 81, від 11.02.2021 № 263, від 11.02.2021 № 99, від 25.02.2021 № 40 у загальній сумі 3023300,00 грн з ПДВ.
Отже, оскільки зазначені спірні Додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, а правовідносини між Університетом і Товариством щодо ціни газу мали регулюватися Договором, підписаним сторонами за результатами процедури закупівлі, то з наведеного судом встановлено, що Університет надмірно сплатив ТОВ «Закарпатгаз Збут» за поставлений в період з 18.01.2021 по 25.02.2021 природний газ у об'ємі 334990,257 куб.м кошти в загальній сумі 956410,11 грн.
Отже, з врахуванням встановлених судом обставин справи кошти в сумі 956410,11 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ «Закарпатгаз Збут», підстава їх набуття відпала, а тому Товариство зобов'язане повернути такі кошти, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
З урахуванням недійсності Додаткових угод, відповідно до позовних вимог прокурор у справі просить стягнути з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства безпідставно сплачені кошти за Договором у сумі 956410,11 грн, стверджуючи, що сплачені за Договором кошти у розмірі 3023300 грн є бюджетними (отримані з державного бюджету).
У той же час, зазначаючи, що оплата за спожитий Університетом газ згідно умов Договору з урахуванням укладених Додаткових угод здійснювалася з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету в загальному розмірі 2490758,57 грн (що становить 82,3854255 % від загальної суми коштів у розмірі 3023300 грн, сплачених за Договором), Університет вважає, що з 956410,11 грн грошових коштів, безпідставно одержаних ТОВ «Закарпатгаз Збут», з останнього на користь Міністерства підлягає стягненню 168467, 57 грн, а тому згідно зустрічного позову просить стягнути з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на свою користь грошові кошти у розмірі 787942,54 грн - пропорційно до розміру коштів, сплачених за рахунок загального фонду і спеціального фонду.
Отже, спірними у даній справі є правова природа сплачених Університетом згідно умов Договору з урахуванням укладених Додаткових угод коштів у розмірі 2490758,57 грн, сплачених за Договором із загальної суми коштів у розмірі 3023300 грн, так як Університет стверджує, що сплата таких коштів здійснювалася з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету.
У той же час правова природа інших коштів у розмірі 532541,43 грн, сплачених Університетом Товариству за поставлений газ за Договором, не є спірною, так як учасник справи не заперечують, що такі кошти є бюджетними, отриманими з державного бюджету, та сплачені із загального фонду, що також встановлено з акту від 14.02.2025 №13-07-05/2 перевірки закупівель: дотримання вимог законодавства ДВНЗ «Ужгородський національний університет» під час здійснення закупівлі «Газове паливо код згідно ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»-09120000-6 (Природний газ - 09123000-7)», ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-18-004472-а», який складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області,
При вирішенні спору в цій частині суд враховує, пояснення Міністерства освіти і науки України від 17.07.2025, за змістом яких такий учасник справи повідомляє про підтримання повністю позовних вимог за зустрічним позовом. Отже, у цьому випадку Міністерство погоджується з твердженням Університету про сплату ДВНЗ «УжНУ» коштів у розмірі 2490758,57 грн з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету.
Такі ж обставини щодо перерахунку коштів у розмірі 2490758,57 грн з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету, а саме: 04.02.2021 в розмірі 1173255,02 грн - згідно платіжного доручення №189 від 03.02.2021, 12.02.2021 - в розмірі 803214,98 грн згідно платіжного доручення №263 від 11.02.2021, 26.02.2021 - в розмірі 514288,57 грн. згідно платіжного доручення №334 від 25.02.2021 підтверджені відомостями долученого до зустрічного позову листа Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області від 11.02.2025 №9.1.-19-06/699, в якому зазначається, що зазначений у листі рахунок (з якого мало місце перерахування коштів Товариству згідно платіжних доручень №189 від 03.02.2021, №263 від 11.02.2021, №334 від 25.02.2021) відкритий відповідно до заяви про відкриття рахунків ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду бюджету 2. У цьому ж листі вказано, що згідно із наказом Державної казначейської служби України від 27.12.2013 №217 «Про затвердження Порядку відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій з виконання бюджетів та інших клієнтів в системі Державної казначейської служби України» (із змінами) фонд бюджету 2 відповідає назві виду коштів «Плати за послуги, що надаються бюджетними установами».
Після отримання зустрічного позову Закарпатська обласна прокуратура не подавала заперечень на позовні вимоги Університету за зустрічним позовом щодо стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» 787942,54 грн, враховуючи наявність підстав для визнання недійсними Додаткових угод.
Поряд з цим, у відповіді на відзив ДВНЗ «УжНУ» від 04.02.2025 щодо заперечень Університету з приводу наявності підстав для стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства усіх безпідставно сплачених коштів за Договором у сумі 956410,11 грн з урахуванням доводів ДВНЗ «УжНУ», що 2490758,57 грн сплачені Університетом із коштів спеціального фонду, Закарпатська обласна прокуратура зазначила, що сам факт перерахування коштів за спожитий газ за Договором з рахунку ДВНЗ «УжНУ», відкритого по спеціальному фонду державного бюджету, не свідчить про використання коштів власного надходження бюджетних установ, так як такі кошти могли бути, наприклад, передані із загального фонду бюджету або бути субвенцією.
Не погоджуючись з такими доводами прокурора, перш за все, суд зазначає, що, враховуючи принципи доказування у господарському процесі, таке доказування учасником справи не може грунтуватися на припущеннях, звертаючи увагу, що прокурор вказує (висловлює припущеня), що такі кошти могли бути, наприклад, передані із загального фонду бюджету або бути субвенцією.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам щодо правової природи коштів у розмірі 2490758,57 грн, сплачених Університетом Товариству за поставлений газ за Договором із спеціального фонду, крім пояснень Міністерства освіти і науки України від 17.07.2025, за змістом яких такий учасник справи як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки та який здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю ДВНЗ «УжНУ» (п. 4.3 Статуту), повідомляє про підтримання повністю позовних вимог за зустрічним позовом, суд також враховує таке.
Згідно з п. 4.10 Договору реєстрація бюджетних зобов'язань за ним здійснюється Університетом відповідно до ст.48 БК України в межах бюджетних асигнувань, встановлених його кошторисом.
Відповідно до ч.1 ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Частина 4 ст. 23 БК України передбачає, що витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог ч.2 ст. 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
Згідно з ч.4 ст. 13 БК України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. При цьому надходження бюджетних установ у вигляді майна (активів) в натуральній формі, отримане від інших бюджетних установ, які відповідно до законодавства виконують функції з управління об'єктами державної (комунальної) власності, у межах відповідного бюджету, не є власними надходженнями таких бюджетних установ.
У п. 9.4. Статуту Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 625 від 07.06.2016 визначено, що основне фінансування Університету здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел не заборонених законодавством.
Відповідно до п. 9.3. Статуту власні надходження Університету, отримані від плати за послуги, що надаються згідно із освітньою, науковою та навчально-виробничою діяльністю, благодійні внески та гранти відповідно до рішення, прийнятого Вченою радою Університету, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальному органі центрального органу виконавчої влади у сфері Казначейського обслуговування бюджетних коштів або на поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки установ державних банків.
Пунктом 9.5 Статуту передбачено, що фінансування Університету може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, в тому числі за рахунок позабюджетних джерел фінансування, якими можуть виступати: кошти, одержані за навчання, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівці за укладеними договорами з юридичними і фізичними особами; кошти, одержані за науково-дослідні та інші роботи, виконані Університетом за договорами з підприємствами, установами й організаціями, фізичними особами; доходи від надання платних послуг, тощо.
Щодо цього спірного питання, у акті від 14.02.2025 №13- 07-05/2 перевірки дотримання вимог законодавства ДВНЗ «УжНУ» під час здійснення закупівлі «Газове паливо код згідно ДК 021:2015 - 09120000-6 (Природний газ - 09123000-7)», ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-18-004472-a, складеного Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, вказано, що проведеною перевіркою процедури закупівель Управлінням встановлено, що за укладеним Договором оплата здійснювалась за рахунок коштів загального та спеціального фондів по двом КПКВК, зокрема:
- 2201160 «Підготовка кадрів закладами вищої освіти та забезпечення діяльності їх баз практики» на загальну суму 2968892,57 грн з ПДВ, з них по загальному фонду - 478134,00 грн з ПДВ, спеціальному фонду - 2490758,57 грн з ПДВ;
- 2201420 «Підготовка кадрів закладами фахової передвищої освіти» на загальну суму 54407,43 грн з ПДВ, з них по загальному фонду - 54407, 43 грн з ПДВ.
Отже, перевіркою встановлено, що ДВНЗ «Ужгородський національний університет», внаслідок укладання Додаткових угод до Договору у період з 18.01.2021 по 25.02.2021 зайво проведено оплату за природний газ в сумі 956410,11 грн з ПДВ, внаслідок чого втрачено активів на вказану суму, по двом КПКВК, з них:
- 2201160 «Підготовка кадрів закладами вищої освіти та забезпечення діяльності їх баз практики» на загальну суму 939198,51 грн з ПДВ, з них по загальному фонду - 151255,97 грн з ПДВ, спеціальному фонду - 787942,54 грн з ПДВ;
- 2201420 «Підготовка кадрів закладами фахової передвищої освіти» на загальну суму - 17211,60 грн з ПДВ, з них по загальному фонду - 17211,60 грн з ПДВ.
Як вказано у акті перевірки від 14.02.2025 №13- 07-05/2, така перевірка Університету проведена Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та пп. 1 п. 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 631 (зі змінами).
Згідно ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Стаття 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачає, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України, ч.ч.1 та 3 якого передбачають, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю; основним завданнями Держаудитслужби є, зокрема, реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Пункти 2, 3, 4 ч. 4 Положення про Державну аудиторську службу України передбачають, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (підконтрольні установи); реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету тощо.
Отже, з урахуванням приписів Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43, зокрема, повноважень органів Держаудитслужби, суд зазначає, що актом перевірки від 14.02.2025 №13-07-05/2 дотримання вимог законодавства ДВНЗ «УжНУ» під час здійснення закупівлі «Газове паливо код згідно ДК 021:2015 - 09120000-6 (Природний газ - 09123000-7)», складеного Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, підтверджено доводи Університету, наведені у зустрічному позові та пояснення Міністерства освіти і науки України від 17.07.2025 про те, кошти у розмірі 2490758,57 грн, перераховані з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету та з яких зайво проведено оплату за природний газ у сумі 787942,54 грн не є бюджетними коштами, отриманими з державного бюджету, а є власними надходженнями Університету, що відповідає положенням п. 4.10 Договору, ст.ст. 13, 23 і 48 БК України, п.п. 9.3 - 9.5 Статуту ДВНЗ «Ужгородський національний університет», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 625 від 07.06.2016.
Отже, з урахуванням висновків суду про недійсність Додаткових угод, позовні вимоги прокурора про стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства освіти і науки України безпідставно сплачених коштів за Договором у сумі 956410,11 грн підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення 168467,57 грн, з урахуванням встановлених судом обставин справи, згідно з якими сплачені Університетом за Договором кошти в сумі 532541,43 грн є бюджетними та отриманими з державного бюджету.
Щодо цього, суд зазначає, що, так як судом встановлено, що кошти у розмірі 2490758,57 грн, перераховані з реєстраційного рахунку, який відкритий ДВНЗ «УжНУ» по спеціальному фонду державного бюджету та з яких зайво проведено оплату за природний газ у сумі 787942,54 грн не є бюджетними коштами, отриманими з державного бюджету, а тому суд також виснує про відсутність у прокурора підстав для подачі позову в інтересах позивачів про повернення таких власних коштів Університету. Такі висновки судом зроблені з урахуванням також п. 5.40 постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23 за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до ТОВ "Вєк Технолоджі" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 3770747,81 грн.
Отже, позовні вимоги прокурора про стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства освіти і науки України безпідставно сплачених коштів за Договором у сумі 787942,54 грн не підлягають задоволенню, та суд відмовляє у задоволенні позову прокурора в цій частині.
У той же час, з урахуванням недійсності Додаткових угод позовні вимоги Університету за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» безпідставно сплачених коштів за Договором у розмірі 787942,54 грн підлягають до задоволення у повному обсязі.
Поряд з цим, такі висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову прокурора в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства безпідставно сплачених коштів за Договором у 168467,57 грн та задоволення повністю позовних вимог Університету за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» безпідставно сплачених коштів за Договором у розмірі 787942,54 грн не спростовують інших висновків суду про наявність підстав у прокурора щодо пред'явлення позову в інтересах позивачів про визнання недійсними чотирьох Додаткових угод та про стягнення з Товариства на користь Міністерства безпідставно сплачених коштів за Договором, отриманих ДВНЗ «УжНУ» з державного бюджету.
Щодо цього, суд зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої зазначеної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (такий висновок наведено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України метою господарського судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).
Суд також зазначає, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що враховуючи заявлені у справі прокурором позовні вимоги про визнання недійсними Додаткових угод № 1 від 19.01.2021, № 2 від 26.01.2021, № 3 від 28.01.2021, № 4 від 29.01.2021 до Договору №41DB887-91-21 від 18.01.2021 постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим, ефективним та належним способом захисту застосування наслідків недійсності цих правочинів є задоволення частково позовних вимог прокурора про стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства освіти і науки України безпідставно сплачених коштів за Договором у сумі 168467, 57 грн та задоволення повністю позовних вимог Університету за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» безпідставно сплачених коштів за Договором у розмірі 787942,54 грн.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Щодо стягнення судового збору, то суд враховує, що згідно платіжної інструкції №1647 від 25.12.2024 (внутрішній номер 394582363) за подачу позову в даній справі прокурором (платник - Закарпатська обласна прокуратура) сплачено судовий збір у сумі 21166,52 грн.
Отже, оскільки суд частково задовольняє позов у справі шляхом визнання недійсними Додаткових угод №1, №2, №3, №4 до Договору та стягнення з ТОВ «Закарпатгаз Збут» на користь Міністерства 168467, 57 грн, то розподілу у справі підлягають витрати прокурора по сплаті судового збору в сумі 11711,21 грн (пропорційно до задоволення позовних вимог, зокрема, задоволення позовної вимоги прокурора про стягнення 956410,11 грн, яка була задоволена частково в частині стягнення 168467, 57 грн).
При сплаті зустрічного позову ДВНЗ «УжНУ» згідно платіжної інструкції №287 від 24.01.2025 (внутрішній номер 400143700) сплачено судовий збір у сумі 9456,98 грн
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина 9 ст. 129 ГПК України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А тому судові витрати прокурора по сплаті судового збору в розмірі сумі 11711,21 грн та судові витрати позивача ДВНЗ «УжНУ» за зустрічним позовом у сумі 9456,98 грн на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються судом порівну на Університет та Товариство, позаяк саме з їх неправильних дій (внесення змін до Договору всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі») і виник даний спір між сторонами.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Західного офісу Держаудитслужби до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 956410,11 грн безпідставно сплачених коштів - задовольнити частково.
Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 19.01.2021, № 2 від 26.01.2021, № 3 від 28.01.2021, № 4 від 29.01.2021 до Договору №41DB887-91-21 від 18.01.2021 постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим, укладені між Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (код ЄДРПОУ - 39582749, місцезнаходження - 88015, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Богомольця Олександра, 21) на користь Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ - 38621185, місцезнаходження - 01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок, 10) 168467, 57 грн (сто шістдесят вісім тисяч чотириста шістдесят сім гривень 57 копійок).
В задоволенні позову керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Західного офісу Держаудитслужби до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» в частині стягнення 787942,54 грн - відмовити.
Зустрічний позов Державного вищого навчального закладу« Ужгородський національний університет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Міністерство освіти і науки України про стягнення 787942,54 грн безпідставно сплачених коштів задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (код ЄДРПОУ - 39582749, місцезнаходження - 88015, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Богомольця Олександра, 21) на користь Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (код ЄДРПОУ - 02070832, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Підгірна, будинок, 46) 787942,54 грн (сімсот вісімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 54 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (код ЄДРПОУ - 39582749, місцезнаходження - 88015, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Богомольця Олександра, 21) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02909967, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, 2А) 5855,61 грн (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 61 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (код ЄДРПОУ - 02070832, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Підгірна, будинок, 46) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02909967, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, 2А) 5855,60 грн (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 60 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (код ЄДРПОУ - 39582749, місцезнаходження - 88015, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Богомольця Олександра, 21) на користь Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (код ЄДРПОУ - 02070832, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Підгірна, будинок, 46) 4728,49 грн (чотири тисячі сімсот двадцять вісім гривень 49 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено і підписано 24.11.2025.
Суддя С.В. Сисин